...Ми маємо те, що маємо..Окрім всіх подій інсайд і аутсайд за ці п"ять років, що змінилось в мені? Менше довіряю людям і знаю, що таки нема межі цинізму (а тоді думала, що ця межа є ). Почала пробачати компроміси іншим . Водночас, сама перестала йти на компроміси. Знайшла декілька нових друзів і вони--поза політикою. А от друзі з "політики" стали колишніми. Політика почала викликати алергію. Політичні персонажі--огиду.
Прізвища тут ні до чого. Ми стояли тоді не за прізвища. І не проти прізвищ. Ми стояли за надію і власну гідність. Проти приниження і брехні..І наше залишилось нам. Те, що в серці, те що в душі і на совісті.
Не треба себе питати "Що тепер робити? ". ЖИТИ. Ми залишаємось:-) І свободу не спинити. І Україну не викреслити з серця. І себе звідси не вирвати.
Щойно подивилась "Нью-Йорк, я люблю тебе". Ну...пару історій були мої! Якісь історіі передбачувані, якісь ні..Як от з дівчинкою-актрисою, в інвалідній колясці ....Але настрій фільм створив. Гарний такий настрій:-)... Раджу подивитись! Але, якщо не бачили перший фільм цієї імовірної саги, фільм "Париж, я люблю тебе",то починайте з нього. Бо найкраща новела з фільму про NY--це цитата з блискучої новели з "Paris, Je t"aime". Це звідти одна з моїх улюблених фраз.. "В нас нема мільйону років в запасі...":-)
p/s настрій псувати ну просто нема сенсу, а життя ...для чого псувати комусь життя, хай кожен живе як собі сам знає:-)))))
Зіпсувати комусь настрій і заодно життя--отаке виникло в мене бажання в першій ночі 12 січня. Тобто зараз. Добре, що ніч, тільки це мене і зупинить. Добре, що я не божевільна і це бажання зникне. "Подумаю про це завтра"--так говорила Скарлетт. Я спробую просто перестати думати про це.
Ты знаешь, с наступленьем темноты
Пытаюсь я прикидывать на глаз,
Отсчитывая горе от версты,
Пространство, разделяющее нас.....
.....Два путника, зажав по фонарю,
Одновременно движутся во тьме,
Разлуку умножая на зарю,
Хотя бы и не встретившись в уме....
Й.Бродский
........P/s щось перечитала ось свій блог і подумала: що за дурню я сюди пишу взагалі, такий якийсь бред деколи...Хде мислі аффтар?
Я дуже люблю це свято. І Таїнство відчувається в цей день. Закінчується річний цикл....Завтра Він Народиться, потім Його Розіпнуть, а далі.. Він воскресне... Кожного року ця історія доброти, світла, зради і болю закінчується Чудом, а значить Чудеса можливі. Треба тільки дуже цього захотіти... Готуватиму кутю, правильні страви, а ще захотілось спекти яблучний пиріг, щоб вдома на Різдво саме цей запах був ( хочу, правда, це зробити щороку..., а от завтра візьму і таки зроблю).
Ну і ...." Нова радість стала,
....Яка не бувала,
....Над Вертепом Звізда Ясна
.....Увесь світ засіяла......
..........Хто прийде до мене завтра колядувати, до речі?
Ти не знаєш, хто Тебе чекає, Хто іще зустрінеться Тобі....
Це пісня про любов, звісно. Про те, що коли любиш людину, то це і ніжність, і бажання, і пристрасть... Це осліплююча мить, коли ти ще не впала у цей космос, ти розумієш, що все може і неправильно, і не треба так. ..І врешті ти ще можеш зупинитсь.
Але це ти так думаєш, що ти можеш. Насправді все вже вирішено без тебе. Ти не зупинишся, ти таки не зупинишся, а згориш у цьому полум"ї. І дякуй долі за це. І дякуй Богу. Бо Любов--це Бог. А Бог--це Любов. І вона сама по собі цінність.
А все починається з ніжності...з цього тонкого душевного тремтіння....все овіяне ніжністю....і все ...ну просто все, це все+ніжність. Ну ось чому тобі хочеться посміхатись?:-))))
P.s. Це все був текст про пісню:-) Нічого особистого:-)
Три дні як почалась зима...Тобто подивилась на годинник і подумала--вже чотири дні як. А ні снігу нема, ні холодів.. Врешті це, мабуть, і добре , бо зимову резину я теж ще не поміняла:-)) Але все таки....може це тому, що моє серце світить, сяє і так обпалює все навколо, що зима не може розпочатись? А може зими взагалі не буде? А що з Новим Роком?
"...Новорічні сни, ще далеко до весни,
Хай любов Тобі насниться, ніжна , як дитячий сміх...
Новорічні сни, тихо як ранковий сніг
Щастя хай Тебе розбудить непомітно для усіх..."
Пишу музику, граю на гітарі, п"ю каву, дивлюсь у вікно, не сплю і думаю, що світ недосконалий...Але..життя прекрасне:)) Ну і...завтра, тобто 5 грудня в моєї мами День Народження. І я так вдячна мамі, що вона в мене є. Що вона поряд, що вона мене любить. Хто знає мене близько, знає що відбувається в моєму житті. Думаю, вони приєднуються в цих гарних думках до мене. В гарних думках про Мою Маму і своїх Мам:-)
Треба пам"ятати про це завжди...Ніхто нікого ніде не чекає... Треба приходити і бути готовою піти відразу ж, як це тобі спаде на думку...Чекати нІчого, чого чекати? Треба встати й вийти... Вийти з цієї ситуаці. з цього міста, з цєї країни...Тобто вийти з Його життя...І повертатись...ну, наприклад, додому...Відразу, швидко...На таксі...На літаку...З іншого кінця міста , іншого кінця світу. Ти завжди маєш мати достатньо в гаманці, щоб не питаючись нікого ...встати й вийти,.. викликати таксі або поїхати в аеропорт..Це таке правило. Правило № 1... І пам"ятати це треба з самого початку...
Чому так стається.... а коли приходиться переходити на зимовий час--особливо часто так буває... Або просипаєш все на світі, або прокидаєшся о 5-тій. Тобто або недольот або перельот.
Так що ось я тут, пишу. Дякую, хто мені порадив фільмів, ще чекаю від вас порад і далі.... "Трасу 60", "Якщо тільки" і Віма Вендерса уже маю. Десь на вихідних буду дивитись--часу останні тижні ну зовсім не було щось...А "Дом..из..." і " Спогади..." вже бачила. ..
Ну і з останніх несподіванок для мене. Хоча в мене була мультивіза до США 5 років і я була там безліч разів, вчора виникла якась проблема... І дотепер неясно чи дадуть мені візу чи ні. Анекдот. Я що, небезпечна людина? Чи їду шукати кавалєрів? Чи остарбайтер? Але, між іншим, маю летіти в Детройт через 2 тижні і квитки уже заброньовані....
Минулого року на Трухановому острові (куди я прийшла як слухач, як персонаж цільової аудиторіі) Скрипка запросив мене взяти участь у фестивалі "Рок-Січ" наступного року. І от наступний рік настав. Як стало відомо "Рок Січ" не тільки відбудеться, а і відбудеться 10 разів у різних містах України. І зокрема я запрошена в Ужгород. Куди і виїжджаю з музикантами сьогодні вночі. Назад в понеділок спробую вилетіти літаком, щоб не тулити дорогами України годин з 15. Але буде видно. Візьму з собою ноут. Там кільканадцять серій "Доктора Хауса" і ще всякого такого, що може бути на ноуті 14-ї дівчинки ( це ноут моєї малої). Записувати щось нове уже нема часу. Так що профільтрую заодно чим живе юне покоління трешу і емо.
Але запитання. Що варто знайти (записати, купити...) і подивитись? Я маю на увазі кіно. Хто що порадить? Тільки з короткою аннотацією, плз. Ну там типу....сльозлива мелодрама, подивися одна, щоб поплакати....або фільм неясно про що, але твій улюблений Дєніел Крейг в головній ролі....
Я вчора написала пост. Хотілось поділитись. Так, як я пишу в ЖЖ під псевдонімом. І отримала тут же пару в"їдливих коментарів. Пост удалила--боляче стало. Пару персонажів забанила. Вирішила не відповідати на пости ( Як от Артемий в livejournаl) . . І от думаю цілий день. Невже є сенс мати блог, щоб перетворити його на ще один PR-департамент? А якщо просто хочеться щось написати, що тобі болить. Особливо, якщо нікому пожілітись і це ти вночі сидиш перед компом? і саме в цей час потребуєш якоїсь підтримки? Невже для цього треба писати під псевдонімом в ЖЖ? А тут писати "правильні" агітаційні тексти?
За останню годину я переслухала останній альбом Nickelback, перечитала новини і обговорення на форумах, знов зарегілась на Однокласниках і випила півтора келихи чилійського вина ( важкий день був сьогодні, а вино класне). Зараз докачається фільм "Дух времени", що його мені порадили подивитись і я йду спати. Аріведерчі.
МетаКонтакт
Блог
Фото
Чат
Знакомства
Форум
Почта
ЛС
Добавить комментарий