<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге Анжеліка Рудницька искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

1+1 (1)
Аида (1)
Анонс (11)
дата (3)
диво (1)
діти (5)
еда (2)
Київ (1)
літо (1)
мама (2)
мова (1)
Сни (1)
тб (1)
флаг (1)
фото (6)
шоу (2)
#

Календарь

 Август 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Пятница 5 марта 2010
Сообщение прочтено 1760 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-03-05 14:00:41

 Іноді побачення бувають не лише незабутніми, а й дивовижними. Сьогодні ранкове побачення мені призначило КЕНГУРЕНЯ. О 10.30 воно зі своєю прийомною мамою чекало мене у київському зоопарку. Хоча насправді ініціатором побачення була. Та оскільки кенгуреня Чупа - хлопець, то час і місце обирав він...

Спочатку я побачила Чупу по телевізору - нещодано народившись, він вже перетворився на телезірку. А ви казали: "В Україні телезірок немає!!!" Сьогодні після нашої зустрічі до нього одразу приїхало ще дві камери... Але я не про це.

Чупа, як і всі кенгуренята потрапив у мамину сумку ще ембріоном, трішечки підріс... і необачна мама, чи то від стресу, чи ще від чогось загубила Чупу. Як правило, такі тваринки не виживають. Але Чупу побачили працівники зоопарку і взялися його рятувати... Хоча шанси на виживання були мінімальні! Крихітна істота була довжиною в кілька сантиметрів із лисою сірою шкірою, настільки тоненькою шкірою, що було видно її кишки  і внутрішні органи. Чупу годували з піпетки молочком, збагаченим яйцем. Зараз 2, 5-місячне кенгуреня вже їсть манну кашу. А замість маминою сумки Чупа живе у сумці пошитій із каракулевої шуби. Прикольно, що спить він на спинці закриваючи голівку задніми лапами.

Цікаво, що мініатюрні передні лапки із 5 пальцями нагадують людські руки за розташуванням і рухами, 3 пальці на задніх кінцівках нагадують пташині лапи. Один із пальців навіть роздвоєний.... Але досить фізіології.

Мій візаві виявився шечки боязливим. При першому погляді він впісявся... Але на цьому незручності вичерпалися. Чупа обняхував мої руки, тикався в них вологим носом, шукаючи теплого містечка, позував перед фотоапаратом. На відміну від мене - я так захопилася кенгуреням, що забувала дивитися в об"єктив))) Тваринка дуже лагідна, доброзичлива, тиха - така, як її прийомна мама - завідувачка відділу приматів.

Зараз Чупа почуває себе у безпеці і не знає, що у дорослому житті його може чекати неприємна неподіванка. Кенгуру живуть родинами, тож чи приймуть вони "чужинця" - невідомо... Хтознає, може, Чупі доведеться провести своє життя поміж людьми)))

Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены