Авторизация
Меню

Календарь
 Ноябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Гланда Кобила
Ak-Murza | 2011-07-20 20:42:57
Сообщение прочтено 1936 раз

Першим достовірним предком Романових прийнято вважати Андрія Івановича Кобилу, боярина московського князя Івана Калити. Проте, якщо є по батькові, ймовірно, має бути й батько.

Батько Андрія Кобили: Гланда Комбила Дивонович.

Хто такий Дивон чи Диван та чи був він узагалі, питання. Дивонович або Диванович - це прізвище або по батькові, теж питання. Може тут таке саме "непорозуміння", що й із Комбилою - Кобилою (пимилка писарчука).

Отже: Гланда – Кобила – Дивон (Диван). Щось на кшталт: Гланда Кобила Диванович – Гланда-Кобила Дивонович.

Після хрещення Гланда став Іваном, Комбила - Кобилою: Іван Кобила Дивонович. Тобто, Гланда - ім'я. Його син - Андрій Іванович Кобила. Звідси, Кобила - прізвище.

Андрій Іванович Кобила помер у 1347 році. Значить Іван (Гланда) Кобила жив на межі 1300-го року та десь у цих роках прийняв хрещення.

Виходить приблизно так:

У 1300-1306-1313 роках у Московії з'явився такий собі Гланда Кобила та вихрестився на Івана. 
Його син Андрій Кобила - вже боярин. Його другий син - Федір Іванович Шевляга (Шевлюга), брат Андрія Кобили, став родоначальником кількох боярських родів.

Андрій Кобила мав п’ятьох синів: Семен Жеребець, Олександр Йолка, Василь Вантей (Івантей), Гаврило Гавша та Федір Кошка (читаючи прізвища, відразу і не второпаєш, що ото усі рідні брати). Вони теж стали отцями-засновниками багатьох, але вже дворянських родів.

Першим із роду Кобил прізвище "Романов" став носити Федір Микитович Кобила, 1554-1633 рр. (він же патріарх Філарет), на честь свого діда Романа Юрійовича Захар'їна-Кошкіна (?-1543), якого він ніколи не бачив.

13 березня 1613 року 16-ти літній син Федора Микитовича Михайло Федорович був вибраний на царство. В той час як сам Федір Микитович знаходився у польському полоні. 1 червня 1619 року Федір Микитович був звільнений поляками, 14 червня прибув до Москви в обійми свого царственного сина, а 24 червня став московським патріархом.

Цікаво, що підписав грамоту на царство Михайлу Федоровичу архієпископ архангельський, вікарій московської єпархії Арсеній Елассонський, у 1586-1588 рр. учень Львівської братської школи, людина константинопольського патріарха Єремії ІІ Траноса (перша церква у диптиху православних церков), а інтронізацію царевого батька Федора Микитовича по чину постановлення на першого! (знову першого) московського патріарха здійснив єрусалимський патріарх Феофан ІІІ (четверта церква у диптиху, після олександрійської та антіохіської, РПЦ - п'ята).

"Першим першим" патріархом московським вважається Іов, якого під "домашнім арештом" інтронізував константинопольський патріарх Єремія ІІ Транос. До слова, після "другої першої" інтронізації ("єрусалимської") архієпископ Арсеній ("константинопольсько-львівський") благополучно позбувся своєї посади вікарія московської єпархії (от і вір після цього Кобилам, яких підписуєш на царство).

Менше з тим, далі, рід Гланди Кобили правив Москвою та околицями до 1917 року. Операція з остаточного "видалення" Гланди з Московської землі (кривава бійня) відбулася в ніч з 16 на 17 липня 1918 року в Єкатеринбурзі у будинку інженера Іпат'єва.

Отака історія. Початок і сумний кінець десь так 613-ти зим роду Гланди – дому Кобил-Романових, мір імі... (диявол, як завжди, криється у подробицях).


Для того, что бы добавить комментарий, Вам нужно зарегистрироваться или зайти под своим именем
Комментарии RSS :

Ak-Murza | 20.07.2011 20:45 | [Ссылка]

Знаєш, чому степові лисиці виють у темряві, 
наче навіжені? - казала колись тітка. – Тиші бояться. 
Хорхе Марио Педро Варгас Льоса. Місто і пси.
http://royallib.ru/book/losa_mario/gorod_i_psi.html

У дарах диявола завжди криється гіркота... 
Йен Пірс. Перст указуючий.
http://royallib.ru/book/pirs_yen/perst_ukazuyushchiy.html

Христос спасав людство,
Тимур завойовував світ,
Китайці винайшли порох,
Ґутенберг - друкарський верстат,
А Брейґель писав «Сліпців».
Він був правий?..

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/NaUKMA/Filos/2004_25/17_svatko_yu.pdf


leginaest | 20.07.2011 21:16 | [Ссылка]

Гдето в веке 16-17,когда умирал последний бездетный отпрыск Романовых(какаято старая бабка),то эту фамилию приняли на себя мелкопоместные дворяе--германцы,прибывшие в Русь(Тогда--Московию) на заработки при дворе очередного царя.


Ak-Murza | 20.07.2011 21:18 | [Ссылка]

угу... мутна справа із витоками Романових) багато брехні... марнославство.


leginaest | 20.07.2011 21:25 | [Ссылка]

Династии и родословные--великие путанныештучки.У всех.


Ak-Murza | 20.07.2011 21:44 | [Ссылка]

* * *

О люди! люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки!
Вночі і ожеледь, і мряка,
І сніг, і холод. І Нева
Тихесенько кудись несла
Тоненьку кригу попід мостом.
А я, отож таки вночі,
Іду та кашляю йдучи,
Дивлюсь: неначе ті ягнята,
Ідуть задрипані дівчата,
А дід (сердешний інвалід)
За ними гнеться, шкандибає,
Мов у кошару заганяє
Чужу худобу. Де ж той світ!?
І де та правда!? Горе! Горе!
Ненагодованих і голих
Женуть (последний долг отдать).
Женуть до матері байстрят
Дівчаточок, як ту отару.
Чи буде суд! Чи буде кара!
Царям, царятам на землі?
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І осквернену землю спалить.

Т. Г. Шевченко, 1860


leginaest | 20.07.2011 21:49 | [Ссылка]

Даже не знаю,как каментить...Rolling Eyes


Ak-Murza | 20.07.2011 22:09 | [Ссылка]

Жизня здря не здря, як кобиляча ніздря...


leginaest | 20.07.2011 22:11 | [Ссылка]

Рекбус,кроксворд...


Ak-Murza | 06.12.2011 18:06 | [Ссылка]

Китеж

Вся Русь — костер. Неугасимый пламень Из края в край, из века в век Гудит, ревет... И трескается камень. И каждый факел — человек. Не сами ль мы, подобно нашим предкам, Пустили пал? А ураган Раздул его и тонут в дыме едком Леса и села огнищан. Ни Сергиев, ни Оптина, ни Саров Народный не уймут костер: Они уйдут, спасаясь от пожаров, На дно серебряных озер. Так отданная на поток татарам Святая Киевская Русь Ушла с земли, прикрывшись Светлояром... Но от огня не отрекусь! Я сам — огонь. Мятеж в моей природе, Но цепь и грань нужны ему. Не в первый раз, мечтая о свободе, Мы строим новую тюрьму. Да, вне Москвы — вне нашей душной плоти, Вне воли медного Петра — Нам нет дорог.- нас водит на болоте Огней бесовская игра. Святая Русь покрыта Русью грешной, И нет в тот град путей, Куда зовет призывный и нездешний Подводный благовест церквей.

2

Усобицы кромсали Русь ножами. Скупые дети Калиты Неправдами, насильем, грабежами Ее сбирали лоскуты. В тиши ночей звездяных и морозных, Как лютый крестовик-паук, Москва пряла при Темных и при Грозных Свой тесный, безысходный круг. Здесь правил всем изветчик и наушник, И был свиреп и строг Московский Князь — «постельничий и клюшник У Господа», — помилуй Бог! Гнездо бояр, юродивых, смиренниц — Дворец, тюрьма и монастырь, Где двадцать лет зарезанный младенец Чертил круги, как нетопырь. Ломая кость, вытягивая жилы, Московский строился престол, Когда отродье Кошки и Кобылы Пожарский царствовать привел. Антихрист — Петр распаренную глыбу Собрал, стянул и раскачал, Остриг, обрил и, вздернувши на дыбу, Наукам книжным обучал, Империя, оставив нору кротью, Высиживалась из яиц Под жаркой коронованною плотью Своих пяти императриц. И стала Русь немецкой, чинной, мерзкой. Штыков сияньем озарен, В смеси кровей Голштинской с Вюртембергской Отстаивался русский трон. И вырвались со свитой из-под трона Клубящиеся пламена — На свет из тьмы, на волю из полона — Стихии, страсти, племена. Анафем церкви одолев оковы, Повоскресали из гробов Мазепы, Разины и Пугачевы — Страшилища иных веков. Но и теперь, как в дни былых падений, Вся омраченная, в крови, Осталась ты землею исступлений — Землей взыскующей любви.

3

Они пройдут — расплавленные годы Народных бурь и мятежей: Вчерашний раб, усталый от свободы, Возропщет, требуя цепей. Построит вновь казармы и остроги, Воздвигнет сломанный престол, А сам уйдет молчать в свои берлоги, Работать на полях, как вол. И отрезвясь от крови и угара, Цареву радуясь бичу, От угольев погасшего пожара Затеплит яркую свечу. Молитесь же, терпите же, примите ж На плечи крест, на выю трон. На дне души гудит подводный Китеж — Наш неосуществимый сон.

Максимилиан Волошин

18 августа 1919 Коктебель.

Во время наступления Деникина на Москву