Авторизация
Меню

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


рівняння на Мекку
Arsan | 2008-05-10 22:36:47
Сообщение прочтено 14662 раз



От лише кілька уривків з газет:

"50 тисяч етнічних німців прийняли іслам".

"Згідно даних нового дослідження, проведеного за фінансовою підтримкою МВС Німеччини, мусульмани можуть складати більшу частину населення країни вже у 2046 році".

"В Америці щороку 50 тисяч американців приймають іслам".

"У Великобританії мешкає близько 1,5 мільйони мусульман, з них 20 тисяч новонавернені".

Ця тенденція отримує осмислення і в художній літературі. У двох кінцях нашого "цивілізованого світу" – у консервативно-бушівських США, які щосили гарують на невдячній ниві боротьби зі світовим тероризмом, та  ліберальній Франції, яка не втомлюється доводити своєму заокеанському партнерові марноту цієї справи – не так давно вийшли дві книги різних авторів – "Терорист" Джона Апдайка та „Фанатики” Макса Гало, які, проте, ятрять однаково болючу для обох країн рану. Про що в них ідеться?

   Про ницість і невпорядкованість сексуального життя мешканців західних мегаполісів, яке обтяжується конфліктом батьків і дітей. У цей споконвічний конфлікт втручаються безжальні геополітичні реалії нашого часу. У романі Апдайка юний напівєгиптянин-напівірландець Ахмад, що живе  з розлученою матір”ю у американському Нью-Джерсі, з відразою спостерігає за вервечкою матусиних коханців. Майже таку саму картину, тільки на іншому континенті щоразу бачить і героїня роману Гало, Клер – донька батька-одинака, професора з Парижу. Обоє відчувають огиду від способу життя своїх батьків, і обидва знаходить розраду в фундаментальному ісламі, який суворо засуджує західну сексуальну свободу, чи то пак розбещеність. Ахмад з Нью-Джерсі підпадає під вплив проповідей радикального імама і долучається до гурту терористів, які готують вибух у Нью-Йорку. Клер стає терористкою-смертницею і влаштовує вибух у Багдаді, який забирає, крім її, життя ще 33 людей.

   Наведемо один з епізодів роману Апдайка: до групи терористів, де перебуває Ахмад, ЦРУ залучає свого аґента, і той у  звичний спосіб переконує молодого терориста зійти з хибного шляху: влаштовує йому незабутню зустріч із повією. Дівчину для цієї справи взяли теж неабияку – в неї Ахмад був закоханий, коли навчався у школі. У ті далекі роки вона співала у церковному хорі „Ісус – наш кращий друг”.

   Іншими словами у цих романах йдеться про те, що релігійні війни і масштабні геополітичні зсуви зароджуються у ліжку. Може це марення письменників-фантастів?  

   На жаль, все набагато серйозніше. Книжки ці з”явилися на тлі невщухаючих розмов про поступову ісламізацію Європи та про кризу християнської цивілізації. Кількість ісламських громад у містах Західньої Європи зростає, причому не тільки за рахунок емігрантів з Азії. Уявімо, що мрії юних радикалів збулися: західня християнська цивілізація програла битву фундаментальному ісламу, і тепер з мінаретів Парижу і Нью-Джерсі лунають наспіви муедзинів, що заликають правовірних (яких тепер переважна більшість населення США та Європи) до молитви. На таких жінок, як мати Ахмада тепер чекає сувора кара: згідно з шаріатом їх закидатимуть камінням, а такі чоловіки як батько Клер у нових умовах грішитимуть подалі від дитячих очей, звісно, якщо в них стане на це сили після спілкування з чотирма законними дружинами. Чи буде це остаточною перемогою „високої моралі” над пануючими сьогодні занадто вільними поглядами на життя?

Історія свідчить, що навряд чи.

   За своїм походженням християнство, як і іслам – не європейська релігія. До Європи воно прийшло з Західної Азії, і властивою для Європи ця релігія стала лише з плином століть. А спочатку багатьох європейців дуже дратувала християнська проповідь доброчесного способу життя: у перші століття по Різдві Христовім до християн у Римській імперії ставилися майже так само, як сьогодні до членів Аль-Каїди – їх вважали фанатиками й екстремістами, ворогами держави, проте їх чисельність невпинно зростала – бо християнство було здатно заповнити собою ту духовну пустку, яку залишав спосіб життя у Римській імперії. Тим більше тоді ніхто не уявляв, що з часом ця віра рабів і простих рибалок стане офіційною релігією Риму. У Римській імперії християнство перемогло у першій половині IV століття, за часів Костянтина – першого римського імператора, який охрестився; за його правління столиця імперії була перенесена на Схід, у Костянтинопіль, або, як його ще називали, Nova Roma – Новый Рим. До речі, це місто з часом стало Стамбулом – столицею ісламської держави, а його головний християнський храм – собор Святої Софії – був перетвопений у мечеть Аль-Софія. Чи може щось подібне по багатьох століттях трапитися і зі старим Римом?

   Сьогодні іслам у Європі, майже як колись християнство – релігія мешканців злиденних околиць європейських мегаполісів. І віра пророка Мухаммеда поступово заповнює собою духовний вакуум постхристиянської Європи. Прийдешній день важко передбачити, але навіть коли уявити, що Європу очікує перемога ісламу, у історії завжди можна підгледіти сценарій майбутнього.

   Історія – у тому числі релігійна – має властивість ходити колами. І поступово, хоч би й по кількох віках, повертається у стару колію. Приміром, такі звичні у наш час речі, як гей-паради у європейських містах, або відкрита діяльність екстрасенсів, магів та сатаністів, у середньовічній Європі з її інквізицією уявити собі неможливо, а от у ще давніші часи – у дохристиянському Римі – таким речам ніхто б не здивувався. Так і ісламський порядок, навіть у разі його всесвітньої перемоги у недалекому майбутньому, з часом, поступово еволюціонуючи, буде набувати знайомих абрисів сучасного західного лібералізму, що не обмежує релігійну, політичну, сексуальну й жодну іншу свободу. Лібералізму, коріння якого сягає часів язичницької античності. Може тому, що „розбещена” західна цивілізація просто найбільше відповідає людській природі? Вона просто більш поблажлива до людських слабкостей – поправлять її супротивники. Не будемо їм суперечити, тим більше, що на порядку денному – джихад. Один з ісламских проповідників дав йому таке визначення: джихад – священна війна мусульман із дияволом, невіруючими і власними пристрастями. Коли так, то ця війна триватиме стільки, скільки буде жити людство.


Категории: Ужиткова політологія    
Комментарии RSS :

Reh | 10.05.2008 22:59 | [Ссылка]

*shocked*
невже для того, щоб "суворо засуджувати західну сексуальну свободу, чи то пак розбещеність", конче треба бути послідовником фундаментального ісламу???

P.S. Нічого не маю проти народів, для яких іслам органічний, чия культура виплекалася в цій релігії.
Але нашестя ісламу в Європі?? навіщо?
та ще й така потужна тенденція...

Arsan | 10.05.2008 23:05 | [Ссылка]

Християнство теж до пори до часу не було властиве Європі. Але прижилося. Протестантизм струснув Європу, розчаровану у католицькій церкві. От тепер - чергова хвиля. Іслам як пасіонарна релігія заступає місце не християнства, а, скоріше, безвір"я, куфру.

Reh | 10.05.2008 23:26 | [Ссылка]

ну я зі свого боку не думаю, що прийняття християнства добре позначилося на Європі.

але й хеджаби нам точно не до лиця

Reh | 10.05.2008 23:29 | [Ссылка]

дивно, я колись була впевнена, що з розвитком природничих наук традиційні релігії занепадатимуть... а залишаться хіба що які-небудь індивідуальні езотеричні вірування - для тих, хто цього потребує...
думалося, що люди освоюватимуть інші варіанти духовних пошуків...

адже Духовність не дорівнює релігійності...

Arsan | 10.05.2008 23:34 | Євроіслам не потребує бурки чи хіджабу, у кращому випадку | [Ссылка]

Reh | 10.05.2008 23:41 | звісно, дає. І ця світоглядна модель знаходить своє | [Ссылка]

Arsan | 10.05.2008 23:49 | У нас і православ"я у версіїї "лайт" - тобто до церкви | [Ссылка]

Nucleo | 11.05.2008 19:00 | Ну тут справа навіть не у розвитку природничих наук | [Ссылка]

Arsan | 11.05.2008 19:29 | Наука і релігія живуть у паралельних вимірах - десь | [Ссылка]

Nucleo | 11.05.2008 19:56 | Я кажу за сам підхід. Наука основана на об'єктивній | [Ссылка]

Arsan | 11.05.2008 20:05 | Дивлячись про яку релігійну та наукову думку йдеться. | [Ссылка]

Nucleo | 11.05.2008 20:31 | Ну Гітлер-то був католиком. А релігія без інквізиції? | [Ссылка]

Arsan | 11.05.2008 20:50 | Наприклад Анан бен Давід та його послідовники - "Прискіпливо | [Ссылка]

Nucleo | 11.05.2008 22:06 | "Прилежно изучать Писание, строго сверяться со своей | [Ссылка]

Arsan | 12.05.2008 11:34 | Звірятися з власним сумлінням - не завжди означає спиратися | [Ссылка]

Зубних справ мастер | 12.05.2008 14:05 | таку книжку ніколи ніхто і не писав це збірник писань. | [Ссылка]

Зубних справ мастер | 12.05.2008 14:03 | Католик? руни шмуни ы тому подібне кельтьське добро | [Ссылка]

Arsan | 12.05.2008 14:17 | Ні погляди на життя, ні політику Адольфа Алоїзовича католицькими, | [Ссылка]

Reh | 12.05.2008 22:44 | Не знаю, у що вірив сам Гітлер, але релігію він вважав | [Ссылка]

Arsan | 12.05.2008 23:56 | І таки мав рацію! | [Ссылка]

Reh | 13.05.2008 00:25 | не знаю, я не великий вождь і мало думаю про духовні | [Ссылка]

Arsan | 13.05.2008 00:45 | Путін скоріше за все цілком конкретно-відомчу релігійність | [Ссылка]

Reh | 12.05.2008 22:38 | щодо релігій - слушно.це, власне, і зветься фундаменталізмом | [Ссылка]

Reh | 12.05.2008 00:35 | щодо критичного мислення - я тільки "за"! | [Ссылка]

KarabasBarabas | 12.05.2008 22:31 | +1Автор дещо згущує барви  Га, Автор? | [Ссылка]

Arsan | 12.05.2008 23:41 | Звичайно. Але згущуючи барви, проблема виділяється | [Ссылка]

123Вперед | Указать страницу