Авторизация
Меню

Календарь
 Май 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Полковник Каддафі та його Джамахирія.
Arsan | 2011-03-24 23:26:18
Сообщение прочтено 1152 раз




Якого хлопця ми втрачаємо! Полковник (до приходу до влади - капітан) Каддафі - особистість цілком унікальна, він просто випадає з сірої шеренги африканських диктаторів, які, як правило, не запам'яталися нічим особливим, окрім тривіяльного розграбування своїх країн та війни з власними народами. Цей - не такий. Він мислитель, воїн-бедуїн, що живе в наметі, і навіть концептуальний художник-акціоніст – практично ідеал філософа на троні. При цьому трон він теж відкинув - формально Каддафі не посідає жодних державних постів. Він висував філософські теорії, будував справедливу, на його думку, державу, спонсорував терористів всіх мастей, не любив масовий спорт і театр, і всі сорок років свого правління прагнув до втілення якихось глобальних ідей. 

Всі примхи полковника стали можливими завдяки милості лівійської природи: ще при королі, в 1959 році, в цій державі були виявлені чималі запаси нафти. Бідна пустельна країна стала швидко багатіти й модернізуватися. Дещо перепадало й підданим. 1 вересня 1969 група «вільних офіцерів» на чолі з 28-річним Муаммаром Каддафі захопила владу в Лівії. До того часу Лівія вийшла на п'яте місце у світі з видобутку нафти.
Його сім'я - вихідці з бедуїнського племені ауляд, його улюблене житло - бедуїнський намет. Каддафі, очевидно, добре знайомий з минулим своєї країни, і як справжній художник намагався відтворювати деякі її сюжети в постмодерністському осмисленні.
Не останнє місце в його світогляді займав панарабізм. З ким тільки не намагався об'єднати Лівію «король королів». Наприклад, з сусіднім Єгиптом.
17 квітня 1971 Єгипет, Лівія і Сирія підписали угоду про створення Федерації Арабських Республік. Натхненником цієї ідеї був, звичайно, Каддафі. Через два роки, 29 серпня 1973 Муаммар Каддафі і єгипетський президент Анвар Садат і зовсім оголосили про об'єднання Єгипту і Лівії. Можливо, його надихала давня історія лівійсько-єгипетських взаємин: у III тисячолітті до нашої ери берберське плем'я лівійців із заходу нападало на долину Нілу, де у єгиптян вже було царство, і прагнуло там оселитися. Пізніше, близько 950 року до нашої ери, один бербер - виходець з Лівії на ім'я Шешонк, який служив офіцером в армії фараона, захопив владу в Єгипті і заснував двадцять другого династію фараонів. Ця та наступна, двадцять третя династії отримали назву «лівійських».
Дружба Каддафі з Садатом не була довгою. Перешкодою для неї став «єврейське питання» – полковнику здалося, що його єгипетський колега клюнув на вудку сіоністів. Тож об'єднання двох країн було недовгим. Окрім як з Єгиптом, полковник намагався об'єднати Лівію з Сирією, Тунісом, Алжиром, Мавританією, Чадом. Жодна з цих спроб не увінчалася успіхом. Судячи з тих проєктів, Каддафі в його геополітичних мріях бачилися контури відродженого Арабського Халіфату. Парадокс, але в наші дні режим Каддафі засудила Ліга Арабських держав, і це при тому, що Лівія за Каддафі стояла в авангарді панарабізму, а до 2000-х років послідовно виступала проти Ізраїлю. Анвара Садата, який дав слабину в єврейському питанні, з подачі його колишньої союзника Муаммара Каддафі та ж Ліга арабських держав у 1977 році затаврувала як «зрадника інтересів арабської нації».
Тут варто нагадати, що в ранньому середньовіччі бербери, що складали населення Північної Африки, з завзяттям і героїзмом чинили опір завоюванню їх країни арабами-мусульманами. При цьому ті бербери сповідували юдаїзм. Дев'ять юдейських царств в Північній Африці не змогли зупинити війська мусульман. Перемога була на боці арабів, які захопили регіон в VII столітті. Нащадки берберів-юдеїв змішалися з завойовниками і прийняли іслам. У 2000-х роках Каддафі висунув ідею ізраїльсько-палестинського врегулювання. Ізраїль і Палестина мають, на його думку, об'єднатися в одну спільну державу Ізратіна. У минулому Лівії полковник-філософ побачив майбутнє для Ізраїлю? Зневірившись у прагненнях об'єднати Лівію хоч з ким-небудь, у березні 1977 року Муаммар Каддафі проголосив Лівію Джамагирією – цей винайдений ним тип державного устрою, за якого держава являє собою федерацію комун, і в управлінні країною теоретично може брати участь кожен її громадянин. З того часу Лівія іменується Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамахірією. У своїх ідеях побудови держави Каддафі надихався поглядами російських теоретиків анархізму Бакуніна та Кропоткіна. При цьому фактично встановив одноосібну диктатуру. Потрібно зауважити, що на лівійських землях століттями чергувалися періоди деспотії з часом анархії. Полковник, очевидно, прагнув творчо об'єднати ці два тренди.
Він зі співчуттям відгукувався про сомалійських піратів. Виступаючи в ООН в 2009 році, Каддафи казав: "Сомалійські пірати - це не пірати. Індія, Японія, Австралія, ви - пірати. Ви ведете промисел в територіяльних водах Сомалі. А Сомалі захищає свої запаси, їжу для своїх дітей... Я бачив цих піратів, я розмовляв з ними". Неспроста він це сказав. Був час, коли Лівія не відрізнялася від нинішнього Сомалі. У XVII - XVIII століттях Тріполі славилося як піратська база на Середземному морі. Мореплавці намагалися триматися від тих країв подалі.
Після початку 19 березня 2011 року військовій операції країн НАТО проти його режиму, полковник висловив думку, що хрестоносці хочуть захопити його країну. Очевидно, пригадав, як на початку XVI століття Тріполі захопили рицарі-йоаніти?
Обстріл з повітря лівійських об'єктів теж не новинка для Каддафі. 15 квітня 1986 року американські літаки вже бомбили Лівію. Це була акція відплати за вибух на берлінській дискотеці La Belle, де перебували американські солдати, організований, на думку спецслужб США, за ініціативою лівійського вождя.
Каддафі і сам давно мріє стати лідером США – Сполучених Штатів Африки, організованих за зразком Европейського Союзу.
Абсолютно особлива розмова – про легендарну «Зелену книгу» Муаммара Каддафі. Вождь лівійської революції висловився там про все, про що лише визнав потрібним – думки про справедливий державний устрій і управління країною, названі автором «Третьою усесвітньою теорією», межують з футуристичними передбаченнями. Це дивна суміш політичного маніфесту з філософським трактатом. Ось деякі уривки з «Зеленої книги»:
«Людство буде по-справжньому відсталим, поки люди не почнуть говорити однією спільною мовою, причому не вивченою, а успадкованою від природи. Це досягнення – всего лише питання часу».
«Правити світом будуть чорні. Зараз інші раси через регулювання народжуваности й законів про шлюб скорочуються. Це також наслідок їх постійної завантажености роботою, тоді як чорні ведуть вільний спосіб життя в атмосфері постійної свободи».
«Обов'язкова освіта, якою так пишаються держави світу, – це засіб придушення свободи, природних можливостей людини».
«Спорт подібний до молитви, їди, опалювання, вентиляції».
«Через десятки або сотні років бокс і боротьба зникнуть з лиця землі: адже це залишки варварства».
«Театральні залі заповнюють люди несерйозні, нездібні грати в житті героїчну ролю». Третя усесвітня теорія, вочевидь, сподобалася і деяким українським політикам.
За часів пізнього кучмізму серед студентів українських вишів проводився конкурс на знання «Зеленої книги». Призом, пригадується, була поїздка до Лівії.
Чим закінчиться лівійська війна, чи зможе Каддафі втриматися при владі? Колись було зроблено передбачення, що влада полковника буде повалена, а він сам повішений вниз головою, як колись Беніто Муссоліні. Буде, чесно кажучи, шкода, якщо все закінчиться саме так.
Каддафі чоловік жорстокий, і, прямо скажемо, не зовсім адекватний, і біля керма влади не місце правителеві, що воює зі своїм народом. Але в своєму бедуїнському шатрі за написанням чергової нетлінної праці – виглядав би в самий раз. Провідникові є що пригадати і є що розповісти. А може навіть і заспівати. Каддафі з його зовнішністю підстаркуватої рок-зірки непогано виглядав би на сцені, поруч, скажімо, з Міком Джаггером і групою Rolling Stones.
Поки ж створена провідником лівійської революції Джамахирія на наших очах стає надбанням історії. На сцену вийшло нове покоління революціонерів. Може Лівія – країна, де є у революції початок, та немає в революції кінця? 

Arsan


Категории: Ужиткова політологія    
Комментарии RSS :

Olga Gura | 25.03.2011 07:24 | [Ссылка]

 Зачьот дядьку Rolling Eyes


ievgf1234 | 25.03.2011 11:18 | [Ссылка]

думаю в нього проблеми з інтелектом


Arsan | 25.03.2011 21:28 | [Ссылка]

Я так не думаю. Ексцентричність - не свідчення відсутности інтелекту. 


ievgf1234 | 25.03.2011 22:29 | [Ссылка]

поживем побачимо


Ksana | 25.03.2011 11:28 | [Ссылка]

И что бы там не говорили, он все-таки патриот своей страны. Rolling Eyes


Arsan | 25.03.2011 21:32 | [Ссылка]

В такому разі той патріотизм він розуміє досить специфічно. Хіба стане патріот застосовувати авіяцію та важку зброю проти свого народу, аби втриматися при владі?..   


asters | 27.03.2011 20:27 | [Ссылка]

 +


Гость | 01.12.2012 21:28 | [Ссылка]

стане, якщо вирішить, що так буде краще для його країни.

скоріше за все Каддафі сам став полоненним своїх поглядів. з часом зникає грань між памятью, вигадкою і рельністю, ми це називаємо маразмом.Rolling Eyes