Сьодні їздила у Вінницьку область, Іллінівський район, далеке-далеке село серед лісів. Треба було. Знаєте, є такі люди із Божим вмінням лікувати людей. Що про них якось узнають і їдуть сотні людей. Але зараз не про це.
Коли їхала, подумала, що це все ніби поза цивілізацією і часом. Побиті абсолютно дороги, хати повз дорогу (деколи навіть під стріхою), люди ніби з минулого століття. Час неначе застигнув тут. А ще весняне сонце, небо і тиша. Якось стало спокійно і несуєтно. Незважаючи ні на що . І в якомусь філософічному сенсі подумалось, що все буде добре.
Або, чисто по-українськи ...."Якось воно буде....". І, продовжуючи, ...."Ще ніколи не було, щоб ніяк не бУло".
Рахманний спокій навіюють грунтові дороги повз ліси , віковічні українські села і небо над ними.
p.s. Це 4 і 5 улюблених вислови справжнього українця, за Остапом Вишнею. Три перших--"Не знав", "Забув" і "Спізнивсь".
Вітаю всіх з учорашнім Днем Захисника Вітчизни, з 23 лютого Я завжди вітаю хлопців із цим святом, це ще зі шкільних часів, мабуть.... Бо поважаю людей військової професіі, бо вважаю, що захищати Батьківщину--благородна справа і що кожен чоловік має бути настільки сильним, аби при потребі захистити свою Вітчизну. І Вітчизну, як територію. І як Батьківщину, що обмежена кордонами серця. Свою кохану, дітей, батьків, близьких, просто слабіших.
І от цей день--нагода всім, кого поважаєш, про це сказати.
А що Радянської...--нема в мене пієтету до Радянського Союзу, звісно, як і до всього радянського. Але це частина нашої історіі, яку я пам"ятаю. Це частина і моєї історі, я ж уже доросла дівчинка:-) Всіх вітаю!!
p.s. а ще це свято симпатіі. Ще ж зовсім недавно не було на наших теренах Дня святого Валентина. І от пам"ятаєте, дівчата, як в школі, уже в старших класах, ми готували подарнки..декілька подарунків, щоб не тільки Йому, щоб ніхто ж не здогадався, але то декілька було "ПростоПодарунків". І Йому "НеПростоПодарунок". Щоб він теж ні про що не здогадався, але щоб все-таки трошки щоб здогадався, якщо сам хотів би здогадуватись про це. І недаремно 23-го лютого йде раніше, аніж 8 березня. Це виходив такий собі Білий Танець свят.
p.p.s.взагалі пропоную не оминати жодне свято, не аж надто багато радості в житті, щоб не вітати один одного якнайчастіше!
...Ми маємо те, що маємо..Окрім всіх подій інсайд і аутсайд за ці п"ять років, що змінилось в мені? Менше довіряю людям і знаю, що таки нема межі цинізму (а тоді думала, що ця межа є ). Почала пробачати компроміси іншим . Водночас, сама перестала йти на компроміси. Знайшла декілька нових друзів і вони--поза політикою. А от друзі з "політики" стали колишніми. Політика почала викликати алергію. Політичні персонажі--огиду.
Прізвища тут ні до чого. Ми стояли тоді не за прізвища. І не проти прізвищ. Ми стояли за надію і власну гідність. Проти приниження і брехні..І наше залишилось нам. Те, що в серці, те що в душі і на совісті.
Не треба себе питати "Що тепер робити? ". ЖИТИ. Ми залишаємось:-) І свободу не спинити. І Україну не викреслити з серця. І себе звідси не вирвати.
Щойно подивилась "Нью-Йорк, я люблю тебе". Ну...пару історій були мої! Якісь історіі передбачувані, якісь ні..Як от з дівчинкою-актрисою, в інвалідній колясці ....Але настрій фільм створив. Гарний такий настрій:-)... Раджу подивитись! Але, якщо не бачили перший фільм цієї імовірної саги, фільм "Париж, я люблю тебе",то починайте з нього. Бо найкраща новела з фільму про NY--це цитата з блискучої новели з "Paris, Je t"aime". Це звідти одна з моїх улюблених фраз.. "В нас нема мільйону років в запасі...":-)
p/s настрій псувати ну просто нема сенсу, а життя ...для чого псувати комусь життя, хай кожен живе як собі сам знає:-)))))
Зіпсувати комусь настрій і заодно життя--отаке виникло в мене бажання в першій ночі 12 січня. Тобто зараз. Добре, що ніч, тільки це мене і зупинить. Добре, що я не божевільна і це бажання зникне. "Подумаю про це завтра"--так говорила Скарлетт. Я спробую просто перестати думати про це.
Ты знаешь, с наступленьем темноты
Пытаюсь я прикидывать на глаз,
Отсчитывая горе от версты,
Пространство, разделяющее нас.....
.....Два путника, зажав по фонарю,
Одновременно движутся во тьме,
Разлуку умножая на зарю,
Хотя бы и не встретившись в уме....
Й.Бродский
........P/s щось перечитала ось свій блог і подумала: що за дурню я сюди пишу взагалі, такий якийсь бред деколи...Хде мислі аффтар?
Я дуже люблю це свято. І Таїнство відчувається в цей день. Закінчується річний цикл....Завтра Він Народиться, потім Його Розіпнуть, а далі.. Він воскресне... Кожного року ця історія доброти, світла, зради і болю закінчується Чудом, а значить Чудеса можливі. Треба тільки дуже цього захотіти... Готуватиму кутю, правильні страви, а ще захотілось спекти яблучний пиріг, щоб вдома на Різдво саме цей запах був ( хочу, правда, це зробити щороку..., а от завтра візьму і таки зроблю).
Ну і ...." Нова радість стала,
....Яка не бувала,
....Над Вертепом Звізда Ясна
.....Увесь світ засіяла......
..........Хто прийде до мене завтра колядувати, до речі?
Ти не знаєш, хто Тебе чекає, Хто іще зустрінеться Тобі....
Це пісня про любов, звісно. Про те, що коли любиш людину, то це і ніжність, і бажання, і пристрасть... Це осліплююча мить, коли ти ще не впала у цей космос, ти розумієш, що все може і неправильно, і не треба так. ..І врешті ти ще можеш зупинитсь.
Але це ти так думаєш, що ти можеш. Насправді все вже вирішено без тебе. Ти не зупинишся, ти таки не зупинишся, а згориш у цьому полум"ї. І дякуй долі за це. І дякуй Богу. Бо Любов--це Бог. А Бог--це Любов. І вона сама по собі цінність.
А все починається з ніжності...з цього тонкого душевного тремтіння....все овіяне ніжністю....і все ...ну просто все, це все+ніжність. Ну ось чому тобі хочеться посміхатись?:-))))
P.s. Це все був текст про пісню:-) Нічого особистого:-)
Три дні як почалась зима...Тобто подивилась на годинник і подумала--вже чотири дні як. А ні снігу нема, ні холодів.. Врешті це, мабуть, і добре , бо зимову резину я теж ще не поміняла:-)) Але все таки....може це тому, що моє серце світить, сяє і так обпалює все навколо, що зима не може розпочатись? А може зими взагалі не буде? А що з Новим Роком?
"...Новорічні сни, ще далеко до весни,
Хай любов Тобі насниться, ніжна , як дитячий сміх...
Новорічні сни, тихо як ранковий сніг
Щастя хай Тебе розбудить непомітно для усіх..."
Пишу музику, граю на гітарі, п"ю каву, дивлюсь у вікно, не сплю і думаю, що світ недосконалий...Але..життя прекрасне:)) Ну і...завтра, тобто 5 грудня в моєї мами День Народження. І я так вдячна мамі, що вона в мене є. Що вона поряд, що вона мене любить. Хто знає мене близько, знає що відбувається в моєму житті. Думаю, вони приєднуються в цих гарних думках до мене. В гарних думках про Мою Маму і своїх Мам:-)
Треба пам"ятати про це завжди...Ніхто нікого ніде не чекає... Треба приходити і бути готовою піти відразу ж, як це тобі спаде на думку...Чекати нІчого, чого чекати? Треба встати й вийти... Вийти з цієї ситуаці. з цього міста, з цєї країни...Тобто вийти з Його життя...І повертатись...ну, наприклад, додому...Відразу, швидко...На таксі...На літаку...З іншого кінця міста , іншого кінця світу. Ти завжди маєш мати достатньо в гаманці, щоб не питаючись нікого ...встати й вийти,.. викликати таксі або поїхати в аеропорт..Це таке правило. Правило № 1... І пам"ятати це треба з самого початку...
МетаКонтакт
Блог
Фото
Чат
Знайомства
Форум
Пошта
ЛС
Додати коментар