Власно, це декілька записів, зроблених великим українцем Олександром Довженком 26 червня 1946 року. Але вони сповнені надзвичайними почуттями і музикою, яка невластива жидівським поетам (як відомо, всі пісні про війну написані жидами - і всі як одна на мотив "Мурки").  Вони актуальні і сьогодні - рівно через 65 років... Ці записи я розташував у формі білого вірша, зберегши їх послідовність.

Огні горять.

Музика грає.

Майорять кров'ю стяги Перемоги.

Гримить майдан Червоний

під тягарем

іржавої надлюдської божественної слави.

Скрегочуть танки,

виють радіо-поети панегірики

маршалам,

коням,

залізу

і знакам нагрудним великих подій.

Салюти.

Горді плани.

Міжнародний вплив.

Свято Перемоги.

А на полі,

позапрягавшись у плуг,

напруживши м'язи

і голови зігнувши від потуги,

орали вдови й корови

і тихо плакали,

вмиваючи слізьми свої права і обов'язки неухильні

Читать

Вопрос обязательного вывешивания копий Знамени Победы 9 мая вызвал бурную реакцию не только украинцев и общин западных областей Украины. Для крымских татар любое знамя красного цвета болезненно воспринимается даже если это Знамя Победы. Об этом накануне вечером, 6 мая, в эфире «Шустер Live» сообщил народный депутат Украины Олесь Доний. Так, по его словам, в Музее современного крымско-татарского искусства в Бахчисарае находится очень грязный красный флаг с советским гербом. «Я вначале не понял и спросил у работников музея, что это, собственно, означает. Мне ответили, следующее: «Это наше старшее поколение любит показывать пример молодому поколению, люди ходят по красному полотну». У нас нет презренного отношения к флагам, а там, в Крыму, где крымско-татарский народ пережил депортацию, который пережил физическое истребление, старики показывают пример отношения к этой символике. Символике, под которой убивали и истребляли нацию», - сказал Олесь Доний.

Напомню, дискуссия в обществе по поводу реанимирования фашистско-советских символов была спровоцирована внесением изменений в Закон «Об увековечивании Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов (относительно порядка официального использования копий Флага Победы)». Изменения обязывают органы местного самоуправления вместе с символами украинского государства вывесить еще и копии Знамени Победы. Правда, закон не указывает кто будет финансировать этот идиотизим.

В кожній розмові з жидами в українській мові мені приходилось вияснювати насамперед справу назви "жиди" і "євреї". Головно ж тоді, коли мав до діла з новим емігрантом з СССР. Справа в тому, що в російській мові прийнято назву "євреї", а назві "жид" надано значення національної образи й зневаги. Такий підхід накинули москалі в окупованій Україні українській мові.

Але, такий підхід неправильний. Назва "єврей" московська. В українській мові, як і в інших словянських мовах, від найдавніших часів вживається назву "жид", яку принесли в славянські краї з Франції й Німеччини самі жиди. Ні французи слово "жид", ні німці свого "юде" не вважають образливим, і ані їм, ані французьким, чи німецьки, як і польським, чеським жидам ніколи на думку не приходить міняти це на російську назву "єврей". То чому ж українську мову засмічувати москалізмом "єврей"? Тим більше, що українці під назвою "жидівська" мова мають завжди на увазі "їддіш", що постала з німецької, а під "єврейська" мова ту мову, якою говорили жиди в давнині й говорять сьогодні в Ізраїлю. Та й англійці вживають "Джу", а не "Гібрю".

Українські літописці й українські історики виразно подають, що в Києві за княжої Руси була "жидівська", а не "єврейська" дільниця і "жидівські", а не "євpейські" ворота.

Тільки в перекладі Святого Письма вжито назву "євреї". (Звідти взяли цю назву москалі і це й є однією з вказівок, що російська мова розвинулася з церковної мови Кирила-Методія, а не з якоїсь "пра-руської"). В українських перекладах Святого Письма вжито назву "євреї" для підкреслення, що йдеться про біблійні часи, а не про нову добу, в якій українці вже від княжих часів вживали тільки назву "жиди".

Тому в моїх писаннях я послідовно вживаю "споконвічну" українську назву - "жиди".

На світлині  автор - в'язень концтабору Авшвіц, липень 1942 р.   

Др. Петро Мірчук - почесний член Jewish Identity Center, Chapel of Four Chaplains  і член Єврейсько-Українського Товариства Співпраці в Ізраїлю.

В польсько-українському середовищі назва "жид" ніколи не мала суто
Читать

Українська громада вміла організовуватися, поки її не зруйнувала колгоспна система, а радянська влада навчила українців красти і споїла їх дешевим алкоголем, заявив голова Львівської обласної ради Олег Панькевич 21 лютого під час брифінгу за участі координатора системи ООН в Україні Олів’є Адама та керівника відділу програм допомоги з питань співпраці Представництва ЄС в Україні Лаура Гараняні.

«Громада вміла організуватися навіть в ті часи, коли держава не просто не допомагала, а коли заперечувала існування кооперативного українського руху, коли всякі перешкоди чинила – могли тоді об’єднатися не просто для того, щоб вижити, а для того, щоби розвиватися», - зазначив О. Панькевич.

«Громада радянською колгоспною системою була знищена. Пам’ятаєте, саме тоді громаду навчили красти – чого не було раніше – громаду просто споїли в нас на Західній Україні дешевим алкоголем. Років 70 тому у нас абсолютно не було такого ганебного явища, як зараз. Зрештою, громада раніше ще могла самоочищуватися від таких речей, лікуватися – Братства тверезості, Товариства тверезості. Зараз наше село – так, напевне, і шановні представники міжнародних організацій, якщо були, бачать, які в нас проблеми. Це – проблема громади, яка була породжена свідомо, зумисне, для нищення української нації», - додав голова Львівської обласної ради.

Водночас, кажучи про успішні приклади самоорганізації громади у період незалежності України, Олег Панькевич назвав приклад Церкви, яка об’єднувала громаду і навколо матеріальних речей, таких як відродження храму і навколо традицій та духовності.

================

І хто скаже що він неправий?

Вчора всі світові інформагенції передали, що в Дрездені аби не допустити масових бійок між неонацистами і лівими, місцевій поліції довелося застосувати сльозогін і водомети. Поясненення чому там збиралися "неонацисти" були різні, але нагадаю гоям і людям, що саме вчора була річниця найстрашнішого злочину в історії людства, відомого до цих пір - знищення Дрездена і його жителів у ніч з 13 на 14 лютого 1945 року. У цьому вогняному пеклі згоріло і загинуло під уламками та від осколків бомб близько половини мільйона людей - тридцять тисяч жителів Дрездена і сотні тисяч біженців з Бреслау та інших німецьких міст.

Як відомо, "голокост" означає жидівське ритуальне вбивство через цілопалення. На відміну від уявного, вигаданого жидами холокосту, в Дрездені відбулося реальне всессоженіе, яке має сакральний зміст.

...
Читать

Унікальні документи, що підтверджують безперервну боротьбу українців з радянською владою можна тепер побачити в Інтернет просторі.

Музейна експозиція «Народна війна 1917-1932» – результат більш як дворічної праці Київської громадської організації «Меморіал» ім. Василя Стуса та «Громадського Інституту національної пам’яті» відтепер має свою Інтернет сторінку.  Документи охоплюють період 1917-1932 років, який називають також "Жидобільшовизмом".

Автори експозиції опрацювали понад 350 фондів і близько півтори тисячі архівних справ майже в усіх областях України з метою відкрити невідомі раніше історичні документи про події, що замовчувалися радянською владою.

...
Читать

Народные депутаты просят Генеральную прокуратуру дать правовую оценку высказываниям Дмитрия Табачника, оскорбляющим, по их мнению, память жертв Голодомора. Об этом сегодня в парламенте заявил народный депутат от БЮТ Виктор Таран.

Депутат процитировал высказывание Табачника, приведенное в газете «Киевский телеграф» за 11-17 декабря 2009 года, в котором министр заявлял: «Голодомор превратился в индустрию расхищения огромных бюджетных средств, достаточно вспомнить размер отката на киевском фаллическом комплексе, который изуродовал Печерские склоны».
Таран отметил, что это говорит не случайный человек, а министр, определяющий гуманитарную политику в стране.

«Я прошу считать мое выступление депутатским запросом в Генеральную прокуратуру, и прошу Генеральную прокуратуру дать правовую оценку высказываниям господина Табачника, которые были сделаны уже после принятия закона о Голодоморе», - сказал он.
Тарану любопытно посмотреть, заинтересуется ли Дмитрием Табачником милиция и будут ли изъяты из продажи его книги, которые «разжигают межнациональную рознь и раскалывают Украину».
При этом бютовец напомнил о словах заместителя главы Администрации Президента Анны Герман о том, что помимо Табачника в стране есть Президент.

 Напомним, министр образования Украины Дмитрий Табачник посоветовал уйти в отставку замглавы администрации Президента Украины Анне Герман.  Ранее она заявила в прямом эфире Первого национального, что Президент страны Виктор Янукович не поддержит предлагаемую Табачником реформу системы образования и добавила, что готова пожертвовать своей должностью ради того, чтобы министром образования был не Табачник, а кто-то другой.

===================

Напомню также, что одним из основных заданий представителя Хабада Табачника является сокрытие преступлений жидобольшевиков в Украине, для чего он делает все, чтобы переписать ее историю.

Однією з перших «реформ» у освіті стало видалення з підручників історії згадки про бій під Крутами... Що ж такого небезпечного побачив там нинішній режим?..

Убивці оскаженіли, почувши гімн “Ще не вмерла Україна”

Фактів про цю подію більше ніж достатньо. Тому історики мають консенсусне уявлення про події під станцією Крути біля міста Ніжина наприкінці січня 1918 року.

Після оголошення більшовицького ультиматуму Українській Центральній Раді вона виявилася не готовою ані організаційно, ані психологічно до відбиття агресії радянської Росії. У країні мародерствували банди російських солдатів, які тікали з фронту Першої світової війни територією України та чинили злочини проти цивільних громадян.

Наступ більшовицьких військ відбувався в умовах підривної діяльності більшовицької партії, навіть не забороненої Центральною Радою. Ніхто не перешкоджав діям відмінної системи революційних агітаторів у складі більшовицьких військ, які схиляли на свій бік населення й навіть загони української армії.

Російські війська захоплювали одне безборонне місто за іншим, користуючись тим, що українська влада не зуміла втримати та демобілізувала свої війська.

27 січня 1918 року з Києва назустріч російським більшовицьким військам, що наступали на Україну, вирушив загін, до складу якого входив добровольчий Студентський курінь. Він складався зі студентів Університету ім. Святого Володимира (нині це Київський національний університет ім. Т. Шевченка), новоствореного Українського народного університету, а також із гімназистів київських гімназій. Ці юнаки походили переважно з відомих і шанованих у Києві родин, проте майже не мали бойової підготовки. Студентським куренем керував студент Українського народного університету Андрій Омельченко.

Загін мав на меті допомогти українським частинам утримати станцію Бахмач на Чернігівщині. По дорозі прийшло зведення, що в Бахмачі уже ворог. Тому загін зупинився відразу за м. Ніжином на станції Крути – за сто двадцять кілометрів від Києва. Перемога під Крутами давала шанси відбити Бахмач, зруйнувати колії і почекати підтягнення до Києва військових частин з регіонів. Поразка відкривала ворогові шлях на Київ. Окопи українських бійців тягнулися обабіч залізничного насипу на 3–4 кілометри. Поряд зі студентами зайняли оборону трохи більш досвідчені студенти Української військової школи в кількості 250 бійців. Студентський курінь становив до 300 юнаків. Якщо додати чотири десятки старших бійців, то українські сили під Крутами не нараховували й шести сотень бійців.

Проти них рухався передовий загін більшовицьких військ під керівництвом полковника Муравйова кількістю близько 6 тисяч вояків, який підтримувала вогнем артилерія з бронепотягів. У захисників Крут була лише одна гармата.

Бій під Крутами відбувався з ранку до вечора 29 січня 1918 року. Вогнем кулеметів та рушниць студенти й школярі відбили кілька
Читать

Львовские депутаты требуют отставки министра образования Дмитрия Табачника и назначения на эту должность "человека с адекватной стратегией развития украинского образования и науки".

Как сообщили в пресс-службе львовской городской организации ВО "Свобода", Львовский городской совет обратился к президенту Украины Виктору Януковичу, премьер-министру Украины Николаю Азарову и главе Верховной Рады Владимиру Литвину по поводу "погрома украинского образования".

По убеждению львовских депутатов, образовательная сфера - это фундамент развития государства и каждого гражданина.

"Несомненным является не только адекватное временное, содержательное наполнение образования, но и его идеологическая составляющая. В этом контексте псевдоновации министра образования, молодежи и спорта Д. Табачника ярко демонстрируют полностью противоположные тенденции: возвращение в типично советскую антиукраинскую систему образования и финансовое отчуждение ее от возможностей большинства украинцев", - заявляют политики.

Особое невосприятие у них вызывает проект "Концепции языкового образования в Украине", основа которого - "свободный выбор языка обучения", что, по мнению народных избранников, выразительно ассоциируется с "добровольно-принудительным правом отказываться от изучения украинского языка, соответственно с советским постановлением 1958 года".

"У данной Концепции демонстративное антиукраинское направление с ошибочным констатированием многонациональности нашего государства, где на самом деле проживает абсолютное большинство украинцев – 77,8%", - подчеркнули в горсовете Львова.

"Требуем отставки Д. Табачника и назначение на эту должность человека с адекватной стратегией развития украинского образования и науки", - говорится в обращении депутатского корпуса Львовского горсовета, которое, кроме того, было единодушно поддержано комиссией по вопросам образования и науки Львовского областного совета.