Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Четверг 22 июля 2010
Сообщение прочтено 420 раз

Луїс Корвалан в СССР. 1977 рік.

Все далі від нас ХХ століття. 21 липня у Сантьяго помер Луїс Корвалан, лідер Комуністичної партії Чилі. Йому було 94 роки. Стати політиком його колись примусило життя: спочатку він, вихідець з бідної родини, був шкільним вчителем, та невдовзі був звільнений за політичними мотивами. Аби не проповідував свої ідеї молодшому поколінню. Тоді Корвалан став друкуватися у лівій пресі та присвятив життя політичній боротьбі.

"Товариш Лучо" увійшов в радянський фольклор брежнєвських часів:

"Поменяли хулигана на Луиса Корвалана.

Где б нам взять такую блядь, чтоб на Брежнева сменять".

Йдеться про знаменитий обмін у 1976 році в Цюриху ув'язненого режимом Піночета друга СССР Луїса Корвалана на ув'язненого радянського дисидента Володимира Буковського. Це було зроблено за пропозицією іншого радянського дисидента, Андрія Сахарова. Один був в'язнем піночетівських таборів, інший - Буковський, таборів радянських. 

За гратами побував і син Корвалана, який помер у 28 років, дружину політика також допитували й звільнили з роботи.

Домовлялися про обмін на високому політичному рівні: держсекретар США Генрі Кісінджер та голова КГБ СССР Юрій Андропов. Володимир Буковський досі живе в Лондоні, а от товарищу Лучо в Радянському Союзі не сиділося - він таємно повернувся до Чилі в 1983 році, для чого радянські хірурги до невпізнаваности змінили його зовнішність, зробивши три пластичні операції. КГБ розробив для нього спеціяльну таємну операцію по поверненню до батьківщини. Детектив на цьому не закінчився, адже вже у 1985 році Л. Корвалан знов прибуває в СССР на лікування й повертається назад. Не зважаючи на ці героїчні вчинки, після падіння у 1990 році режиму Аугусто Піночета Корвалан не був помітним у політичному житті Чилі, хоч країна довго ще обирала лідерів саме з лівого, близького Корваланові флангу політичного поля. Між тим у 1960-тих він був одним з провідних політиків країни, обирався до сенату від Комуністичної партії. Може виборці його просто не впізнали?

Від своїх ідей він не відрікався до кінця життя. Що не означає, що він з соратниками були прихильниками похмурого совка совєцького штибу: і Луїс Корвалан і загиблий в ході путчу генерала Піночета президент Чилі Сальвадор Альєнде, мріяли про соціялізм з людським обличчям, Корвалан називав сталінізм найбільшою трагедією для лівого руху. В 1995 році написав книгу "Крах радянської влади", а у 2008 - "Комунізм і демократія". Латиноамериканські комуністи, найвідомішими з яких є Фідель Кастро, Ернесто Че Гевара та Луїс Корвалан, безумовно, мають свій шарм навіть для людей, далеких від сповідуваних ними ідей.


Комментарии (1)  
Вторник 8 декабря 2009
Arsan | 2009-12-08 20:15:02 Петро Вайль
Сообщение прочтено 1059 раз

 

Сьогодні помер Петро Вайль - письменник, публіцист, журналіст. Йому було 60 років. Мабуть, із творчістю Петра Вайля знайомий кожен, хто слухає радіо "Свобода". А ті, хто читав його твори, і я в цьому впевнений, по закриттю останньої сторінки ставав іншим - освіченішим, тонше відчуваючим навколишній світ. Переконайтеся самі.

Петр Вайль


СМЕРТЬ - ВЕНЕЦИЯ

...
Читать


Категории: Ad memoriam    
Комментарии (8)  
Понедельник 30 ноября 2009
Arsan | 2009-11-30 21:36:59 Мілорад Павич
Сообщение прочтено 1130 раз

 

15 жовтня 1929 - 30 листопада 2009.

Ловці снів - секта хозарських священиків... Вони вміли читати чужі сни й могли жити в них, як у своєму домі, а мандруючи ними, ловили потрібну їм здобич - людину, річ або тварину.

Мілорад Павич Хозарський словник.

Прощавай, ловець снів!

Джаны джанетэ болсун!


Категории: Ad memoriam    
Комментарии (7)  
Пятница 5 июня 2009
Сообщение прочтено 2072 раз

 

І один в полі воїн

Ті, хто стояв на на майданах влітку 1991 та восени 2004, зрозуміють жах і розпач, що охопила того літнього дня людей, які зібралися з гаслами на захист свободи і демократії на Майдані Небесного Спокою, Тяньаньмень, в Пекіні. На найбільшій площі світу рівно 20 років тому почулися постріли, лязкаючи гусеницями, в'їхали танки і пролилася кров. 

Демонстрантів було сотні тисяч, переважно молодь, студенти, вони тримали гасла: "Демократія - наш спільний ідеал", "Геть диктатуру", "Нам теж потрібна перебудова". А також плякати з поіменними списками корумпованих чиновників комуністичної номенклатури. На майдані вивісили дацзибао, які повідомляли, хто чий родич у владній верхівці, які посади займають діти того чи іншого партійного діяча. Мітинги на площі тривали довго - з 22 квітня, і навіть користувалися підтримкою самого генерального секретаря Компартії Китаю Чжао Цзияна, але його думка була виключенням - більшість китайської правлячої верхівки під проводом 84-річного Ден Сяопіна вирішила "закручувати гайки". Досвід Східньої Европи з оксамитовими революціями й повагою до вимог суспільства їх явно не надихав.

20 травня в Китаї було запроваджено військовий стан. Ввечорі 4 червня розпочався наступ на наметове містечко. Навіть для найбільшого майдану 50 тисяч війська, які почали наступ на мітингуючих - це був явний перебір. Солдати стріляли у беззбройних людей з автоматів, слідом рухалася панцирна техніка. Розстрілювали без попередження й всіх, хто намагався наблизитися до площі. У наступні дні у різних частинах міста солдати відкривали вогонь по мешканцях. По телебаченню розповідали, що відбувся контрреволюційний заколот, загинуло багато солдатів, але звитяжна армія захистила державу. Число загиблих цивільних називають від 400 до 5000 людей, поранених - 30000. У найближчі дні близько 10000 причетних до акцій непокори було заарештовано. Оголошувалися телефонні номери, за якими громадяни мали доносити на "контреволюційних заколотників". У кращих комуністичних традиціях недонесення на них було визнано карним злочином.

За два роки по тих подіях нам пощастило більше - влада не ризикнула влаштовувати широкомасштабний терор і наш комуністичний режим впав. Досвід Китаю 1989 року та СРСР 1991 року засвідчив, що комуністична влада може утриматися, тільки якщо її вожді готові стріляти у беззбройних громадян.

Чжао Цзиян - єдиний з китайського керівництва, хто підтримав студентів. Наступні 15 років життя, до своєї смерти, перебував під домашнім арештом.

 

Чи знали китайські студенти  ці поетичні рядки, які Александр Галич написав ще 1968 року?..

Повторяется шёпот,
Повторяем следы.
Никого
Читать


Комментарии (9)  
Вторник 26 мая 2009
Сообщение прочтено 419 раз

 

Національний прапор лівів

Ліви - стародавній угро-фінський народ, на території сучасної Латвії він мешкав до приходу сюди балтських племен. До ХІІ століття цей народ був доволі чисельним, а згодом став піддаватися асиміляції балтами, що прибували з півдня. Ліви - одни з батьків сучасних латишів, оскільки взяли участь в етногенезі цього народу. Зараз лівів залишилося близько 400 людей.  Вони живуть переважно на узбережжі Балтійського моря, у Вентспілському районі. За релігією протестанти. На початку ХІІІ століття лівів було 40 - 60 тисяч. Їх мова найбільш близька до естонської. Вона однією з перших - на початку нашої ери - виділилася з прибалтійсько-фінської мови. А нещодавно оце зникла.

 Памяти ливского языка.

Агентство Франс Пресс со ссылкой на латвийские средства массовой информации сообщило о смерти в Латвии последнего носителя ливского языка.

Я пойму слушателя, который переспросит: "Простите, какого языка?". Повторю: ливского. Родом он из семьи финно-угорских языков. Последнего носителя ливского звали Виктор Бертольдс. Ему было 88 лет. О его кончине и вместе с ним кончине ливского языка СМИ сообщили с четырёхмесячным опозданием. В среднем в мире языки умирают не реже двух раз в месяц. На моей памяти последний некролог такого рода рассказывал об исчезновении языка племени индейцев в Мексике. Некролог звучал трагикомически: язык индейцев приказал долго жить, поскольку два его последних носителя, живших по соседству, вдрызг разругались и перестали разговаривать друг с другом. В истории с ливским ничего комического нет. Был – и нет. Весь вышел. С языками, как с людьми: они могут умереть естественной смертью, а могут и насильственной. В насильственной им могут помочь соседи, пришельцы, наконец, нация, которую принято называть титульной. Есть среди языков-доходяг – живучие. Язык – живая ткань. И эта ткань способна сопротивляться. Иногда это похоже на мистику. Например, валлийский язык, несмотря на утрату древних кельтских окончаний и серединных безударных слогов, всё-таки выстоял.

Историки культуры обычно не рекомендуют слишком убиваться по остывающим или смертельно больным языкам: умерли же великий древнегреческий и, казалось, бессмертная латынь. Куда чутче к подобным смертям относятся писатели и поэты. Англичанин Джон Толкин, автор не только "Властелина колец", но и серьёзных исследований в области сравнительного языкознания, так объяснял мистику выживания валлийского: "Этот язык – первый звонок, или даже аккорд на арфовых струнах. Другими словами, мы в душе всё ещё бритты". Другой англо-американский классик Томас Стернс Элиот не менее трогательно писал о норвежском: "Если бы мне сказали, что на норвежском больше не пишут стихов, я испытал бы чувство тревоги...я увидел бы в этом признак заболевания, начало упадка". Ну а что до ливского, то, может быть, ещё рано нанимать плакальщиц. Ревнители ливского утверждают, что в мире, хотя и на разных континентах, живут ещё пятеро носителей языка. Так что главное, чтобы они не ссорились.
...
Читать


Категории: Ad memoriam    
Комментарии (2)  
Понедельник 6 апреля 2009
Arsan | 2009-04-06 01:23:41 Ad memoriam.
Сообщение прочтено 666 раз

Минув вже рік, як від нас пішов талановитий композитор, заслужений діяч культури України, президент Харківського караїмського національно-культурного товариства "Карай" Валентин Гаврилович Капон-Іванов (1936 - 2008). Він був чи не єдиним у світі композитором, який писав сучасну караїмську музику - музику народу, чисельність якого не перевищує двох тисяч чоловік.

Султан 
 


Категории: Ad memoriamкараїми    
Комментарии (2)