<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге Добрі новини з Аушвіцу искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (5)
ZOG (1)
бабло (146)
війна (12)
влада (58)
воші (2)
ГАЗ (1)
гени (4)
герої (55)
гетто (91)
гниды (95)
гої (163)
гонево (104)
гра (15)
Гроші (12)
ГУЛАГ (10)
діти (5)
євреї (116)
жиди (59)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (60)
їжа (1)
КГБ (6)
Київ (9)
Кіт (1)
Крим (2)
лохи (130)
масони (106)
маца (1)
міфи (102)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
СБУ (3)
секс (1)
СРСР (3)
суд (1)
сша (7)
терор (24)
фарс (6)
ФБР (1)
фото (4)
ФСБ (2)
Хабад (72)
Хрень (123)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (2)
#

Календарь

 Июнь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Вторник 11 января 2011
Сообщение прочтено 430 раз
Робер | 2011-01-11 09:47:42

Джон (Іван) Дем'янюкДжон (Іван) Дем'янюк у залі мюнхенського суду

Повільність судового процесу, який називають "останнім нацистським процесом", просто викликає агонії,- пише у своїй статті мюнхенський кореспондент британського видання Independent on Sunday Тоні Патерсон.

Автор, який побував на одному із засідань, каже, що спершу підсудний прикривав обличчя кепкою, але тепер, через понад рік від початку процесу, йому вже дозволяють надягати сонцезахисні окуляри увесь час у залі суду.

90-річного Джона (Івана) Дем'янюка звинувачують у тому, що він був наглядачем у таборі Собібор в окупованій німцями Польщі у часи Другої світової війни. Його звинувачують у співучасті у вбивстві 27900 євреїв. Судовий процес у Мюнхені розпочався у листопаді 2009-го. Очікували, що він мав завершитись наприкінці 2010-го. Як пише Тоні Патерсон, зараз ніхто взагалі не хоче прогнозувати, коли закінчиться процес.

Телевізійний фарс

Видання твердить, що процес перетворився на фарс. Десятки журналістів, які приходили в перші дні, тепер взагалі ігнорують процес. Майже всі родичі загиблих у Собіборі також не приходять на засідання.

Сам процес навіть перенесли до меншої судової зали у мюнхенському суді. Якби не серйозність звинувачень проти народженого в Україні підсудного, пише далі видання, його появу в суді можна було б розцінювати як телевізійний фарс. Пан Дем'янюк взагалі нічого не говорить, лише іноді зітхає або видає незрозумілі звуки, доволі часто просто засинає під час процесу, не зважаючи на те, що всі докази, які читають на засіданні, одразу перекладають і виголошують українською.

Стан здоров'я також викликає занепокоєння, веде далі Independent on Sunday. Лікарі дозволяють панові Дем'янюку з'являтись у судовій залі лише двічі на тиждень максимум по три години на день. Іноді засідання переривають лікарі, які кажуть, що "підсудний сьогодні вже не зможе брати участь у судовому процесі". Потім його перевозять назад до в'язниці у Мюнхені, де він залишається від часу його екстрадиції зі США у травні 2009-го року.

Завдання для обвинувачення ускладнене тим, що на процесі немає жодного очевидця, який би пам'ятав Джона Дем'янюка із Собібора.

Пан Дем'янюк не сказав жодного слова у суді сам, але в першу річницю від початку процесу у листопаді минулого року від його імені зачитали заяву, де він сказав, що в ті час був "військовополоненим", а тепер німецькі прокурори його несправедливо обвинувачують.

 Неділя, 9 січень, 2011 p.,

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2011/01/110109_demjanjuk_independent_ak.shtml?print=1

Суббота 1 января 2011

 "Чи дійсно загинули шість мільйонів?" - (англ. Did Six Million Really Die?) — опублікована в 1974 році книга, в якій автор Річард Харвуд стверджує, що не було шести мільйонів знищених євреїв, а було тільки 256 тисяч померлих.

Скачати  "Чи дійсно загинули шість мільйонів?" можна тут.

Цю книгу називають одним з найбільш дорогих видань, коли-небудь надрукованих англійською мовою. Мільйони слів були сказані і надруковані про цю книгу протягом двох судових процесів в Канаді над Ернстом Цунделем (Ernst Zundel) - видавцем цієї книги.  Єврейське лобі подало на нього до суду. Звинувачення проти Цюнделя спиралося на закон «Про розповсюдження неправдивих відомостей», який взагалі майже не застосовувався і сходить до англійського закону 1275 року - по ньому лицарі забороняли простолюду сміятися над собою в сатиричних віршах. Цюнделю знадобилося вісім років і сотні тисяч доларів
Читать

Пятница 31 декабря 2010

Це фото можна бачити в різних джерелах, часто його підписують як "Бабин Яр", але на жидівській пересувній виставці "Голокост від куль", що гастролювала в Києві в 2011 р., воно було підписане так: "Члени німецької поліції націлюються в напрямі євреїв із Івангорода, які тільки що закінчили копати їхню власну могилу. 1942. Фотограф невідомий. ©USHMM, courtesy of Jerzy Tomaszewski". Отже, під цією фотографією подається копірайт United States Holocaust Memorial Museum з Ню Йорка, а фото отримано від Єжи Томашевського. Прізвище польське, але може бути теж і єврейське.
ukraine,Fake photo,Fake Einsatzgruppen,Fake shooting,Fake killings,Fake executions,Fake Nazi Atrocities,Ivangorod,Jerzy Tomaszewski,Jewish Action

ukraine,Fake photo,Fake Einsatzgruppen,Fake shooting,Fake killings,Fake executions,Fake Nazi Atrocities,Ivangorod,Jerzy Tomaszewski,Jewish Action
ukraine,Fake photo,Fake Einsatzgruppen,Fake shooting,Fake killings,Fake executions,Fake Nazi Atrocities,Ivangorod,Jerzy Tomaszewski,Jewish Action
...
Читать

 

В Германии предан гласности доселе малоизученный факт из истории нацистского прошлого. Немецкий культуролог Роберт Зоммер впервые поведал миру о судьбе лагерных проституток в своей книге "Das KZ-Bordell" ("Бордель в концентрационном лагере"), сняв табу с запретной темы.

Табу Второй Мировой войны

На прошлой неделе в берлинском ландтаге (региональном парламенте) прошла презентация книги Роберта Зоммера "Das KZ-Bordell" ("Бордель в концентрационном лагере"). На 460 страницах исследования описана история появления, структура работы и социальная роль публичных домов, созданных нацистами в концентрационных лагерях. Согласно данным культуролога, вырученные от проституции средства поступали на счета Третьего Рейха. Однако историки старательно умалчивали о лагерной проституции. Бордели были расположены на территории Захсенхаузена, Дахау, Аушвица, Бухенвальда, Дора-Миттельбау, Равенсбрюка, Маутхаузена и Берген-Бельзена. Самый большой публичный дом, с 20 девушками, существовал на территории Освенцима.

"Между 1942 и 1945 годами нацисты организовали всего десять "специальных учреждений" в Бухенвальде, Дахау, Заксенхаузене и даже в Аушвице. Всего в них было принуждено к работе около 200 женщин. Как пишет автор, публичные дома для заключенных были организованы в качестве поощрения за хорошую работу по указанию тогдашнего рейхсфюрера СС Гиммлера. При содействии промышленников он ввел в концлагерях премиальную систему, которая поощряла примерную работу заключенных облегчением содержания, дополнительным пайком, денежными премиями, табаком и, конечно же, посещением борделя.
...
Читать
Четверг 30 декабря 2010
Сообщение прочтено 460 раз
Робер | 2010-12-30 14:37:53

Очевидна і нахабна брехня пана Путіна щодо ролі і місця українців і України в Другій світовій війні можливо й не вимагала від українців нагальної, адекватної і симетричної відповіді, якби не її геополітична причина.

Але поки що не про це. Не буду, так би мовити, голо теоретизувати з цього приводу. Не буду навіть наводити офіційні цифри радянської статистики. Звернуся до головного, тобто долі моєї родини Масляків, яка походить з самого центру Полтавської області.

Це я роблю тому, що моя родина є типовою українською родиною Центральної і Східної України, тієї частини моєї Батьківщини, яка була захоплена Росією у ХУІІ-ХУІІІ століттях і тому вимушена віками проливати кров за чужі нашій нації великодержавні інтереси російського імперіалізму.

Мій далекий прямий пращур Іван Масляк (про нього є дані в Інтернеті) був отаманом Устивицької сотні Миргородського козацького полку і брав участь в усіх походах російської армії.

Рідний брат мого діда Масляк Степан Порфирович, штабс-капітан російської армії і Георгіївський кавалер загинув у 1915 році в Карпатах.

Мій батько Масляк Олексій Андрійович в 30-тих роках ХХ століття був робітником знаменитого Харківського заводу імені Малишева (дайте завдання ФСБ перевірити правильність моїх слів!).

Це дійсно так, я, на відміну від Путіна, не брешу.

Батько з перших днів Другої світової на фронті в складі Червоної Армії. Війну закінчив у !945 в Австрії у званні капітана. Двічі поранений і раз контужений.

Моя мати Масляк Ганна Антонівна, дівоче прізвище Здор, родом з села Зубівка Миргородського району Полтавської області. З перших днів війни в діючій армії. Тричі поранена. Війну закінчила в Берліні.

З дванадцяти її сестер і братів у 1933 році померло від Голодомору дев’ятеро (і це можна перевірити). Кати з Центральної Росії, озброєні до зубів, блокували її рідне село, забирали з малюсіньких долонь її сестер і братів навіть гарбузове насіння. Це щоб "проклятиє хохли" швидше помирали.

Мій дядько Масляк Василь Андрійович восени 1941 року, будучи командиром роти, потрапив разом зі своїм полком у оточення. Командир полку, його заступники, командири батальйонів, до речі, всі етнічні росіяни, вирішили здатися в полон німцям.

Василь Андрійович, ще той козарлюга, особисто їх усіх розстріляв, очолив полк і вивів його з оточення (хай ГРУ перевірить істинність моїх слів). Декілька разів поранений, інвалід війни.

Другий мій дядько, чоловік сестри мого батька, Артем Пицяк війну закінчив у Німеччині, інвалід війни.

Мій тесть Повшедний Іван Тодосьович, який народився в селі Фастівка Білоцерківського району Київської області з 1941 по 1945 рік перебував у діючій армії, війну закінчив в Австрії сержантом. Декілька разів поранений.

Його батько Тодось Микитович теж воював. Був важко поранений. Брат тестя, Повшедний Степан Тодосьович танкіст, війну закінчив у Берліні. Декілька разів поранений, інвалід війни.

Моя теща Ткачук Ганна Мусіївна народилася в знаменитому селі Тарган Володарського району Київської області. В 1933 році село майже все вимерло, оточене "заградотрядами", а точніше бандформуваннями з Центральної Росії. Її зняли з мертвої матері і віддали до дитячого будинку.

Пане Путін! Може опублікуєте поіменні списки цих бандформувань? Багато хто з їх учасників залишився в Україні і тепер їхні діти і онуки складають у нас п’яту колону російського імперіалізму.

Хоча можна їх і не друкувати. Досить вивчити список "українського" уряду чи хуліганів у, прости Господи, Верховній Раді. Заберіть їх, будь ласка, на історичну Батьківщину.

Мою тещу відправили до Німеччини на роботу рабинею, а після повернення додому її "таскали" ваші колеги, пане Путін, намагаючись "пришити" справу, "бо така робота".

Оце така історія однієї української родини, яка є абсолютно типовою для України...

А тепер щодо міфу про якусь особливу хоробрість росіян взагалі і у Другій світовій війні, зокрема. Я з дитинства був допитливим
Читать

За критику навязчивого борца за толерантность интернет-комментариев депутата Александра Фельдмана, журналистов тягают на допросы в прокуратуру По мнению народного депутата, профессионального еврея Александра Фельдмана, только евреи могут обвинять других в ксенофобии, а вот обвинение в ксенофобии самих евреев – это само по себе ксенофобия!

В среду, 29 декабря, шеф-редактор Интернет-издания «Наш Век» Дмитрий Колисниченко посетил следователя прокуратуры Оболонского района города Киева Плахотника В.В. для «дачі пояснень з приводу прокурорської перевірки». Других мотивов явки в вызове столичной прокуратуры указано не было.

- Уже после 22-00 во вторник 28 декабря по месту моей прописки пришел человек и оставил «в двери» вызов, - прокомментировал перед визитом к следователю Дмитрий Колисниченко, отметив, что затрудняется назвать причину интереса к собственной персоне со стороны прокуратуры. - В получении вызова я не расписывался, - добавил он.

Уже во время допроса стало известно, что причиной вызова в прокуратуру послужила статья известного историка и публициста Юрия Мухина, опубликованная на «страницах» издания «Наш Век» под заголовком «Ответ Александру Фельдману»  (рекомендуем почитать и оценить, есть ли в материале о ксенофобии ксенофобия, или у Фельдмана сионистская паранойя - Обком) от 29 ноября 2010 года, и являющаяся ответом постоянного автора Интернет-сайта на материал «Интернет проверят на ксенофобию» от 29 ноября 2010 года, в котором бывший член БЮТ Александр Фельдман заявил о росте ксенофобских настроений в Украине, в частности – в Интернете.

Отвечая на вопросы следователя, Дмитрий Колисниченко подчеркнул, что не считает приведенные ему отрывки из статьи Юрия Мухина ксенофобскими.

По словам следователя, в данный момент статья Юрия Мухина проходит «экспертную проверку», не уточнив, впрочем, где и кем.

В выдаче копии допроса Дмитрию Колисниченко было отказано.

- У меня нет претензий к прокуратуре, зато мне непонятна позиция Александра Фельдмана, - сказал после допроса шеф-редактор издания «Наш Век». – Убежден, что статья Юрия Мухина не содержит признаков ксенофобии. Давление на Юрия Мухина и обвинения его в ксенофобии идут достаточно давно – не первый год, однако сам автор неоднократно опровергал домыслы подобного характера как во время судебных процессов в России, так и в своих многочисленных публикациях, которые, к слову, свободно продаются и в Украине, - добавил Дмитрий Колисниченко.

http://obkom.net.ua/news/2010-12-30/1148.shtml

Среда 29 декабря 2010
Сообщение прочтено 986 раз
Робер | 2010-12-29 11:50:00

Дуже популярна в Ізраїлі та США гра з'явилась у продажі в Москві, в "Детском мире".
Набір "Голокост: зроби сам"













Вторник 28 декабря 2010

Скандал в США : Америка оказалась прибежищем нацистов

Отто фон Болшвинг

 В США разгорается очередной скандал, связанный с двойными стандартами этой страны в международной политике. Газета «Нью-Йорк таймс» опубликовала выдержки из секретного доклада министерства юстиции США о том, как американские спецслужбы в послевоенное время прятали от международного правосудия сотни нацистов. Среди названых имён - сотрудник ведомства Адольфа Эйхмана, который непосредственно участвовал в разработке плана чистки Германии от евреев, Отто фон Болшвинг. После войны он был тайно переправлен в США и стал работать на ЦРУ. В NASA долгие годы работал бывший руководитель фашистского военного завода, где использовался рабский труд военнопленных, Артур Рудольф. Власти США на это пятно в биографии Рудольфа закрыли глаза и доставили его в Америку, скрыв от правосудия, мотивируя это тем, что нацист многое знал о производстве ракет. Действительно, Рудольф славно потрудился на этом поприще в США. NASA отметило его заслуги наградой. Рудольфа называют отцом ракеты Saturn 5. ЦРУ приютило и небезызвестного Ивана Демьянюка, которого пытались обвинить в убийствах узников лагеря Треблинка (он никогда не был в этом лагере, просто подлые и трусливые немцы решили его сделать крайним).

«Америка, которая гордилась тем, что была в годы второй мировой войны надежным прибежищем для преследуемых фашистами, стала надежным прибежищем также и для преследователей», - говорится в публикации «Нью-Йорк таймс». 

Артур Рудольф

 О том, как США уводили от уголовной ответственности нацистов и вывозили их из Европы, до сих пор нет полных достоверных сведений. Имеются лишь свидетельства отдельных разведчиков, политиков и журналистов. Одна из наиболее реальных версий связана с засекреченной на беспрецедентный срок в 75 лет операцией англо-американских спецслужб под кодовым названием «Санрайз» («Восход»). В ее основе были закулисные переговоры между США и представителями Гиммлера. Встреча американского эмиссара Аллена Даллеса с доверенным лицом Гиммлера генералом Вольфом, на которой обсуждалось заключение сепаратного мира за спиной Москвы, была полностью вскрыта советской разведкой. Сталин предотвратил этот вариант развития событий. Но у операции «Санрайз» имелось и второе дно, сведения о котором до сих пор засекречены. О нем можно судить по тому, что в результате конспиративных переговоров между представителями США и фашистской Германии в конце марта 1945 года немецкие армии на Западном фронте фактически прекратили боевые действия против Англии и США, без боя сдавая крупные города и пропуская союзников к Берлину. А те, в свою очередь, тоже не оставались в долгу. Именно после тех переговоров резко активизировала свою деятельность так называемая ODESSA (к нашему славному южному городу никакого отношения не имеет) - организация, созданная верхушкой СС для оказания помощи своим членам в послевоенном обустройстве. По некоторым данным, в общей сложности с её помощью из Германии в 1945 году скрылись более 30 тысяч гитлеровцев. Разумеется, не через советскую зону оккупации. Трудно поверить, что такая масса нацистских чинов была переправлена в заранее подготовленные «гнездышки» без ведома и участия наших союзников.

Один из каналов, по которым уходили от возмездия нацисты, заканчивался в Латинской Америке. В конце войны правительство Германии приобрело в Аргентине, Уругвае, Чили обширные участки земли (кстати, до сих пор площадь немецких владений в Аргентине по площади равняется Баварии). Туда и потянулись в апреле-мае 1945
Читать

Окупаційні назви у Києві

Вулиці Києва, що прославляють убивць, катів, садистів, організаторів голодомору та активних борців проти української
незалежності

...
Читать

Понедельник 27 декабря 2010

ЛЕНИН НЕ ЕВРЕЙ : НЕ ВЕРЬТЕ ТВСтатья Ленина “Сионизм и классовая борьба в Палестине” была написана после встречи Ленина с лидерами движения “Поалей Цион” 31 апреля 1921 г. Статья была опубликована в «Правде», вошла в первое собрание сочинений Ленина изданное в 1921-1925 г , под редакцией Бухарина и более не переиздавалась (повторная публикация работы в 1992 году в "Историческом вестнике").

                                                                                                                   Сионизм и классовая борьба в Палестине

Сионисты заявляют, что в построенном ими обществе все евреи будут равны и не будет эксплуатации. Они пытаются подменить идею классовой борьбы идеей национального единства. На деле это означает лишь то, что евреи собираются эксплуатировать другие народы, населяющие Палестину. Сионисты не понимают или не хотят понять, что вопрос – в чьих руках находятся средства производства, не зависит от национальности и игнорировать его невозможно.

Лидеры сионистов утверждают, что стоит евреям избавиться от русских эксплуататоров, как эксплуатация исчезнет сама собой. Так ли это? Сейчас еврейские богачи интенсивно скупают земли в Палестине. Новые хозяева земли и станут новыми эксплуататорами. “Наша цель, – говорят сионисты, – собрать в Палестине евреев со всего мира. Еврей не будет эксплуатировать еврея”. Легенда о всемирном еврейском братстве разобьется в тот момент, когда еврей-домовладелец сдаст в аренду свой дом еврею-пролетарию. Скупив землю и дома, евреи-землевладельцы заставят тех, кто приедет позже, платить монопольно высокую цену за аренду земли и построенное на ней жилье. Ситуация, когда одна часть общества является коллективным эксплуататором другой, повторялась в истории не раз. Такие общественные отношения сложились в древней Спарте, где все спартанцы были коллективными эксплуататорами всех илотов. Эксплуататор, помещик, капиталист, землевладелец не обязательно должен быть один. Может существовать группа эксплуататоров или целый эксплуататорский класс, который совокупно эксплуатирует весь пролетариат данной страны. Члены кооператива могут быть коллективными эксплуататорами наемных рабочих. Такая ситуация сложилась на Дону, где казаки – потомки прибывших сюда раньше, являются коллективными эксплуататорами «иногородних», прибывших позже.
...
Читать

Назад123...21222324Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены