22 січня - день соборності України. Сьогодні 91-ша річниця Великої злуки, коли згідно з ІУ Універсалом Директорії Українська Народна Республіка (УНР) возз'єдналась із Західною Українською Народною Республікою (ЗУНР) в єдину соборну державу. Десь у 90-тих минулого століття, на початку Незалежності України, люди, охоплені ідеєю єднання і бажанням перемін, вийшли на трасу і створили живий ланцюг, що символізував це свято. І без нинішніх 100-250 гривень, якы платять за участь у масових акціях... Може, тепер це видається надто романтичним і утопічним... Але усе це відбувалося у наш час - є море свідків і учасників.

Нині це офіційне свято. Та хто його святкує? Щось не видно і не чути. 17 січня ми ще раз продемонстрували, що розколоті навпіл. Хоча... Це лише за принципом "любові-нелюбові" до політичних лідерів, як технологічно й вперто намагаються нас роз"єднати. Нинішнє свято - привід для роздумів, що ж нас об"єднує, а не роз"єднує. Чи можемо ми подолати цей комплекс "різності" однієї нації... І що кожен з нас зможе зробити, вже зробив чи робить, щоб подолати цю системно нав"язану нам кризу національної свідомості.

Колись - наприкінці 90-тих - я створила зі своїми однодумцями "Територію А"... Це не був шоу-бізнес у його сьогоднішньому вигляді. Ми - усі різні - хотіли створити те, що було б цікаво усім українцям. І нам це, на щастя, вдалося. Не хочу зараз про це багато говорити, але концерти "Території А" проходили з успіхом на заході і сході, на півночі й на півдні країни. Ми бачили, які ми однакові! Може, за це нас свого часу і "втопили".

Та бажання розповісти українцями, що ми сильні, коли ми разом, залишилося. Тож нинішній день для мене свято. А для вас?