Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Январь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Понедельник 6 августа 2012
Сообщение прочтено 8277 раз

В условном предисловии к этому небольшому анализу хотелось бы отметить, что он касается современных христиан, которым интересна судьба собственной веры. Тем кто не готов прочитать статью полностью и проанализировать факты приведенные в ней, можно ее не начинать.

Все книги т.н. Нового Завета написаны в период 1-4 ст. Р.Х. древнегреческим языком. Здесь мы не будем обсуждать политические составляющие и религиозные состязания, которые повлекли трансформацию хрестианства в христианство. Остановимся лишь разборе ключевого хри(е)стианского термина которым нарекли Господа в эллинистической среде 2000 лет назад. Нам могут сколько угодно утверждать о ненужности подобных исследований, т.к. все до нас уже рассказали и приукрасили предшественники, но это не должно останавливать тех кто интересуется поисками правды в темноте прошлого. Сегодня нам говорят, что «имя» Сына Бога – «Христос» или «Хрестос», не так важны, ведь весь мир знает что Иисус был иудеем (с дома Давида) и Он обозначает Помазанник (Мошиах арам.), согласно обещаниям пророков давнеиудейского времени. Некоторые сегодня дошли до того, что всячески удивляются и смеются, когда читают написание термина через букву «е» вместо «и». Когда им предоставляешь фотокопии древнехрестианских документов, и даже документов христианского времени, с доказательствами написания слов «Хрестос» и «хрестиане», такие деятели, как правило, или замолкают (оставаясь почему то при своем мнении) или заявляют про однозначность «Христоса» и «Хрестоса». Но так ли это?


Луки 6:35 (Син.Кодекс 4в.)


1Петра 2:3 (Син.Кодекс 4в.)


Луки 6:35, Вашингтонский Кодекс 5в.


Фрагмент Евангелия Филлипа. ІІ Кодекс Наг-Хаммади. 2в. по р.х.


...
Читать


Комментарии (18)  
Четверг 2 августа 2012
Сообщение прочтено 1465 раз

 В умовній передмові до цього невеликого аналізу хотілось би зазначити, що він стосується сучасних християн яким не байдужа доля власної віри, а також тих людей котрим просто цікаве пізнання чогось нового та дефіцитного, у плані інформаційної розповсюдженості. Тим хто не готовий прочитати статтю повністю та проаналізувати факти наведені в ній можна її не починати.  

 Всі книги т.з. Нового Заповіту написані в період 1-4 століття давньогрецькою мовою. В цій статті ми не будемо обговорювати політичні складові та релігійні змагання що посприяли «трансформації» хрестиянства в християнство. Але наразі зупинимось на важливості розбирання терміну, яким був названий Господь елліністичним середовищем. Нам можуть скільки завгодно стверджувати про непотрібність подібних досліджень, адже все за нас уже розповіли та прикрасили попередники, але це не має зупиняти тих хто цікавиться дослідженням правди. Сьогодні нам кажуть що «ім’я» Сина Божого – «Хрестос», «Христос», не так важливі, адже весь світ знає що Ісус був юдеєм (із дому Давида) і Він означає Помазаника (Мошиах арам.), відповідно до обіцянок пророків давньоюдейської доби. Деякі невігласи сьогодні дійшли до того, що всіляко дивуються та сміються, коли читають написання терміну через літеру «е» замість «и». Коли їм надаєш фотокопії першохрестиянських документів, та навіть документів вже християнської доби, із доказами написання слів «Хрестос» та «Хрестияни», такі діячі як правило або замовкають і припиняють розмову (продовжуючи все ж таки своє невігластво десь в іншому місці) або заявляють про однозначність та паралельну однаковість слів «Христос» та «Хрестос». Але чи так це?


Луки 6:35 (Син.Кодекс 4ст.)




1Петра 2:3 (Син.Кодекс 4ст.)


...
Читать


Это сообщение написано также в: Справжня історія (0 комментариев)
Среда 11 июля 2012
Сообщение прочтено 6323 раз




Роль Петра та Павла у становленні і розповсюдженні хрестиянства важко переоцінити. Щоб усвідомити, наскільки потужними були ці дві постаті, потрібно осягнути масштаб географії яку вони подолали розширюючи Хрестове вчення. Важливо й те що Апостолам, коли вони стали свідками діяльності Ісуса, було лише по 28 років (приблизно). Та легкість та ясність, з якою вони тримали проповідь, була просто неймовірною, оскільки класичним старечим мудрецям потрібні були покоління собі подібних щоб розповсюдити певне вчення на окремій території.  Молоді ж Апостоли, в своїй безмежній талановитості в Дусі Святому, за якихось декілька десятків років підкорили півсвіту. Матвій з Яковом дійшли до земель Грузії ще в першій половині 1 століття. Тоді ж Андрій, брат Петра, проповідував у грецьких колоніях Криму. Фома засновував церкву в Індії. Неймовірно, але в Тибеті зберігся напис на кам’яній брилі з іменем Ісуса Сина Божого, датований 50ми роками 1століття, очевидно й там побували посланці Господа.

Історія виділила саме Петра з Павлом, поміж інших Апостолів (відзначимо ще Івана), саме за їх активність у найнебезпечніших регіонах - Європі та передній Азії. Тобто там де вороги Хрестові – левіти, мали великі перспективи та вплив на місцевих чиновників Римських колоній.

Петро (Симон, Кифа – скеля) був галілейським рибалкою з міста Віфсаїда (можливо Капернаум). У своєму ясному молодечому розумі, він разом із братом, стали першими хто зрозумів ким був Ісус. Сам Син Божий, побачивши що старці просочені язичницькими стереотипами (в т.ч. Яхвізмом) що сиділи по синагогам-зібранням, не здатні були вмістити Слова Божого, і тому Він обрав саме енергійну та рішучу молодь для Вчення Правди. Ісусу очевидно імпонувала невимушеність Його учнів, які мандруючи по Юдеї зривали в суботу колоски в полі, за що їх могли засудити на побиття камінням левіти за Законом Яхве. Вони не омивали інколи рук перед їжею, що фарисеї вважали ледь не смертним гріхом. Але молодих Апостолів та Ісуса веселила така зашореність старечих послідовників Яхве в Юдеї. На укори від юдейського священства Ісус відповідав коротко і геніально, при чому останні ніколи не могли нічого заперечити. Так матеріалістична і битовушна «мудрість» старих начитаних буквоїдів книжників, ставала відвертою нісенітницею перед Хрестом та його молодими послідовниками. Ісус поважав своїх учнів та любив їх. Він називав їх «своїми друзями» а не рабами. Кифа був уособленням енергійності в апостольському середовищі. Він став першим хто відповів на Ісусове питання «Ким ви вважаєте Мене?». Ісус всіляко намагався приховати те що Він є Сином Божим та Богом. Пам’ятаємо що про більшість видінь та див Він наказував не розповідати, розуміючи що світ диявола може завчасно Його стратити. Але на питання за кого Мене вважаєте, власне Петро відповів – «τον χρηστον του θεου» (Лк.9:20) – «за Хреста Бога». На що Ісус його похвалив і заборонив розповідати це іншим.

 Петро був єдиним хто супроводжував (на відстані) Ісуса коли юдеї Його вели до першосвященників-фарисеїв яхвістів. Кифа був єдиним хто пройшов до Ісуса по морю. Але через свою молодість почав сумніватись і ледь не пішов під воду. Молодий Апостол підпав також під серйозне випробування, коли юдеї його оточили щоб спіймати на осуд (як галілейського послідовника Хреста), він відрікся тричі від Господа (але вперше і в останнє), що безумовно не осуджував
Читать


Комментарии (15)