В соответствии с Потсдамскими соглашениями 1945 года северная часть Восточной Пруссии Ostpreußen (около одной трети всей её территории), была передана СССР, остальные две трети Польше. На территории переданной СССР была образована Кёнигсбергская область в составе РСФСР. 4 июля 1946 года Указом Президиума Верховного Совета СССР Кёнигсбергская область была переименована в Калининградскую, город Кёнигсберг - в Калининград. Постановлением Совета Министров СССР № 1522 от 9 июля 1946 г., предписывалось осуществить массовое переселение в область семей колхозников и сельскохозяйственных рабочих, все немецкое и литовское население области к 1947 году было насильно депортировано в Германию.
      
Качество публики, оккупировавшей географический и исторический центр Европы, четко прослеживается из воспоминаний самих переселенцев:
        «Сюда ехали: разведенные, скрывавшиеся от алиментов, скрывавшиеся от советской власти. Темные, забитые, голодные из Кировской области. Мордва, чуваши обособились… Из-за горя или несчастья, у нас вот дом сгорел. Ну вообще надо сказать, в области нашей собиралась вся голытьба…»

...
Читать

Муніципальний департамент охорони здоров'я Нью-Йорка часто публікував повідомлення про спалахи шигелезу (дизентерії) в бруклінських районах Боро Парк і Вільямсбург, населених в основному ультраортодоксальним і хасидськими жидами. Одночасно The Journal News в Нью-Джерсі опублікував статтю Джейн Лернер про спалах шигелеза в Монс, однієї з найбільших ультраортодоксальних общин Америки. За межами юдейської громади випадків шигелеза не виявлено. Шигелез не що інше, як важкий пронос, що викликається бактерією шигела. Кращий засіб профілактики - добре вимити руки гарячою водою з милом. Так в чому ж проблема?

З'ясувалося, що користування гарячою водою заборонено в шаббат чи то тому, що вимагає запалювання вогню, чи то тому, що це знаходиться в якомусь списку робіт, що проводилися під час будівництва Єрусалимського Храму. З милом у побожних юдеїв теж проблема. Шматкове мило в шаббат суворо заборонено. Щодо рідкого мила немає прямої галахічної заборони, але більшість набожних жидів воліють їм не користуватися за принципом, аби чого не вийшло. Один з найбільших авторитетів ультраортодоксального іудаїзму ХХ століття рабін Мойше Файнштейн з цього приводу ухвалив: «я не бачу причини, за якою рідке мило дозволено». У хасидських і неоортодоксальних угорських громадах рідке мило також під забороною. Причина? У східноєвропейському містечку XIX століття, яке слугує еталоном укладу в цих громадах, не знали про рідке мило, а отже, й нам не треба. Як визначив протопоп Аваакум «Не нами поставлено, навіки стояти». У побожних іудеїв цей же принцип виражається давньожидівською фразою, не раз повтореної законодавцями-поским багатьох поколінь «Хадаш асур бе Тора» - нове заборонено в Торі.

У деяких ортодоксальних общинах рідким милом все ж користуються. Однак там сильно помиляються, коли вважають, що вони захищені від шлунково-кишкової інфекції. Причина знову ж таки в Галасі. Просте миття рук з милом може вбити бактерії, але не звільняє від головної небезпеки - сакана, від злого духа. Тут необхідне ритуальне обмивання рук, нетілат ядаім, ще відоме як Ашер йоцер (буквально, давньоєврейською мовою «який створив») назване по першій фразі благословення, яке належить вимовляти. Ритуал цей настільки істотний, що в ідиші навіть туалетний папір назвали по імені цього благословення Ашер йоцер-папір. Для обмивання рук користуються особливим ритуальної кухлем з двома ручками. Воду ллють на кожну руку (в шаббат, зрозуміло, холодну) три рази. Тримаючи кухоль у лівій руці, воду ллють на праву, а потім беруть в праву і ллють на ліву, і так повторюють три рази. У деяких громадах обливають руки по два рази. А вже порядок того, яку руку, праву чи ліву треба облити спершу, як у жидів водиться, послужив приводом нескінченних схоластичних дискусій. Ритуальному омиванню рук надається містичне значення мало не космічного масштабу. З гігієнічної точки зору цей ритуал шкідливий, тому що ритуальне обмивання здійснюється вже після миття рук, і всі користуються одним і тим же кухлем. Не дивно, що якщо хоч один з членів сім'ї або ребе і учні в йешиві попередньо не вимили рук, то вони заразять усіх, хто скористається кухлем по тому. Цікаво, що не лише після туалету, але навіть після душу деякі галахічні авторитети вимагають здійснити ритуальне обмивання рук, тому, що в талмудичні часи дві тисячі років тому лазня теж вважалася нечистим місцем.

Але не можна сказати, що іудаїзм зовсім негнучкий. Наприклад, галаха забороняє відривати листки туалетного паперу в шаббат. Відмовлятися від цього досягнення сучасної цивілізації набожні жиди не стали. Вони заздалегідь наривають туалетний папір у будні дні. Деякі великі рабини, які використовують кожну хвилину для осягнення секретів Тори, рвали туалетний папір лише в Різдвяну ніч, єдиний день у році, коли
Читать