В последние несколько месяцев в Польше проходит серия выставок этномодерна Анжелики Рудницкой под названием "Украинская Вселенная". Наши западные соседи смогли увидеть около 50-ти артработ известной украинской певицы, телеведущей, писательницы и, конечно же, художницы Анжелики Рудницкой. Это и уникальные полотна-миниатюры, созданные в игольчатой технике с ювелирным мастерством, и панно, сделанные с использованием современных технологий, и шерстяные гобелены в традиционной украинской технике.
Тур открылся весной этого года вернисажем в здании Украинского Посольства в Польше. Потом выставка переехала в Мазовецкое воеводство в город Венгрув, где в то время проходили Дни Украинской культуры. Позже выставка была представлена в Щецине - городе, который борется за звание Культурной Столицы Европы в 2016 году. Потом выставка с крайнего запада Польши перекочевала на крайний юг - в город Жешув, где экспонировалась в театре имени Ванды Семашковой, а ко Дню Независимости Украины - открылась в Кракове в палаце "Вилла Децея".
Шестая и последняя выставка арт-тура полотен Анжелики состоится в сентябре в варшавском "Палаце Полония". Любопытно, что открытие выставки совпадет с большим дипломатическим приемом, где будут присутствовать не только известные деятели польской культуры, но и высокопоставленные польские чиновники, а также представители дипломатических миссий, аккредитированных в Польской Республике.
Напомним, что параллельно с арт-туром в Польше, проходят аналогичные туры работ Анжелики Рудницкой на Балканах и в странах Балтии.
пресс-служба "Территории А"

 Вітаю усіх зі святом! Бажаю, щоб усі тут почувалися щасливими. І щоб ми навчилися не лише лаяти її, але й любити. Щоб кожен з нас знайшов час подумати, що він особисто зробив для нашої країни, щоб вона стала духовнішою, гарнішою, чистішою, сильнішою, популярнішою і т.д. Так американці будували свою "американську мрію". Я не прихильник всього американського, але цього варто у них повчитися.  

Хай би що не казали - іншої батьківщини у нам немає.

Тут так багато розумних, активних людей. Невже ми нічого не можемо зробити для країни, яку любимо і в якій живемо?)))

 Завтра День українського прапора. За 19 років існування Незалежної України ми визначилися із символами, але не зовсім. Наш гімн (а це один із головних державних символів!) переспівують - з високого дозволу чи вказівки - різними мовами, як пісню, на усіх каналах. Наш герб так і залишився скромним символом, ведикий герб так і не прийняла ВР. Із прапором теж багато незрозумілостей. Його то жовтим кольором угору повісять на офіційних заходах, то замість блакитного кольору використовують синій А із символами гратися не можна. Із багатьох причин... Але зараз не про це.

Скажіть, якби ви мали можливість створити чи відкорегувати український прапор, щоб ви у ньому змінили? що додали? чи залишили б його незмінним?

який би був ТВІЙ український прапор? 

Під час інаугурації Янукович, здається, все-таки, хвилювався... І до дверей залу ВР підійшов раніше часу, і навіть слова Гімну України намагався чи то повторити, чи то повчити, і посвідчення президентське у внутрішню кишеню заховав, щоб не забрали часом, і слово "волевиявлення" під час промови вимовив як "воєвиявлення"... І вираз його обличчя був інший, аніж завжди. Чи мені здалося?

А от "мирної передачі влади" не вийшло. Ющенка не видно було у ВР... Чи я була неуважна???

З новим президентом вас, українці!

 22 січня - день соборності України. Сьогодні 91-ша річниця Великої злуки, коли згідно з ІУ Універсалом Директорії Українська Народна Республіка (УНР) возз'єдналась із Західною Українською Народною Республікою (ЗУНР) в єдину соборну державу. Десь у 90-тих минулого століття, на початку Незалежності України, люди, охоплені ідеєю єднання і бажанням перемін, вийшли на трасу і створили живий ланцюг, що символізував це свято. І без нинішніх 100-250 гривень, якы платять за участь у масових акціях... Може, тепер це видається надто романтичним і утопічним... Але усе це відбувалося у наш час - є море свідків і учасників.

Нині це офіційне свято. Та хто його святкує? Щось не видно і не чути. 17 січня ми ще раз продемонстрували, що розколоті навпіл. Хоча... Це лише за принципом "любові-нелюбові" до політичних лідерів, як технологічно й вперто намагаються нас роз"єднати. Нинішнє свято - привід для роздумів, що ж нас об"єднує, а не роз"єднує. Чи можемо ми подолати цей комплекс "різності" однієї нації... І що кожен з нас зможе зробити, вже зробив чи робить, щоб подолати цю системно нав"язану нам кризу національної свідомості.

Колись - наприкінці 90-тих - я створила зі своїми однодумцями "Територію А"... Це не був шоу-бізнес у його сьогоднішньому вигляді. Ми - усі різні - хотіли створити те, що було б цікаво усім українцям. І нам це, на щастя, вдалося. Не хочу зараз про це багато говорити, але концерти "Території А" проходили з успіхом на заході і сході, на півночі й на півдні країни. Ми бачили, які ми однакові! Може, за це нас свого часу і "втопили".

Та бажання розповісти українцями, що ми сильні, коли ми разом, залишилося. Тож нинішній день для мене свято. А для вас?