<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге Анжеліка Рудницька искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

1+1 (1)
Аида (1)
Анонс (11)
дата (3)
диво (1)
діти (5)
еда (2)
Київ (1)
літо (1)
мама (2)
мова (1)
Сни (1)
тб (1)
флаг (1)
фото (6)
шоу (2)
#

Календарь

 Март 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Среда 13 апреля 2011

Продовжується арт-тур виставки Анжеліки Рудницької «Місто прозорих мурів» Україною. Після Борисполя, де за 3 тижні побувалося на виставці понад 2 тисяч відвідувачів, експозиція переїхала до м.Переяслав-Хмельницький.

16 квітня Анжеліка Рудницька завітає на виставку у Переяслав-Хмельницький, щоб зустрітися зі своїми глядачами та пресою.

Родзинкою дня стане презентація нової роботи „Місто тисячі вікон” із серії «Декаполіс», яку Анжеліка створювала протягом останніх 2 місяців. Також на вернісажі можна буде побачити роботи із циклів «Незриме коріння», «Прамісто», «Декаполіс», нову серію «Містерія літочислення», а також - гобелени, панно, знамениті подушки-думочки. А найдоречнішими до Великодня, що наближається, будуть «Дерева-писанки» із серії «Сад чеснот», котру художниця теж обіцяє поповнити новинками.

Виставка триватиме з 12 по 30 квітня у Державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди по вул. Сухомлинського, 30.

ВХІД ВІЛЬНИЙ

http://www.news.rudnytska.com/index.php?nma=news&fla=stat&cat_id=1&nums=241

Среда 30 марта 2011

 КИЇВСЬКА ПЕКТОРАЛЬ НЕ ПРЕТЕНДУЄ НА ВСЕУКРАЇНСЬКІ ЛАВРИ?
Вже 19-те до Дня театру у Києві вручають театральну премію "Київська пектораль", визначаючи кращих із кращих служителів Мельпомени.

Цьогоріч церемонія відбулася 28 березня у театрі І.Франка. Розпочалася о 16-тій годині, тому зрозуміло, що прийшли ті, кого нагороджували, ті, хто нагороджував, ті, хто вболіває-співчуває, і журналісти. Ніяких гламурів-тужурів не було ні у фойє, ні у залі. Публічних персон, обличчями яких безкінечно рясніють сайти і екрани було небагато. Тож журналісти раді будь-якій медійній персоні. Почалося усе із незначним запізненням. Народ перешіптувався. Я одразу пошкодувала, що легко одягнулася. У залі було, як завжди, холодно. Тому із задоволенням грілася оплесками.

Усе почалося із параду номінантів, серед яких було багато знайомих облич. Несподіванкою для мене стала поява на сцені у якості номінанта у двох категоріях Дмитра Тодорюка (соліста гурту "Авіатор").

Естетичним здивуванням, напевно, могли б стати танцювальні постановки від театру Раду Поклітару та студентів Академії ім.Л.Утьосова, котрі виступали між номнаціями. Але мене вразило інше - "зачарували" три гвоздички, загорнуті в целофан, які вручали усім володарям "Пекторалі". Повіяло радянськими партзборами. Ще одним відкриттям став для мене вигляд самої "Пекторалі" - графічно вона дуже нагадує семисвічник менору. Наталя Сумська, яка сиділа поруч, не чуючи моїх думок, підтвердила їх, сказавши, що коли дивиться на три "Пекторалі", котрі стоять у неї вдома, завжди думає, що це міг би бути підсвічник. А ще ми з Наталкою і Олександром Бригинцем обговорювали серйозний крок, якого потребує премія. Її вже давно треба було б перетворити на всеукраїнську. По-перше, мастшаби й рівень зовсім інші, а по-друге, це такий гарний стимул для провінційних театрів, котрим не визначає не лише коштів чи глядачів, але й визнання. Та й київські б трохи заворушилися, бо на п"яти завжди буде кому наступати. До наступної ювілейної церемонії це було б дуже доречно...

Але повернеося до переможців. Найбільше оплесків із тих, хто нагороджував, отримав Богдан Бенюк. Його поява на сцені одразу активізувала зал. Усі почали плескати і сміятися, хоча говорив Боглан абсолютно серйозні речі. А потім почитав вірш Івана Малковича "Янгол на плечі". Богдан чесно зізнався, що відкривати конверт не буде, бо із 11 години ранку знає, хто переможець у номінації краща жіноча роль. Народ просто вибухнув сміхом! На що серйозний народний артист обурився: "Чого смієтеся? Я ж в оргкомітеті!" І з рук в руки передав "Пектораль" Наталці Сумській, яка подякувала і сказала, що "найкраща нагорода для артиста - це грати". Через кілька хвилин Наталі довелося знову підніматися на сцену, за прекмією Анатолія Хостікоєа, котрий зараз лікується у Відні. Публіка щедро (хоч і заочно) нагородила оплесками Хостікоєва, а Лариса Кадочникова, що вручала нагороду, гірко зазначила, що Анатолій - справжній чоловік на сцені. А їх так не вистачає.

Публіка розігрілася. Тож Дмитрові Тодорюку, що вперше отримував театральну відзнаку за кращу музичну виставуу теж дісталися опески. Не прибув особисто за нагородою за "кращу режисуру" Едуард Митницький - захворів. А кращою виставою назвали "Грек Зорбе", за ролі в якій буди відзначені Сумська і Хостікоєв, сценографія, премію отримав Віталій Малахов. Не обійшлося і без критик на сцені. Герой України і радник Президента Іван Драч зауважив, що імені жодного автора п"єси зі сцени не назвали. А шкода. Бо автори часто - класики. Але ж у нас із авторським правом завжди проблеми. Чого дивуватися?..



Я там була, мед-вино не пила. Побігла працювати. Ну і вам про все це розказати))) ДУрнувата рима. Але усі казки так закінчуються!

Ходіть у театр. Там холодно і стільці незручні. Але дуже душевно!!!





Я вирішила, що найближчим часом піду на "Кайдашеву сім"ю у Франка. Хоч посміюсь)))

Среда 9 марта 2011
Сообщение прочтено 400 раз
Анжеліка Рудницька | 2011-03-09 18:50:17

Бориспіль – найменше місто на карті експографії Рудницької. Ця точка з’явилася на ній після участі Анжеліки Рудницької у науково-практичній конференції, присвяченій Павлу Чубинському.

Із З по 21 березня 2011 року в центральній бібліотеці міста Бориспіль відбувається виставка Анжеліки «Місто прозорих мурів». Художниця стверджує, що глядачі у всіх куточках Європи однакові, - вони прагнуть спілкування із прекрасним і автором. Тож 10 березня художниця збирається побувати у Борисполі й зустрітися зі своїми глядачами та пресою.

- Зазвичай я не їжджу зі своїми виставками. Картини мають великий досвід самостійних подорожей як в Україні, так і закордоном, - усміхається Анжеліка. – У мене просто не вистачає часу на це. Адже часто відбувається декілька виставок паралельно. Ось і зараз роботи експонуються у Латвії, Чорногорії, Кореї і… Борисполі.

Шанувальники мистецтва із Борисполя матимуть змогу на власні очі побачити один із перших циклів Анжеліки «Незриме коріння», серії «Прамісто», «Дека поліс», «Сад чеснот», абсолютно новий цикл «Містерія літочислення», гобелени, панно, знамениті подушки-думочки і їхню не менш відому авторку.

- Найбільший клопіт виставок – не організація чи глядачі, - коментує Анжеліка, - а перевезення. Після кожної подорожі доводиться частково змінювати скло і рамки, які б’ються, ламаються. Іноді прикро, коли доводиться змінювати «одяг» цілій серії. Але це дрібниці у порівнянні із радістю, якою є можливість поділитися з однодумцями.

Роботи, що представлені у цій експозиції, довгий час мандрували Європою. Лише у Польщі минулого року відбулося 5 виставок у Варшаві, Кракові, Щецині. Повернулися вони в Україну наприкінці 2010 року на спеціальну презентацію у національному музеї Тараса Шевченка у Києві, організовану перед поїздкою Рудницької на Всесвітній фестиваль культури і мистецтв «World Masters» (Корея). Саме там вона була удостоєна почесного титулу «World Master».

Найближчим часом виставка «перекочує» із Борисполя до Львова.

Четверг 27 января 2011
Сообщение прочтено 681 раз
Анжеліка Рудницька | 2011-01-27 16:49:23

У січні 2011 року я нарешті завершила цикл "Містерія літочислення", поповнивши свою мистецьку колекцію сімома роботами.
Ідея цієї серії прийшла мені в голову у день зимового сонцестояння 22 грудня 2009 року. Вона з"явилася після довгого внутрішнього мовчання, тому особлива для мене.
"Містерія літочислення" - це спроба осмислити час, який ми прагнемо зафіксувати певними знаками, емоціями, символами. Це безперервний рух по колу, слідом за сонцем і годинниковою стрілкою, по спіралі, де неодмінно знаходиш артефакти, таємниці чи просто сліди. 
Дві роботи цієї серії були представлені на всесвітньому фестивалі культури і мистецтв "World masters"у Кореї, де перебувають і нині. Інші п"ять актів "Містерії" будуть презентовані в Україні найближчим часом. 

Понедельник 10 января 2011
Сообщение прочтено 557 раз
Анжеліка Рудницька | 2011-01-10 17:15:09

Здавалося б, рік – це 365 днів. Як багато! Скільки усього можна зробити-створити. Але проходить ще один рік, ти згадуєш його і розумієш, що так мало встиг! Хоча чого там дивуватися, коли 9-ть днів ми святкуємо лише прихід нового рокуJ.  Та повернемося у 2010-тий. Він був для мене ще одним роком випробувань - важких і виснажливих до нестерпності. Безвихідь все тісніше стискала зашморг на моїй шиї, а у мене не було сил вивільнятися з нього. Ой! Здається, я захопилася і почала цитувати свій ненаписаний у 2010 році роман.

Література і наука. Справді шкода, але я так і не написала новий роман. Хоча сюжет вигадала, синопсис написала, а видавництво чекало… Якщо говорити про книжки, то була ідея створити книжку для дітей. А ще я взялася писати документальну книгу, фактажу назбирала чимало, та його ще не вистачає, тож робота продовжується. І добре. Назвемо це спадкоємністю років))). Тож з літературою любов була на відстані… Навіть ті книжки, що я відклала для прочитання, так і залишилися чекати. Читати довелося зовсім інше. От вмію я дивувати себе!!! Це минулого року несподіванкою став мій перший роман. Тепер це майже робота))). Несподіванка-2010 – наукова конференція з фольклору та етнографії, де я виступала із доповіддю про народні орнаменти, їхню інтеграцію у сучасне життя і т.д. Готувалася, як школярка. Сама із себе сміялася. Але старанність була винагороджена гарними відгуками науковців. І в цей день мені було радісно)))

Час конференції приблизно співпав із початком мого одужання. Я копалася у собі майже три роки, як археолог і землекоп, як лікар і самоїдка. І все ж знайшла шлях реабілітації, якого не могли побачити лікарі… Може, не ідеальний. Та кращого ніхто не запропонував. Я почала самостійно їсти, ходити, працювати. Це було майже щастям… Але довколишній світ змінився – я ніяк не могла побачити у ньому свого місця – ні в роботі, і в приватному житті, ніде... Тому найчастіше ховалася у майстерні й у собі.

Музика. Рік почався із вручення премії «Пісня року» моїй пісні «Країно моя». Але якщо говорити про саму музику, то вона, як зачаклована, десь глибоко сидить у мені. Й ніяк не прорветься назовні. Я мало слухаю музику. Мало виступаю. Знову не видала франкомовний альбом… Єдина пісня, яку я записала за рік – «Колискова», вона стала частиною благодійного проекту ЮНІСЕФ. Це малесенька крапелька. Надзвичайно важлива крапелька. Мої виступи – це кілька невеликих приватних вечірок, де я не могла відмовити друзям. Якби я не змогла вийти на сцену – вони мене б зрозуміли або вдали, що розуміють. На сцені я часто сідаю, ніби так зрежисовано. Насправді ж відпочиваю… На закритих концертах це можна собі дозволити. А ще були – великі акції на майдані Незалежності: зустріч нового 2010 року, День конституції, День молоді, День Києва, мітинг проти нового податкового кодексу, запалення ялинки-2010. Усіх концертів не пам’ятаю…  Вони потрібні мені для впевненості. Та й мені подобається перетворювати масу людей із різними думками, які просто стоять, повернувши голови в один бік, на єдиний організм, що разом зі мною вдихає і видихає, радіє і переживає. Моя поява у публічним місцях часто дивує людей, які хапають мене за руки і запитують, що зі мною, куди я зникла. Іноді здається, що це дає силу рухатися. Та поки це не рух, лише ілюзія руху. Я не можу погоджуватися на концерти, де платять гроші, бо не знаю, чи зможу стояти у цей день рівно. Намагаюся пояснювати це організаторам, але відчуваю – не розуміють. Ставляться до цього, як до примх чи набивання ціни собі. Але для мене це не головне, я вперто борюся із собою і недугою. Велика кількість людей мене втомлює, намагаюсь уникати тусовок, наскільки це можливо. Час реабілітації після кожного виступу непропорційно велетенський. Поки моїм найкращим другом залишається тиша і мама, яку я не бачу, лише чую
Читать

Четверг 23 декабря 2010
Сообщение прочтено 344 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-12-23 11:52:13

24 грудня їдемо у гості у сільський інтернат під Білою Церквою, де живе 40 діток... проводимо найсолодший майстер-клас - розпис медових пряників... якщо є бажання поділитися дитячими книжками чи іграшками - передамо)))
журналісти, котрі хочу і можуть поїхати - телефонуйте в 'Територію А'
 

Сообщение прочтено 299 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-12-23 11:32:36

23 грудня у новому клубі "Культ Ра" на Володимирський, 4 - Різдв"яна благодійна виставка, серед робіт - два мої гобелени із дизайнерської серії "Радісний дім", "ПРАЛІС ФІОЛЕТОВИЙ" і "ПРАЛІС ПОМАРАНЧЕВИЙ". Триватиме кілька днів. Заходьте!!!
 http://forum.rudnytska.com/index.php?topic=47.0, http://forum.rudnytska.com/index.php/topic,45.0.html

 

Четверг 11 ноября 2010

Сенсаційне відправлення Анжеліки Рудницької в Корею перетворилося у світський раут.



Фестиваль The World Masters' Festival in Arts & Culture із 60-літньою історією, що тримає руку на пульсі світового мистецтва, обрав серед кращих митців у світі Анжеліку і викликав її на край євразійського континенту в місто Йосу. Саме там 3 грудня Рудницькій буде присвоєно звання «Світовий майстер». Ця подія спровокувала нашу співачку й художницю забрати свою експозицію із одного із європейських турне і організувати у Києві виставку, що зібрала столичний бомонд 9 листопада у Національному музеї Тараса Шевченка . Гостей і преси на вернісажі було стільки, що вони ледь вміщалися у великий зал музею.
...
Читать

Пятница 5 ноября 2010
Сообщение прочтено 1847 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-11-05 13:18:21

ЛИШЕ 6,7 і 9 листопада!!! подорозі із ПОЛЬЩІ в КОРЕЮ.

виставка УКРАЇНСЬКИЙ ВСЕСВІТ. АНЖЕЛІКА РУДНИЦЬКА

у Музеї Т.Шевченка (Київ, бул.Шевченка, 12)

з.і. для ЗМІ - окремо брифінг (подробиці у "Території А" або пишіть особисто) 

Среда 29 сентября 2010

Завтра 30 вересня о13 год. у жовтому корпусі університету ім.Шевченка відкриваємо виставку Юрія Мельничука (традиційні українські вишиті рушники, сорочки, ляльки)... Юрій - найвідоміший в Україні чоловік, що вишиває власними руками, а не лише керує жінками))) виставка триватиме три тижні. заходьте!

12Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены