Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Декабрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Понедельник 6 августа 2012
Сообщение прочтено 8259 раз

В условном предисловии к этому небольшому анализу хотелось бы отметить, что он касается современных христиан, которым интересна судьба собственной веры. Тем кто не готов прочитать статью полностью и проанализировать факты приведенные в ней, можно ее не начинать.

Все книги т.н. Нового Завета написаны в период 1-4 ст. Р.Х. древнегреческим языком. Здесь мы не будем обсуждать политические составляющие и религиозные состязания, которые повлекли трансформацию хрестианства в христианство. Остановимся лишь разборе ключевого хри(е)стианского термина которым нарекли Господа в эллинистической среде 2000 лет назад. Нам могут сколько угодно утверждать о ненужности подобных исследований, т.к. все до нас уже рассказали и приукрасили предшественники, но это не должно останавливать тех кто интересуется поисками правды в темноте прошлого. Сегодня нам говорят, что «имя» Сына Бога – «Христос» или «Хрестос», не так важны, ведь весь мир знает что Иисус был иудеем (с дома Давида) и Он обозначает Помазанник (Мошиах арам.), согласно обещаниям пророков давнеиудейского времени. Некоторые сегодня дошли до того, что всячески удивляются и смеются, когда читают написание термина через букву «е» вместо «и». Когда им предоставляешь фотокопии древнехрестианских документов, и даже документов христианского времени, с доказательствами написания слов «Хрестос» и «хрестиане», такие деятели, как правило, или замолкают (оставаясь почему то при своем мнении) или заявляют про однозначность «Христоса» и «Хрестоса». Но так ли это?


Луки 6:35 (Син.Кодекс 4в.)


1Петра 2:3 (Син.Кодекс 4в.)


Луки 6:35, Вашингтонский Кодекс 5в.


Фрагмент Евангелия Филлипа. ІІ Кодекс Наг-Хаммади. 2в. по р.х.


...
Читать


Комментарии (18)  
Четверг 2 августа 2012
Сообщение прочтено 1443 раз

 В умовній передмові до цього невеликого аналізу хотілось би зазначити, що він стосується сучасних християн яким не байдужа доля власної віри, а також тих людей котрим просто цікаве пізнання чогось нового та дефіцитного, у плані інформаційної розповсюдженості. Тим хто не готовий прочитати статтю повністю та проаналізувати факти наведені в ній можна її не починати.  

 Всі книги т.з. Нового Заповіту написані в період 1-4 століття давньогрецькою мовою. В цій статті ми не будемо обговорювати політичні складові та релігійні змагання що посприяли «трансформації» хрестиянства в християнство. Але наразі зупинимось на важливості розбирання терміну, яким був названий Господь елліністичним середовищем. Нам можуть скільки завгодно стверджувати про непотрібність подібних досліджень, адже все за нас уже розповіли та прикрасили попередники, але це не має зупиняти тих хто цікавиться дослідженням правди. Сьогодні нам кажуть що «ім’я» Сина Божого – «Хрестос», «Христос», не так важливі, адже весь світ знає що Ісус був юдеєм (із дому Давида) і Він означає Помазаника (Мошиах арам.), відповідно до обіцянок пророків давньоюдейської доби. Деякі невігласи сьогодні дійшли до того, що всіляко дивуються та сміються, коли читають написання терміну через літеру «е» замість «и». Коли їм надаєш фотокопії першохрестиянських документів, та навіть документів вже християнської доби, із доказами написання слів «Хрестос» та «Хрестияни», такі діячі як правило або замовкають і припиняють розмову (продовжуючи все ж таки своє невігластво десь в іншому місці) або заявляють про однозначність та паралельну однаковість слів «Христос» та «Хрестос». Але чи так це?


Луки 6:35 (Син.Кодекс 4ст.)




1Петра 2:3 (Син.Кодекс 4ст.)


...
Читать


Это сообщение написано также в: Справжня історія (0 комментариев)
Среда 11 июля 2012
Сообщение прочтено 6314 раз




Роль Петра та Павла у становленні і розповсюдженні хрестиянства важко переоцінити. Щоб усвідомити, наскільки потужними були ці дві постаті, потрібно осягнути масштаб географії яку вони подолали розширюючи Хрестове вчення. Важливо й те що Апостолам, коли вони стали свідками діяльності Ісуса, було лише по 28 років (приблизно). Та легкість та ясність, з якою вони тримали проповідь, була просто неймовірною, оскільки класичним старечим мудрецям потрібні були покоління собі подібних щоб розповсюдити певне вчення на окремій території.  Молоді ж Апостоли, в своїй безмежній талановитості в Дусі Святому, за якихось декілька десятків років підкорили півсвіту. Матвій з Яковом дійшли до земель Грузії ще в першій половині 1 століття. Тоді ж Андрій, брат Петра, проповідував у грецьких колоніях Криму. Фома засновував церкву в Індії. Неймовірно, але в Тибеті зберігся напис на кам’яній брилі з іменем Ісуса Сина Божого, датований 50ми роками 1століття, очевидно й там побували посланці Господа.

Історія виділила саме Петра з Павлом, поміж інших Апостолів (відзначимо ще Івана), саме за їх активність у найнебезпечніших регіонах - Європі та передній Азії. Тобто там де вороги Хрестові – левіти, мали великі перспективи та вплив на місцевих чиновників Римських колоній.

Петро (Симон, Кифа – скеля) був галілейським рибалкою з міста Віфсаїда (можливо Капернаум). У своєму ясному молодечому розумі, він разом із братом, стали першими хто зрозумів ким був Ісус. Сам Син Божий, побачивши що старці просочені язичницькими стереотипами (в т.ч. Яхвізмом) що сиділи по синагогам-зібранням, не здатні були вмістити Слова Божого, і тому Він обрав саме енергійну та рішучу молодь для Вчення Правди. Ісусу очевидно імпонувала невимушеність Його учнів, які мандруючи по Юдеї зривали в суботу колоски в полі, за що їх могли засудити на побиття камінням левіти за Законом Яхве. Вони не омивали інколи рук перед їжею, що фарисеї вважали ледь не смертним гріхом. Але молодих Апостолів та Ісуса веселила така зашореність старечих послідовників Яхве в Юдеї. На укори від юдейського священства Ісус відповідав коротко і геніально, при чому останні ніколи не могли нічого заперечити. Так матеріалістична і битовушна «мудрість» старих начитаних буквоїдів книжників, ставала відвертою нісенітницею перед Хрестом та його молодими послідовниками. Ісус поважав своїх учнів та любив їх. Він називав їх «своїми друзями» а не рабами. Кифа був уособленням енергійності в апостольському середовищі. Він став першим хто відповів на Ісусове питання «Ким ви вважаєте Мене?». Ісус всіляко намагався приховати те що Він є Сином Божим та Богом. Пам’ятаємо що про більшість видінь та див Він наказував не розповідати, розуміючи що світ диявола може завчасно Його стратити. Але на питання за кого Мене вважаєте, власне Петро відповів – «τον χρηστον του θεου» (Лк.9:20) – «за Хреста Бога». На що Ісус його похвалив і заборонив розповідати це іншим.

 Петро був єдиним хто супроводжував (на відстані) Ісуса коли юдеї Його вели до першосвященників-фарисеїв яхвістів. Кифа був єдиним хто пройшов до Ісуса по морю. Але через свою молодість почав сумніватись і ледь не пішов під воду. Молодий Апостол підпав також під серйозне випробування, коли юдеї його оточили щоб спіймати на осуд (як галілейського послідовника Хреста), він відрікся тричі від Господа (але вперше і в останнє), що безумовно не осуджував
Читать


Комментарии (15)  
Вторник 26 июня 2012
Сообщение прочтено 4510 раз




Бог і наука. Наскільки пересікаються ці поняття? Чому певний прошарок людей підміняє одне іншим або заперечує наявність якогось із них існуванням власне іншого? Наскільки потенційно боєздатна людина, логікою і спостереженнями за літаючою в кімнаті мухою, описати ті процеси що проходять у бджолиному вулику? Або як пояснити побачену наявність реальності у ві сні що ніколи не існувала і практично не доведена? Хто сміється над духовністю через те що має меч (який до речі завтра може стирчати з його спини)?

Людина завжди прагнула пояснити те що вона бачить через свої відчуття, аналітичні висновки, практичні перевірки, фантазії і т.д. Хтось спостерігав окреме явище і в замкнених умовах, обмежений напрацьованим матеріалом попередників, підключаючи власні фантазії вишуковував ту умовну формулу що була б здатна пояснити досліджувану ціль. Коли ця формула була знайдена через певний проміжок часу вона сипалась як трухлява будівля під натиском нових випробувань. В свій час ціла плеяда грецьких мислителів, спостерігаючи за небом, вважали наш всесвіт таким що обертається навколо Землі. Арістотель допускав що тіла знаходяться в постійному спокої а їх виникаюча швидкість є наслідком зусилля та залежна від маси. Таким чином більш важке тіло одного матеріалу буде швидше рухатись до поверхні землі аніж те що менше по об’єму. Галілей та Ньютон через 2000 років спростували цю версію практично, як і власне положення Землі у Всесвіті. Але вже в 20ст. теорії Ньютона в певних речах почали не зістикуватись з ейнштейнівськими відносностями. Умовність пояснень окремих явищ та процесів нагадують гадання на кавовій гущі, в плані виведення загальної та спільно-непротирічащої собі теорії про всі процеси які оточують нас. Це схоже на описання погоди нашими синоптиками – вгадав, вважай що спец, ні – шукай іншого. Потужний вибух з однієї точки створив сучасний простір що мав, за теоріями гравітації звужуватись. Але в 20ст. науковці спостерігаючи за галактиками встановили - простір розширюється. При чому з постійно зростаючим прискоренням. Галактики віддаляються одна від одної. Так звана теорія темної матерії стала наріжним каменем в базі сучасної науки, як і ще купа різних незістиковок. Наразі людство намагається експлуатувати напрацьований матеріал в локальних умовах, створюючи правда при цьому певні блага сьогодення. Але яка користь з цього в широкому значенні? Створивши ядерні реакції сьогодні ми отримали і негативні наслідки що загрожують існуванню людства і того що нас оточує. Досліди дітлахів над скорпіонами несуть в потенціалі такий же результат як і наукові ігри з молекулярними процесами. Якщо не глобальне потепління, перенасиченість відходами від матеріально-винахідницьких здобутків, винайдення вірусів та народження «ГМО-поколінь», то вже якусь чорну дірку на голови людства принесе ця гра в богів. Науковці давно вже шукають пояснення простору і часу, але чи зможуть вони керувати цими процесами чи сідлати їх? Очевидно що ні. Людство ніколи не стане мандрівником у часі, оскільки ніхто ще до нас із майбутнього не прийшов, як і з іншого виміру. Керуючись перемогами в своєму кабінеті та власною пихою можливо людство забуло про фактор оточуючого середовища що також має «думку» та реакцію на ці події.

Чи є всесвіт конкретним? Чи можливо сформулювати спільне поняття що пояснить все навколо і буде описувати в деталях кожен процес? Чи є єдине правило для загалу, чи кожна ніша буття є індивідуальною і окремою але в той час і одним цілим з іншими? Те що діє тут не діє там. Якщо певна
Читать


Категории: наукарелигиярегілігя    
Комментарии (14)  
Воскресенье 3 июня 2012
Сообщение прочтено 3491 раз


 «Багато бо є неслухняних, марнословів, зводників, особливо ж з обрізаних, їм треба уста затуляти: вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудного. Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були, і на юдейські байки не вважали»

послання Павла Титу

 

 В побудові сучасного християнства приймали участь люди різноманітних етносів та різних культур.  На протязі тисячоліть гойдалки у богослов’ї та ворожий фарисейський фактор призвели до викривлення та домислювання багатьох речей у хрестиянському середовищі. Це можна легко побачити проаналізувавши історію та різність у текстах 1-2ст. і їх аналогах 4-12ст. Маленьким прикладом можна згадати історію з родоводом Хреста. Так в Синайському Кодексі 4 ст. він присутній у Євангеліях Луки та Матвія, натомість послання Павла та Євангеліє Господнє (Луки – перше видання) де родоводу немає, які відомі вже в 2ст., доносять до нас позицію Павла щодо намагань фарисеїв придумати ці родоводи:

1Тимт.1:3,4 «Як я йшов у Македонію, я тебе вблагав був позостатися в Ефесі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки, і не звертати уваги на вигадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки, ніж збудування Боже, що в вірі воно.»

Даний приклад чудово ілюструє явні протиріччя в текстах «Нового Заповіту». І виникли вони не лише в силу різноманітності хрестиянського менталітету. Очевидна цілеспрямована боротьба зі Словом Ісуса дала нам такий наслідок. Теорія про Святу Трійцю не стала винятком бо вона має фундаментальне значення для сприйняття суті вчення Хрестового. Це те що допомагає відрізнити юдейського Яхве від хрестиянського Теуса, Мошиаха від Хреста, Помазаника від Благого. Ніде в так званому Старому Заповіті, а по суті Танасі, ви не знайдете інформації про три вияви Бога. Хрестиянство переходячи з юдейським фактором в християнство зробило крок у протилежному напрямку і згадки про Отця,  Сина і Святого Духа як єдину суть були свідомо підчищені. Хоча тут потрібно згадати і визнати що в пізніших перекладах Синайського Кодексу (Перше Послання Івана) є фраза «Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно.», яка сама по собі відсутня у оригінальному тексті. Керуючись цим фактом антиподи Хреста сьогодні розповсюджують інформацію згідно з якою Свята Трійця була начебто вигадана за сотні років після Ісуса на одному з Нікейських Соборів, а сам Ісус якщо й існував то був простим пророком.  Та вся справа в тому що вказана фраза, в Першому Посланні Івана, нічим не протилежна суті вчення хрестиян і багато хто чомусь закрив очі на ту літературу яку було частково знищено в 1-3ст., а саме гностичну. Ми можемо по різному ставитись до теорій гностиків, але неможливо відкидати
Читать


Комментарии (7)  
Воскресенье 11 сентября 2011
Сообщение прочтено 7415 раз


Иудейская верхушка фарисеев уже тысячелетиями ведет войну против Иисуса Христа. Одно из "подразделений" созданное с целью исказить учение Христово, обезобразить Его лицо и смешать Его с племенным Яхве, называется - Свидетели Йеговы (хотя для того чтобы быть свидетелями нужно хотя бы увидеть этого Йегову). Назойливость сих ребят с которой они ведут свою пропаганду, агитацию и в дальнейшем вербовку истинно может посоревноваться с назойливостью сатаны что 40 дней испытывал Христа в пустыне...

 Йеговисты любят ссылаться на якобы одинаковость имени Иисус и Йегова. Хотя первое - имя арамейского (ассирийского) происхождения и пишется ישוע (звучит на арамейском как Ешу, на латыни пишется Jesus, а на арабском звучит как Исса), встречается в Евангелии в отличии от имени Яхве (Йегова) которое имеет иудейское происхождение и на древнеиврите в Торе пишется יהוה (Joshua, Йуша араб.). Имя Йеговы нигде в Евангелии не зафиксировано. Но вместе с тем имя Иисус и Йегова "свидетели" наглейшим образом соединяют. Правда и здесь логика не совсем ясна. Йегова для них имя Бога, а Иисуса они Богом не считают, но оба имени для йеговистов фактически одинаковы. Тобишь посланник Господа носил имя Бога - Яхве? Единственным именем которым нарекал Христос Всепричину и Всесоздателя - Отец! И это логично, так как имя - удел плоти или того кто кем то создан. Так ангелы и демоны имеют имена, имеет имя плоть Христова... Но то что не вмещается в рамки физического восприятия, то что было до всего мира материи не может как по мне ограничиться простым именем "Вася" или символом - шестигранником. Естественно что Христос лишь именовал Его - Отец! Читая некоторые тексты из Ветхого Завета касающиеся Яхве наводит на мысль что имя это далеко не божественного происхождения. "Бог ревнитель", "огонь всепоядающий", "Моисей вступил во мрак, где Бог."...

... А эта история из Бытия гл.32 когда ночью Иаков боролся с каким то существом и одолел его, и потом оказалось что это был якобы Бог который не смог почему то побороть иудея... Или сия цитата где Яхве призывает уважить змия-искусителя: Чс. 21:8 "И сказал Господь Моисею: сделай себе [медного] змея и выставь его на знамя, и [если ужалит змей какого-либо человека], ужаленный, взглянув на него, останется жив."...

 Всякий кто читал Евангелие и Тору (Ветхий Завет) должен был заметить разницу в стилистике этих произведений (не считая того что и языки написания этих книг были разными). Если Евангелие рассказывает о воплощении Бога во плоти физической на планете Земля, "пастыря доброго", который несет добро и верную дорогу к спасению для всех народов идущих за Христом, то Тора это фактически криминальный кодекс размешанный расизмом и рассказами о сексуальных взаимоотношениях между родственниками. Яхве призывает убивать другие народы, обрезать крайнюю плоть, бдить субботы, кашерничать в питании, убивать детенышей-первенцев (как человека так и животного), во всем слушать священников, убивать волхвов (кстати к Иисусу именно волхвы принесли дары первыми)... Фактически мелочность и дотошность тех законов навеивает типичным фарисейством с которым боролся Иисус. Но Христос призывает любить детей ("ибо им принадлежит Царство Небесное"), не соблюдает субботы, выступает против обрезания, отменяет десятины, смеется над фарисеями-священниками фанатиками Яхве, запрещает клятвы вопреки Торе, запрещает проклинать и мстить вопреки закону Яхве, нарекает ближним иноплеменника (история о добром самарянине) и несет свое слово всем народам а не одному племени в отличии от Яхве.


Читать

Голосование
Свидетели Йеговы поклоняются
1) Богу
50%
2) Дьяволу
50%
Всего проголосовало 6 человек
Это сообщение написано также в: В ИНТЕРНЕТЕ ЧТО-ТО НЕ ТАК! (0 комментариев)
Комментарии (21)  
Пятница 1 апреля 2011
Сообщение прочтено 18582 раз


 РУССКАЯ ВЕРСИЯ СТАТЬИ

  Матв. 16:6 "Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!"

 

 Більшість людей, що осмислюють Христа як постать, явище, подію беззаперечно стверджують Його приналежність одному лише єврейському народові. Христос - юдей звучить начебто безальтернативно, але в тому випадку якщо не починаєш ознайомлюватись з фактами історії та з текстами Євангелій.

  Звісно головним аргументом, що має заперечувати факт приналежності навіть до юдеїв є наступне:

 

Іоана 14:6 "Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене."

Іоана 10:30. "Я й Отець Ми одне!"

 

  Хіба може мати Бог національність? Звісно що ні.

Але хотілось би по детальніше розглянути ті часи, Його життя, основних фігурантів в Його долі, землю де Він жив та проповідував.

 

Дещо з історії:

  В ХІІІ ст. до н.е. єврейські племена, на чолі з Ісусом Навином ввійли в землі Ханаану (Палестини) й заселили їх. Місцеве населення було частково виселене, частково знищене й асимільоване. Не відомо що то був за народ, але досить можливо що він мав відношення до шумерської культури. Хошеа Навин, більше відомий як Ісус Навин мав владу над євреями й згідно зі Старим Заповітом отримав її від Моісея. Моісей також дав йому ім'я Йехошуа, яке в латинскій транскрипції звучить насправді не як Jesus а - Josua. Це ім'я пов'язується з ім'ям племенного бога ізраїльтян та юдеїв - Яхве (YHWH, יהוה). Сьогодні до речі дехто намагається всіляко пов'язати ці імена з арамейським Ієшу (Ісус, Jesus, ישוע) що носив його Христос. Очевидно що це ще одне намагання пов'язати Його лише зі своїм богом Яхве. До речі арабською Ісус Навин звучить як (Йуша бін Нун) в той час коли Ісус Христос (йасуу3, 3иисаа в корані).

  Та повернемось до ханаанської (палестинської) землі. З часу Хошеа Навина почала формуватися повноцінна єврейська держава. Точніше навіть дві, оскільки після правління Соломона в 932 році до н.е. вона розпалась на Юдею та Ізраїль. Юдея на півдні включала в себе два племені-коліна Юди та частково Веніаміна. На півночі ж згуртувалися інші 10 племен
Читать


Категории: религия    
Комментарии (34)