Легендарный генерал Джордж Паттон только в конце войны осознал, что США воевали не с той страной. Паттон чувствовал, что его страна должна были объединиться с Германией чтобы разрушить еврейский и коммунистический СССР. Эта информация исходит из дневников Паттона, писем, которые он писал своей жене и комментариев, которые он делал офицерам и другим людям.

Если бы Гитлер выиграл Вторую Мировую войну (а он выиграл бы, будь США и Великобритания на его стороне в войне против СССР) наш Западный Мир был бы справедливее, чище и нравственнее. Остальная часть мира так же осталась бы в выигрыше от победы Германии.
Некоторые примеры того, что было бы по-другому:

- Не было бы СССР (Советское правительство убило миллионы своих собственных граждан на протяжении 70 лет своей истории, для изучения этой темы можно обратиться к трудам Александра Солженицына; Гитлер освободил бы Россию, хотя и занял некоторые области Западной России в рамках программы жизненного пространства «лебенсраум»)

-Не было бы холодной войны (ввиду отсутствия СССР)

- Не было бы коммунистической восточной Европы, «железного занавеса» и т.п.

- Не было бы красного Китая и резни 45 миллионов китайцев (без поддержки СССР Мао бы не выиграл гражданскую войну в Китае)
- Не было бы коммунистического Северного Вьетнама (ведь коммунистический Китай поддерживал Хо Ши Мина)
- Не было бы коммунистической Камбоджи и Пол Потовского террора, в результате которого погибли 2 миллиона камбоджийцев
- Не было бы Северной Кореи и коммунистической Кубы

- Коммунизма бы нигде не было, поскольку Гитлер был величайшим борцом с коммунизмом в мире.
...
Читать

Все что вы хотели узнать о холокосте, но боялись спросить. 

Высказывания известных людей о холокосте

• Холокост - это миф, ставший догмой, которая оправдывает политику Израиля и США на Ближнем Востоке и во всем мире.

Роже Гароди. "Основоположные мифы израильской политики".

• Холокост используется американским еврейским лобби, чтобы направлять внешнюю политику США в русло, выгодное для Израиля. Хороший пример этого – т. н. «война в Персидском заливе».

Ахмед Рами. Факты вместо пропаганды

• Холокост стал денежной «дойной коровой».

Джейн Гарденер. "На их месте я бы очень испугалась"

• Когда жрецы Холокоста утверждают, что он уникален, непознаваем и не­повторим, что он случился в XX веке и ничего такого в прошлом не было и ничего подобного в грядущем уже не будет, они лукавят, обманывая довер­чивых гоев, дабы ошеломить их таинственным величием новой религии, ко­торую умом не понять и в которую можно только верить.
• Холокост — это не только новая религия, пытающаяся заменить Христианство, но это ещё и новая история человечества, вытесняющая историю народов и государств.
• Холокост становится явлением мирового порядка. Это — трагедия, это — фарс, это — бизнес, это — политика, это — гламур, это — перформанс, это — «наше всё».
• Религия Холокоста впаривается во все извилины общественного сознания с гораздо большей энергией и изобретательностью нежели сталинская «История ВКП(б)» в советское время.
• Холокост без шести миллионов — это уже не Холокост, а обычное преступление, каких было много в XX веке и особенно в эпоху Второй мировой войны.
• Одним словом, Холокост, если вспомнить хэмингуэевскую формулу, это праздник, который всегда с тобой.

Станислав Куняев "Жрецы
Читать

Брехня щодо 6 млн. загиблих жидів почалася давно. Втім, її легко виявити при читанні збірника документів Нюрнберзького процесу, опублікованого за часів "хрущовської відлиги" в 1957-1961 рр.. Пропагандисти голокосту впливають на значну частину засобів масової інформації і користуються необізнаністю мас, які не знають, що під час підготовки до процесу було розглянуто понад 100 тисяч захоплених німецьких документів. З них лише близько 10 тисяч були схвалені для подальшого  детального вивчення як такі що мають доказову цінність. Більше 1800 фотографій було відібрані і підготовлені для використання як докази. Але при виданні збірника до нього увійшли документи, які не мають ніякого відношення до Нюрнберзького процесу, до того ж частина з них була зухвало сфабрикована.

Небагатьом відомо, що ті документи, які використали в якості обвинувальних на процесі, крім реєстраційного номера мали номер звинувачення. Наприклад, "Документ НІ-15256, номер звинувачення 2207". "З щотижневого звіту" Фарбен-Освенцім "№ 94, з 8 по 21 березня 1943 р.: в даний час число ув'язнених становить 3517 чол. Намічено закінчення будівництва бараків для розміщення до 1 червня 1943 5 000 ув'язнених. Табір буде розширений і згодом вмістить 6 тис. ув'язнених "(т. 3, с. 720). Наступний Документ НІ-11143, номер звинувачення 150 (т. 3, с. 724) повідомляє, що у вересні 1943 р. на будівництві працювало 20 тис. ув'язнених.

Щоб отримати уявлення про кількість концтаборів і число ув'язнених, потрібно зазначити, що згідно з документами, які фігурували на Нюрнберзькому процесі, до початку Другої світової війни в Німеччині існувало 6 таборів, в яких знаходилося 22 400 ув'язнених. У 1940-1942 рр.. було створено ще 9 таборів. У доповіді начальника адміністративно-господарського управління Поля на ім'я Гіммлера від 15 серпня 1944 наводиться загальна кількість ув'язнених з точністю до однієї людини, які утримуються в таборах Німеччини, Австрії та Польщі - 524 тисяч 286 чол. (379 067 чоловіків і 145119 жінок).

Пропагандисти голокосту основний акцент переносять на Освенцім, де нібито загинуло не то 4, не то 5 млн. жидів. Досі  незрозуміло, чому вони продовжують мусувати ці цифри, адже на Нюрнберзькому процесі фігурувало донесення Поля на ім'я Гіммлера від 8 квітня 1944 р., в якому повідомлялося таке: "Протяжність і велика кількість ув'язнених у концтаборі Освенцім спонукали мене ще в жовтні минулого року запропонувати розділити табір на три частини. Після отримання вашої згоди це було здійснено з 10 листопада 1943 Таким чином, з тих пір в Освенцімі існує три табори. Табір 1 – чоловічий і нараховує в даний час близько 16 тисяч ув'язнених. Табір 2 знаходиться від табору 1 на відстані приблизно 3 км. У ньому розміщено 15 тисяч чоловіків і 21 тисяча жінок. Табір 3 охоплює всі наявні у Верхній Сілезії філії при промислових підприємствах і налічує близько 15 тисяч чоловік, Найбільший з цих таборів знаходиться в Освенцімі при концерні "ІГ Фарбен індустрії ". В даний час у ньому близько 7 тисяч ув'язнених". Таким чином, в районі Освенціма на 8 квітня 1944 р. в цілому перебувало всього 67 тисяч чоловік.

З осені 1944 р. почалася масова евакуація ув'язнених з Освенціма в інші табори. На час визволення Освенціма в таборі залишилося близько двох тисяч хворих. Отже ні про які мільйони ув'язнених, які нібито знаходилися в Освенцімі, не може бути мови. Тому не дивно, що згідно із документами табору, вивезеним в СРСР, загальне число загиблих і померлих своєю смертю за весь час існування табору склало близько 70 тисяч.

Незважаючи на ці факти, упорядники збірки документів Нюрнберзького процесу під керівництвом генерального прокурора СРСР Руденка запхали до збірки зміст газети "Правда" від 7 травня 1945 р. з вигаданими цифрами загиблих в Освенцімі та газовими камерами. Міністра озброєнь Німеччини А. Шпеєра, у віданні якого перебували всі хімічні заводи Німеччини, допитували представник США Джексон і представник СРСР Марк Рагінський (жид). Ні в питаннях, ні
Читать

У місті Суми чотири дні знімали з дерева кота: саме стільки часу тварина не могла спуститися з високої липи, на яку його загнали дворові собаки. Як передає кореспондент УНІАН, за інформацією сайту сумського тижневика «Данкор», весь цей час кіт неймовірно голосно нявкав, заважаючи місцевим жителям.

НП сталася в Роменському мікрорайоні обласного центру: ще 9 травня домашній персидський кіт, який рідко гуляв на вулиці, вийшов на прогулянку й відразу зазнав атаки бездомних собак, які загнали його на дерево. Липа, якій вже років 50, має дуже високий і при цьому «голий» стовбур. Із переляку, піднявшись майже на саму верхівку дерева, злізти з нього кіт вже не зміг. А тут ще зграя круків налетіла на нього й почала клювати.

Власники кота й місцеві жителі спочатку своїми силами намагалися спустити тварину на землю, але марно. Потім вони звернулися до сумського товариства захисту тварин, волонтери якого подзвонили в МНС на службу «101» із проханням допомогти зняти тварину. Але рятувальники відповіли, що такими питаннями не займаються і порадили подзвонити в аварійну службу міськвиконкому. Там теж нічим допомогти не змогли.

У четвер, 12 травня на місце викликали альпіністів, але й завойовники гір не допомогли: повторити маршрут кота людині виявилося не під силу, й на половині маршруту альпініст зійшов із дистанції. Зняти кота з дерева вдалося лише в п`ятницю, 13 травня. Це зробили за допомогою автовежі.

Более сотни студентов под стенами комитетов Верховной Рады протестуют против образовательных реформ Министра образования и науки, молодежи и спорта украинофоба Табачника. Студенты скандируют: "Знания - не товар, универ - не базар".

Участники акции пояснили, что их не устраивает перспектива сокращения госзаказа и ликвидация автономии вузов. Депутаты протискиваются на заседание согласительного совета сквозь толпу, им вслед студенты кидают скомканные листы конспектов.

А вот вчера на студенческой акции Глава Национального союза студентов Великобритании Аарон Портер подвергся антисемитским оскорблениям, его выступление на акции протеста было сорвано, а полиция была вынуждена его защищать, пишет The Sunday Telegraph.

На состоявшейся в Манчестере акции протеста, где студенты вновь выражали недовольство сокращением расходов госбюджета, которое приведет к росту стоимости обучения в вузах, группа манифестантов окружила Портера и стала выкрикивать антисемитские лозунги. Полиция потребовала, чтобы он покинул митинг. Было инициировано расследование инцидента.

Издание отмечает, что значительная часть студентов недовольна излишне мягкой позицией главы Союза по отношению к планам правительства.

 "Чи дійсно загинули шість мільйонів?" - (англ. Did Six Million Really Die?) — опублікована в 1974 році книга, в якій автор Річард Харвуд стверджує, що не було шести мільйонів знищених євреїв, а було тільки 256 тисяч померлих.

Скачати  "Чи дійсно загинули шість мільйонів?" можна тут.

Цю книгу називають одним з найбільш дорогих видань, коли-небудь надрукованих англійською мовою. Мільйони слів були сказані і надруковані про цю книгу протягом двох судових процесів в Канаді над Ернстом Цунделем (Ernst Zundel) - видавцем цієї книги.  Єврейське лобі подало на нього до суду. Звинувачення проти Цюнделя спиралося на закон «Про розповсюдження неправдивих відомостей», який взагалі майже не застосовувався і сходить до англійського закону 1275 року - по ньому лицарі забороняли простолюду сміятися над собою в сатиричних віршах. Цюнделю знадобилося вісім років і сотні тисяч доларів
Читать