Что изменилось с тех пор, когда многие из нас 20-25 лет назад смотрели 17 мгновений весны, преисполненные противоречивых чувств. Коллеги Штирлица были для нас часто волне достойны восхищения, простые немцы из числа второстепенных или эпизодических персонажей вполне достойны сочувствия. Мы невольно ставили себя на их место и прикидывали, как бы сами поступили в той ситуации. И иногда понимали - что возможно, так же, как немцы.

...
Читать

Легендарный генерал Джордж Паттон только в конце войны осознал, что США воевали не с той страной. Паттон чувствовал, что его страна должна были объединиться с Германией чтобы разрушить еврейский и коммунистический СССР. Эта информация исходит из дневников Паттона, писем, которые он писал своей жене и комментариев, которые он делал офицерам и другим людям.

Если бы Гитлер выиграл Вторую Мировую войну (а он выиграл бы, будь США и Великобритания на его стороне в войне против СССР) наш Западный Мир был бы справедливее, чище и нравственнее. Остальная часть мира так же осталась бы в выигрыше от победы Германии.
Некоторые примеры того, что было бы по-другому:

- Не было бы СССР (Советское правительство убило миллионы своих собственных граждан на протяжении 70 лет своей истории, для изучения этой темы можно обратиться к трудам Александра Солженицына; Гитлер освободил бы Россию, хотя и занял некоторые области Западной России в рамках программы жизненного пространства «лебенсраум»)

-Не было бы холодной войны (ввиду отсутствия СССР)

- Не было бы коммунистической восточной Европы, «железного занавеса» и т.п.

- Не было бы красного Китая и резни 45 миллионов китайцев (без поддержки СССР Мао бы не выиграл гражданскую войну в Китае)
- Не было бы коммунистического Северного Вьетнама (ведь коммунистический Китай поддерживал Хо Ши Мина)
- Не было бы коммунистической Камбоджи и Пол Потовского террора, в результате которого погибли 2 миллиона камбоджийцев
- Не было бы Северной Кореи и коммунистической Кубы

- Коммунизма бы нигде не было, поскольку Гитлер был величайшим борцом с коммунизмом в мире.
...
Читать

Все что вы хотели узнать о холокосте, но боялись спросить. 

Высказывания известных людей о холокосте

• Холокост - это миф, ставший догмой, которая оправдывает политику Израиля и США на Ближнем Востоке и во всем мире.

Роже Гароди. "Основоположные мифы израильской политики".

• Холокост используется американским еврейским лобби, чтобы направлять внешнюю политику США в русло, выгодное для Израиля. Хороший пример этого – т. н. «война в Персидском заливе».

Ахмед Рами. Факты вместо пропаганды

• Холокост стал денежной «дойной коровой».

Джейн Гарденер. "На их месте я бы очень испугалась"

• Когда жрецы Холокоста утверждают, что он уникален, непознаваем и не­повторим, что он случился в XX веке и ничего такого в прошлом не было и ничего подобного в грядущем уже не будет, они лукавят, обманывая довер­чивых гоев, дабы ошеломить их таинственным величием новой религии, ко­торую умом не понять и в которую можно только верить.
• Холокост — это не только новая религия, пытающаяся заменить Христианство, но это ещё и новая история человечества, вытесняющая историю народов и государств.
• Холокост становится явлением мирового порядка. Это — трагедия, это — фарс, это — бизнес, это — политика, это — гламур, это — перформанс, это — «наше всё».
• Религия Холокоста впаривается во все извилины общественного сознания с гораздо большей энергией и изобретательностью нежели сталинская «История ВКП(б)» в советское время.
• Холокост без шести миллионов — это уже не Холокост, а обычное преступление, каких было много в XX веке и особенно в эпоху Второй мировой войны.
• Одним словом, Холокост, если вспомнить хэмингуэевскую формулу, это праздник, который всегда с тобой.

Станислав Куняев "Жрецы
Читать

Написано в засланні 20-го травня 1979 року

Його Святості Папі Іоанну-Павлу II.

Місто Ватикан.

Святий Отче, моє ім'я — Леон Дегрель.

Я був головою бельгійських рексистів перед Другою світовою війною. Під час Другої світової війни командував бельгійськими добровольцями на Східному фронті, воював у 28-й Валлонській дивізії військ СС. Звичайно, не для всіх це являтиме рекомендацію. Однак, я католик, як і Ви, і тому вважаю, що у мене є право написати Вам як братові у вірі.

Мене стривожило повідомлення в пресі про те, що під час Вашого майбутнього візиту до Польщі з 2-го по 12-е червня 1979 Ви збираєтеся відслужити спільну месу з усіма польськими єпископами в колишньому концтаборі в Освенцім. Дозвольте мені перш за все заявити, що я знаходжу дуже повчальним молитися за мертвих, ким би вони не були і де б то не було, навіть у новісіньких печей крематорію з бездоганної вогнетривкої цегли.

Проте, мене терзають деякі побоювання. Те, що Ви — поляк і патріот своєї батьківщини, постійно підкреслюється Вашими вчинками на посаді первосвященика. Це по-людськи зрозуміло. У юності Ви були залучені до тяжкого військового протистояння. Але якщо старі образи справили на Вас занадто сильне враження, то тепер, ставши Папою, Ви можете піддатися спокусі взяти участь у мирських суперечках, на які історією пролито ще недостатньо світла.

Наприклад, яку відповідальність несе кожна з воюючих сторін за розв'язання Другої світової війни? Яку роль відіграли певні підбурювачі? Всім відомо, що Ваш тодішній прем'єр-міністр, полковник Бек, був вельми неоднозначною особистістю. Чи достатньо врівноважено він діяв в 1939 р.? Чи не відкинув він тоді з надмірною пихатістю можливість досягнення компромісу із німецький урядом?

Що було потім? Чи справді війна відбувалася саме так, як її малюють? Які помилки і навіть злочини були здійснені з обох сторін? Чи завжди об'єктивно оцінювалися мети, до яких вони прагнули? Можливо, доктрина противника була представлена в спотвореному вигляді — або через брак належної уваги, або навмисно — на вимогу пропаганди. Противнику могли приписати плани та вчинення дій, реальність яких ніколи не була підтверджена фактами.

Церква завжди була краще поінформованою за будь-кого. Проте, ось вже дві тисячі років вона веде дуже обачливу політику і остерігається займати необмірковані позиції. Вона береться судити тільки на підставі свідчень, причому спокійно і після того, як час остудить запал пристрастей і відокремить зерна від полови.

Зокрема, надзвичайна стриманість відрізняла її під час Другої світової війни. Вона всіляко прагнула не поширювати фантастичні вигадки, що панували в той час. Перебуваючи на рідній землі, Святий Отець, і особливо в Освенцімі, де на Вас, можливо, нахлинуть уривчасті спогади з минулого, що вже стали символами сліпої віри, чи будете Ви тільки молитися?

Більше за все боюся, що Ваші молитви і просто сам факт Вашої присутності в такому місці можуть бути негайно позбавлені їх глибинного сенсу і використані безпринципними пропагандистами як димова завіса для розв'язання нової кампанії ненависті під Вашим прикриттям. Подібні кампанії засновані на брехні і вже більше чверті століття отруюють саме поняття Освенціма.

Отже, підкреслюю, — на брехні. Міф про масові знищення в Освенцімі спричинив колективний психоз, який через неконтрольовані чутки оголомшив багатьох ув'язнених часів Другої світової війни. Починаючи з 1945 року ці вигадки заполонили весь світ. Сотні брехливих тверджень були повторені в тисячах книг з усе зростаючою злісною люттю. Вони відтворені у кольорі в апокаліптичних фільмах, що викликають обурення галтуванням не тільки правди, але й здорового глузду, елементарної арифметики і самих фактів.

Я чув, Святий Отець, що під час війни Ви билися в Опорі і піддавалися всім небезпекам військового часу. Кажуть також, що Ви були ув’язненим
Читать

Вчора всі світові інформагенції передали, що в Дрездені аби не допустити масових бійок між неонацистами і лівими, місцевій поліції довелося застосувати сльозогін і водомети. Поясненення чому там збиралися "неонацисти" були різні, але нагадаю гоям і людям, що саме вчора була річниця найстрашнішого злочину в історії людства, відомого до цих пір - знищення Дрездена і його жителів у ніч з 13 на 14 лютого 1945 року. У цьому вогняному пеклі згоріло і загинуло під уламками та від осколків бомб близько половини мільйона людей - тридцять тисяч жителів Дрездена і сотні тисяч біженців з Бреслау та інших німецьких міст.

Як відомо, "голокост" означає жидівське ритуальне вбивство через цілопалення. На відміну від уявного, вигаданого жидами холокосту, в Дрездені відбулося реальне всессоженіе, яке має сакральний зміст.

...
Читать

Хотя со дня смерти композитора Рихарда Вагнера в 1883 году до начала  Второй мировой войны прошло 56 лет, евреи считают Рихарда Вагнера - идейным вдохновителем так называемого холокоста.  Об этом пишет Kристофер Никольсон в книге "Richard and Adolf".

Связь между Вагнером и Холокостом евреи видят в свете влияния антисемитских статей композитора, наиболее яркой из которых является «Еврейство в музыке», написанная в 1850 году.

В ней Вагнер подверг критике еврейских музыкантов и продекларировал, что евреи паразитируют на чужой культуре - «Евреи говорят языком той нации, среди которой они живут, но говорят, как иностранцы» , и как народ, находящийся в изгнании, в галуте, не способны создавать свою культуру, в том числе и народную, «этническую» музыку:

«У евреев, не имевших своего искусства, никогда не было жизни с художественным содержанием. Вот почему даже для пытливого художника оказалось возможным извлечь из нее только форму для художественных произведений».

 «Насколько чужды нам евреи, можно судить по тому, что сам язык евреев противен нам.

Особенности семитической речи, особенное упрямство ее природы не изгладилось даже под воздействием на нее двухтысячелетнего культурного общения евреев с европейскими народами. Само звуковыражение, чуждое нам, резко поражает наш слух; также неприятно действует на нас незнакомая конструкция оборотов, благодаря которым еврейская речь приобретает характер невыразимо перепутанной болтовни; это обстоятельство прежде всего следует принять во внимание, потому что оно, как ниже будет показано, разъясняет то впечатление, какое оказывают на нас новейшие музыкальные еврейские произведения...».

В конце же статьи Вагнер призвал евреев «к самоуничтожению»:

«Тогда мы будем согласны и, в известном смысле, неразличимы! Но помните, что только это одно может быть вашим спасением от лежащего на вас проклятия, так как спасение Агасфера - в его погибели».

Уничтожение еврейства виделось Вагнеру единственным выходом.

"До того, пока последний еврей не будет уничтожен, немецкое искусство не может быть спокойно", - сказал однажды Вагнер в беседе с Ницше.

Что привело композитора Вагнера и обожавшего его Гитлера к антисемитизму? Несет ли Вагнер посмертную ответственность за Холокост?

Кристофер Никольсон , исследовав влияние музыки Вагнера на Гитлера, он пришел к выводу, что именно Рихард Вагнер и его антисемитские взгляды сыграли доминирующую, решающую роль в становлении Адольфа Гитлера. По мнению еврея Никольсона, композитор, умерший за много лет до прихода нацистов к власти и начала Второй мировой войны, превратился во Второго по счету во человека после Гитлера, ответственного за так называемый холокост.

Израильский журналист из «Едиот ахронот» Шахар Гиносар задал Никольсону несколько вопросов.

На чем Вы основываете эти утверждения?..

- Гитлер многое перенял у Вагнера. Оба, например, были вегетарианцами. У обоих та же причина. Вагнер не ел мяса, объясняя это свое извращение тем, что именно еврейский Бог призывает употреблять мясо. (видимо евреи считают вегетарианство извращением, которое ведет к антисемитизму). Это - извращенный взгляд, однако бесспорно, что Гитлер перенял его у Вагнера. Гитлер сказал: «Я не прикоснусь к мясу, поскольку так говорил об этом Вагнер». Влияние Вагнера на Гитлера было просто колоссальным: «Вагнер – Бог, и его музыка – моя вера». Вот вам один из главных идеологических источников Гитлера.

Сам Никольсон считает, что произведения Вагнера не подлежат исполнению:

Вы
Читать