Зрозуміло / Понятно
Шановний користувач!
На жаль, ми вимушені закрити цей проект і з 30 листопада 2020 він перестане працювати. Просимо свої вибачення за можливі незручності.

Уважаемый пользователь!
К сожалению, мы вынуждены закрыть этот проект и с 30 ноября 2020 он перестанет работать. Приносим свои извинения за возможные неудобства.
<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге Добрі новини з Аушвіцу искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (5)
ZOG (1)
бабло (146)
війна (12)
влада (58)
воші (2)
ГАЗ (1)
гени (4)
герої (55)
гетто (91)
гниды (95)
гої (163)
гонево (104)
гра (15)
Гроші (12)
ГУЛАГ (10)
діти (5)
євреї (116)
жиди (59)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (60)
їжа (1)
КГБ (6)
Київ (9)
Кіт (1)
Крим (2)
лохи (130)
масони (106)
маца (1)
міфи (102)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
СБУ (3)
секс (1)
СРСР (3)
суд (1)
сша (7)
терор (24)
фарс (6)
ФБР (1)
фото (4)
ФСБ (2)
Хабад (72)
Хрень (123)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (2)
#

Календарь

 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
9
10
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Пятница 14 января 2011

Дегенеративне мистецтво (нім. Entartete Kunst) - це авангардне антикласичне мистецтво. Німецька пропаганда часів ІІІ Рейху вважала його єврейсько-більшовицьким та антинімецьким, а тому й небезпечним для нації. Фахівці вважають дегенеративне мистецтво елементом психотерору та маніпуляції свідомістю.

Свої популярні в певних колах дегенеративні малюнки Давид Олер зробив в 1946 році - за рік після закінчення війни. У концтаборі Олера (за його словами) призначили до спеціальної робочої групи (Sonderkommando), відповідальну за очищення крематоріїв та витягування трупів з газової камери, хоча насправді він декілька років працював у таборі оформлювачем наочної агітації і отримував за це додатковий пайок. Поплічник німців Олер малював плакати і нібито спостерігав за тим, як роздягалися "жертви газових камер", "паралізовані страхом і усвідомленням швидкої неминучої смерті", як "спалювалися тисячі ворогів Третього Рейху". Давид Олер став одним із багатьох тисяч працівників Аушвіца, кому судилося увійти в приміщення крематоріїв і газових камер і дивом вийти звідти живим. Малюнки Олера вважаються єдиними
Читать

Среда 12 января 2011

Garaudy Les Mythes fondateurs de la politique israelienne.jpgКнигу "Основоположні міфи ізраїльської політики” французький письменник, філософ та політичний діяч Роже Ґароді опублікував в 1996 році. Він видав її за власний рахунок і у вихідних даних позначив латинськими буквами "SAMIZDAT". В цій розвідці автор переглядає офіційну історію, аналізує і викриває найбільш розповсюджені міфи політики Ізраїлю.

Роже Ґароді стверджував, що це "не історичний твір, це політична книга. Моєю метою було показати, що ізраїльська політика - як інструмент американської політики - приводить до війни".

Скачати книгу  Роже Ґароді. Основоположні міфи ізраїльської політики

В книзі Роже Ґароді ставить під сумнів факт Голокосту - тотального знищення жидів в роки Другої світової війни. "Я поважаю юдаїзм ... але нацистський Голокост - це міф, що став догмою, яка виправдовує політику Ізраїлю і США на Близькому Сході і у всьому світі...", - пише Ґароді. На думку автора, "історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувача краще, ніж міф. Перш за все, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людяності, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії невинних жертв, в той час як мільйони померли зі зброєю в руках, борючись проти цього варварства".

Незважаючи на те, що у книзі кожна теза підкріплена відповідним фактом або цитатою,  автора на вимогу французьких сіоністських кіл притягли до суду. Свою солідарність з Р.Ґароді висловили політичні і релігійні діячі. Зокрема, в поширеному комюніке Асоціації журналістів Тунісу у зв'язку з судовим процесом в Парижі у справі 84-річного французького вченого, письменника і громадського діяча Роже Ґароді, якого звинувачують в "виправданні злочинів проти людства" заявляється: "Викриваючи прагнення сіоністських кіл Ізраїлю виправдовувати свою нелюдську антиарабську політику шляхом цинічного використання трагедії Другої світової війни, Роже Ґароді діє суто в рамках визнаних демократії і свободи слова і не заслуговує засудження. Туніські журналісти серйозно стурбовані наполегливим жорстким тиском, який не перестає чинити сіоністське лобі на суддів і на весь хід в цілому цього більш ніж дивного процесу", — підкреслюється в документі.  Асоціація закликала світову спільноту надати всебічну підтримку Р. Ґароді, в тому числі поширенню його "незручних для сіоністів ідей", щоб "показати їх невинність всьому світу і допомогти письменнику уникнути розправи.

Ґароді заявив, що не вважає себе юдофобом, але різко засуджує антиарабську політику Ізраїлю. Французький суд заборонив подальшу публікацію книги Ґароді і 27 лютого 1998 оштрафував його на 240 тисяч французьких франків (близько $40000) та засудив до умовного тюремного ув'язнення на кілька років. Рішення суду викликало дебати про свободу слова у Франції і Європі, багато хто стверджував, що вирок носить політичний характер. Ґароді оскаржив це рішення в Європейському суді з прав людини, проте його апеляція була відхилена як неприйнятна - це сталося за десять днів до 90-річчя Ґароді, 7 липня 2003 року.

Суму в п'ятдесят тисяч доларів США передала для Роже Ґароді дружина президента Об'єднаних Арабських
Читать

Вторник 11 января 2011
Сообщение прочтено 497 раз
Робер | 2011-01-11 09:47:42

Джон (Іван) Дем'янюкДжон (Іван) Дем'янюк у залі мюнхенського суду

Повільність судового процесу, який називають "останнім нацистським процесом", просто викликає агонії,- пише у своїй статті мюнхенський кореспондент британського видання Independent on Sunday Тоні Патерсон.

Автор, який побував на одному із засідань, каже, що спершу підсудний прикривав обличчя кепкою, але тепер, через понад рік від початку процесу, йому вже дозволяють надягати сонцезахисні окуляри увесь час у залі суду.

90-річного Джона (Івана) Дем'янюка звинувачують у тому, що він був наглядачем у таборі Собібор в окупованій німцями Польщі у часи Другої світової війни. Його звинувачують у співучасті у вбивстві 27900 євреїв. Судовий процес у Мюнхені розпочався у листопаді 2009-го. Очікували, що він мав завершитись наприкінці 2010-го. Як пише Тоні Патерсон, зараз ніхто взагалі не хоче прогнозувати, коли закінчиться процес.

Телевізійний фарс

Видання твердить, що процес перетворився на фарс. Десятки журналістів, які приходили в перші дні, тепер взагалі ігнорують процес. Майже всі родичі загиблих у Собіборі також не приходять на засідання.

Сам процес навіть перенесли до меншої судової зали у мюнхенському суді. Якби не серйозність звинувачень проти народженого в Україні підсудного, пише далі видання, його появу в суді можна було б розцінювати як телевізійний фарс. Пан Дем'янюк взагалі нічого не говорить, лише іноді зітхає або видає незрозумілі звуки, доволі часто просто засинає під час процесу, не зважаючи на те, що всі докази, які читають на засіданні, одразу перекладають і виголошують українською.

Стан здоров'я також викликає занепокоєння, веде далі Independent on Sunday. Лікарі дозволяють панові Дем'янюку з'являтись у судовій залі лише двічі на тиждень максимум по три години на день. Іноді засідання переривають лікарі, які кажуть, що "підсудний сьогодні вже не зможе брати участь у судовому процесі". Потім його перевозять назад до в'язниці у Мюнхені, де він залишається від часу його екстрадиції зі США у травні 2009-го року.

Завдання для обвинувачення ускладнене тим, що на процесі немає жодного очевидця, який би пам'ятав Джона Дем'янюка із Собібора.

Пан Дем'янюк не сказав жодного слова у суді сам, але в першу річницю від початку процесу у листопаді минулого року від його імені зачитали заяву, де він сказав, що в ті час був "військовополоненим", а тепер німецькі прокурори його несправедливо обвинувачують.

 Неділя, 9 січень, 2011 p.,

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2011/01/110109_demjanjuk_independent_ak.shtml?print=1

Пятница 31 декабря 2010

Це фото можна бачити в різних джерелах, часто його підписують як "Бабин Яр", але на жидівській пересувній виставці "Голокост від куль", що гастролювала в Києві в 2011 р., воно було підписане так: "Члени німецької поліції націлюються в напрямі євреїв із Івангорода, які тільки що закінчили копати їхню власну могилу. 1942. Фотограф невідомий. ©USHMM, courtesy of Jerzy Tomaszewski". Отже, під цією фотографією подається копірайт United States Holocaust Memorial Museum з Ню Йорка, а фото отримано від Єжи Томашевського. Прізвище польське, але може бути теж і єврейське.
ukraine,Fake photo,Fake Einsatzgruppen,Fake shooting,Fake killings,Fake executions,Fake Nazi Atrocities,Ivangorod,Jerzy Tomaszewski,Jewish Action

ukraine,Fake photo,Fake Einsatzgruppen,Fake shooting,Fake killings,Fake executions,Fake Nazi Atrocities,Ivangorod,Jerzy Tomaszewski,Jewish Action
ukraine,Fake photo,Fake Einsatzgruppen,Fake shooting,Fake killings,Fake executions,Fake Nazi Atrocities,Ivangorod,Jerzy Tomaszewski,Jewish Action
...
Читать

 

В Германии предан гласности доселе малоизученный факт из истории нацистского прошлого. Немецкий культуролог Роберт Зоммер впервые поведал миру о судьбе лагерных проституток в своей книге "Das KZ-Bordell" ("Бордель в концентрационном лагере"), сняв табу с запретной темы.

Табу Второй Мировой войны

На прошлой неделе в берлинском ландтаге (региональном парламенте) прошла презентация книги Роберта Зоммера "Das KZ-Bordell" ("Бордель в концентрационном лагере"). На 460 страницах исследования описана история появления, структура работы и социальная роль публичных домов, созданных нацистами в концентрационных лагерях. Согласно данным культуролога, вырученные от проституции средства поступали на счета Третьего Рейха. Однако историки старательно умалчивали о лагерной проституции. Бордели были расположены на территории Захсенхаузена, Дахау, Аушвица, Бухенвальда, Дора-Миттельбау, Равенсбрюка, Маутхаузена и Берген-Бельзена. Самый большой публичный дом, с 20 девушками, существовал на территории Освенцима.

"Между 1942 и 1945 годами нацисты организовали всего десять "специальных учреждений" в Бухенвальде, Дахау, Заксенхаузене и даже в Аушвице. Всего в них было принуждено к работе около 200 женщин. Как пишет автор, публичные дома для заключенных были организованы в качестве поощрения за хорошую работу по указанию тогдашнего рейхсфюрера СС Гиммлера. При содействии промышленников он ввел в концлагерях премиальную систему, которая поощряла примерную работу заключенных облегчением содержания, дополнительным пайком, денежными премиями, табаком и, конечно же, посещением борделя.
...
Читать
Четверг 30 декабря 2010

За критику навязчивого борца за толерантность интернет-комментариев депутата Александра Фельдмана, журналистов тягают на допросы в прокуратуру По мнению народного депутата, профессионального еврея Александра Фельдмана, только евреи могут обвинять других в ксенофобии, а вот обвинение в ксенофобии самих евреев – это само по себе ксенофобия!

В среду, 29 декабря, шеф-редактор Интернет-издания «Наш Век» Дмитрий Колисниченко посетил следователя прокуратуры Оболонского района города Киева Плахотника В.В. для «дачі пояснень з приводу прокурорської перевірки». Других мотивов явки в вызове столичной прокуратуры указано не было.

- Уже после 22-00 во вторник 28 декабря по месту моей прописки пришел человек и оставил «в двери» вызов, - прокомментировал перед визитом к следователю Дмитрий Колисниченко, отметив, что затрудняется назвать причину интереса к собственной персоне со стороны прокуратуры. - В получении вызова я не расписывался, - добавил он.

Уже во время допроса стало известно, что причиной вызова в прокуратуру послужила статья известного историка и публициста Юрия Мухина, опубликованная на «страницах» издания «Наш Век» под заголовком «Ответ Александру Фельдману»  (рекомендуем почитать и оценить, есть ли в материале о ксенофобии ксенофобия, или у Фельдмана сионистская паранойя - Обком) от 29 ноября 2010 года, и являющаяся ответом постоянного автора Интернет-сайта на материал «Интернет проверят на ксенофобию» от 29 ноября 2010 года, в котором бывший член БЮТ Александр Фельдман заявил о росте ксенофобских настроений в Украине, в частности – в Интернете.

Отвечая на вопросы следователя, Дмитрий Колисниченко подчеркнул, что не считает приведенные ему отрывки из статьи Юрия Мухина ксенофобскими.

По словам следователя, в данный момент статья Юрия Мухина проходит «экспертную проверку», не уточнив, впрочем, где и кем.

В выдаче копии допроса Дмитрию Колисниченко было отказано.

- У меня нет претензий к прокуратуре, зато мне непонятна позиция Александра Фельдмана, - сказал после допроса шеф-редактор издания «Наш Век». – Убежден, что статья Юрия Мухина не содержит признаков ксенофобии. Давление на Юрия Мухина и обвинения его в ксенофобии идут достаточно давно – не первый год, однако сам автор неоднократно опровергал домыслы подобного характера как во время судебных процессов в России, так и в своих многочисленных публикациях, которые, к слову, свободно продаются и в Украине, - добавил Дмитрий Колисниченко.

http://obkom.net.ua/news/2010-12-30/1148.shtml

Среда 29 декабря 2010
Сообщение прочтено 1100 раз
Робер | 2010-12-29 11:50:00

Дуже популярна в Ізраїлі та США гра з'явилась у продажі в Москві, в "Детском мире".
Набір "Голокост: зроби сам"













Вторник 28 декабря 2010

Скандал в США : Америка оказалась прибежищем нацистов

Отто фон Болшвинг

 В США разгорается очередной скандал, связанный с двойными стандартами этой страны в международной политике. Газета «Нью-Йорк таймс» опубликовала выдержки из секретного доклада министерства юстиции США о том, как американские спецслужбы в послевоенное время прятали от международного правосудия сотни нацистов. Среди названых имён - сотрудник ведомства Адольфа Эйхмана, который непосредственно участвовал в разработке плана чистки Германии от евреев, Отто фон Болшвинг. После войны он был тайно переправлен в США и стал работать на ЦРУ. В NASA долгие годы работал бывший руководитель фашистского военного завода, где использовался рабский труд военнопленных, Артур Рудольф. Власти США на это пятно в биографии Рудольфа закрыли глаза и доставили его в Америку, скрыв от правосудия, мотивируя это тем, что нацист многое знал о производстве ракет. Действительно, Рудольф славно потрудился на этом поприще в США. NASA отметило его заслуги наградой. Рудольфа называют отцом ракеты Saturn 5. ЦРУ приютило и небезызвестного Ивана Демьянюка, которого пытались обвинить в убийствах узников лагеря Треблинка (он никогда не был в этом лагере, просто подлые и трусливые немцы решили его сделать крайним).

«Америка, которая гордилась тем, что была в годы второй мировой войны надежным прибежищем для преследуемых фашистами, стала надежным прибежищем также и для преследователей», - говорится в публикации «Нью-Йорк таймс». 

Артур Рудольф

 О том, как США уводили от уголовной ответственности нацистов и вывозили их из Европы, до сих пор нет полных достоверных сведений. Имеются лишь свидетельства отдельных разведчиков, политиков и журналистов. Одна из наиболее реальных версий связана с засекреченной на беспрецедентный срок в 75 лет операцией англо-американских спецслужб под кодовым названием «Санрайз» («Восход»). В ее основе были закулисные переговоры между США и представителями Гиммлера. Встреча американского эмиссара Аллена Даллеса с доверенным лицом Гиммлера генералом Вольфом, на которой обсуждалось заключение сепаратного мира за спиной Москвы, была полностью вскрыта советской разведкой. Сталин предотвратил этот вариант развития событий. Но у операции «Санрайз» имелось и второе дно, сведения о котором до сих пор засекречены. О нем можно судить по тому, что в результате конспиративных переговоров между представителями США и фашистской Германии в конце марта 1945 года немецкие армии на Западном фронте фактически прекратили боевые действия против Англии и США, без боя сдавая крупные города и пропуская союзников к Берлину. А те, в свою очередь, тоже не оставались в долгу. Именно после тех переговоров резко активизировала свою деятельность так называемая ODESSA (к нашему славному южному городу никакого отношения не имеет) - организация, созданная верхушкой СС для оказания помощи своим членам в послевоенном обустройстве. По некоторым данным, в общей сложности с её помощью из Германии в 1945 году скрылись более 30 тысяч гитлеровцев. Разумеется, не через советскую зону оккупации. Трудно поверить, что такая масса нацистских чинов была переправлена в заранее подготовленные «гнездышки» без ведома и участия наших союзников.

Один из каналов, по которым уходили от возмездия нацисты, заканчивался в Латинской Америке. В конце войны правительство Германии приобрело в Аргентине, Уругвае, Чили обширные участки земли (кстати, до сих пор площадь немецких владений в Аргентине по площади равняется Баварии). Туда и потянулись в апреле-мае 1945
Читать

Окупаційні назви у Києві

Вулиці Києва, що прославляють убивць, катів, садистів, організаторів голодомору та активних борців проти української
незалежності

...
Читать

Понедельник 27 декабря 2010

ЛЕНИН НЕ ЕВРЕЙ : НЕ ВЕРЬТЕ ТВСтатья Ленина “Сионизм и классовая борьба в Палестине” была написана после встречи Ленина с лидерами движения “Поалей Цион” 31 апреля 1921 г. Статья была опубликована в «Правде», вошла в первое собрание сочинений Ленина изданное в 1921-1925 г , под редакцией Бухарина и более не переиздавалась (повторная публикация работы в 1992 году в "Историческом вестнике").

                                                                                                                   Сионизм и классовая борьба в Палестине

Сионисты заявляют, что в построенном ими обществе все евреи будут равны и не будет эксплуатации. Они пытаются подменить идею классовой борьбы идеей национального единства. На деле это означает лишь то, что евреи собираются эксплуатировать другие народы, населяющие Палестину. Сионисты не понимают или не хотят понять, что вопрос – в чьих руках находятся средства производства, не зависит от национальности и игнорировать его невозможно.

Лидеры сионистов утверждают, что стоит евреям избавиться от русских эксплуататоров, как эксплуатация исчезнет сама собой. Так ли это? Сейчас еврейские богачи интенсивно скупают земли в Палестине. Новые хозяева земли и станут новыми эксплуататорами. “Наша цель, – говорят сионисты, – собрать в Палестине евреев со всего мира. Еврей не будет эксплуатировать еврея”. Легенда о всемирном еврейском братстве разобьется в тот момент, когда еврей-домовладелец сдаст в аренду свой дом еврею-пролетарию. Скупив землю и дома, евреи-землевладельцы заставят тех, кто приедет позже, платить монопольно высокую цену за аренду земли и построенное на ней жилье. Ситуация, когда одна часть общества является коллективным эксплуататором другой, повторялась в истории не раз. Такие общественные отношения сложились в древней Спарте, где все спартанцы были коллективными эксплуататорами всех илотов. Эксплуататор, помещик, капиталист, землевладелец не обязательно должен быть один. Может существовать группа эксплуататоров или целый эксплуататорский класс, который совокупно эксплуатирует весь пролетариат данной страны. Члены кооператива могут быть коллективными эксплуататорами наемных рабочих. Такая ситуация сложилась на Дону, где казаки – потомки прибывших сюда раньше, являются коллективными эксплуататорами «иногородних», прибывших позже.
...
Читать

Назад123...16171819Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены