<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге Добрі новини з Аушвіцу искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (5)
ZOG (1)
бабло (146)
війна (12)
влада (58)
воші (2)
ГАЗ (1)
гени (4)
герої (55)
гетто (91)
гниды (95)
гої (163)
гонево (104)
гра (15)
Гроші (12)
ГУЛАГ (10)
діти (5)
євреї (116)
жиди (59)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (60)
їжа (1)
КГБ (6)
Київ (9)
Кіт (1)
Крим (2)
лохи (130)
масони (106)
маца (1)
міфи (102)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
СБУ (3)
секс (1)
СРСР (3)
суд (1)
сша (7)
терор (24)
фарс (6)
ФБР (1)
фото (4)
ФСБ (2)
Хабад (72)
Хрень (123)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (2)
#

Календарь

 Июль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Четверг 12 апреля 2012

Все что вы хотели узнать о холокосте, но боялись спросить. 

Высказывания известных людей о холокосте

  

  • Холокост - это миф, ставший догмой, которая оправдывает политику Израиля и США на Ближнем Востоке и во всем мире.

Роже Гароди. "Основоположные мифы израильской политики".

 

  • Холокост используется американским еврейским лобби, чтобы направлять внешнюю политику США в русло, выгодное для Израиля. Хороший пример этого – т. н. «война в Персидском заливе».

Ахмед Рами. Факты вместо пропаганды

 

  • Холокост стал денежной «дойной коровой».

Джейн Гарденер. "На их месте я бы очень испугалась"

 

  • Когда жрецы Холокоста утверждают, что он уникален, непознаваем и не­повторим, что он случился в XX веке и ничего такого в прошлом не было и ничего подобного в грядущем уже не будет, они лукавят, обманывая довер­чивых гоев, дабы ошеломить их таинственным величием новой религии, ко­торую умом не понять и в которую можно только верить.
  • Холокост — это не только новая религия, пытающаяся заменить Христианство, но это ещё и новая история человечества, вытесняющая историю народов и государств.
  • Холокост становится явлением мирового порядка. Это — трагедия, это — фарс, это — бизнес, это — политика, это — гламур, это — перформанс, это — «наше всё».
  • Религия Холокоста впаривается во все извилины общественного сознания с гораздо большей энергией и изобретательностью нежели сталинская «История ВКП(б)» в советское время.
  • Холокост без шести миллионов — это уже не Холокост, а обычное преступление, каких было много в XX веке и особенно в эпоху Второй мировой войны.
  • Одним словом, Холокост, если вспомнить хэмингуэевскую формулу, это праздник, который всегда с тобой.

Станислав Куняев "Жрецы
Читать

Суббота 31 марта 2012
Сообщение прочтено 1008 раз
Робер | 2012-03-31 18:57:13

90 лет Холокосту исполнится в октябре сего года.

В октябре 1919 года в газете «Американский еврей» («The American Hebrew») опубликована обширная статья Мартина Глинна (Martin H. Glynn) под названием «Крещение евреев нужно остановить!» («The Crucifixion of Jews Must Stop!»).

С первых же слов автор этой старой публикации ввергает современного читателя в полный шок. Оказывается, что, уже «начиная с крещения, шесть миллионов мужчин и женщин кричат о помощи...». Речь, естественно, идёт о еврейских мужчинах и женщинах. Но крайне важно с сегодняшней точки зрения то, что шесть миллионов жертв - это шесть миллионов евреев, которые были крещены. Далее по тексту автор неоднократно напоминает о «шести миллионах убитых евреях», а также замечает, что «принесённые в жертву человеческие жертвы, являются забытым тщательным философским инструментом...». В качестве слова, обозначающего жертву, применено печально известное теперь слово «holocaust».

Из этой публицистической статьи следует, что евреи в далёком 1919 году уже отмечали Холокост и были серьёзно озабочены всё тем же старым вопросом: христианская секта отняла (в религиозном плане) у них шесть миллионов последователей, чем нанесла иудейской (в религиозном плане) общине огромный урон. До сих пор религиозные евреи воспринимают эти 6 миллионов жизней, как Холокост. То есть необходимую жертву, которая была осуществлена крещением, или, религиозно, распятием на кресте. В англоязычной Википедии, в одной из статей, посвящённой Холокосту, интернет-сообщество сформировало на эту тему объёмный пост. В нём, в частности, среди фактов, действующих, по мнению участников Википедии, против современной интерпретации Холокоста, выделяются следующие: жестокие преследования ревизионистов Холокоста; евреи не позволяют проводить расследование; отсутствие вещественных доказательств; отсутствие каких-либо исков о трупах; признания о расправах получены под пытками; 1000000 "переживших Холокост" обнаружились в 2004 году; массовые подделки фотографий нацистских зверств и т.п. Мы не станем касаться существа вопроса. Оставим его религиозным деятелям. Они же пусть «утрясают» проблему, связанную с гораздо более ранними датировками Холокоста, нежели чем датировки временем Второй мировой войны. Мы подойдём к чисто человеческому аспекту ситуации. Как сказано в той же статье из Википедии, «люди обычно пытаются опознать мертвые тела своих близких и похоронить их надлежащим образом. Многие евреи, как утверждается, были похоронены в ямах, но их родственники-евреи не сделали никаких движений, направленных на то, чтобы эти ямы были раскопаны, останки родственников опознаны и переданы родственникам. Хотя евреи потребовали, чтобы золотые зубы казнённых евреев были возвращены в свои семьи!».

Что же касается обнаруженных жертв, то, цитируем, «в докладе AP говорится, что было 1092000 "переживших Холокост" в 2004 году, половина из них живет в Израиле, и 10% умирают каждый год. Это означает, что число "переживших Холокост" после окончания Второй мировой войны было в несколько раз выше, то есть 6000000 не были уничтожены».

На интересные размышления наводит и другая заметка из старой газеты. В ней сам за себя говорит огромный заголовок: «Иудея объявляет Германии войну» и другой - «Евреи всех стран объединяйтесь!» Но главное в этом так это то, что Иудея объявила войну Германии в то время, когда правительство Гитлера находилось всего два месяца. На вопрос: почему евреи всех стран встали против Германии? Получаем следующий ответ: «Известно, что нацисты пришли к власти с помощью поддержки еврейских банкиров. Но грабить страну, как того требовали банкиры, не
Читать

Четверг 15 марта 2012
Сообщение прочтено 914 раз
Робер | 2012-03-15 22:45:35
Чи вам відомо що в кінці Другої світової війни мстиві жиди забрали під себе концтабори для арешту і зосередження  там невинних німців, для тортур, катування і вбивства сотень тисяч людей? У своїй книзі "Eye For An Eye" (Око за око), жидівський письменник Джон Сак (John Sack) дає повністю документовану відповідь на це питання.
 
Відомий факт про те, що деяким жидам були дані величезні повноваження для заселення концтаборів німецькими жертвами. Загалом 1255 таборів управлялися комендантами-жидами. Німецьких чоловіків, жінок, дітей і навіть немовлят морили голодом, били, роздирали, мордували, катували і вбивали жидівська адміністрація і охоронці-жиди. Один з найвідоміших випадків пов'язаний із божевільним маніяком і прибічником геноцида німців Соломоном Морелем. Польський жид і полум'яний комуніст Соломон Морель став комендантом керованого комуністами табору смерті в Польщі після Другої світової війни, в якому тисячі німецьких цивільних осіб були нещадно вбиті за його наказом. Він був звинувачений у вбивстві 1500 ув'язнених в Swietochlowice.

Польща,геноцид,суд,сионизм,НКВД,брехня голокосту,Концтабір,Ізраїль,німці,жертви
Соломон Морель - жидокомуністичний вбивця, кат.

Після виходу книги "Око за око", Польща звинуватиля Мореля у військових злочинах, але Морель втік до Ізраїлю. У типовий лицемірний жидівський спосіб сіоністський режим захистив Мореля і відмовився екстрадувати його назад до Польщі, щоб він постав перед судом за свої злодіяння. Тим часом, ізраїльський Моссад незаконно викрав Адольфа Ейхмана з Аргентини в 1960 році і передав його суду за злочини уявного Голокосту™.


Читать
Среда 29 февраля 2012

 Конституционный совет Франции отклонил закон о геноцидах и постановил, что, наказывая за отрицание существования и юридической квалификации преступлений, которые законодатель сам признал и квалифицировал как таковые, законодатель совершил неконституционное посягательство на осуществление свободы выражения мнений и коммуникации.

В решении № 2012-647 DC от 28 февраля 2012 г. Конституционный совет Франции выразил свое мнение о соответствии Конституции закона о криминализации отрицания геноцидов, признанных законом. В Совет обратились против этого закона, в соответствии со статьей 61 Конституции, более 60 депутатов и более 60 сенаторов. Совет признал закон неконституционным.

Как сообщается в пресс-релизе Совета, Конституционный совет прежде всего напомнил о применяемых конституционных нормах. Во-первых, в соответствии со статьей 6 Декларации 1789 г., закон направлен на формулирование норм и, следовательно, должен иметь нормативное значение. С другой стороны, статья 11 Декларации 1789 г. установила принцип свободы коммуникации мыслей и мнений. Законодателю позволено устанавливать в качестве преступных деяний злоупотребления свободой выражения мнений и коммуникации, которые нарушают общественный порядок и права других лиц. Тем не менее, посягательства на осуществление этой свободы, которая является необходимым условием демократии и одной из гарантий соблюдения других прав и свобод, должны быть необходимыми, целесообразными и соразмерными преследуемой цели.

При применении этих принципов законодательная мера, направленная на «признание» преступления геноцида, не может сама по себе получить нормативное значение, которое придается закону. Тем не менее, в данном случае цель статьи 1 закона заключалась в наказании оспаривания или преуменьшения одного или нескольких преступлений геноцида, «признанных таковыми французским законодательством». Совет постановил, что, наказывая за отрицание существования и юридической квалификации преступлений, которые законодатель сам признал и квалифицировал как таковые, законодатель совершил неконституционное посягательство на осуществление свободы выражения мнений и коммуникации.

Таким образом, Конституционный совет признал неконституционным статью 1 закона и, следовательно, статью 2, которая неотделима от нее.

====

Отмечу, что закон о криминализации отрицания Геноцида армян, известный как закон Буайе, формулировка которого была одобрена французскими властями и проверена Министерством юстиции и председателем Комиссии по конституционным законам Национального Собрания, был принят Национальным собранием Франции 22 декабря, а затем ратифицирован Сенатом 23 января.

Среда 19 января 2011
Сообщение прочтено 902 раз
Робер | 2011-01-19 23:40:23

Бабин Яр: ВЕРСІЇ ГІРКОЇ ПРАВДИ 

У неділю 2 червня 1996 року відділ УК Ради в Кергонксоні (Нью-Йорк) та відділ УККА зорганізували доповідь про найновіші історичні дослідження відносно братських могил у Бабиному Яру в Києві. Про це докладно інформував «Вечірній Київ» (20 жовтня 1995 року та 16-19 березня 1996 року). Доповідь відбулася в залі церкви святої Трійці, виповненій членами кергонксонської громади, а також гістьми з осередку «Союзівка» Українського Народного Союзу. Доповідав голова Спілки прихильників України в США д-р Мирослав Драган.

Доповідач розповів про історичні розшуки, що тривали протягом шести років в Україні і в США. У Національному архіві у Вашингтоні віднайдено численні аерофотознімки окупованого німцями Києва. Вони дозволяють твердити, що за час війни в Бабиному Яру не було жодної свіжої братської могили, себто у ярах та ярчаках Реп'яхівського та Бабиного ярів, поруч з жидівським кладовищем, не поховано жодного іудея. Натомість ці знімки, зроблені ще в травні 1939 року, дають змогу виявити могили жертв ЧК-НКВД з 1922-34 років у Бабиному Яру, далеко від жидівського кладовища. Поки Київ став столицею України, тут до 1934 року хоронено розстріляних у підвалах ЧК-НКВД в будинку царського Інституту благородних дівиць в середмісті Києва. Після 1934 року НКВД почав ховати жертви за Дніпром, у Биківні.

 Далі доповідач звернув увагу на те, що справу розстрілу гітлерівцями 100.000 жертв у Бабиному Яру знехтували судді на Нюрнберзькому суді, тому що прокурори зосередилися на жертвах Славути (150.000), Одеси (200.000), Криму (200.000), Харкова (250.000) і аж 600.000 (!) у Львові. Справу Бабиного Яру КГБ порушив допіру 1964 року в зв'язку з антинімецькою нагінкою на Аденауера та терором проти українських націоналістів-дисидентів. На Заході ідею жидівських страждань у Бабиному Яру підхоплено тільки на початку 1970-х років. У 23-томовій Еnсуclореdіа judаіса з 1972 року у статті про Бабин Яр 80% тексту — це вірш Євтушенка, а число жертв подано ледве коло 34 тисяч. Аж у 1991 році, з нагоди 50-ліття події у Бабиному Яру, число жертв збільшено до фантастичних масштабів. У цю пору дорадник Горбачова, «українець» з Києва, Віталій Коротич проголосив у Канаді, що Бабин Яр був найбільшою масакрою за історію людства і що там замордовано 300.000 осіб, переважно жидів. Згідно з Коротичем, розстріли провадила українська поліція та Буковинський курінь під командою Василя Кейбіди та Петра Войновського і під наглядом німецьких спецвідділів та гестапо (П.Войновський помер у Кергонксоні навесні 1996 року).

 Теперішню важливість Бабиного Яру для жидівського страждальництва підкреслює факт, що газета «Нью-Йорк Таймc» у спеціальному, ювілейному виданні на своє століття 9 березня 1996 року, на тему другої світової війни вмістила лише дві статті: одну про Бабин Яр і участь в розстрілах жидів українською поліцією та другу про визволення в'язнів концтабору Дахау в Німеччині. Спираючись на історичні джерела, доповідач д-р М.Драган ствердив, що хоч українців у західному світі вважають за найбільш варварський народ, однак проявів антисемітизму в Україні та Польщі було дуже мало. Зате антисемітизм був сильним в інших державах та імперіях ще перед Христом. Сьогодні він посилився там, де практично немає християнства, наприклад, у Японії або Індонезії.

 Далі д-р Драган звернув увагу на те, що Старий заповіт і Талмуд плекають у жидів почуття страждальництва і того, що їх усі безнастанно переслідують. Цим пояснюється творення страждальницьких міфів про «терор — різню» жидів за Хмельниччини чи катастрофи жидів під час першої та другої світових війн, та знеславлення інших народів. Вони мають з цього великий зиск, що й породжує неприязнь до них — антисемітизм.

 Крім того, жидівська релігія вимагає від своїх вірних уміти читати й писати та займатися торгівлею. Ще за єгипетських часів іудеї торгували золотом
Читать

Среда 29 декабря 2010
Сообщение прочтено 988 раз
Робер | 2010-12-29 11:50:00

Дуже популярна в Ізраїлі та США гра з'явилась у продажі в Москві, в "Детском мире".
Набір "Голокост: зроби сам"













Воскресенье 26 декабря 2010
Сообщение прочтено 385 раз
Робер | 2010-12-26 23:30:10

Поскольку эта тема с одной стороны заезжена, с другой так или иначе всплывает, не мешало бы сформулировать мою собственную позицию по поводу сабжа здесь. Так или иначе, мнения историков разделились. Одни считают, что "холокост" был, другие нет. Я не собираюсь здесь доказывать абсурдность локохоста, а лишь пробегусь по поводу самого подхода к истории и поясню свою "предвзятую" точку зрения.

Во-первых, любое историческое событие так или иначе трактуется, основываясь на каком-то фактологическом материале. Во-вторых, сам материал отбирается по какому-то критерию. В-третьих, необходимо учитывать отношение к самому материалу исследователя. Хотя история не может претендовать, как гуманитарная наука, на звание полноценной научной дисциплины (см. подробнее К. Поппера, Л. Витгенштейна, И.Лакатоса или Б. Рассела, кому надо - дам полные названия соответствующих трудов), тем не менее, она все-таки имеет свою методологию, которую можно назвать научной, поскольку альтернатив нет и не предвидится. Таким образом, некоторые гносеологические критерии (верифицируемость, к примеру) к ней применимы только номинально, фактически же нередко приходится наблюдать лишь уверенность в какой-либо гипотезе. Многие факты, разумеется, сложно отрицать, поскольку методика рассмотрения различных точек зрения на одно и то же событие вполне работоспособна. Например, можно рассматривать историю становления Руси лишь из несторовских летописей, в то время как "не замечать"/"не знать" из каких-нибудь соображений историков, изучавших Русь извне, и для которых события в ней были менее значимы, и тем более не рассматривать в таком исследовании археологический материал. Те или иные фактические данные позволяют выстроить теоретическую модель взаимоотношений и сделать попытку найти причины тех или иных событий. Именно рассмотрение различных источников, в том числе заведомо ложных, дает возможность объективно подойти к изучению материала. Но поскольку науку иногда делают совершенно не сознательные лица, то и к науке они подходят безответственно, в гуманитарных науках безответственность еще может пройти, а вот в т.н. точных, такая безалаберность не проходит незамеченной (хотя есть и там свои случаи, но это выходит за рамки этого сообщения). Гуманитарные науки, правда, накладывают свой отпечаток на образ мышления, но это не должно быть оправданием фальсификации событий.

Приближаясь к теме, отмечу, что лохокост - даже не подвергаемая сомнению теория, а именно набор сомнительного фактологического материала. Именно в таком случае при неизвестности (а чрезмерная перегруженность противоречивыми деталями фактологического материала дает информативность близкую к нулю), можно строить абсолютно любые в рамках данного материала гипотезы. Их можно принимать к сведению, их можно отбрасывать, в них, в конечном итоге, можно просто верить. Последнее в науке у меня вызывает больше всего недоумения. Точнее, мне давно известно, что многие ученые (кандидаты, профессора и пр.) не особо интересуются эпистемологией (по разным причинам), поэтому для себя уже сформировали какой-то взгляд на мир, и вера в единственную трактовку факта может в формировании точки зрения играть решающую роль. Что уж говорить о гуманитарных дисциплинах? Ведь сомнение в фактах уже не позволяет сформулировать сколь угодно прогнозируемую модель. Можно что-то как-то объяснить и попытаться связать, но вот прогнозов из нее уже сделать вряд ли получится. Примеры слишком распространены, чтобы их приводить, это из той же серии, что и "предсказания" Нострадамуса, которые трактуются по факту происшествия какого-то события...

Однако спор ревизионистов и сторонников холокоста дошел уже до той стадии, когда некоторые лица с обоих сторон начинают пользоваться демагогическими приемами, не замечая спорных вопросов и с того, и с другого лагеря. Сторонники "холокоста" выдергивают из аргументационной линии в доказательстве какие-либо нюансы (например, сбивчивость показаний заключенных концлагерей)
Читать

Воскресенье 28 ноября 2010
Сообщение прочтено 2628 раз
Робер | 2010-11-28 11:33:43

Президент Ізраїлю Шимон Перес 25 листопада в Києві вшанував пам'ять жертв Бабиного Яру, поклавши квіти до меморіального комплексу. Після покладання квітів, присутні вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання. Потім Шимон Перес поклав квіти до пам'ятника розстріляним євреям "Менора", який також розташований на території Бабиного Яру.

Ми вже дивувались тому, що жодного прізвища загиблого в Бабиному Яру єврея досі не вдалося встановити. Нема і в Шимона Переса загиблих там родичів або знайомих. Мене завжди дивувало, що євреї намагаються нас переконати ніби їх загинуло 6 млн, але серед цих 6 млн нема жодного відомого письменника, музиканта, кінорежесера, банкіра тощо. Якась безлика безіменна  маса, просто цифра... І якщо ви захочете прослідкувати долі євреїв Києва, то побачите, що більшість з них були евакуйовані до Ташкенту, деяка частина воювали на фронті, інші - як наприклад мама дружини Ющенка Софія Юхимівна - дивним чином опинилися в США або в Ізраїлі (видатний український режисер О.Довженко після війни в книжці виданій ЦК КПУ, згадував, що німці вивезли з Києва 50.000 євреїв, але про розстріли не згадував, бо їх не було). На "Менорі" в Бабиному Яру відсутні прізвища загиблих євреїв тому що там таких просто нема, не знайшли, через це київську "Менору" дехто називає "Пам'ятником невідомому єврею Рабіновичу".

Згідно з даними демографічних досліджень, ще в середині 90-х років ХХ століття в країнах Європи проживало близько 400 тисяч євреїв - колишніх в'язнів таборів смерті. Відповідно до доповіді уряду Ізраїлю, на початку 2004 року, через 59 років після закінчення Другої Світової війни, по всьому світу проживало 1.092.000 тих, хто дивом пережив голокост, близько половини з них в Ізраїлі. З урахуванням півтора мільйонів європейських євреїв, що після війни переселилися до Ізраїля, а також природного спаду населення за більше ніж півстоліття після війни, не кажучи вже про різноманітні військові втрати, виходить, що число осіб єврейської національності, які померли в концтаборах, ніяк не могло перевищувати 700 тисяч осіб. Та й ті загинули, роблять висновок критики Голокосту, не внаслідок цілеспрямованого геноциду, а з причини масових епідемій і голоду в місцях ув'язнення, викликаних, як вони стверджують, не в останню чергу бомбардуваннями союзників і повним руйнуванням німецького народного господарства в кінці війни. Таким чином, довядять ревізіоністи історії - ніякого геноциду євреїв взагалі не було, а голокост придуманий вже після війни виключно для того, щоб просувати геополітичні інтереси США та Ізраїлю.

В 2008 американська організація CODOH звернувся до Організації Об'єднаних Націй та до провідних ЗМІ всього світу з проханням надати ім'я однієї людини з доказами, що вона була отруєна газом в Освенцімі. Ця акція була названа «Одне ім'я з доказами» (One Person with Proof). CODOH стверджує, що з цим "простим і щирим" проханням він раніше звертався до авторитетних вчених та активістів голокосту, але більше ніж 2.000 американських вчених і дослідників, до яких звертались, не відповіли на це питання. CODOH з цим питанням звернувся також до директора Центру перспективних досліджень Голокосту Меморіального музею Голокосту в США доктора Пола Шапіро, щоб він забезпчив доказами ім'я однієї людини - однієї з мільйонів, яка була убита в газовій камері в Освенцімі, але той не відповів.

Може варто було запитати в Переса - чи відомо йому ім'я хоч одного єврея, розстріляного у Бабиному Яру?

А тепер, для порівняння державних підходів прочтить оце:

Українська влада дала згоду на проведення розкопок у селищі Биковня під Києвом для пошуку розстріляних у 1940 році радянським НКВС громадян Польщі.

Україна таким чином відповіла на прохання польської влади, яку озвучував, зокрема, Президент
Читать

Понедельник 8 ноября 2010
Сообщение прочтено 1410 раз
Робер | 2010-11-08 12:08:12

Першою великою брехнею, пов'язаною з голокостом, була книга «Размальований птах» (англ. The Painted Bird) польського емігранта єврейського походження Єжи Косинського (справжнє ім'я - Йосеф Левінкопф). За поясненнями Косинського, він писав цю книгу англійською мовою, щоб «мати можливість писати безпристрасно, без емоційних асоціацій, які завжди викликає рідна мова». Насправді, всі частини написані (до цих пір невідомо ким) польською мовою. Ця книга видається за автобіографічну розповідь Косинського про поневіряння самотньої дитини польськими селами під час другої світової війни. Насправді Косинський всю війну жив у своїх батьків. Лейтмотив книги — сексуальний садизм, якому віддається польське селянство та калмики, які визволяли село в лавах Червоної армії. Читачі, які познайомилися з цією книжкою до її публікації, жартували, що її слід віднести до розряду «жорсткого порно» і вона являє собою «плід розуму, схибленого на садомазохізмі». Майже всі розказані ним епізоди Косинський вигадав. Польських селян, серед яких він жив, він зображує затятими антисемітами. «Бий євреїв! Бий виродків!» — Кричать вони в його книзі. Насправді, сім'ї Косинського надали притулок польські селяни, хоча вони знали, що це єврейська сім'я і, якщо це відкриється — на них чекають жахливі наслідки.

У журналі «Нью-Йорк Таймс бук рев'ю» Елі Візель вихваляв цю книгу як «одне з кращих» звинувачень нацизму, «написане з глибокою відвертістю і сентиментальністю». Синтія Озік хвалилася, що вона відразу ж здогадалася, що Косинський — це єврей, який пережив Голокост. Навіть коли Косинського пізніше було викрито як літературного шахрая, Візель продовжував обсипати похвалами його «чудовий твір».

Книга Косинського стала одним з основних текстів Голокосту. Вона була бестселером, отримала премії, її перевели багатьма мовами і викладали у вищих школах і коледжах. Косинський роз'їжджав з лекціями і називав себе «Елі Візель задешево» (гонорари Елі Візеля за розповіді про Голокост сягали 25.000 доларів). Навіть коли його нарешті викрили, «Нью-Йорк Таймс» продовжувала його захищати , стверджуючи, ніби Косинський став жертвою комуністичної змови.

Цитата з книги Є.Косинського «Размальований птах»:

Іноді ночима люди, які рушили до крематорію, викидали з вікон немовлят, сподіваючись, що ті залишаться живі. Часом комусь вдавалося вирвати дошку з підлоги вагону, і найхоробріші євреї стрибали в дірку і розбивалися на смерть об посипані дрібним щебенем шпали, рейки або дріт. Понівечені, розрізані колесами тіла втікачів скочувалися з насипу у високу траву.

Вдень, походжаючи вздовж шляхів, селяни знаходили останки сміливців і швидко роздягали їх. Обережно, щоб не забруднитися поганою нехрещеною кров'ю, вони у пошуках коштовностей зривали з трупів білизну. Біля знахідок часто спалахували сварки і бійки. Оголені тіла залишали лежати між рейками, де на мотодрезині щодня проїжджав патруль. Німці поливали понівечені останки бензином і спалювали їх або закопували під насипом.

Пропоную вам ще одну цитату з цього "одного з кращих звинувачень
Читать

Среда 27 октября 2010
Сообщение прочтено 672 раз
Робер | 2010-10-27 14:00:29

 Жарким летним днем я сидел за письменным столом в своей яффской квартире. Море плескалось за опущенными – от солнца – жалюзи, приемник верещал из спальни, отвлекая от работы. Я собрался с силами и встал, чтобы, наконец, выключить его. Но когда я подошел к радио, мягкий голос главного раввина Исраэля Лау заставил меня позабыть обо всем.

- Нет, из евреев не делали мыла, – сказал раввин с легким сожалением в голосе, как взрослый, рассказывающий внучке, что нет, мол, котов в сапогах. Так я узнал, что один из страшных рассказов моего детства – о том, что нацисты делали из евреев мыло – оказался сродни сказкам про Бармалея. В той же передаче выступил и директор музея-института холокоста в Иерусалиме, и он подтвердил: хотя на Нюрнбергском процессе фигурировало это обвинение, и даже бруски мыла были представлены, но на самом деле ничего этого не было. А ведь это была не мелкая подробность, а один из основополагающих мифов века, которым доказывалась «зверская деловитость и расчетливость» нацистов, один из мифов, которые в свое время подействовали и на мое мировоззрение. А оказалось – так, военная пропаганда и агитация, способ овладеть умами.

Впрочем, легенда о мыле не исчезла. Ее продолжают подавать посетителям в музеях холокоста, а музеев становится все больше и больше.

В каждом большом американском городе, в каждой европейской столице, в самом центре, на самом почетном месте вырастают эти – нет, не музеи, но храмы новой религии холокоста. По словам ее жрецов, она призвана заменить собой христианскую веру: вместо Страстей Христовых – страдания евреев, и вместо Воскресения – создание государства Израиля. Мода на холокостизм пришла, как ни странно, не из Израиля, а из Америки. В Израиле моей юности (увы, тридцать лет тому назад) холокост редко вспоминали: это была болезненная тема, и ее касались только наши баркашевы, крайне правые еврейские националисты, от Менахема Бегина до Меира Кахане.

Но американские гости, приезжавшие в Израиль, в первую очередь требовали показать им музей холокоста. Прочие прелести Святой земли их мало интересовали, подавай им только музей холокоста и дай сфотографироваться в обнимку с израильским солдатом. Для американских евреев холокост был не событием прошлого, но рычагом для воздействия на будущее.

Впрочем, История – это не набор фактов, но рассказ, который неизбежно приводит нас к сегодняшнему дню. «Тот, кто властвует над прошлым, определяет будущее», как сказал бы Фуко. Так, ученые споры о татарском иге были иллюстративным материалом для великой дискуссии между западниками и сторонниками независимого пути развития России. Так и холокост – это не сколько рассказ о гибели европейского еврейства в годы Великой Отечественной войны, столько важный элемент современного иудео-американского видения мира. Поэтому он не остается в прошлом, но активно влияет на сегодняшний день.

Ссылаясь на холокост, Израиль и американские еврейские организации выкачали многие миллиарды долларов из европейских стран. Деньги практически не дошли до уцелевших евреев или их близких – на них наложили лапу крупные еврейские тузы. Они положили себе миллионные оклады, а на остатки построили музеи холокоста, открыли кафедры холокоста и приступили к идеологической обработке евреев в России и других странах. Когда им стали задавать неудобные вопросы, они нашли новую отговорку – оставшиеся деньги, мол, пошли на продовольственные посылки русским евреям. Если вы или ваши близкие получали посылки по еврейской линии, можете быть спокойны – за них заплатили немцы, швейцарцы, французы. Евреи, конечно, славятся своей взаимовыручкой, но не настолько, чтобы за свой счет посылать шпроты тете Басе в Самару.

Скандал об украденных деньгах уже несколько лет тлеет в недрах еврейских общин, время от времени вырываясь наружу. Замечательная книга Нормана Финкельштейна «Индустрия холокоста»
Читать

Назад123Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены