Авторизация
Меню

Календарь
 Декабрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Гланда Кобила
Ak-Murza | 2011-07-20 20:42:57
Сообщение прочтено 1942 раз

Першим достовірним предком Романових прийнято вважати Андрія Івановича Кобилу, боярина московського князя Івана Калити. Проте, якщо є по батькові, ймовірно, має бути й батько.

Батько Андрія Кобили: Гланда Комбила Дивонович.

Хто такий Дивон чи Диван та чи був він узагалі, питання. Дивонович або Диванович - це прізвище або по батькові, теж питання. Може тут таке саме "непорозуміння", що й із Комбилою - Кобилою (пимилка писарчука).

Отже: Гланда – Кобила – Дивон (Диван). Щось на кшталт: Гланда Кобила Диванович – Гланда-Кобила Дивонович.

Після хрещення Гланда став Іваном, Комбила - Кобилою: Іван Кобила Дивонович. Тобто, Гланда - ім'я. Його син - Андрій Іванович Кобила. Звідси, Кобила - прізвище.

Андрій Іванович Кобила помер у 1347 році. Значить Іван (Гланда) Кобила жив на межі 1300-го року та десь у цих роках прийняв хрещення.

Виходить приблизно так:

У 1300-1306-1313 роках у Московії з'явився такий собі Гланда Кобила та вихрестився на Івана. 
Його син Андрій Кобила - вже боярин. Його другий син - Федір Іванович Шевляга (Шевлюга), брат Андрія Кобили, став родоначальником кількох боярських родів.

Андрій Кобила мав п’ятьох синів: Семен Жеребець, Олександр Йолка, Василь Вантей (Івантей), Гаврило Гавша та Федір Кошка (читаючи прізвища, відразу і не второпаєш, що ото усі рідні брати). Вони теж стали отцями-засновниками багатьох, але вже дворянських родів.

Першим із роду Кобил прізвище "Романов" став носити Федір Микитович Кобила, 1554-1633 рр. (він же патріарх Філарет), на честь свого діда Романа Юрійовича Захар'їна-Кошкіна (?-1543), якого він ніколи не бачив.

13 березня 1613 року 16-ти літній син Федора Микитовича Михайло Федорович був вибраний на царство. В той час як сам Федір Микитович знаходився у польському полоні. 1 червня 1619 року Федір Микитович був звільнений поляками, 14 червня прибув до Москви в обійми свого царственного сина, а 24 червня став московським патріархом.

Цікаво, що підписав грамоту на царство Михайлу Федоровичу архієпископ архангельський, вікарій московської єпархії Арсеній Елассонський, у 1586-1588 рр. учень Львівської братської школи, людина константинопольського патріарха Єремії ІІ Траноса (перша церква у диптиху православних церков), а інтронізацію царевого батька Федора Микитовича по чину постановлення на першого! (знову першого) московського патріарха здійснив єрусалимський патріарх Феофан ІІІ (четверта церква у диптиху, після олександрійської та антіохіської, РПЦ - п'ята).

"Першим першим" патріархом московським вважається Іов, якого під "домашнім арештом" інтронізував константинопольський патріарх Єремія ІІ Транос. До слова, після "другої першої" інтронізації ("єрусалимської") архієпископ Арсеній ("константинопольсько-львівський") благополучно позбувся своєї посади вікарія московської єпархії (от і вір після цього Кобилам, яких підписуєш на царство).

Менше з тим, далі, рід Гланди Кобили правив Москвою та околицями до 1917 року. Операція з остаточного "видалення" Гланди з Московської землі (кривава бійня) відбулася в ніч з 16 на 17 липня 1918 року в Єкатеринбурзі у будинку інженера Іпат'єва.

Отака історія. Початок і сумний кінець десь так 613-ти зим роду Гланди – дому Кобил-Романових, мір імі... (диявол, як завжди, криється у подробицях).


Для того, что бы добавить комментарий, Вам нужно зарегистрироваться или зайти под своим именем
Комментарии RSS :


Династии и родословные--великие путанныештучки.У всех.



* * *

О люди! люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки!
Вночі і ожеледь, і мряка,
І сніг, і холод. І Нева
Тихесенько кудись несла
Тоненьку кригу попід мостом.
А я, отож таки вночі,
Іду та кашляю йдучи,
Дивлюсь: неначе ті ягнята,
Ідуть задрипані дівчата,
А дід (сердешний інвалід)
За ними гнеться, шкандибає,
Мов у кошару заганяє
Чужу худобу. Де ж той світ!?
І де та правда!? Горе! Горе!
Ненагодованих і голих
Женуть (последний долг отдать).
Женуть до матері байстрят
Дівчаточок, як ту отару.
Чи буде суд! Чи буде кара!
Царям, царятам на землі?
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І осквернену землю спалить.

Т. Г. Шевченко, 1860



Даже не знаю,как каментить...Rolling Eyes



Жизня здря не здря, як кобиляча ніздря...



Рекбус,кроксворд...