Любі діти! Скоро ви підете до школи та зустрінетеся там із російськими дітьми. Раніше ви ходили до школи, де не було російських дітей. Там були наші, українські діти, які розмовляли різними мовами. Тому ви маєте запам’ятати, як виглядають російські діти, щоб їх відразу розпізнати.

Ми, українці, спілкуємося між собою кількома рідними мовами: українською, російською, деякі мадярською, румунською, ромською, грецькою, татарською, болгарською. Освічені українці розмовляють також польською, англійською, італійською, німецькою, іспанською, португальською, турецькою – або, принаймні, можуть ними лаятися.

Натомість, російські діти не хочуть вчити іншої мови, ніж матірна – вони її так і називають – «матюки». Цю мову вони засвоїли від батьків і нею спілкуються. Це дуже проста – базова мова, вона складається з 6 слів, що утворюють усі мовні конструкції, достатні для спілкування в російській родині.

Коли російські діти підростають, вони навчаються рідної мови далі. Другий рівень мови, що дозволяє спілкуватися в російському суспільстві, це так звана «феня» - мова злодіїв. Злодії – герої російського народу, як у нас козаки, а в німців ес-ес-мани. Вони ними пишаються та співають про них пісень. Це пісні називаються шансон. Вони про те, як добре красти та сидіти у в’язниці. 

Росіяни вважають матірну та феню – мовами міжнаціонального спілкування і вимагають, щоб ми їх розуміли. Батьки російських дітей навіть добилися прийняття закону, за яким в окремих областях України їм дозволили матюкатися та «ботать по фєнє» - (українською це можна перекласти як «говорити російською») привселюдно. Ми вам підготуємо невеличкий словничок, з якого ви дізнаєтеся що, як і коли слід казати російським дітям. Наприклад, англійською із такими розмовляти дуже просто – Go off! та Fuck off!

Чому не слід дружити з російськими дітьми? Тому, що російські діти не лише розмовляють злодійською мовою, але й поводяться як їхні батьки-злодії. Батьки цих дітей виховували їх дуже погано, зовсім не так, як вас виховують ваші батьки. Відповідно, російські діти не чистять зуби, не моляться, не допомагають батькам, не поважають дорослих, ламають дерева, засмічують довкілля, мучать тварин. Вони полюбляють красти мобільні телефони, тому ніколи не давайте свого молільника російським дітям. Будьте з ними обережні!

Любі українські діти! Вас більше, тому в школі ви відразу маєте показати – хто тут головний. Росіяни розуміють лише силу, їх так виховують. Герої російського народу це ті, хто вбив найбільше росіян: Батий, Олександр Невський, Іван Грозний, Петро Перший, Сталін, Гітлер. Німці назвали цей феномен – загадкова російська душа, а німецькі психіатри – мазохізм. В минулу війну німці поводилися з росіянами відповідно до порад німецьких лікарів, і росіянам це сподобалося. Вони з задоволенням грають у німців досі.

Щоб вас поважали, ви маєте поводитися з російськими дітьми, як їхні улюблені герої. Якщо на вас нападають російські діти, з ними слід битися не так, як ви б’єтеся між собою. Вони дуже підступні – тому поводитися слід, як на справжній війні. Вони б’ють в очі, по вухах, у горло, викручують та чавлять статеві органи, виламують пальці. В цьому разі робіть те саме, тільки швидше. Це злодійські діти, їхні батьки стучать мєнтам, тому й діти стучатимуть. Щоб вони на вас не настукали – приховуйте обличчя, вдягайтесь однаково, коли від когось відбиваєтесь – надівайте йому на голову великий пластиковий кульок. Коли йдете захищатися або щось підпалювати – підпалювати краще, ніж захищатися, не беріть із собою мобільні телефони.

Також, не забудьте
Читать

Даже по прошествии десятков лет еврейские преступления продолжают поражать открывающимися с каждым годом и каждым новым историческим исследованием неизвестными ранее, шокирующими фактами.

Патриарх УПЦ КП - об украинской автокефалии, ветвях православия в Украине, создании единой поместной церкви и о властях.

На фото: предстоятель УПЦ КП Патриарх Киевский и всей Руси-Украины Филарет на Сумщине, в Недригайлове, освятил новопостроенный казацкий собор Святого Праведного Петра Многострадального Калнышевского и отслужил Божественную Литургию. Сентябрь 2011 года

- Ваше святейшество, почему вы в 1991 году решили воспользоваться поместным собором УПЦ для манифестации независимости Украинской православной церкви?

- В 1991 году, после ГКЧП, Верховный Совет провозгласил украинскую государственность. Учитывая это, на синоде я задал вопрос, что теперь нас уже не удовлетворяет только самостоятельность в управлении, а нам нужна полная каноническая независимость от Русской православной церкви. Но для того чтобы наше требование имело силу и было законным, мы созвали поместный собор. На этом соборе все епископы, духовенство, монастыри, учебные заведения, представители мирян единогласно приняли постановление о том, что Украинской церкви нужна автокефалия. И с этим решением мы обратились к Патриарху Московскому и епископату РПЦ, чтобы они ее приняли. Но согласия не получили.

- Но в XIX веке большинство национальных церквей стали автокефальными именно путем самопровозглашения. Причем тогда Московский патриархат поддерживал их в споре с Константинопольским...

- Действительно, все церкви, которые возникли на Балканах после распада Оттоманской империи, провозглашали свои автокефалии самостоятельно. И как теперь Москва, так и тогда Константинополь не соглашался до последнего с их самостоятельностью. Греческую, румынскую, сербскую, болгарскую церкви, которые когда-то были частями Константинопольского патриархата, не признавали как отдельные. Но время шло, и ничего не оставалось, как согласиться с их автокефалией. Теперь Вселенский престол говорит Москве, что вот, учитесь на нашем примере, мы не хотели, но были вынуждены их признать. Придет время, когда он будет вынужден признать автокефалию Украинской церкви.

- Каким образом УПЦ КП в 1990-х восстановила свое влияние на приходы, которые после объединительного собора 1992 года перешли под юрисдикцию Украинской автокефальной православной церкви?
...
Читать

 * 1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського.

* 1669 рік. Після Люблінської унії – гоніння на українські книги, надруковані на польській території,

* 1672 рік. Указ про заборону в усіх містах усіх чинів людям тримати в себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно українського друку книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати воєводі, місцевому правителю.
...
Читать

Гражданка Великобритании покинула Туманный Альбион и прилетела в Украину специально для того, чтобы попасть на матчи. Но попала в милицейский участок из-за того, что ее приняли за участницу FEMEN!

Імперії мають могутніші системи розповсюдження власного контенту, що ставить їхній контент поза конкуренцією.

Імперський інструментарій управління соціосистемами є найбільш цікавим, оскільки він експлуатує найголовнішу рису використання медіа в усі віки: ситуації, коли медіа сильніші за будь-які інші компоненти суспільства (економічні чи політичні). В 50-ті роки така ситуація штучно створювалася західними спецслужбами в азійських країнах, щоб не дати їм можливості піти радянським шляхом. Тобто в умовно феодальній країні починали функціонувати демократичні медіа. І перебудова, й оксамитові, й кольорові революції, як і так звана арабська весна, будуються так само: медійний продукт перестає бути частиною тогочасного політичного чи економічного продукту.

 Медіа починають відігравати самостійну роль. Медійний продукт починає відповідати не цій точці часу й простору, а іншій. І тут можливі два виходи. Медійний продукт може бути повернуто до політики й економіки. Другий варіант: медійний продукт змусить політичний та економічний продукти трансформуватися шляхом соціальної зміни. Маємо такий шлях трансформації продуктів цього суспільства:

Це схема, що веде до змін. Щоб їх не було, сучасні суспільства активно експлуатують різні «запобіжні» засоби. Фіск, наприклад, знаходить такі «запобіжники» в сфері культури (Fiske J. Understanding popular culture. – London – New York, 1989). Він досліджує системний інструментарій, який може надати масова культура у відповідь на модель домінування, яку несе культура, що тиражується, оскільки її завданням є якраз гасіння протестних настроїв і думок.

 Ейзенштадт досить чітко зафіксував цю закономірність (Эйзенштадт Ш. Революция и преобразование обществ. – М., 1999): імперії не дозволяють нікому продукувати свій символічний продукт, окрім власних столиць. І тут виникає цікава деталь – столиці імперій завжди будуть на порядок сильнішими в цьому відношенні, тож боротьба буде вестися на рівні «професіонал – любитель».

 У кінці Другої світової війни відомий антрополог Бейтсон у своєму меморандумі до розвідки писав, що США повинні взяти за зразок радянський, а не британський досвід ставлення до місцевої культури (Price D.H. Anthropological intelligence. The deployment and neglect of American anthropology in the second world war. – Durham – London, 2008). Британці змушували повторювати свої моделі, наприклад, чай о п’ятій, а СРСР розвивав місцеве мистецтво. Тому місцеве мистецтво у випадку Британії ставало протестом, а у випадку СРСР не було таким. І це складніший варіант, тимчасом як британський варіант є і простішим, і просто першим, що спадає на думку.

Британський соціолог Томпсон (див. його біо, його сторінка на сайті Кембриджського університету – www.sociology.cam.ac.uk/contacts/staff/profiles/jthompson.html) 1995 року видав цікаву книгу «Медіа й сучасність» (Thompson J.B. The media and modernity. A social theory of the media. – Stanford, 1995). Тут він переглянув низку наших стандартних уявлень, навіть засумнівався в лексемі «масова»
Читать

Судячи з усього, новим поїздам "Хюндай", якими ощасливив нашу країну напередодні Євро-2012, віце-прем'єр, міністр інфраструктури Україні Борис Колесников, судилося запам'ятатися народу не тільки і не стільки постійними технічними неполадками і дорожнечею проїзду, але і куди більш жахаючими наслідками їх експлуатації.

Як стало відомо з джерел у правоохоронних органах, сьогодні близько години ночі на Донецькій залізниці розігралася кривава драма. Після чергової поломки корейського поїзда начальник пасажироперевезень на Донецькій залізниці Михненко В.А і його перший зам Аксьонов О.Н вирішили відвідати начальника залізничного депо Кутько А.В. за місцем його роботи. Не особливо соромлячись у виразах, візитери пояснили останньому, що питання успішної адаптації потягів "Хюндай" до українських залізничних  реалій перебуває  на особистому контролі президента України, відчитали Кутько і зажадали від нього негайного усунення технічних несправностей. Начальник депо відповідав щось на кшталт того, що він не винен в тому, що із закордонними новинками постійно якісь проблеми, і нескінченно лагодити їх він не наймався. Суперечка переросла у бійку із застосуванням холодної зброї.

Суперпотяг Hyundai знову запізнився - цього разу аж на 2 години

Михненко і Аксьонов зараз перебувають в реанімаційному відділенні однієї з донецьких лікарень у важкому стані (у кожного з них по 5 ножових ран), а Кутько затримали правоохоронці. До того ж, зачинившись у будинку після нанесення поранень своїм кривдникам і озброївшись рушницею, Кутько лише після тривалих умовлянь зважився здатися в руки правоохоронців.

За інформацією, за весь той час, що вітчизняними рейками стали їздити "Хюндаї" Колеснікова, під їх колесами загинуло вже три людини: дві жінки і одна дитина. Причому, всі жертви загинули в різний час і в різних місцях, незалежно один від одного. І це тільки на ділянці Донецької залізниці. За словами джерела у правохоронних органах, така смертність пояснюється дуже високою, незвичною для України швидкістю руху нових поїздів. Така швидкість вимагає від українських залізничників інших, більш дієвих способів забезпечення безпеки громадян.

В семье скандального депутата "Партии регионов" психически неполноченного Вадима Колесниченко беда. У сына регионала Всеволода также как и папы произошла остановка в развитии - и все из-за украиноязычного детского садика. 
На это пожаловался сам соратник Януковича.
А началось с того, что, живя в Украине, заботливый папа Колесниченко отдал  своего ребенка в украиноязычное учреждение.

"К сожалению, есть такая серьезная проблема. У меня ребенок живет в русскоязычной среде. Я не смог в Киеве найти ни садика с русским языком обучения. Поэтому я был вынужден отдать его в украинский садик, чтобы он имел возможность социализироваться", - рассказал Колесниченко , который воспитывает 6-летнего сына Всеволода.

Но ребенок Колесниченко, видно, очень отличался от других детей, которых в раннем возрасте изучение новых языков только развивает. 

 "В два с половиной года он говорил на русском языке, считал до десяти и знал практически все буквы. Год пребывания в саду остановил его в развитии. Ребенок  замкнулся. Произошел раскол в сознании ..." - пожаловался "регионал". (Раскол (раздвоение) сознания - основной признак шизофрении, данная психическая болезнь чаще всего передается по наследству)

 На замечание журналиста, мол, обычно считается, что у маленьких детей блестящие лингвистические способности, Колесниченко отмахнулся. Причем "регионал" обижается на некоторых своих оппонентов.
 "Но этот комментарий мои оппоненты трактуют так: "Колесниченко считает, что обучение ребенка на украинском языке его дебилизирует". Ну, как с таким клоунами вести диалог?" - возмущается Колесниченко.

Бруклинский апелляционный суд в Нью-Йорке постановил отобрать у потомков бывшего узника трудового лагеря Аушвиц украденную драгоценность — золотую ассирийскую табличку с 3200-летней историей. Табличка размером с паспортное фото была найдена немецкими археологами на раскопках в районе Ирака в 1913 году. В 1926 ее доставили в Берлинский музей. В 1939 году, когда началась война, табличку поместили в хранилище, но после инвентаризации не нашли.

По материалам следствия, артефакт не принадлежал  «жертве холокоста» Ривену Фламенбауму, а был украден из берлинского музея Фордеразиатишес после окончания Второй мировой войны. Ривен Фламенбаум  после его освобождения из Освенцима в 1945 году был отправлен в лагерь для перемещенных лиц в юго-восточной Германии. Когда и как в его руки попала древняя ассирийская табличка, неизвестно, однако когда в 1949 году он с женой иммигрировал в США и прибыл в Нью-Йорк,  музейная историческая ценность  уже была одной из его наиболее ценных вещей.

Дочь Ривена Фламенбаума Ханна Сегаль заявила журналистам, что ее отец почти пять лет провел в Освенциме и «чудом выжил». По ее мнению, золотая ассирийская табличка, которую хранил ее отец, олицетворяет собой способность к выживанию ее отца. "Это был мрачный период в жизни моих родителей и в жизни еврейского народа", - добавила Сегаль.

Когда Ривен Фламенбаум умер в 2003 году, его наследники нашли табличку в его доме и поняли, что артефакт, вероятнее всего, был украден из музея. Однако после обнародования этой информации они наняли адвоката и решили отстаивать право на табличку.

Ханна Сегаль утверждает, что музей не вспоминал о своих правах в течение 60 лет, а потом внезапно заинтересовался имуществом ее семьи. Адвокат семейства настаивал на том, что 3200-летняя золотая ассирийская табличка "эмоционально важна для семьи, она была одной из первых вещей, которые Ривен Фламенбаум держал в руках, приехав в США". "Он начал здесь новую жизнь, вырастил троих детей, а теперь они гонятся за его прошлым", - заявил адвокат.

В 2010 году музей подал иск в суд с требованием вернуть музейную  собственность, однако суд по наследственным делам округа Нассау отказал музею, отметив, что его администрация никогда не объявляла о похищении таблички. Музей подал апелляцию, которая была удовлетворена. 

Четыре судьи единогласно решили поручить городскому суду по наследственным делам и опеке заняться возвращением таблички в Германию. Представитель музея адвокат Рэймонд Дауд назвал решение апелляционного суда победой для музеев мира. Он подчеркнул, что золотая табличка - мировое наследие, редчайший артефакт, и ученые всего мира заслуживают возможности ее исследовать. Он заявил, что подобная ценность не должна находиться в частных руках и добавил:

"Этот прецедент поможет тем, кто хочет возвращения похищенных работ из музеев не только в США но и во всей Европе".

Однако адвокат семьи на пресс-конференции заявил, что решение было "чрезвычайно несправедливым" и что оно будет обжаловано. Его слова приводит New York Times:

«Мы считаем, что суд неверно истолковал некоторые факты и, как следствие, нарушил закон штата Нью-Йорк».

Дочь  Фламенбаума Ханна ранее сказала AOL News:

"Это было единственное, что он взял с того горького времени, и он хотел передать эту вещь своим детям и будущим поколениям, чтобы она служила напоминанием о жестокости и гибели его семьи от рук нацистов".  

Источник:

New York Times:  
Читать

У тюрмі Юлія Тимошенко виявилася сильнішою, ніж Віктор Янукович на волі у президентському кріслі - таку думку висловив позафракційний народний депутат Тарас Чорновіл.