Авторизация
Меню

Календарь
 Декабрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Христос - хибний термін
don-ki-HOT | 2012-08-02 20:02:50
Сообщение прочтено 1442 раз

 В умовній передмові до цього невеликого аналізу хотілось би зазначити, що він стосується сучасних християн яким не байдужа доля власної віри, а також тих людей котрим просто цікаве пізнання чогось нового та дефіцитного, у плані інформаційної розповсюдженості. Тим хто не готовий прочитати статтю повністю та проаналізувати факти наведені в ній можна її не починати.  

 Всі книги т.з. Нового Заповіту написані в період 1-4 століття давньогрецькою мовою. В цій статті ми не будемо обговорювати політичні складові та релігійні змагання що посприяли «трансформації» хрестиянства в християнство. Але наразі зупинимось на важливості розбирання терміну, яким був названий Господь елліністичним середовищем. Нам можуть скільки завгодно стверджувати про непотрібність подібних досліджень, адже все за нас уже розповіли та прикрасили попередники, але це не має зупиняти тих хто цікавиться дослідженням правди. Сьогодні нам кажуть що «ім’я» Сина Божого – «Хрестос», «Христос», не так важливі, адже весь світ знає що Ісус був юдеєм (із дому Давида) і Він означає Помазаника (Мошиах арам.), відповідно до обіцянок пророків давньоюдейської доби. Деякі невігласи сьогодні дійшли до того, що всіляко дивуються та сміються, коли читають написання терміну через літеру «е» замість «и». Коли їм надаєш фотокопії першохрестиянських документів, та навіть документів вже християнської доби, із доказами написання слів «Хрестос» та «Хрестияни», такі діячі як правило або замовкають і припиняють розмову (продовжуючи все ж таки своє невігластво десь в іншому місці) або заявляють про однозначність та паралельну однаковість слів «Христос» та «Хрестос». Але чи так це?


Луки 6:35 (Син.Кодекс 4ст.)




1Петра 2:3 (Син.Кодекс 4ст.)




Луки 6:35, Вашингтонський Кодекс 5ст.


Фрагмент Євангелії Філіпа. ІІ Кодекс Наг-Хаммаді. 2ст. по р.х.

 


Синайський кодекс 4 ст.по р.х., фрагмент Діянь Апостолів (11:26)

 


Підлогова мозаїка хрестиянського храму м.Мегідо (Галілея), жіноче елінське слово (ім'я) "Хреста"

 

Починаючи з V ст. до Р.Х. і закінчуючи 3-4 ст. Р.Х. існував так званий елліністичний період граматики у давньогрецькій мові. Тоді в писемній мові греків було правило дифтонгів (двозвуччя) і монофтонгів (однозвуччя), коли дві голосні літери читались як одна протяжна. Так приміром дифтонг «ου» читався як звук «о».  В нашому випадку ми будемо розглядати два єдині терміни що мали місце бути по відношенню до Ісуса – Χρειστός та Χρηστός (сьогодні прийняте написання Χριστός). Бачимо що в перших текстах хрестиян замість короткої голосної  ι (йота) стоїть або дві короткі ει (епсілун, йота), або ж одна протяжна літера η (ета). Дифтонг ει за правилами тих часів трансформувався в один довгий протяжний звук «е». Короткі ει, а також довге η, відповідно, переходили в однозначність сенсу при заміні першої сполуки на другий символ. «Епсілун» подовжувався «йотою» і означав те саме що і «ета», і тому інколи в деяких текстах вони заміняли один одного несучи той самий сенс. Таким чином слова Χρειστός та Χρηστός це однакові позначення.

 Після третього століття по Р.Х. в давньогрецькій (елліністичній) мові це правило зникає. Довгота та короткість звуку до 3ст. була важливим фактором в позначенні сенсових різниць які вони формували в словах. Так слово Хрестос завжди писалось з довгим «е» (ει або η) і ніяк не короткою «и» (ι). По зникненню правила «короткий/довгий звук», значення η в слові Χρηστός зникає. Пізніше, в наслідок зміни елліністичної граматики, під дією діалектів, довгу літеру η замінили в деяких випадках на коротку ι. Це стало колосальною знахідкою для тих хто захотів до Ісуса застосувати значення Помазаника (Мошиаха), адже грецькою слово мазь писалось як χριστoν, а самі писання були вже фактично сфабриковані до 4 століття і містили багато юдаїзмів. Отже слово Христос (Χριστός) було штучно виведене в ситуації видозмінення мови греків, оскільки в такій формі ніде не зустрічалось, навіть у Євангелії. Цікаво що в Синайському Кодексі 4ст. Р.Х. слово xpηctιanoc вже почали підтерати в xpιctιanoc і трансформувати його значення в нове.

 Єдина ниточка що веде до сучасного слова Христос знаходиться в посланнях Івана, датованих тим же 4 століттям, і розміщених у Синайському Кодексі. Але виражене лише у формі слова антихрист (аντίχριστος). Цей випадок складає для нас також певну цікавість по двом речам: у Ватиканському Кодексі, того ж періоду і в тому ж тексті, дане слово пишеться як аντίχρειστος (антихрестос), і є абсолютно відсутнім у раніших рукописах.


1Івана 2:18 Синайський Кодекс 4ст.


1Івана 2:18 Ватиканський кодекс 4ст.


1Івана 2:18, Александрійський кодекс 5ст.

 

За такого збігу обставин і антихрестиянської діяльності юдаїстів над Євангеліями та Посланнями, до 5 століття термін Христос (як Мошиах) був повністю закріплений (в т.ч. і руками латинян що трактували його як Помазаника), а древній грецький термін Χρειστός (Χρηστός), що зустрічався в текстах еллінів до Р.Х. і означав слово «Благий», залишився забутим.

 В епоху відродження європейські вчені читали древні тексти греків виходячи з пізнішої «візантійської» вимови, не враховуючи правила довгих/коротких голосних, оскільки й Візантія з’явилась коли даної характерності у мові греків вже не було. В XV-XVI століттях німецький філософ Йоган Рейхлін увів своє правило прочитання елліністичних текстів, т.з. «рейхлінове». Згідно йому всі символи ι, η, υ а також οι, ει, υι –читались як «и» або «і». Тобто «рейхлінове» прочитання слова аντίχρειστος (антихрестос) прирівнювалось до аντίχριστος (антихристос).  Нідерландець Еразм Ротердамський в той самий час проаналізувавши теорію Рейхліна, а також проаналізувавши грецькі слова і запозичення із давньогрецької мови в латину, прийшов до висновку що версія німецького філософа була хибною. До слова – Еразм був куди авторитетнішим аніж Рейхлін, оскільки був не просто філософом але одним із найвідоміших вчених того періоду (викладав у Кембріджі). Символ η він справедливо позначав літерою «е», ει – «ей». Нажаль помилкове «рейхлінове» прочитання увійшло в церковне використання і застосовується до наших часів. Але воно позначає лише середньовічну форму грецької мови, в той час як «еразмове» більш визнається в науковому середовищі у питанні елліністичної граматики, хоча і воно дуже умовне оскільки ігнорує правило дифтонгів/монофтонгів давньогрецької мови.

 Нажаль сьогодні дані факти ігноруються, і фактично є чомусь табу для церковників. Той хто використовує штучні терміни Христос та християни, з власного не знання або ж упередження є мінімум невігласом і шляхом до антихреста, оскільки позначає Божественний прояв у загальнолюдському середовищі як племінного пророка-вождя, обіцяного юдейським божеством дохрестової епохи конкретному земному народу. Відповідно обмежуючи в певному сенсі інше людство від Отця. Недарма Ісус вчителям юдейства, викриваючи їх племінну обосібленість перед «Богом», казав: «ви закриваєте від людей Царство Боже, до якого і самі не входите».

 Власне слово Хрестос не є стільки ім’ям скільки терміном, що позначав персону як добро, світлого або ж благого, і був для елліністичного світу типовим.

 Як ім’я, що застосовувалось до реальних історичних особистостей, треба розглядати слово Ісус, або Ієсус (Ἰησοῦς). Це слово грецьке. Як вважають історики воно є еллінською формою арамейського ім’я Ешуа та ряду інших імен Азії що позначаються всі цим словом. Справа в тому що Галілея в якій мешкав Хрестос була населена переважно еллінами та арамеями, і тому саме форма «Ісус» увійшла до писань Євангелій. Імена, якими позначають сьогодні - Ісус, були досить розповсюджені у Ханаані свого часу не тільки серед юдеїв, але і галілеян та моавітян. Слово побудоване на арамейській абетці, що була домінантом у передній Азії за тисячоліття до Р.Х. і є основою у давньоівритській мові, як і ряді інших мертвих вже мов Азії. Нажаль у цьому випадку, так само як і з терміном Хрестос, стоїть типовий стереотип – нібито ім’я є виключно юдейським, але історичні факти та написання слова у різних мовах говорить про протилежне, або навіть про різні значення умовного «Ісус» (яким сьогодні називають і Хошеа Навина, і Сина Сіраха і інколи Осію – юдейських діячів Танаху). Найгірше сьогодні видається те, що рукописних пам’яток народів, котрі користувались арамейською у землях передньої Азії, не так і багато. Причина цього проста – племена були або знищені або асимільовані згодом. Найвеличезніший об’єм складають юдейські тексти Танаху, через що невеликий народ півдня Палестини який існував тоді, сьогодні має монополію на «арамейські» імена.

 Отже роздивимось конкретні випадки застосування написань та звучання цих імен. В 1868 році на сучасній території Йорданії було знайдено чорний базальтовий камінь із стародавніми написами моавітянською мовою. В ньому йдеться про царя моавітян Меша (т.з. Стела царя Меша) в якому дуже цінним є його ім’я, яке так само за стилем написання як і юдейське Хошеа і галілейське Ешуа «можна» трактувати як грецький еквівалент Ісус (принаймні нам це всіляко намагаються видавати). Цікаво що моавітянський народ, який жив у Ханаані ще до Мойсея і вторгнення туди Навина, мав подібні імена до юдейських (принаймні в дечому схожі з юдейськими), що в свою чергу говорить про арамейське походження даного слова.


Стела Меша 9ст. до Р.Х.


Ім’я царя Меша моавітянською мовою (обведено синім). Реконструкція тексту зі Стели Меша.

 

 В транслітерації на квадратне юдейське письмо (насправді літери переважно арамейські) ім’я царя пишеться і звучить наступним чином:

עשה (з права ліворуч) – Хеша ( ה «хет»+ ש «шин»+ ע «айн»)

Далі роздивимось два юдейські ім’я, Хошеа Навин та Осія відповідно – які нібито є еквівалентами «Ісус»:

יְהוֹשֻׁעַ – Іхооа [ім’я Йегова надав Хошеа Навину Мойсей, раніше це ім’я було таким самим як і в Осії, і означало «спасіння», але не плутати з ім’ям божества Яхве הוהי] (יְ «і» + ה «хет» + і «о» + שֻׁ «о» + ע «айн»)

הוֹשֵׁעַ – Хооеа (ה «хет» + і «о» + שֵׁ «о+е» + עַ «а») – Осія.

Галілейський (арам.) еквівалент Ісуса (Хреста) є простою пізнішою реконструкцією, і може не співпадати з дійсністю:

עושי – Йшуа (י «йуд» + ש «шин» + ו «у» + ע «айн»)

Примітно що в слові Йшуа стоїть символ ו «вав» або «у» між останніми двома літерами. Натомість у юдейських іменах цей символ пишеться з крапкою зверху (голосна «о») і стоїть в іншому місці. Так само можна згадати «старозаповітне» ім’я «Ісуса», сина Сірахова:


Віденське видання 1814 року, «Книга премудрості Ісуса, сина Сіраха»

 

Цікаво що це ім’я тепер пишуть підганяючи його під реконструйоване Йшуа עושי але бачимо що у віденському виданні слово писалось відповідно юдейських традицій, без символа ו  «вав» між останніми двома літерами - עשוהי. 

 Тож розглянувши правила написання «старозаповітних» імен Хошеа Навина, Сіраха та Осії виникає велике питання у відповідності цих імен грецькому Ісусу, тим паче що за часів Хреста такі імена в юдейському середовищі не зустрічаються. Питання виникає і щодо моавітянського імені царя Меша (Хеша), адже не дивлячись на його схожість зі старозаповітними «Ісусами» його називають саме «Меша»!

 Насправді ніяких доказів щодо спорідненості слова Ἰησοῦς з יְהוֹשֻׁעַ не існує. Все це знаходиться на рівні фантазійному і має лише одну мету – юдаїзувати як термінологію так і саму сутність хрестиянства.

 Дуже шкода, але дискусія щодо цієї важливої проблематики імен не ведеться в науковому і богословському середовищі, або ж не афішується людству. В минулі сторіччя було неможливим пропрацювати дану інформацію, на це б знадобилось багато років і великі зв’язки, доступ до закритих текстів. Але з розвитком цивілізації, медіапростору, інтернету, сьогодні з’явилась можливість у кожної людини, не слухаючи заангажованих спеціалістів котрі в ключових заполітизованих питаннях не можуть виходити за «норму», з’ясувати все самостійно. Турбує те що більшість сучасних християн не бажає розглядати дане питання і усвідомлювати – ким насправді був наш Господь. Довіряючи стереотипам, народженим обманом, люди вступають до рядів неправдомовців самі того не підозрюючи. Пошуки правди висміюються, подібно як сміялись у середньовіччі над Коперником чи Галілеєм, тим самим залишаючи світ у своїй пітьмі і в наші часи цим підтверджують слова Апостола Хреста Івана - «весь світ лежить у злі».

Джерела:

Євангелія Матвія 23:13

1Послання Івана 5:19

ht tps://ru.w ikipedia.o rg/wiki/%D 0%98%D0%B2 %D1%80%D0% B8%D1%82

https:/ /ru.wikipe dia.org/wi ki/%D0%90% D1%80%D0%B 0%D0%BC%D0 %B5%D0%B9% D1%81%D0%B A%D0%B8%D0 %B9_%D1%8F %D0%B7%D1% 8B%D0%BA

https:/ /ru.wikipe dia.org/wi ki/%D0%94% D1%80%D0%B 5%D0%B2%D0 %BD%D0%B5% D0%B3%D1%8 0%D0%B5%D1 %87%D0%B5% D1%81%D0%B A%D0%B8%D0 %B9_%D1%8F %D0%B7%D1% 8B%D0%BA

h ttps://ru. wikipedia. org/wiki/% D0%98%D0%B 8%D1%81%D1 %83%D1%81_ %D0%9D%D0% B0%D0%B2%D 0%B8%D0%BD

https:// ru.wikiped ia.org/wik i/%D0%9E%D 1%81%D0%B8 %D1%8F

https://en.wikipedia.org/wiki/Sirach

https:/ /ru.wikipe dia.org/wi ki/%D0%A1% D1%82%D0%B 5%D0%BB%D0 %B0_%D0%9C %D0%B5%D1% 88%D0%B0

https:// ru.wikiped ia.org/wik i/%D0%9C%D 0%BE%D0%B0 %D0%B2%D0% B8%D1%82%D 1%8F%D0%BD %D0%B5

http://images.csntm.org/Manuscripts/GA_01/GA01_123b.jpg

http://images.csntm.org/Manuscripts/GA_03/GA03_104b.jpg 

http://images.csntm.org/Manuscripts/GA_02/GA_02_0085a.jpg 

http://www.csntm.org/manuscript 

 

 



 

 




Это сообщение написано также в: Справжня історія (0 комментариев)