<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге Добрі новини з Аушвіцу искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (5)
ZOG (1)
бабло (146)
війна (12)
влада (58)
воші (2)
ГАЗ (1)
гени (4)
герої (55)
гетто (91)
гниды (95)
гої (163)
гонево (104)
гра (15)
Гроші (12)
ГУЛАГ (10)
діти (5)
євреї (116)
жиди (59)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (60)
їжа (1)
КГБ (6)
Київ (9)
Кіт (1)
Крим (2)
лохи (130)
масони (106)
маца (1)
міфи (102)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
СБУ (3)
секс (1)
СРСР (3)
суд (1)
сша (7)
терор (24)
фарс (6)
ФБР (1)
фото (4)
ФСБ (2)
Хабад (72)
Хрень (123)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (2)
#

Календарь

 Октябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Понедельник 31 января 2011

Блогер, на которого заведено дело за оскорбление премьер-министра Владимира Путина, подал в прокуратуру жалобу (читай текст жалобы ниже - это шедевр!) на незаконное уголовное преследование - и уголовное дело закрыли!!

28 сентября житель Сыктывкара Павел Сафронов в своем ЖЖ предположил, что перебои с Интернетом возникли в городе из-за визита председателя правительства РФ Владимира Путина.


Цитата:

В Сыктывкаре у всех кто сидит через АДСЛ, не открывается жж и твиттер.
Только что написали из Нижнего Одеса что там такая же проблема.
Это общее? Не связано ли это с приездом Путина?
И что, стало быть пока этот пидорас не уедет, у нас тут и будет штормить?

P.S. В службе поддержки АДСЛ сказали что "проблема возникла не на территории СЗТ".

 

10 ноября возмущенная этим высказыванием , лидер молодежной правозащитной группы "Немезида" и активист ЛДПР Вероника Горбачева обратилась с жалобой на Сафронова в приемную "Единой России". Итогом стало возбуждение уголовного дела по статье 319 УК РФ (оскорбление представителя власти).

21 декабря сотрудники отдела "К" МВД по Республике Коми обыскали в редакции республиканской газеты "Красное знамя" рабочее место менеджера по продвижению сайта издания Павла Сафронова, ведущего "Живой Журнал" под ником onchoys. В результате были изъяты редакционный компьютер, а также ноутбук и iPad, принадлежавшие Павлу, передает "БНКоми".

По данным сайта "Civitas.Ru", после завершения обыска Сафронова увезли на первый допрос в рамках возбужденного в отношении него уголовного дела по статье публичное оскорбление представителя власти.

Блогер своей вины не признает и уже подал в прокуратуру жалобу на незаконное уголовное преследование, отмечает информационный ресурс "Алтапресс".

"Полагаю, что уголовное дело возбуждено без достаточных на то оснований и подлежит прекращению. Мною 28 сентября 2010 года в 2.07 в сети Интернет на моем личном блоге onchoys.livejournal.com было размещено высказывание о том, что я считаю Путина пидорасом", – заявляет Павел Сафронов.

По его словам, основанием для этого суждения послужила книга воспоминаний Александра Коржакова – бывшего руководителя службы безопасности президента России Бориса Ельцина.


...
Читать

Пятница 17 декабря 2010

Герберт Тидеманн 

ЗАГАДКА БАБЬЕГО ЯРА

(критические вопросы и замечания) 

Herbert Tiedemann Babi JarKritische Fragen und Anmerkungen in Ernst Gauß (Hg.) Grundlagen zur Zeitgeschichte, Grabert-Verlag, Tübingen, 1994

Перевод с немецкого: Виталий Крюков, Киев, 2003

Предисловие переводчика:

Данная статья была опубликована в сборнике Эрнста Гаусса “Основы новейшей истории”, изданной в 1994 году издательством Граберт-Ферлаг в г. Тюбинген, Германия. Свободная продажа этой книги в Германии до сих пор запрещена. Переводчик выражает искреннюю благодарность швейцарскому автору Юргену Графу (1) и бельгийскому книготорговцу Зигмунду Фербеке, приславшему мне эту замечательную книгу. Несмотря на некоторую тенденциозность статьи, она будет интересна всем любителям современной истории, тем более что о ревизионистском взгляде на эту проблему мало что известно. Перевод статьи несколько сокращен.

Мне, с другой стороны, пришлось дополнить статью несколькими примечаниями, касающимися тех аспектов истории Бабьего Яра, которые не могли быть известны немецкому автору более 9 лет назад. Они обозначаются цифрами в скобках и приведены в конце статьи. Хотелось бы, чтобы эта статья подхлестнула действительно независимое и свободное изучение этой трагедии, которое во многом смогло бы помочь  улучшению взаимопонимания нас, восточных славян, с нашими немецкими соседями. 

                                      “Мужество - это искать правду и говорить о ней”

                                                                         (Жан Жорес) 

1. Предисловие. 

Случай Бабьего Яра запутан во многих отношениях. Для лучшего обзора я уже здесь кратко перечислю основные проблемы. 

  1. Массовое убийство в Бабьем Яру произошло почти за 4 месяца до совещания (конференции) в Ванзее, где якобы впервые было спланировано проведение политики геноцида.
  2. В разных источниках называются разные даты массовых убийств.
  3. Количество жертв в разных источниках тоже колеблется в пределах двух порядков.
  4. Называются самые различные методы и инструменты убийства.
  5. Точно так же нет и единства касательно места трагедии.
  6. Свидетели и сообщения дают противоречивые сведения и о других обстоятельствах случившегося.
  7. Число якобы убитых евреев намного превышает общее количество евреев, оставшихся в Киеве после проведения советскими властями массовой эвакуации.
  8. До сего времени не была проведена ни одна криминалистическая экспертиза места убийства и орудий убийства. Никто не позаботился о сохранении следов и вещественных доказательств.
  9. Другая загадка - почему Советы использовали место, в котором во время Великой Отечественной войны заклятым врагом было убито бесчисленное количество  невинных людей, как свалку, где сжигался городской мусор.
  10.  И, наконец, утверждения о массовых казнях были опровергнуты недавно найденными материалами аэрофотосъемки времен войны.

При исследовании вышеупомянутых проблем мы будем пользоваться обычными приемами научного исследования. После введения, облегчающего общее понимание проблемы, конкретные
Читать

Пятница 26 ноября 2010

Олексій Токар, PhD. 

ЩОДЕННИК АННИ ФРАНК:
СУМІШ ФАЛЬСИФІКАЦІЙ ТА ОПИСАНЬ ЖІНОЧИХ ГЕНІТАЛІЙ 

 «Щоденник Анни Франк» вперше був виданий в 1947 році в Нідерландах і моментально став бестселером. Він перекладений багатьма мовами світу, безліч разів перевидавався і продавався публіці як справжній - власноруч написаний єврейською дівчинкою з Амстердама. За мотивами щоденника ставилися спектаклі, балети, його екранізували в Голівуді – цей фільм мав колосальний успіх. Щоденник Анни Франк є офіційним міжнародним культурним надбанням - він включений до списку спадщини ЮНЕСКО "Пам'ять світу", також у 2009 році на порталі Onepoll.com він потрапив до ТОП-10 списку книжок, "які надихають читачів". В 2003 році щоденник видавався в Україні і тепер "надихає" українців.

Однак в жанрі мемуарів та щоденників відомо чимало літературних містифікацій, які видавалися за справжні спогади або життєписи різних відомих людей – достатньо згадати «мемуари Хесса», «щоденники Мюллера» або різні версії скандально відомих «Застільних бесід Гітлера». Але одне з найбільш сенсаційних викриттів пов'язане з книгою «Щоденник Анни Франк». 

Передісторія. Чому родина Франк не виїхала з Нідерландів

У 1925 році батьки Анни, Отто Франк і Едіт Холландер одружилися і оселилися у Франкфурті, Німеччина. Анна народилася в 1929 році. Батько Анни був успішним бізнесменом, а мати Анни була дочкою промисловця.

 

У 1934 році Отто із сім'єю перебралася в Амстердам, де він купив фірму Opekta, основною продукцією котрої був гелеутворюючий агент пектин, що є рослинним замінником желатину і використовується в домашньому господарстві при виготовленні желе та джемів, а також з метою дотримання кашруту.

У травні 1940 року, після того як німці окупували Амстердам, Отто залишився в цьому місті, в той час як його мати і брат переїхали до Швейцарії. Отто залишився в Амстердамі через те що його фірма робила вдалий бізнес з німецьким Вермахтом - з 1939 по 1944 рік Opekta продавала пектин для німецької армії. Пектин використовувався як харчовий консервант, протиінфекційний бальзам для ран, колоїдний кровозамінник та загусник, що значно збільшує строк зберігання донорської крові. Пектин також застосовувався як емульгатор для нафти та згущеного бензину для запалюючих бомб. Забезпечуючи Вермахт, Отто Франк перетворився в очах голландців на нацистського посіпаку.
кохання,будинок,музей,скандал,література,бізнес,Школа,почерк,євреї,жиди

Вид на сховище з боку 50-и квартирного будинку
6 липня 1942 Отто Франк перевіз свою сім'ю до «таємного сховища» (так називала його Анна Франк: «het achterhuis» - буквально: «задній дім», часто перекладається як «секретна прибудова», «сховище»). Це був триповерховий флігель із великим скляним таунхаусом, розташований перед великим п'ятдесятиквартирним будинком майже в центральній частині Амстердаму на каналі Прінсенграхт. Крім заможної сім'ї Франк в цьому комфортному і просторому сховищі також ховалися інші євреї (всього - вісім, а ще домашні тварини).

Дехто називає ці приміщення коморою, але ось так їх описує дівчинка:

"А за правими
Читать

Понедельник 8 ноября 2010
Сообщение прочтено 1413 раз
Робер | 2010-11-08 12:08:12

Першою великою брехнею, пов'язаною з голокостом, була книга «Размальований птах» (англ. The Painted Bird) польського емігранта єврейського походження Єжи Косинського (справжнє ім'я - Йосеф Левінкопф). За поясненнями Косинського, він писав цю книгу англійською мовою, щоб «мати можливість писати безпристрасно, без емоційних асоціацій, які завжди викликає рідна мова». Насправді, всі частини написані (до цих пір невідомо ким) польською мовою. Ця книга видається за автобіографічну розповідь Косинського про поневіряння самотньої дитини польськими селами під час другої світової війни. Насправді Косинський всю війну жив у своїх батьків. Лейтмотив книги — сексуальний садизм, якому віддається польське селянство та калмики, які визволяли село в лавах Червоної армії. Читачі, які познайомилися з цією книжкою до її публікації, жартували, що її слід віднести до розряду «жорсткого порно» і вона являє собою «плід розуму, схибленого на садомазохізмі». Майже всі розказані ним епізоди Косинський вигадав. Польських селян, серед яких він жив, він зображує затятими антисемітами. «Бий євреїв! Бий виродків!» — Кричать вони в його книзі. Насправді, сім'ї Косинського надали притулок польські селяни, хоча вони знали, що це єврейська сім'я і, якщо це відкриється — на них чекають жахливі наслідки.

У журналі «Нью-Йорк Таймс бук рев'ю» Елі Візель вихваляв цю книгу як «одне з кращих» звинувачень нацизму, «написане з глибокою відвертістю і сентиментальністю». Синтія Озік хвалилася, що вона відразу ж здогадалася, що Косинський — це єврей, який пережив Голокост. Навіть коли Косинського пізніше було викрито як літературного шахрая, Візель продовжував обсипати похвалами його «чудовий твір».

Книга Косинського стала одним з основних текстів Голокосту. Вона була бестселером, отримала премії, її перевели багатьма мовами і викладали у вищих школах і коледжах. Косинський роз'їжджав з лекціями і називав себе «Елі Візель задешево» (гонорари Елі Візеля за розповіді про Голокост сягали 25.000 доларів). Навіть коли його нарешті викрили, «Нью-Йорк Таймс» продовжувала його захищати , стверджуючи, ніби Косинський став жертвою комуністичної змови.

Цитата з книги Є.Косинського «Размальований птах»:

Іноді ночима люди, які рушили до крематорію, викидали з вікон немовлят, сподіваючись, що ті залишаться живі. Часом комусь вдавалося вирвати дошку з підлоги вагону, і найхоробріші євреї стрибали в дірку і розбивалися на смерть об посипані дрібним щебенем шпали, рейки або дріт. Понівечені, розрізані колесами тіла втікачів скочувалися з насипу у високу траву.

Вдень, походжаючи вздовж шляхів, селяни знаходили останки сміливців і швидко роздягали їх. Обережно, щоб не забруднитися поганою нехрещеною кров'ю, вони у пошуках коштовностей зривали з трупів білизну. Біля знахідок часто спалахували сварки і бійки. Оголені тіла залишали лежати між рейками, де на мотодрезині щодня проїжджав патруль. Німці поливали понівечені останки бензином і спалювали їх або закопували під насипом.

Пропоную вам ще одну цитату з цього "одного з кращих звинувачень
Читать

Воскресенье 31 октября 2010
Сообщение прочтено 442 раз
Робер | 2010-10-31 15:44:28

У фільмі С.Спілберга "Список Шиндлера" розповідається як багатий єврей Оскар Шиндлер врятував життя більш ніж тисячі польських євреїв під час Голокосту наймаючи їх на роботу на власностворену фабрику. Для надання фільму більшої достовірності його знято на чорно-білу плівку.

Ревізіоністи Голокосту Ернст Цюндель та Фрідріх Берг оповідають іншу версію цієї історії: коли в листопаді 1944 року радянська армія перебувала на підступах до Пласова — табору в п'ятдесяти кілометрах на схід від Освенціму, Шиндлер і тисяча з гаком євреїв прийняли рішення йти на захід з відступаючими нацистами, замість того, щоб залишитися і бути визволеними радянськими військами. Деякі з них навіть провели наступні кілька тижнів в Освенцімі, але ніхто з них не загинув у «газових камерах» — навіть у фільмі. Навіть на внутрішній стороні обкладинки роману, за яким знімався фільм, написано: «Ця книга є художнім твором. Імена, персонажі, місця і події є продуктом уяви автора або використовуються фіктивно. Будь-яка подібність з реальними подіями або місцями або особами живими чи мертвими є цілком випадковою».

Ернст Цюндель також довів, що деякі події з фільму просто не могли відбуватися. В інтернеті можна найти безліч інформації, схем, які свідчать, що в коменданта табору Амона Гета навіть не було можливості стріляти з балкону свого будинку із гвери в ув 'язнених, адже його будинок розташовувався нижче бараків... Та й навіщо йому було знищувати робочу силу?

Інші критики також стверджують, що події фільму є перекрученими і зовсім не збігаються з реальністю. За словами Девіда Брукшмидта, вдова Оскара Шиндлера Емілі Шиндлер охарактеризувала фільм Спілберга як «брехню». Девід Кроу, професор історії з Північної Кароліні, пов'язаний з Американським меморіальним музеєм Голокосту у Вашингтоні, в інтерв'ю New York Times стверджував, що коли складалися списки, Шиндлер фізично не міг приймати у цьому участь, оскільки перебував в той час у в'язниці за підозрою у підкупі нацистського офіцера СС коменданта концентраційного табору Амона Гета, роль якого у фільмі виконав Ральф Файнс, також бухгалтер Шиндлера Іцхак Штерн (Бен Кінгслі) не працював на нього в цей період. Кроу виявив також, що ізраїльтяни зарахували Шиндлера до праведників світу не в 1958 році - за 16 років до його смерті - а тільки в 1993, коли на зйомки фільму Спілберга до Єрусалиму прибула дружина Оскара Емілія. Кроу також розповів, що після війни Шиндлер крав гроші в тих кого він рятував, а Емілія назвала його «аморальним розпусником».

В США жартівники замість "Schindler's List" (Шиндлерс лист - список Шиндлера") кажуть "Swindler's Mist" (Свіндлерс міст - містифікація шахрая).

http://literrev.blogspot.com/2013/03/blog-post_6899.html

Назад123...171819 | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены