Депутат Луганської обласної ради Родіон Мірошник не мав на меті принижувати українську мову і розпалювати національну ворожнечу, коли українців назвав недорасою, а українську мову «якоюсь нещасною». Такого висновку дійшов експерт відділу філософських проблем етносу та нації Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України В.Б.Фадєєв.

В експертизі зокрема зазначається: «Власне кажучи, виступ Мірошника Р.В. на сесії Луганської обласної ради являє собою типовий зразок привертання уваги до мовного питання і відображає позицію з цього питання, що є домінантною в місцевих радах сходу і півдня України. Специфічним для неї є прагнення зберегти наявне становище у мовній сфері та невизнання проблеми у розвитку української мови. Не випадково, що цей виступ спрямований на підтримку Закону України «Про основи державної мовної політики», положення якого викликали в суспільстві чергову дискусію навколо «мовного питання».

Разом з тим самий характер цього виступу, його спрямованість і політичне забарвлення не дозволяють стверджувати, що депутат Луганської обласної ради Мірошник Р.В. мав на меті розпалювати національну ворожнечу та принижувати українську мову. Наявні у виступі висловлення, на кшталт, «Да что же это за язык-то такой несчастный, если его нужно защищать от всего?» слід вважати, радше, полемічними мовними зворотами, безпосередньо не спрямованими на приниження української мови».

Тож «Погляд» вирішив поцікавитися думкою відомих українців, чи вважають вони висловлювання Родіона Мірошника образою чи «полемічним мовним зворотом».

...
Читать

Партия регионов и Коммунистическая партия Украины создали позорный прецедент мирового масштаба. Об этом заявил депутат Верховной Рады от ВО "Свобода" Анатолий Витив, комментируя обращение 148 депутатов ВР к сейму Польши с просьбой осудить действия Украинской повстанческой армии в 1943 году на Волыни.

По его мнению, просьбу 148 депутатов от ПР и КПУ можно трактовать как государственную измену. "Партия регионов и коммунисты создали позорный прецедент мирового масштаба: никогда парламентарии одного государства не просили парламентариев другой осудить собственный народ", - подчеркнул А.Витив. Он отметил, что обращение ВР в сейм играет на руку польским шовинистам и всем враждебным к независимости Украины силам.

"Заявления такого содержания - это нож в спину всем украинцам. Это надругательство над памятью наших предков, которые веками вели борьбу за свободу и независимость Украины с различными оккупантами", - подчеркнул представитель ВО "Свобода". По его словам, мало того, что Партия регионов и коммунисты не считают голодомор 1932-1933 годов геноцидом, так теперь они обвиняют в геноциде собственный народ.
...
Читать

Раніше повідомлялося, що Клайпедський окружний суд в 2011 році засудив екс-чекіста за вчинені ним злодіяння до штрафу в 3,9 тисячі літів (близько однієї тисячі євро), проте прокуратура оскаржила вирок, визнавши його занадто м'яким.

Важко не визнати: той факт, що апеляційна інстанція прислухалася до аргументів прокуратури, врятував честь литовської Феміди. Адже порівняно невеликий грошовий штраф за співучасть в жорстоких злочинах комуністичного режиму виглядав не тільки м'яким, але й справжньою насмішкою над таким поняттям, як справедливість.

Відомо, що за останні роки в Литві неодноразово виносилися вироки щодо учасників депортацій більш ніж півстолітньої давності. При цьому литовські суди були досить милосердні: у багатьох випадках підсудним не призначали покарання у вигляді позбавлення волі з причини їх похилого віку. Втім, у деяких випадках прокурорам вдавалося домогтися посилення вироку. Так, у 2008 році колишній співробітник міліції, 80-річний Зігмантас Дубосас, був засуджений на п'ять років в'язниці за участь у переселенні жителів Литви до Сибіру в 1949 році.

Як відомо, радянська влада висилала в далеку і сувору Сибір сім'ї "лісових братів", як називали в народі (і не тільки, до речі, в Литві, а у всьому СРСР) учасників збройного підпілля, які боролися з окупаційним промосковським режимом. Точно таким же стражданням, а нерідко й набагато більш страшним, було піддано населення Західної України. А багато учасників ОУН-УПА, які здійснюючи національно-визвольну боротьбу виступали зі зброєю в руках за очищення своєї Батьківщини від чекістської нечисті і комуністичних прихвоснів, також було знищено чи вивезено на заслання.

Литва подає українцям хороший приклад, як треба обходитися з катами народу незалежно від того, скільки часу минуло після їх злочинів. У Кримінальному кодексі цієї невеликої прибалтійської країни є стаття про насильницьке переміщення осіб проти їх волі ‒ це злочин вважається тяжким і карається позбавленням волі на строк від 5 до 15 років.

В українському кримінальному законодавстві нічого подібного наразі немає. А чому? Невже всіх катів НКВС (КДБ) і їх пособників вже наздогнало відплата? Варто новообраним народним депутатам ініціювати відповідні зміни на законодавчому рівні: особи, які вчинили злочини проти людства повинні понести заслужене покарання.

Пам'ятається, років п'ять тому Верховний суд України скасував рішення військового суду Львівського гарнізону та Військового апеляційного суду Центрального регіону про відмову в порушенні кримінальної справи проти співробітників НКВС, які в 1944-1945 роках в Тернопільській області вбивали цивільних осіб, видаючи себе за бійців УПА.

Повідомлялося, що ВСУ ухвалив дане рішення за касаційною скаргою депутата Верховної Ради I скликання Івана Макара.
Пан Макар тоді висловив думку, що в Україні залишилися "ще сотні живих енкаведистів" і висловив надію, що вони будуть покарані.

На моїй пам'яті за минулі п'ять років в Україні не засудили жодного колишнього співробітника злочинної структури, якою був НКВС. Все руки не доходять до відновлення справедливості стосовно жертв катів? Або хтось цьому противиться?
Засудження в Литві чергового ката від НКВД могло б спонукати українців на активізацію роботи в даному напрямку. Всі здорові сили в Україні повинні підтримати такого роду кроки з відновлення історичної і людської справедливості. Від цього залежить майбутнє країни і української нації.

Особливо це стосується Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей. Місцеві парламенти та громади під керівництвом опозиційних партій могли б ініціювати
Читать

Любая дискуссия, которая начинается в Интернете, обязательно уничтожается командами подготовленных комментаторов, которые либо уводят тему, либо превращают ее в ругань и уничтожают тему (мы даже знаем на Мете этих людей).

Абсолютно очікувана історія. Опозиція програла наперсточнику і злочинцю. Злочинець він тому, що пішов на третій термін. Він не мав права за Конституцією йти на третій термін. А наперсточник, тому що в чергове підтасував вибори і показав, що результат на його користь. Хоча безумовно це не так.

А опозиція неправильно поводилась. Не можна було висувати гасло «за чесні вибори», тому що це були не вибори, а спецоперація Кремля.

А як по-іншому демократичним способом опозиції одержати владу, якщо не шляхом виборів?

Не існує можливості забрати у бандитського режиму  владу демократичним способом. У цьому і полягає головна помилка опозиції. Рубікон перейдений. Влада зґвалтувала суспільство. Та операція, яку вони провели 4 березня, — це насильство над суспільством. І у суспільства немає вибору, окрім як відповісти насильством на злочинне насилля влади. Іншого варіанту немає.

Більше того, відповідно до Декларації прав людини ООН, суспільство має право на заколот, на повстання, якщо влада зневажає закон. Влада зневажила закон, тому суспільство має право відстоювати свої інтереси силовим шляхом.

Тобто ви виключаєте можливість еволюційного шляху розвитку Росії?

Абсолютно виключаю.

Ви прогнозуєте революцію цього року. Які бачите для цього передумови, якщо у Путіна 64% підтримки?

У Путіна не 64% підтримки, а 31% по Росії і 12% у Москві. Це реальні дані. Повірте, я математик, і знаю, що таке реальні опитування громадської думки, і що таке сфальсифіковані. Це проста історія, як створити вибірку з 2-2,5 тисяч чоловік, які покажуть, як голосуватимуть мільйони.

Я вас запевняю, реальний рейтинг Путіна по Росії — 31%. Все інше — фальсифікації. Наперсочник Путін переважив опозицію.

Російська опозиція обіцяє продовжити вуличні протести. Думаєте, цей протестний рух переросте в щось більше?

Безумовно. Тут двох думок бути не може. Це питання часу — скільки ще продовжуватиметься це зґвалтування шпаною, цими карлушами (я маю на увазі Мєдвєдєва і Путіна) тієї величезної держави. Але, мабуть, народ готовий до розпусти, раз він дає себе на ґвалт шахраям, злодіям і злочинцям.

Ви говорили, що фінансували Помаранчеву революцію в Україні. А революцію в Росії готові проспонсорувати?

Я безперервно підтримував демократичні інститути в Росії. Я витратив на це дуже багато грошей. Я продовжую підтримувати опозицію і відкрито говорив ще в 2007 році, що  готую революцію в Росії. Це було у відкритому друці: і в західному, і в російському. З цього приводу російська прокуратура навіть розпалилась і вислала ордер на екстрадицію мене до Росії.

У Росії можлива мирна революція?

Це дуже хороше питання. Я вважаю, що мирна вже не пройде. Інша справа, що ніякої громадянської війни не буде. Щоб не було ніяких ілюзій. Тому що громадянська війна - це протистояння величезних мас людей. А в Росії є Путін і 10-15 його поплічників типу Сєчіна, Патрушева, Устінова, одного Іванова Віктора, другого Іванова Сергія, — ось і весь захист Путіна. Окрім них, на площу захищати Путіна, ризикуючи життям, не вийде жодна людина. А ось проти Путіна ризикувати життям вийдуть сотні тисяч, якщо не мільйони. Питання про владу вирішується в Росії в одному місті - в Москві. У столиці, як у будь-якій авторитарній державі.

Недавно ви заявили, що інавгурації Путіна не буде. Що ви мали на увазі?

Я і зараз кажу, що інавгурація з високою ймовірністю не відбудеться, тому що Путіна винесуть з Кремля ногами вперед до 9-го травня.

А яке майбутнє Мєдвєдєва?

А немає такої людини. Є картонна дурилка, як сказав Шендерович. Є карлуша, карлик у прямому розумінні. Він хворий. Я не хочу знущатися з хворої людини. Просто
Читать

В мифе о холокосте ключевой является легенда о газовых камерах, которых никто не видел. Т.е. некторые чудом выжившие утверждали что они их видели, но когда их просили конкретизировать детали - доходило до маразма.

Элиягу Розенберг был одним из многих чудом переживших лагерь Треблинка.
Вот его эскиз газовой камеры в Треблинке.

Красиво, правда?

...
Читать

27 декабря исполнится ровно год, как бывший министр внутренних дел ЮРИЙ ЛУЦЕНКО находится в Лукьяновском СИЗО. За это время он только утвердился в мысли, что будущего у команды Виктора Януковича нет. Господин Луценко считает, что альтернативы гражданскому протесту не существует, а политические силы, противостоящие власти, должны согласовать свои действия на предстоящих парламентских выборах. Экс-министр прочел за год 110 книг, и, видимо, это натолкнуло его на мысль, что на будущих выборах в Раду оппозиция должна в полной мере использовать потенциал интеллигенции. Себе же он отводит роль "бронепоезда, стоящего на запасных путях". Об итогах первого года пребывания за решеткой господин Луценко рассказал корреспонденту "Ъ" ВАЛЕРИЮ КАЛНЫШУ. 

Министерство внутренних дел РФ обратилось с письмом к правительству с просьбой ежегодно дополнительно выделять ведомству 280 млн рублей для оплаты услуг внештатных информаторов. За каждое сообщение, которое поможет раскрыть преступление, полиция планирует платить гражданам до 300 тыс. рублей. Эксперты подозревают, что большая часть из этих денег будет оседать в карманах самих полицейских.

Как сообщил газете источник, близкий к ведомству, МВД просит увеличить финансирование ведомства в целом на 670-690 миллиардов рублей начиная уже с этого года. Кроме того, МВД просит еще 400 миллионов рублей на мониторинг общественного мнения, который позволит контролировать работу полицейских.

Ведомство собирается начать официальную оплату "конфиденциального сотрудничества с гражданами" с 2012 года. До сих пор правоохранительные органы оплачивали только услуги специально нанятых штатных агентов. Их доходы и особенности вербовки неизвестны, так как составляют гостайну.

Теперь в МВД решили платить и случайным свидетелям, которые не хотят сообщать то, что они знают, без материального вознаграждения. По словам одного из сотрудников ведомства, раньше для оплаты услуг таких людей приходилось использовать "черную кассу", теперь министерство хочет сделать такое выделение средств легальным.

Как рассказал газете источник в МВД, сейчас деньги ведомство просит у общественных или бизнес-структур, заинтересованных в раскрытии преступления. Большинство резонансных преступлений удается раскрыть и без услуг информаторов. Так, было раскрыто громкое ограбление инкассаторов Сбербанка в Перми летом 2009 года. Александра Шурмана, похитившего рекордные 250 млн рублей, вычислили по его переговорам по мобильному телефону.

Тогда пермские власти из своего бюджета назначали награду в 300 тыс. рублей за помощь в поимке Шурмана, однако дополнительная информация не понадобилась. Шурман был пойман через несколько дней. В феврале он был приговорен судом к 8 годам лишения свободы.

Летом 2009 года ГУВД по Ростовской области пообещало выплатить крупную награду свидетелям убийства под Ростовом-на-Дону подполковника СОБРа Дмитрия Чудакова и его семьи. Деньги остались невостребованными. В сентябре подозреваемый в расправе был задержан.

В Свердловской области накануне за информацию о сбежавшем из части дезертире Марате Кабирове МВД пообещало вознаграждение в три тысячи долларов. Инцидент произошел 22 июня. По версии следствия, из воинской части под Екатеринбургом сбежал солдат, призванный осенью 2010 года из Башкирии. Его отсутствие было обнаружено при построении на обед.

Эксперты считают, что МВД просит на оплату услуг осведомителей неоправданно много. По их мнению, россияне, чтобы заработать, начнут стучать на невиновных людей. С другой стороны, специалисты высказывают опасение, что оперативники будут стараться прикарманить эти деньги себе, списывая расходы как будто на оплату информации.

Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.

Червень 1941 року запам'ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу.

Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР - масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня - початку липня 1941 року.

"Історична Правда" наводить приклади трьох таких розправ: у тюрмах Львова, соляних шахтах Саліни і в тюрмі Луцька. Сьогоднішній текст присвячено масовим убивствами у Львові. 

На прикладі Львова можна достеменно показати криваву діяльність "доблесних борців із контрреволюцією".

У самому Львові було три в'яниці: № 1 - на Лонцького, № 2 - Замарстинівська та № 4 - Бриґідки. Тюрма № 3 перебувала у замку м. Золочева, що близько сімдесяти кілометрів  від Львова - сюди відправляли в'язнів, коли львівські тюрми були переповнені (а таки були переповнені: у тюрмі на Лонцького при ліміті 1500 осіб перебувало 3 638 в'язнів).

У тюрмах Львівщини станом на 22 червня 1941 року було 5 424 в'язні. Більшості інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто - контрреволюційну діяльність.

"Процес 59-ти". У грудні 1940-го львів'ян засуджували за те, що вони - українці

Негайними офіційними заходами у вирішенні проблеми переповнення в'язниць стали наказ № 2445/М наркома державної безпеки Меркулова від 23 червня 1941 р. та наказ начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 р.

У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГУ, і тих, кого необхідно розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКГБ).

У другому документі йшлося про евакуацію в'язнів, до нього додавався "План евакуації", згідно з яким депортації з Львівської області підлягало 5 тисяч арештантів. Для цього виділялося 204 вагони.

Згідно з інструкцією НКВД СРСР від 29 грудня 1939 р., один вагон ешелону вміщував тридцять депортованих осіб, отже вказаних вагонів вистачало б на евакуацію 6 800 в'язнів. Проте евакуювали лише 1822 із 5 000 запланованих.

3602 людини залишились у тюрмах Львова. А куди поділися ешелони - документи мовчать.

Самі ж екзекуції розпочалися 22 червня - розстріляно засуджених до смертної кари. Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи.

26 червня затвердили розстрільні списки - ще 2068 осіб підлягали знищенню. Їх вбили протягом 24-28 червня.

Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в'язнів. Проте підрахунки не узгоджуються: залишилося у тюрмах 3 602 особи, а розстріляли більше.

Відповідь на це питання дає доповідна того ж таки Лермана: тут йшлося також про надходження нових ув'язнених. Тюремні документи на цих людей належним чином не оформлювали.

У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали причетними до ОУН, шпигунами, диверсантам - тобто особами, котрих належить розстріляти.

Це лише один фрагмент трагічної статистики, поняття, розділеного
Читать

На нарушителей налогового кодекса донесут стукачи-волонтеры

- За прошлый год к нам поступило больше 1700 письменных обращений, - сообщает Государственная налоговая администрация в Донецкой области. – В коллективных заявлениях, как правило, сообщалось о нарушениях при выплате заработной платы или о фактах уклонения от налогов отдельных предприятий. В связи с такой ситуацией, общественные организации Донецкой области решили поддержать налоговое ведомство в борьбе с теневым сектором экономики.

Теперь на войну с неплательщиками и нарушителями выйдут 114 добровольцев. Как именно волонтеры будут отслеживать уклонения и какие полномочия от фискальщиков получат – пока неизвестно. Известно одно – контроллеров станет больше. Сами налоговики этому только рады.

- Вопрос легализации трудовых отношений и заработной платы вызвал отклик не только у рядовых граждан региона, но и у общественных организаций. У нас появились добровольные помощники, а значит, налоговая культура граждан растет, - считает председатель ГНА в Донецкой области Александр Клименко.

===========

О древнем русском искусстве писать доносы мы хорошо знаем из не такой уж далекой истории... Вот если бы начали принимать доносы не на стонущих от гнета налогов бизнесменов, а на бандитов у власти...