<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге Анжеліка Рудницька искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

1+1 (1)
Аида (1)
Анонс (11)
дата (3)
диво (1)
діти (5)
еда (2)
Київ (1)
літо (1)
мама (2)
мова (1)
Сни (1)
тб (1)
флаг (1)
фото (6)
шоу (2)
#

Календарь

 Февраль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
#

Записи

Четверг 8 апреля 2010

Ура! Нарешті! 

Сьогодні вперше після дуже довгої перерви, що тривала більше двох років, я записала у студії пісню. Сама ця подія для мене важлива, бо я вже почала думати, що ця моя музична пауза затягнеться надовго. Але... З"явилася цікава ідея. ЮНІСЕФ запропонували мені взяти участь у чудовому проекті. Українські співачки - Ніна Матвієнко, Женя Власова, Сніжана Єгорова , я... записували колискові пісні. Альбом цих колискових буде виданий великим тиражем. Його даруватимуть молодим мамочкам. Підтримала проект ТМ Памперс, а кошти від альбому будуть передані на благодійність. Кошти (за пропозицією ЮНІСЕФ) пожертвують на лікування і профілактику правця африканських дітей. Дуже сподіваюсь, що це справді комусь допоможе. Бо працювалося у студії легко, приємно і мило. Дякую компанії Вавилон , студії Кофеїн і звукорежисеру Олегу. Під час запису ми самі себе заколисували. А чи спатимуть під ці колискові діти - розкажуть ті, кому потрапить до рук диск)))

Більше подробиць скоро у мас-медіа.

Понедельник 5 апреля 2010
Сообщение прочтено 903 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-04-05 17:19:09

Зі святом вас! Будьте щасливі, світлі, легкі! Радійте життю і не засмучуйте тих, кого ви любите, цінуєте, поважаєте!

з.і. Бережіть себе! ...не переїдайте!!!Very Happy

Четверг 1 апреля 2010
Сообщение прочтено 922 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-04-01 17:50:45

Цікаво! Після моїх уроків писанкартсва для дітей українських зірок знайшлося багато розумників, котрі стали повчати де, коли і для кого треба проводити майстер-класи. Вони научали, що найбільше потребують такої уваги і вміння діти=сироти. Не вийняток деякі наші блогери і журналісти. Але ніхто не запропонував свою допомогу - ні моральну, ні матеріальну. Та й мас-медіа щось не дуже активно відгукнулися на наше запрошення поїхати в гості до "дітей вулиць". Подвійна мораль, яка панує у суспільстві гидка. Але завжди знаходяться люди з великим серцем.

Я вдячна усім, хто долучився до нашого майстер-класу - журналістам, просто небайдужим, а особливо Фонду "Open Ukraine" і Терезі Яценюк, котрі взяли на себе усю організаційну частину. Свято вдалося. І діти, і дорослі залишилися задоволеними. Ось кілька фоток. 

 

фінал. щасливі дітлахи вже у статусі "майстрів писанкарства"

у процесі. ніхто не усміхається і не відволікається. усі зосереджені й творчо налаштовані

освоєння традиційних технологій писанукарства вимагає часу й терпіння

навіть дуже зайняті - ми встигали позувати перед камерами. діти з притулку хотіли стати зірками, вони називали цей майстер клас "Україна має талант!"

Христинка Яценюк, освоївши писанкарство, ділиться досвідом із новою знайомою
 

Среда 31 марта 2010
Сообщение прочтено 1682 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-03-31 17:05:12

Співачка, телеведуча та художниця Анжеліка Рудницька під час проведення майстер-класу з писанкарства для дітей-сиріт, Київ, 30 березня 2010 року.

КИЇВ. Напередодні за сприяння Фонду "Open Ukraine" співачка, телеведуча та художниця Анжеліка Рудницька провела майстер-клас з писанкарства для дітей-сиріт. Вихованці благодійної організації "Центр соціальної опіки та реабілітації "Дитяча надія" віком від 6 до 15 років уперше в своєму житті дізналися про таємниці розмальовування великодніх яєць. Мистецькі майстер-класи від Анжеліки Рудницької стали вже доброю традицією. Вона вишиває, малює, пече - і все, як наші пращури. Анжеліка тішиться, що давні традиції стають у моді, і з кожним роком усе більше людей хочуть навчитись мистецтва предків. /НМ/. 
 Грига Вадим, "Укрінформ"                                         

 http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=319992 

P.S. Дітей було 20-теро. Найменший 6-річний Матвій самостійно розписував писанки і розповідав мені, що любить малювати і вірші. Щоправда, самі вірші навідріз відмовився читати вголос. Прошептав мені на вухо і голосно повідомив, що це секрет!!! А Саша, один із найстраших і найбільших дітей, оголосив, що цікавиться лише боксом, але з писанкою справився перший і допомагав мені "боротися" із невдачами у писанкарстві його друга.  Усі діти різні, характери складні, але дуже чисті, творчі, слухняні.

Дорослі, запрошені нами, котрі вперше потрапили до такого закліду були вражені й чесно зізнавалися мені після акції, що переглянули багато речей у свлєму житті.

А з дітьми неможливо було розпрощатися. Усе притискалися, цілували, обімали, дякували і зарошували ще. Якщо захочете побувати у них в гостях - можу підказати адресу)))

Четверг 18 марта 2010
Сообщение прочтено 1603 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-03-18 17:13:41


ми після майстер-класу


донька Лариси МУдрак Соломійка

екс-співачка Юля і Кирило - родина дизайнера Олександра Гапчука

...
Читать

Вторник 16 марта 2010

Поки православні постять, а зірки "досліджують" модні тренли наступного сезону - ми із дітьми вітчизняних зірок завтра вчимося розписувати писанки традиційним методом - воском. Робота складна, кропітка, дуже творча і захоплююча. Саме майстер-класи по писанкарству викликають найбільший ажіотаж серед юних українських селебріті.  На завтрашній урок писанкарства зберуться діти Оксани Гутцайт і Ольги Сумської, Олега Пінчука і Остапа Ступки, анатолія Кінаха і внучка Олександра Мороза, Андрія Шевченка і Миколи Катеринчука, Лері Віна і Олександра Гапчука, Володимира Горянського і Влади Литовченко... і ще багато діток. Та незважаючи на гучні імена батьків, діти приходять на майстер-клас не себе показати, а чогось навчитися. Роблять це ретельно, азартно і натхненно. Тим паче власноруч створені писанки будуть прекрасним подарунком для їхніх зіркових батьків до Великодня, котрий наближається.

Пятница 5 марта 2010



 Іноді побачення бувають не лише незабутніми, а й дивовижними. Сьогодні ранкове побачення мені призначило КЕНГУРЕНЯ. О 10.30 воно зі своєю прийомною мамою чекало мене у київському зоопарку. Хоча насправді ініціатором побачення була. Та оскільки кенгуреня Чупа - хлопець, то час і місце обирав він...

Спочатку я побачила Чупу по телевізору - нещодано народившись, він вже перетворився на телезірку. А ви казали: "В Україні телезірок немає!!!" Сьогодні після нашої зустрічі до нього одразу приїхало ще дві камери... А йому лише 2,5 місяці... Що далі буде??? Але я не про це.

Чупа, як і всі кенгуренята потрапив у мамину сумку ще ембріоном, трішечки підріс... і необачна мама, чи то від стресу, чи ще від чогось, загубила Чупу. Як правило, такі тваринки не виживають. Але мініатюрного Чупу побачили працівники зоопарку і взялися його рятувати... Хоча шанси на виживання були мінімальні! Крихітна істота була довжиною в кілька сантиметрів із лисою сірою шкірою, настільки тоненькою шкірою, що було видно її кишки  і внутрішні органи. Чупу годували з піпетки молочком, збагаченим яйцем. Зараз 2, 5-місячне кенгуреня вже їсть манну кашу. А замість маминою сумки, Чупа живе у сумці пошитій із рукава каракулевої шуби. Прикольно, що спить він на спинці закриваючи голівку задніми лапами (у позі ембріона).

Цікаво, що мініатюрні передні лапки із 5 пальцями нагадують людські руки за розташуванням і рухами, 3 пальці на задніх кінцівках нагадують пташині лапи. Один із пальців навіть роздвоєний.... Але досить фізіології.

Мій візаві виявився трішечки боязливим. При першому погляді він... впісявся... Але на цьому незручності вичерпалися. Чупа обняхував мої руки, тикався в мене вологим носом, шукаючи теплого містечка і позував перед фотоапаратом, на відміну від мене... Я так захопилася кенгуреням, що забувала дивитися в об"єктив - фотки виявилися не дуже))) Тваринка дуже лагідна, доброзичлива, тиха - така, як її прийомна мама - завідувачка відділу приматів. Не полюбити кенгуреня просто неможливо. ТОж тепер це мій улюблений хлопчик...

Зараз Чупа почуває себе у безпеці і не знає, що у дорослому житті його може чекати неприємна неподіванка. Кенгуру живуть родинами, тож чи приймуть вони "чужинця" - невідомо... Хтознає, може, Чупі доведеться провести своє життя поміж людьми)))

Сообщение прочтено 1728 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-03-05 14:00:41

 Іноді побачення бувають не лише незабутніми, а й дивовижними. Сьогодні ранкове побачення мені призначило КЕНГУРЕНЯ. О 10.30 воно зі своєю прийомною мамою чекало мене у київському зоопарку. Хоча насправді ініціатором побачення була. Та оскільки кенгуреня Чупа - хлопець, то час і місце обирав він...

Спочатку я побачила Чупу по телевізору - нещодано народившись, він вже перетворився на телезірку. А ви казали: "В Україні телезірок немає!!!" Сьогодні після нашої зустрічі до нього одразу приїхало ще дві камери... Але я не про це.

Чупа, як і всі кенгуренята потрапив у мамину сумку ще ембріоном, трішечки підріс... і необачна мама, чи то від стресу, чи ще від чогось загубила Чупу. Як правило, такі тваринки не виживають. Але Чупу побачили працівники зоопарку і взялися його рятувати... Хоча шанси на виживання були мінімальні! Крихітна істота була довжиною в кілька сантиметрів із лисою сірою шкірою, настільки тоненькою шкірою, що було видно її кишки  і внутрішні органи. Чупу годували з піпетки молочком, збагаченим яйцем. Зараз 2, 5-місячне кенгуреня вже їсть манну кашу. А замість маминою сумки Чупа живе у сумці пошитій із каракулевої шуби. Прикольно, що спить він на спинці закриваючи голівку задніми лапами.

Цікаво, що мініатюрні передні лапки із 5 пальцями нагадують людські руки за розташуванням і рухами, 3 пальці на задніх кінцівках нагадують пташині лапи. Один із пальців навіть роздвоєний.... Але досить фізіології.

Мій візаві виявився шечки боязливим. При першому погляді він впісявся... Але на цьому незручності вичерпалися. Чупа обняхував мої руки, тикався в них вологим носом, шукаючи теплого містечка, позував перед фотоапаратом. На відміну від мене - я так захопилася кенгуреням, що забувала дивитися в об"єктив))) Тваринка дуже лагідна, доброзичлива, тиха - така, як її прийомна мама - завідувачка відділу приматів.

Зараз Чупа почуває себе у безпеці і не знає, що у дорослому житті його може чекати неприємна неподіванка. Кенгуру живуть родинами, тож чи приймуть вони "чужинця" - невідомо... Хтознає, може, Чупі доведеться провести своє життя поміж людьми)))

Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены