<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге Анжеліка Рудницька искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

1+1 (1)
Аида (1)
Анонс (11)
дата (3)
диво (1)
діти (5)
еда (2)
Київ (1)
літо (1)
мама (2)
мова (1)
Сни (1)
тб (1)
флаг (1)
фото (6)
шоу (2)
#

Календарь

 Февраль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
#

Записи

Вторник 29 июня 2010
Сообщение прочтено 3370 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-06-29 11:53:59

Цими вихідними країна відзначала чергові свята. День молоді, День конституції. Як завжди на майдані Незалежності відбувалися концерти. На День молоді виступали рок-команди, кажуть. Не була. Вчора я теж виступала... Так би мовити "борг" перед батьківщиною... (вона нас народила-виростила))) а ми їй - хоча б щось...)

Концерт до Дня Конституції тривав з 11.30 до 22.00... але коли я заглянула у програму, то знайшла у довгому-предовгому переліку артистів лише кілька впізнаваних імен (усі інші - студенти кулька)... моя команда навіть запропонувала взагалі на сцену не виходити, а їхати додому... бо людей було не дуже багато, та й настрій у них був не дуже святковий... і обіцяне організаторами, не відповідало дійсності... виступати у фіналі 10-годинного пісенного марафону, в якому практично немає хітів теж не дуже приємно... але я вже писала - "борг перед батьківщиною") і почуття обов"язку не дали мені розвернутися і піти геть... хоча й виступати серед такої кількості непрофесіоналів було некомфортно... та люди, які прийшли на майдан невинні, що їм замість свята підсовують студентський вінегрет... це було для мене ще одним аргументом не "хлопати дверима", а створити публіці святковий настрій...

Але питання навіть не в мені... (Вуличні концерти практикуються у багатох країнах... сподіваюсь, у них це проходить веселіше...) Просто я вкотре задумалася... такі концерти є обличчям міста, країни... і ЧУДОВО, що у нас є талановита молодь... але набиратися досвіду потрібно на локальних концертах... ставити експерименти на публіці - некоректно... так ми формуємо ставлення до української музики і культури загалом... якби цим артистам вдалося емоційно"порвати" публіку, вразити... я би першою аплодувала... але у цьому випадку - було сумно. і ЦЕ ФАКТ, на жаль...

Чи потрібні взагалі Києву безкоштовні концерти? Артистам не платять, тому відомі й популярні рідко погоджуються брати участь у цих "шоу" (хоча кошти на техніку, охорону і т.д. все-одно витрачають)... Сказати, що публіка отримувала задоволення від такого концерту - теж сумнівно... вчора, поки я їх розкачала - втомилася... а як правило, на майданах люди дуже активні й емоційні... невже країна отримала "подарунок" до свята? тоді чому такий убогий? і чи не занадто велика розкіш віддавати сцену на майдані Незалежності студентам Поплавського для набуття досвіду публічних виступів?.. і чи ходите ви на подібні концерти? або чи знаєте людей, які туди ходять?

 

Пятница 18 июня 2010
Сообщение прочтено 11245 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-06-18 21:20:02

 Літній вечір... тепло... приємно... співають пташки... сонце рожево розливається на заході неба... нам би милуватися природою... дихати свіжим повітрям... гуляти з друзями, рідними, коханими... а ми сидимо на МЕТІ... чому??? бо, як пише Золотце, "лінь ж... на вулицю витягти"? чи ми самотні??? чи інет замінив нам все вище перераховане?

чому ви ходите сюди? що шукаєте? і чи знаходите бажане?

Понедельник 31 мая 2010
Сообщение прочтено 921 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-05-31 12:37:43

29 травня можна записувати в історію цього року, як День українських перемог. Українська збірна по футболу виграла у румунів. Ну і що, що матч товаристський. Але є ми іноді умудряємося і найслабшим противникам програвати. А тут  - молодці!

Віталій Кличко переміг поляка. Ну і що, що не у в другому раунді, як це бувало раніше. Може, Віталій хотів, щоб шоу тривало якомога довше, а ми мали зможу довше полоскотати нерви? Молодець!

Альоша потрапила у ТОП-10 Євробачення. Із неформатною піснею, без шоу і секса на сцені. Але зі своїм баченням музики. Приємно, коли перемагають ідеї, а не інстинкти. Бо мистецтво - це трохи більше, аніж просто задоволення (хай навіть віртуально) чиїхось бажань. Молодець!

Це були гарні подарунки до Дня Києва. Коли я це сказала вчора глядачам під час свого виспуту на майдані Незалежності - народ вибухнув емоціями - аплодувала, кричали, усміхалися))). Приємно, що навіть у ганебній ситуації, з якої ніяк не може викарабкатися наша країна, є люди, які нас можуть порадувати і дати відчути, що ми здатні, ми можемо бути кращими!

 

Воскресенье 7 марта 2010
Сообщение прочтено 3514 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-03-07 13:43:45

8 березня для когось свято, для когось - ні. Але навіть коли ми його ігноруємо - нам однак щось дарують. Найчастіше - квіти. І це завжди приємно, навіть без свят і приводів. А бувають подарунки, які неприємні, дратують, або ж просто залишаюься непотрібом, котрий і не викинеш (причини різні) й не знаєш кули подіти...

Із подарунків, яких я не розумію, - алкоголь. Так, атрибути (оригінальні пляшки, назви і т.д.) я можу оцінити з художньої точки зору. Але не можу зрозуміти, чому люди дарують мені хай і гарні пляшки з алкоголем, знаючи, що я не п"ю? Я навіть намагаюсь віджартуватися якось, щоб так наступного разу не робили. Та це виявляється марно...

Або м"які іграшки... По-перше, у мене їх вже нікуди дівати... а по-друге, я вже вийшла з підліткового віку, здається...

Мабуть, нам чоловічу логіку не зрозуміти... Як і їм - нашу)))) Тоді нам просто треба їм підказати - чого ми не хочемо отримувати у подарунок... Пишіть)))) Хай зроблять висновки...

З наступаючим вас, дівчата! Приємних подарунків і найніжніших слів...

Суббота 6 марта 2010
Сообщение прочтено 2768 раз
Анжеліка Рудницька | 2010-03-06 12:13:44

Сьогодні день народження співака, про якого останні роки найчастіше сперечаються в нашій країні, він один із улюблених героїв "комедійщиків", "квартальщиків" і пліткарів. Це - Віталій Козловський... Вітаю його і усіх його прихильників (чи прихильниць). Щастя і насолоди від улюбленої музики!

Пятница 5 марта 2010



 Іноді побачення бувають не лише незабутніми, а й дивовижними. Сьогодні ранкове побачення мені призначило КЕНГУРЕНЯ. О 10.30 воно зі своєю прийомною мамою чекало мене у київському зоопарку. Хоча насправді ініціатором побачення була. Та оскільки кенгуреня Чупа - хлопець, то час і місце обирав він...

Спочатку я побачила Чупу по телевізору - нещодано народившись, він вже перетворився на телезірку. А ви казали: "В Україні телезірок немає!!!" Сьогодні після нашої зустрічі до нього одразу приїхало ще дві камери... А йому лише 2,5 місяці... Що далі буде??? Але я не про це.

Чупа, як і всі кенгуренята потрапив у мамину сумку ще ембріоном, трішечки підріс... і необачна мама, чи то від стресу, чи ще від чогось, загубила Чупу. Як правило, такі тваринки не виживають. Але мініатюрного Чупу побачили працівники зоопарку і взялися його рятувати... Хоча шанси на виживання були мінімальні! Крихітна істота була довжиною в кілька сантиметрів із лисою сірою шкірою, настільки тоненькою шкірою, що було видно її кишки  і внутрішні органи. Чупу годували з піпетки молочком, збагаченим яйцем. Зараз 2, 5-місячне кенгуреня вже їсть манну кашу. А замість маминою сумки, Чупа живе у сумці пошитій із рукава каракулевої шуби. Прикольно, що спить він на спинці закриваючи голівку задніми лапами (у позі ембріона).

Цікаво, що мініатюрні передні лапки із 5 пальцями нагадують людські руки за розташуванням і рухами, 3 пальці на задніх кінцівках нагадують пташині лапи. Один із пальців навіть роздвоєний.... Але досить фізіології.

Мій візаві виявився трішечки боязливим. При першому погляді він... впісявся... Але на цьому незручності вичерпалися. Чупа обняхував мої руки, тикався в мене вологим носом, шукаючи теплого містечка і позував перед фотоапаратом, на відміну від мене... Я так захопилася кенгуреням, що забувала дивитися в об"єктив - фотки виявилися не дуже))) Тваринка дуже лагідна, доброзичлива, тиха - така, як її прийомна мама - завідувачка відділу приматів. Не полюбити кенгуреня просто неможливо. ТОж тепер це мій улюблений хлопчик...

Зараз Чупа почуває себе у безпеці і не знає, що у дорослому житті його може чекати неприємна неподіванка. Кенгуру живуть родинами, тож чи приймуть вони "чужинця" - невідомо... Хтознає, може, Чупі доведеться провести своє життя поміж людьми)))

Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены