Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Июнь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Пятница 16 марта 2012
Сообщение прочтено 10234 раз

Пятница 7 сентября 2012
Сообщение прочтено 25322 раз




20 століття для Європи та США стало вибухом двох течій – атеїзму та ісламу. Причому останній приходив на поле випалене першим і асимілював/завойовував/підтискав під себе. До речі деякі мої особисті знайомі в Росії та Україні, які в минулому були атеїстами, нині сповідують іслам (особливо жінки).

В світі 1,2 млрд. мусульман, хоча американські науковці за останніми даними зійшлись на цифрі 2,2млрд (за 20 років подвоїлась). З 1950х років доля мусульман у Західній Європі зросла втричі. Американського континенту – в 14 разів. 6% населення християнської Європи вже мусульмани. В Росії 25% населення послідовників Мохамеда. Продовжується експансія мусульман у Африці де проводиться зачистка християнського населення місцевими повстанцями-ісламістами. Всі тенденції вказують саме на те що атеїзм, який відкидає християнську віру наших предків – європейців, накликає лише поступову ісламізацію населення. В таких атеїстичних країнах як Британія, Франція, Швеція, Норвегія кожен десятий мешканець скоро, як відмічають спеціалісти, буде мусульманином.

В таких країнах як Іран, Афганістан, Судан, Пакистан і Саудівська Аравія діє закон шаріату згідно якого всі відступники від ісламу (в т.ч. атеїсти) караються відповідно законів Аллаха – смертною карою.

Тепер уявімо собі що через 50-100 років ісламісти будуть домінувати в минулих демократичних християнських країнах, так що зможуть прямо впливати на законодавство. Кожен атеїст буде невпинно обернений в цю віру або ж помре. Пророк Мухамед каже що невірний і не прийнявший Аллаха має померти. Цікаво який атеїст віддасть життя за свою «віру»? Якщо християни віками в боротьбі помирали за Хреста, і багато сучасних випадків коли навіть наші сучасні брати згідні були прийняти смерть від ісламіста лише б зберегти свою віру, то атеїзм в цьому випадку програє! Звісно людина без віри відмовиться від своїх переконань і тверджень «Бога немає» аби зберегти лише своє життя і прийме іслам. В майбутньому яке творять атеїсти не буде ніякого вільнодумства, бо насправді це явище – заслуга Європи та в т.ч. християн. Роблячись атеїстом людина наближує мусульманську експансію і тотальний терор Аллаха! Атеїзм таким чином робиться нічим іншим як тимчасовим мостом по якому до нас прийдуть послідовники Мухамеда. А ви готові заради антихристиянських позицій, в тимчасовій атеїзації і користуванні благами християнського світу, піддати своїх нащадків жорстокій релігії під назвою іслам? Адже цацкатись ісламісти із ними не будуть, так як це роблять сучасні послідовники Ісуса по відношенню до вас.



Комментарии (78)  
Понедельник 6 августа 2012
Сообщение прочтено 8087 раз

В условном предисловии к этому небольшому анализу хотелось бы отметить, что он касается современных христиан, которым интересна судьба собственной веры. Тем кто не готов прочитать статью полностью и проанализировать факты приведенные в ней, можно ее не начинать.

Все книги т.н. Нового Завета написаны в период 1-4 ст. Р.Х. древнегреческим языком. Здесь мы не будем обсуждать политические составляющие и религиозные состязания, которые повлекли трансформацию хрестианства в христианство. Остановимся лишь разборе ключевого хри(е)стианского термина которым нарекли Господа в эллинистической среде 2000 лет назад. Нам могут сколько угодно утверждать о ненужности подобных исследований, т.к. все до нас уже рассказали и приукрасили предшественники, но это не должно останавливать тех кто интересуется поисками правды в темноте прошлого. Сегодня нам говорят, что «имя» Сына Бога – «Христос» или «Хрестос», не так важны, ведь весь мир знает что Иисус был иудеем (с дома Давида) и Он обозначает Помазанник (Мошиах арам.), согласно обещаниям пророков давнеиудейского времени. Некоторые сегодня дошли до того, что всячески удивляются и смеются, когда читают написание термина через букву «е» вместо «и». Когда им предоставляешь фотокопии древнехрестианских документов, и даже документов христианского времени, с доказательствами написания слов «Хрестос» и «хрестиане», такие деятели, как правило, или замолкают (оставаясь почему то при своем мнении) или заявляют про однозначность «Христоса» и «Хрестоса». Но так ли это?


Луки 6:35 (Син.Кодекс 4в.)


1Петра 2:3 (Син.Кодекс 4в.)


Луки 6:35, Вашингтонский Кодекс 5в.


Фрагмент Евангелия Филлипа. ІІ Кодекс Наг-Хаммади. 2в. по р.х.


...
Читать


Комментарии (18)  
Четверг 2 августа 2012
Сообщение прочтено 1402 раз

 В умовній передмові до цього невеликого аналізу хотілось би зазначити, що він стосується сучасних християн яким не байдужа доля власної віри, а також тих людей котрим просто цікаве пізнання чогось нового та дефіцитного, у плані інформаційної розповсюдженості. Тим хто не готовий прочитати статтю повністю та проаналізувати факти наведені в ній можна її не починати.  

 Всі книги т.з. Нового Заповіту написані в період 1-4 століття давньогрецькою мовою. В цій статті ми не будемо обговорювати політичні складові та релігійні змагання що посприяли «трансформації» хрестиянства в християнство. Але наразі зупинимось на важливості розбирання терміну, яким був названий Господь елліністичним середовищем. Нам можуть скільки завгодно стверджувати про непотрібність подібних досліджень, адже все за нас уже розповіли та прикрасили попередники, але це не має зупиняти тих хто цікавиться дослідженням правди. Сьогодні нам кажуть що «ім’я» Сина Божого – «Хрестос», «Христос», не так важливі, адже весь світ знає що Ісус був юдеєм (із дому Давида) і Він означає Помазаника (Мошиах арам.), відповідно до обіцянок пророків давньоюдейської доби. Деякі невігласи сьогодні дійшли до того, що всіляко дивуються та сміються, коли читають написання терміну через літеру «е» замість «и». Коли їм надаєш фотокопії першохрестиянських документів, та навіть документів вже християнської доби, із доказами написання слів «Хрестос» та «Хрестияни», такі діячі як правило або замовкають і припиняють розмову (продовжуючи все ж таки своє невігластво десь в іншому місці) або заявляють про однозначність та паралельну однаковість слів «Христос» та «Хрестос». Але чи так це?


Луки 6:35 (Син.Кодекс 4ст.)




1Петра 2:3 (Син.Кодекс 4ст.)


...
Читать


Это сообщение написано также в: Справжня історія (0 комментариев)
Среда 11 июля 2012
Сообщение прочтено 6219 раз




Роль Петра та Павла у становленні і розповсюдженні хрестиянства важко переоцінити. Щоб усвідомити, наскільки потужними були ці дві постаті, потрібно осягнути масштаб географії яку вони подолали розширюючи Хрестове вчення. Важливо й те що Апостолам, коли вони стали свідками діяльності Ісуса, було лише по 28 років (приблизно). Та легкість та ясність, з якою вони тримали проповідь, була просто неймовірною, оскільки класичним старечим мудрецям потрібні були покоління собі подібних щоб розповсюдити певне вчення на окремій території.  Молоді ж Апостоли, в своїй безмежній талановитості в Дусі Святому, за якихось декілька десятків років підкорили півсвіту. Матвій з Яковом дійшли до земель Грузії ще в першій половині 1 століття. Тоді ж Андрій, брат Петра, проповідував у грецьких колоніях Криму. Фома засновував церкву в Індії. Неймовірно, але в Тибеті зберігся напис на кам’яній брилі з іменем Ісуса Сина Божого, датований 50ми роками 1століття, очевидно й там побували посланці Господа.

Історія виділила саме Петра з Павлом, поміж інших Апостолів (відзначимо ще Івана), саме за їх активність у найнебезпечніших регіонах - Європі та передній Азії. Тобто там де вороги Хрестові – левіти, мали великі перспективи та вплив на місцевих чиновників Римських колоній.

Петро (Симон, Кифа – скеля) був галілейським рибалкою з міста Віфсаїда (можливо Капернаум). У своєму ясному молодечому розумі, він разом із братом, стали першими хто зрозумів ким був Ісус. Сам Син Божий, побачивши що старці просочені язичницькими стереотипами (в т.ч. Яхвізмом) що сиділи по синагогам-зібранням, не здатні були вмістити Слова Божого, і тому Він обрав саме енергійну та рішучу молодь для Вчення Правди. Ісусу очевидно імпонувала невимушеність Його учнів, які мандруючи по Юдеї зривали в суботу колоски в полі, за що їх могли засудити на побиття камінням левіти за Законом Яхве. Вони не омивали інколи рук перед їжею, що фарисеї вважали ледь не смертним гріхом. Але молодих Апостолів та Ісуса веселила така зашореність старечих послідовників Яхве в Юдеї. На укори від юдейського священства Ісус відповідав коротко і геніально, при чому останні ніколи не могли нічого заперечити. Так матеріалістична і битовушна «мудрість» старих начитаних буквоїдів книжників, ставала відвертою нісенітницею перед Хрестом та його молодими послідовниками. Ісус поважав своїх учнів та любив їх. Він називав їх «своїми друзями» а не рабами. Кифа був уособленням енергійності в апостольському середовищі. Він став першим хто відповів на Ісусове питання «Ким ви вважаєте Мене?». Ісус всіляко намагався приховати те що Він є Сином Божим та Богом. Пам’ятаємо що про більшість видінь та див Він наказував не розповідати, розуміючи що світ диявола може завчасно Його стратити. Але на питання за кого Мене вважаєте, власне Петро відповів – «τον χρηστον του θεου» (Лк.9:20) – «за Хреста Бога». На що Ісус його похвалив і заборонив розповідати це іншим.

 Петро був єдиним хто супроводжував (на відстані) Ісуса коли юдеї Його вели до першосвященників-фарисеїв яхвістів. Кифа був єдиним хто пройшов до Ісуса по морю. Але через свою молодість почав сумніватись і ледь не пішов під воду. Молодий Апостол підпав також під серйозне випробування, коли юдеї його оточили щоб спіймати на осуд (як галілейського послідовника Хреста), він відрікся тричі від Господа (але вперше і в останнє), що безумовно не осуджував
Читать


Комментарии (15)  
Вторник 26 июня 2012
Сообщение прочтено 4436 раз




Бог і наука. Наскільки пересікаються ці поняття? Чому певний прошарок людей підміняє одне іншим або заперечує наявність якогось із них існуванням власне іншого? Наскільки потенційно боєздатна людина, логікою і спостереженнями за літаючою в кімнаті мухою, описати ті процеси що проходять у бджолиному вулику? Або як пояснити побачену наявність реальності у ві сні що ніколи не існувала і практично не доведена? Хто сміється над духовністю через те що має меч (який до речі завтра може стирчати з його спини)?

Людина завжди прагнула пояснити те що вона бачить через свої відчуття, аналітичні висновки, практичні перевірки, фантазії і т.д. Хтось спостерігав окреме явище і в замкнених умовах, обмежений напрацьованим матеріалом попередників, підключаючи власні фантазії вишуковував ту умовну формулу що була б здатна пояснити досліджувану ціль. Коли ця формула була знайдена через певний проміжок часу вона сипалась як трухлява будівля під натиском нових випробувань. В свій час ціла плеяда грецьких мислителів, спостерігаючи за небом, вважали наш всесвіт таким що обертається навколо Землі. Арістотель допускав що тіла знаходяться в постійному спокої а їх виникаюча швидкість є наслідком зусилля та залежна від маси. Таким чином більш важке тіло одного матеріалу буде швидше рухатись до поверхні землі аніж те що менше по об’єму. Галілей та Ньютон через 2000 років спростували цю версію практично, як і власне положення Землі у Всесвіті. Але вже в 20ст. теорії Ньютона в певних речах почали не зістикуватись з ейнштейнівськими відносностями. Умовність пояснень окремих явищ та процесів нагадують гадання на кавовій гущі, в плані виведення загальної та спільно-непротирічащої собі теорії про всі процеси які оточують нас. Це схоже на описання погоди нашими синоптиками – вгадав, вважай що спец, ні – шукай іншого. Потужний вибух з однієї точки створив сучасний простір що мав, за теоріями гравітації звужуватись. Але в 20ст. науковці спостерігаючи за галактиками встановили - простір розширюється. При чому з постійно зростаючим прискоренням. Галактики віддаляються одна від одної. Так звана теорія темної матерії стала наріжним каменем в базі сучасної науки, як і ще купа різних незістиковок. Наразі людство намагається експлуатувати напрацьований матеріал в локальних умовах, створюючи правда при цьому певні блага сьогодення. Але яка користь з цього в широкому значенні? Створивши ядерні реакції сьогодні ми отримали і негативні наслідки що загрожують існуванню людства і того що нас оточує. Досліди дітлахів над скорпіонами несуть в потенціалі такий же результат як і наукові ігри з молекулярними процесами. Якщо не глобальне потепління, перенасиченість відходами від матеріально-винахідницьких здобутків, винайдення вірусів та народження «ГМО-поколінь», то вже якусь чорну дірку на голови людства принесе ця гра в богів. Науковці давно вже шукають пояснення простору і часу, але чи зможуть вони керувати цими процесами чи сідлати їх? Очевидно що ні. Людство ніколи не стане мандрівником у часі, оскільки ніхто ще до нас із майбутнього не прийшов, як і з іншого виміру. Керуючись перемогами в своєму кабінеті та власною пихою можливо людство забуло про фактор оточуючого середовища що також має «думку» та реакцію на ці події.

Чи є всесвіт конкретним? Чи можливо сформулювати спільне поняття що пояснить все навколо і буде описувати в деталях кожен процес? Чи є єдине правило для загалу, чи кожна ніша буття є індивідуальною і окремою але в той час і одним цілим з іншими? Те що діє тут не діє там. Якщо певна
Читать


Категории: наукарелигиярегілігя    
Комментарии (14)  
Воскресенье 3 июня 2012
Сообщение прочтено 3433 раз


 «Багато бо є неслухняних, марнословів, зводників, особливо ж з обрізаних, їм треба уста затуляти: вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудного. Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були, і на юдейські байки не вважали»

послання Павла Титу

 

 В побудові сучасного християнства приймали участь люди різноманітних етносів та різних культур.  На протязі тисячоліть гойдалки у богослов’ї та ворожий фарисейський фактор призвели до викривлення та домислювання багатьох речей у хрестиянському середовищі. Це можна легко побачити проаналізувавши історію та різність у текстах 1-2ст. і їх аналогах 4-12ст. Маленьким прикладом можна згадати історію з родоводом Хреста. Так в Синайському Кодексі 4 ст. він присутній у Євангеліях Луки та Матвія, натомість послання Павла та Євангеліє Господнє (Луки – перше видання) де родоводу немає, які відомі вже в 2ст., доносять до нас позицію Павла щодо намагань фарисеїв придумати ці родоводи:

1Тимт.1:3,4 «Як я йшов у Македонію, я тебе вблагав був позостатися в Ефесі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки, і не звертати уваги на вигадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки, ніж збудування Боже, що в вірі воно.»

Даний приклад чудово ілюструє явні протиріччя в текстах «Нового Заповіту». І виникли вони не лише в силу різноманітності хрестиянського менталітету. Очевидна цілеспрямована боротьба зі Словом Ісуса дала нам такий наслідок. Теорія про Святу Трійцю не стала винятком бо вона має фундаментальне значення для сприйняття суті вчення Хрестового. Це те що допомагає відрізнити юдейського Яхве від хрестиянського Теуса, Мошиаха від Хреста, Помазаника від Благого. Ніде в так званому Старому Заповіті, а по суті Танасі, ви не знайдете інформації про три вияви Бога. Хрестиянство переходячи з юдейським фактором в християнство зробило крок у протилежному напрямку і згадки про Отця,  Сина і Святого Духа як єдину суть були свідомо підчищені. Хоча тут потрібно згадати і визнати що в пізніших перекладах Синайського Кодексу (Перше Послання Івана) є фраза «Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно.», яка сама по собі відсутня у оригінальному тексті. Керуючись цим фактом антиподи Хреста сьогодні розповсюджують інформацію згідно з якою Свята Трійця була начебто вигадана за сотні років після Ісуса на одному з Нікейських Соборів, а сам Ісус якщо й існував то був простим пророком.  Та вся справа в тому що вказана фраза, в Першому Посланні Івана, нічим не протилежна суті вчення хрестиян і багато хто чомусь закрив очі на ту літературу яку було частково знищено в 1-3ст., а саме гностичну. Ми можемо по різному ставитись до теорій гностиків, але неможливо відкидати
Читать


Комментарии (7)  
Четверг 17 мая 2012
Сообщение прочтено 4790 раз

 

Уже не для кого не секрет что вся советская верхушка первой половины прошлого века состояла практически из евреев. Многие молодые из них (в т.ч. и Сталин) еще в конце 19 века были обворожены идеями немецкого еврея Маркса (сын раввина). Многие из них имели или русские фамилии или псевдонимы, дабы их конспирация в царской России имела больший вес. Американский банкир Яков Шифф который отлично знал Троцкого,  и был одним из представителей спонсоров революции 17-го года, отмечал что среди всех известных большевиков доминируют евреи: Троцкий (Бронштейн), Ленин, Зиновьев (Апельфаум), Лурье (Ларин), Крыленко, Луначарский, Урицкий, Каменев (Розенфельд), Свердлов, Стеклов (Нахамес) и многие другие. Фактически свыше 90% партии были евреями.

 "Если бы мы вышли на улицу и опросили людей старше 60, они бы сказали, что любят Сталина, он был богом "- Шалва Хаймович Мамиствалов г.Гори (из статьи М. Джордана "Евреи Гори любят Сталина")

  Естественно чтобы попасть на вершину олимпа большевистского движения, нужно было иметь еврейское происхождение. Товарищ Коба родился в городе Гори, имел достаточно низкий рост (1,66м) как для грузина и довольно вытянутые черты лица. Его отец, с далеко не грузинским именем - Виссарион Иоаннович был сапожником в Гори. Известно, что в то время грузинское население практически не работало на подобных работах, они считали это недостойным для себя. По этому сапожниками были в основном евреи. Кстати имена детей Сталина тоже далеко не грузинские - Яков и Василий.




Сейчас множество споров идет вокруг фамилии Джугашвили. На 100% можно сказать что фамилии с окончанием "швили" давались не коренному населению а ассимилированным иностранцам в Грузии. Что касается "джуга" то здесь мнения расходятся. Одни утверждают что это "давний потерянный" термин грузинского языка который означает "сталь", другие что фамилия давалась от латинизированного значения слова - jew, джу (еврей). Имя Иосиф конечно же далеко тоже не было грузинским, а потому Коба был принят очевидно в ряды большевиков с радушием, как свой. Что в дальнейшем помогло ему пробраться на вершину партии. Сталин впервые встречается с марксистскими теориями будучи студентом духовной семинарии, куда его приставила мать. Очевидно не питая никакой генетической любви или приязни к христианству юноша выбирает для себя более подходящие теории марксизма.

 «В революционное движение я вступил с 15-летнего возраста, когда я связался с подпольными группами русских марксистов, проживавших тогда в Закавказье. Эти группы имели на меня большое влияние и привили мне вкус к подпольной марксистской литературе» Иосиф Джугашвили

  Этими "русскими марксистами" были О. А. Коган, Г. Я. Франчески, В. К. Родзевич-Белевич. Что называется - увидели своего  Он уже тогда не дружил с законом и участвовал в грабежах и налетах на банки за что был сослан в Сибирь. После начала первой мировой войны вместе с остальными большевиками вел активную предательскую контррусскую деятельность в тылу против собственной страны.

  Сейчас Сталину активно приписывают попытку оторвать СССР от капиталистов запада, который спонсировал Троцкого с большевиками и имели очевидно какие то интересы в курировании уничтожения христианской Российской Империи.
Читать


Категории: ІсторіяСталинвійнаєвреїкомунізм    
Комментарии (7)  
Понедельник 30 апреля 2012
Сообщение прочтено 8748 раз

 Кожне людське об’єднання, племінне або ж національне, прагнуло мати вождя чи монарха. Попри те що той ставав найчастіше божеством, він був уразливим для заздрісників та ворогів. Тому вершиною влади повинна була стати невідома сила, не помітна, безадресна, тіньова. Щоб будь яка дія була корисна для неї, а протидія спрямовувалась в порожнечу. З кожним століттям вдосконалення світ породжував  модернові форми об’єднань, культів жреців, сект, братств, які намагалися стати такою силою. Впливові люди відразу зрозуміли вигоду таких утворень і стали їх рушійною силою. Протидія дворян, знаті та священства – монарху ще з часів шумерських, єгипетських, перських, ассірійських імперій була помітною. Дві системи об’єднань (або їх намагання) – національна (по крові) та релігійна (по духу), завжди стояли піонерами в глобальній людській колективній взаємодії. Саме релігійне підґрунтя стало цементом для створення обраних, що через тисячі років проводять свою працю з цим світом. Саме релігійне, «божественне», потаємно-незрозуміле основній масі, могло зацікавити «обрані» голови. Нова доба повідомила нам дві сили – масонство та ілюмінатів, які є правонаступниками азійського культу жреців, від єгипетських до левітських. В середньовіччі вони стали породженням кабалістів, які стали міксом гностичних та юдейських теорій, та найпотужнішими структурами що були здатні змінювати хід історії, творивши революції та перевороти в державах Європи. Масонсько-кабалістична символіка присутня в багатьох дворянських гербах, військових стягах, емблемах європейського середньовіччя.


«Всевидяче око» (зображене також на 1дол.банкноті та 500грн.) Російська імперія 1762р.

Герб Корибутів, волинська шляхта – 16ст.(на ряду з хрестом зображено равіністичну гексаграму та півмісяць)



Читать


Комментарии (12)  
Воскресенье 1 апреля 2012
Сообщение прочтено 3805 раз

Якщо ви думаєте що християнство Європи є агресивною релігією, яка в середньовіччі знищила начебто купу населення – ви помиляєтесь. Населення вмирало в основному від хвороб і війн, а християнство стало єдиною силою спроможною протистояти ісламу та арабським вторгненням в середню Азію та Європу. Хоча від самого початку існування цієї, визнаною всіма європейськими націями, релігії проти неї та послідовників ведеться війна.


Сьогодні, згідно з інформацією, зібраною центром спостереження за нетерпимістю і дискримінацією християн у Європі, сьогодення, для братів по вірі - не дуже втішне. 85% проявів нетерпимості спрямовані проти християн. У Франції 84% вандалізму спрямовані саме на християнські осередки – церкви або цвинтарі. У Шотландії 95% випадків насильства спрямовані проти християнської пастви. В Британії 74% опитаних християн визнали що їх релігія потроху зникає під тиском різних факторів. У багатьох частинах світу все більше зростає кількість судових позовів саме до священства та проповідників, яких звинувачують у розпалюванні ненависті. В Англії з лікарні Walsall Manor було звільнено лікаря Девіда Дрю, лише за те що той на свято розіслав колегам електронну пошту з молитвою та привітанням Різдва. В 90-ті роки під час війни в Косово албанцями були знищені сербські православні храми (в т.ч. такі що знаходились під охороною ЮНЕСКО) – проводились етнічні чистки християн, які тепер замовчуються. Відзначимо також що в «толерантній» Великобританії заборонили носити натільний хрест на роботу.


В Сірійському місті Хомсі, як повідомляє інформаційна служба Fides, місцевими ісламістами проводяться також етнічні зачистки християн. 9 жовтня 2011 року в Єгипті армія, у відповідь на демонстрації коптів, відкрила вогонь по натовпу. Під кінець 20ст. християн-коптів у Єгипті було близько 8-9млн. чол. За останніми даними перепису населення їх залишилось 6,5млн. В Іраці у 2003 році було 30 млн. християнського населення. За дев’ять років їх кількість зменшилась втричі. Нагадаємо також що в Саудівській Аравії заборонено і християнство і сам хрест як символ. В багатьох країнах світу швидкі карети допомоги вже давно позбавлені червоних хрестів, і «переведені» на шестигранні «сніжинки».


Як повідомляла організація Voice of the Martyrs в Індонезії в 2005 році були факти страт християнських жінок.

В Нігерії, в містах Мубі, Йолі, Майдугурі, в 2012
Читать


Это сообщение написано также в: В ИНТЕРНЕТЕ ЧТО-ТО НЕ ТАК! (1 комментариев)
Комментарии (10)  
123Вперед | Указать страницу