<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге Добрі новини з Аушвіцу искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (5)
ZOG (1)
бабло (146)
війна (12)
влада (58)
воші (2)
ГАЗ (1)
гени (4)
герої (55)
гетто (91)
гниды (95)
гої (163)
гонево (104)
гра (15)
Гроші (12)
ГУЛАГ (10)
діти (5)
євреї (116)
жиди (59)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (60)
їжа (1)
КГБ (6)
Київ (9)
Кіт (1)
Крим (2)
лохи (130)
масони (106)
маца (1)
міфи (102)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
СБУ (3)
секс (1)
СРСР (3)
суд (1)
сша (7)
терор (24)
фарс (6)
ФБР (1)
фото (4)
ФСБ (2)
Хабад (72)
Хрень (123)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (2)
#

Календарь

 Февраль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
#

Записи

Среда 17 ноября 2010

діти,Аушвіц,Освенцім

Інколи пропагандисти припускаються брутальних помилок. Інакше чим можна було б пояснити попадання в інтернет фото на якому зображені щасливі діти у звільненому Аушвіці? Подивиться лише на пухкеньки щічки тих дітлахів!  У книзі "Anatomy of the Auschwitz Death Camp" (Автори: Israel Gutman, Michael Berenbaum, United States / 1998), на стор 413 стверджується: "На 23 квітня 1943 в таборі перебувало 2846 дітей чоловічої статі". Майже 3 тисячі лише хлопчиків! Чи могли кровожерливі нацисти допустити таке? 
 діти,війна,дети,Україна,українці,голодомор,сша,народ,Історія,кгб

діти,війна,дети,Україна,українці,голодомор,сша,народ,Історія,кгбдіти,війна,дети,Україна,українці,голодомор,сша,народ,Історія,кгб

На нижній світлині діти-поляки в концтаборі Аушвіц, жодного жидівського обличчя.
війна,Україна,українці,голодомор,сша,народ,Історія,Children,кгб,бандера
...
Читать

Понедельник 15 ноября 2010

     Uwe Boll's 'Auschwitz' Trailer

Немецкие критики призвали бойкотировать выход фильма немецкого режиссера Уве Болля "Освенцим", релиз которого намечен на 2011 год.

Многие критики посчитали трейлер фильма, насыщенный кадрами гибели узников концлагеря в газовых камерах, вырывания зубов и в сожжения в крематории детских тел, "отвратительным и возмутительным", сообщает британская газета The Guardian. Немецкий журнал Stern отмечает, что трейлер вызывает "возмущение, смятение и панический ужас".

Обозреватель журнала Escapist Том Голдман заявил, что фильм показался ему отвратительным. По его мнению, для зрителей просмотр может оказаться чересчур болезненным.

"Конечно, реальность невыносима, но здесь мы говорим о чем-то, что в действительности напоминало бойню", - ответил на это режиссер фильма Уве Болль.

По его мнению, зрители должны увидеть "настоящую, повседневную действительность" Третьего рейха. Болль сообщил, что убийства занимают в фильме всего 20 минут, а остальное время посвящено будням концлагеря.

Режиссер, который также сыграл в фильме "Освенцим" роль офицера СС, утверждает, что это - документальный фильм, хотя речь идет об игровом кино. "Я взял множество интервью у школьников по поводу Холокоста, именно они легли в основу картины. Затем съемочная группа отправилась в Освенцим, где мы сняли шокирующие сцены. Мы постарались максимально объективно показать весь конвейер смерти. Четыре тысячи детей получали выстрел в голову, прежде чем их помещали в газовые камеры!.. Затем я вновь отправился в немецкие школы и опять общался с молодыми людьми, которые понятия не имеют, что такое Освенцим. И это в немецких школах! Что уж говорить о других странах… Эти эпизоды тоже вошли в фильм", - отметил режиссер.
Болль также выяснил, что 50 % опрошенных вообще считают холокост мифом.

"Половина моей команды - евреи, и они утверждают, что моя картина станет ударом для еврейского сообщества. Все как раз наоборот! Я уверен, что сегодня, когда президент Ирана позволяет себе высказывания относительно геноцида, подвергая его сомнению, эта картина особенно актуальна", - подчеркнул режиссер.

Часть съемок фильма проходила в Хорватии. Побывал Уве Болль и в Израиле, чтобы получить консультацию в музее холокоста Яд ва-Шем и посмотреть документальный материал (о, там работают известные лжецы, видимо это они ему подкинули новую брехню о 4-х тысячах расстреляных детях, узнаю по почерку и полету фантазии!) . Болль выразил надежду, что Освенцим будет включен в программу Берлинского кинофестиваля в 2011 году.

Между тем критик Софи Альберс из журнала Stern считает, что слово Освенцим в сочетании с именем режиссера вызывает наихудшие опасения, поскольку большинство фильмов Болля, прославившегося экранизациями компьютерных игр - Bloodrayne, Postal, Dungeon Siege, FarCry и других, провалились в прокате и признаны эталоном безвкусицы. 

=======================================>

Ну вот, еще один распространитель лжи решил срубить денег на изжившем себя мифе о холокосте.
Читать
Суббота 13 ноября 2010
Сообщение прочтено 800 раз
Робер | 2010-11-13 23:56:52

У Дніпропетровську вшанували пам’ять єврейських жертв нацизму 
13.11.2010

У Дніпропетровську на будівлі Центрального універмагу відкрили меморіальну дошку на честь 11 тисяч євреїв, загиблих від рук нацистів. Про це повідомили в міжнародній громадській організації «Інститут україніки», яка брала участь у реалізації проекту.

Восени 1941 року окупанти зігнали місцевих євреїв саме до будівлі ЦУМу, звідси їх вели на розстріл. На меморіальній дошці – написи івритом та українською мовою «Це страшне місце». Сама дошка являє собою стилізоване зображення розгорнутого сувою Тори. Авторами скульптурної композиції є Олександр Фрідкіс і Ростислав Шитиков.

...
Читать

Четверг 11 ноября 2010
Сообщение прочтено 1188 раз
Робер | 2010-11-11 11:46:39

Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Герберт Тідеманн 

«Мужність означає вжиття заходів заради істини і проголошення її!»

Жан Жорес

1. Преамбула

Тема "Бабин Яр" бентежить з багатьох причин. Тому для загального огляду коротко окреслимо основні проблеми: 

  1. Масові вбивства в Бабиному Яру відбулися майже за чотири місяці до конференції в Ванзеє, де нібито вперше були заплановані вбивства.
  2. В різних джерелах широкі розбіжності між стверджуваними датами цього вбивства.
  3. Залежно від джерела, кількість жертв відрізняється на два порядки.
  4. Припускається велика кількість різних методів і знарядь вбивства.
  5. Також відсутня єдина думка щодо місця уявних вбивств.
  6. Свідки або повідомлення надають вкрай суперечливі відомості щодо інших обставин того що сталося.
  7. Число стверджуваних жертв значно перевищує число жидів, що залишилися в Києві після радянської евакуації.
  8. Досі не проведена судово-медична експертиза місця і знаряддя вбивства. Не здійснено жодної спроби встановити і забезпечити хоч якісь докази.
  9. Також видається дивним, що совєти використовували як звалище для спалювання міського сміття місце, де заклятий ворог нібито вбив безліч безневинних людей під час «Великої Вітчизняної війни».
  10. І, нарешті, твердження про масові вбивства спростовані аерофотозйомками воєнних часів.

Для дослідження вищезазначених проблем ми будемо використовувати стандартні наукові методології. Після вступної інформації, яка полегшить спільне розуміння теми, окремими розділами будуть представлені перші повідомлення, свідчення очевидців, інші джерела; також будуть обговорені конкретні питання, що виникають з контексту. Окремий розділ присвячений основним питанням [1].

2. Вступ

Із взяттям німцями 19 вересня 1941 р. Києва безлади в місті не припинилися. Після вступу німецьких військ, в Києві «потужні вибухи відбувалися один за іншим». [2] 24 вересня був висаджений в повітря готель "Континенталь" разом із штабом польової комендатури 6-ї армії. 25 вересня місце охопили пожежі, повністю запалав Хрещатик. Заздалегідь встановленими мінами були знищені майже всі громадські будівлі після розташування там німецьких військ, котрі внаслідок вибухів зазнали значних втрат2. Наприкінці вересня були знайдені радянські мапи з місцями установки радіокерованих мін, де були позначені щось із 50 підготовлених для підривання об'єктів. Також виявлено величезну кількість мін, вибухових речовин і "коктейлів Молотова".

Значну частину центру міста було спалено і біля 50000 осіб залишились безхатченками. Сотні німецьких солдат загинули при гасінні пожеж. В місті перебувало чимало надісланих совєтами організованих диверсантів і партизанів - Київ залишався полем бою. 

Згідно з представленим Міжнародному військовому трибуналу (МВТ) документом, що має досить підозріле походження, в Києві начебто заарештували всіх жидів і 33 771 з них знищили 29 і 30 вересня - помстившись таким чином за "підпал" [3].

До евакуації в Києві жило близько 175 000 [4] або навіть всього 160 тисяч [5] жидів. Проте, Звіт айнзатцгрупи про події № 106 від 7 жовтня 1941 року, стверджує:

"Вважається, що число жидів становить 300000 [...]." [6] 

28 вересня 1941 нібито за допомогою плакатів жидам наказали [7] взяти своє майно і зібратися наступного дня 29 вересня на певному розі вулиць. Звідти вони начебто повинні були йти до Бабиного Яру, що на північно-західній околиці Києва.

"Бабин Яр" перекладається приблизно як «яруга старих жінок».
Читать

Среда 10 ноября 2010
Сообщение прочтено 407 раз
Робер | 2010-11-10 14:06:06

 Рекомендую всім прочитати «Індустрію Голокосту» — книгу американського політолога Нормана Фінкельштейна. Він єврей і добре знає суть "шоабізнесу". Після появи цієї книги цей термін також використовується для критики брехні і зловживання пам’яттю Голокосту.

В своїй книзі «Індустрія Голокосту, Міркування про експлуатацію страждання євреїв» (англ. The Holocaust Industry: Reflections on the Exploitation of Jewish Suffering) Норман Фінкельштейн стверджує, що певні кола в США та Ізраїлі зловживають та експлуатують пам’ять Голокосту для свого власного збагачення і виправдовування дій Ізраїлю на Близькому Сході.  Ці твердження і книга набули неабиякого розглосу, схвальних відгуків та гострої критики як в США так і в інших країнах світу.

Норман Фінкельштейн пояснює, що ця тема для нього — сина жертв Голокосту - має велике персональне значення і називає написання її справою честі. Він пояснює необхідність написання цієї книги тим фактом, що на його думку виникла ціла індустрія, яка займається відвертою експлуатацією пам’яті Голокосту і тим самим плюндрує та спотворює пам’ять про страждання людей, а також цим самим сприяє зростанню антисемітизму в світі. Він зокрема стверджує, що:
  • впливові єврейські організації експлуатують трагедію Голокосту задля політичного та фінансового зиску.
  • існують численні шахраї, які приписують себе до жертв Голокосту і що сама кількість жертв штучно завищується.
  • звинувачує Індустрію Голокосту в монополізації страждання; стверджує, що трагедія єврейського Голокосту штучно перебільшується як незрівняна трагедія людства, гірша за всі інші.
  • деякі організації, які представляли інтереси жертв Голокосту не завжди виплачували всі кошти компенсацій потерпілим, привласнили деякі кошти і використовують гроші для увіковічення індустрії Голокосту.
  • інші народи загалом і безпідставно звинувачуються у неприродній ненависті до євреїв і в активній участі у їх винищенні.
  • піддає критиці той факт, що компенсація вимагається від німців і швейцарців і ігнорується така ж практика американських банків під час війни.

Скачати книгу (російською) та почитати он-лай можна отут: http://warrax.net/industria/cover.html 

 

См. также

«Щоденник Анни Франк» - відверту фальсифікацію зробили міжнародним культурним надбанням

Почему я не верю в холокост?

Понедельник 8 ноября 2010
Сообщение прочтено 1430 раз
Робер | 2010-11-08 12:08:12

Першою великою брехнею, пов'язаною з голокостом, була книга «Размальований птах» (англ. The Painted Bird) польського емігранта єврейського походження Єжи Косинського (справжнє ім'я - Йосеф Левінкопф). За поясненнями Косинського, він писав цю книгу англійською мовою, щоб «мати можливість писати безпристрасно, без емоційних асоціацій, які завжди викликає рідна мова». Насправді, всі частини написані (до цих пір невідомо ким) польською мовою. Ця книга видається за автобіографічну розповідь Косинського про поневіряння самотньої дитини польськими селами під час другої світової війни. Насправді Косинський всю війну жив у своїх батьків. Лейтмотив книги — сексуальний садизм, якому віддається польське селянство та калмики, які визволяли село в лавах Червоної армії. Читачі, які познайомилися з цією книжкою до її публікації, жартували, що її слід віднести до розряду «жорсткого порно» і вона являє собою «плід розуму, схибленого на садомазохізмі». Майже всі розказані ним епізоди Косинський вигадав. Польських селян, серед яких він жив, він зображує затятими антисемітами. «Бий євреїв! Бий виродків!» — Кричать вони в його книзі. Насправді, сім'ї Косинського надали притулок польські селяни, хоча вони знали, що це єврейська сім'я і, якщо це відкриється — на них чекають жахливі наслідки.

У журналі «Нью-Йорк Таймс бук рев'ю» Елі Візель вихваляв цю книгу як «одне з кращих» звинувачень нацизму, «написане з глибокою відвертістю і сентиментальністю». Синтія Озік хвалилася, що вона відразу ж здогадалася, що Косинський — це єврей, який пережив Голокост. Навіть коли Косинського пізніше було викрито як літературного шахрая, Візель продовжував обсипати похвалами його «чудовий твір».

Книга Косинського стала одним з основних текстів Голокосту. Вона була бестселером, отримала премії, її перевели багатьма мовами і викладали у вищих школах і коледжах. Косинський роз'їжджав з лекціями і називав себе «Елі Візель задешево» (гонорари Елі Візеля за розповіді про Голокост сягали 25.000 доларів). Навіть коли його нарешті викрили, «Нью-Йорк Таймс» продовжувала його захищати , стверджуючи, ніби Косинський став жертвою комуністичної змови.

Цитата з книги Є.Косинського «Размальований птах»:

Іноді ночима люди, які рушили до крематорію, викидали з вікон немовлят, сподіваючись, що ті залишаться живі. Часом комусь вдавалося вирвати дошку з підлоги вагону, і найхоробріші євреї стрибали в дірку і розбивалися на смерть об посипані дрібним щебенем шпали, рейки або дріт. Понівечені, розрізані колесами тіла втікачів скочувалися з насипу у високу траву.

Вдень, походжаючи вздовж шляхів, селяни знаходили останки сміливців і швидко роздягали їх. Обережно, щоб не забруднитися поганою нехрещеною кров'ю, вони у пошуках коштовностей зривали з трупів білизну. Біля знахідок часто спалахували сварки і бійки. Оголені тіла залишали лежати між рейками, де на мотодрезині щодня проїжджав патруль. Німці поливали понівечені останки бензином і спалювали їх або закопували під насипом.

Пропоную вам ще одну цитату з цього "одного з кращих звинувачень
Читать

Среда 3 ноября 2010

У жовтні 1995 р. Ірен Зісблатт (Irene Zisblatt), яка дивом пережила Голокост, дала інтерв'ю для документального фільму «Останні дні» (The Last Days) Стівена Спілберга. Вона була однією з п'яти дивом переживших Голокост, яких відібрали для розповіді своєї історії для фільму, що вийшов на екран в 1998 році і отримав премію Американської академії кіномистецтв "Оскар" як кращій документальний фільм. В фільмі субтитри гарантують глядачу: "Все, що ви зараз побачите це правда" (Everything you are about to see is true), а Зісблатт повідомляє:

-Вона втікла із середини газової камери "I was sent to the Gas Chamber but it was full!";
-Після втечі з газової камери мужній єврей загорнув її голу в ковдру і жбурнув через електрифікований колючий дрот огорожі табору на відкриту платформу потяга, який відвіз її в безпечне місце;
-Вона ледве уникнула, щоб Ільза Кох зробила з її бездоганної шкіри абажур ("Ilse Koch wanted My Skin For Lampshades!");
-Доктор Менгеле видалив її татуювання;
-Вона була "морською свинкою" Менгеле, яка пережила кілька експериментів, в тому числі один, щоб зробити її очі блакитними.
...
Читать

Понедельник 1 ноября 2010
Сообщение прочтено 1669 раз
Робер | 2010-11-01 21:15:21

Герман Розенблат (Herman Rosenblat), єврей, який "дивом пережив" нацистські концтабори, написав автобіографічну книгу «Ангел за парканом» (Angel at the Fence).

Розенблат під час Другої світової війни підлітком був ув'язнений у Шлібені — підрозділі концентраційного табору Бухенвальд, і вижив завдяки Ромі Радзіцкі — 9-и річній єврейській дівчинці, яка жила поруч у місцевому господарстві і видавала себе за християнку. Розенблат розповів, що він познайомився з Ромою, коли вона залазила на огорожу з колючого дроту, з якої 7 місяців поспіль кидала йому яблука, поки Розенблата не направили в інший концтабір. Пізніше, в 1957 році, Розенблат і Радзіцкі знову зустрілися випадково на Коні-Айленд, коли Розенблат погодився на побачення наосліп з польською іммігранткою. Під час розмови обидва зрозуміли, що вже зустрічалися. Незабаром вони одружилися і прожили разом більше 50 років.

Опра Вінфрі назвала це «найбільшою історією кохання за 22 роки існування свого шоу, про яку ми коли-небудь розповідали в ефірі». Цю історію називали «Великим коханням Голокосту».

Однак дослідники Голокосту почали сумніватися в достовірності деталей розповіді. Вони довели, що в Радзіцкі не було навіть фізичної можливості щось перекинути Розенблату в концентраційному таборі і що насправді Радзіцкі працювала на фермі неподалік від Бреслау — в 210 кілометрах від Розенблата.

Опра Вінфрі заявила що "дуже розчарована".

У 2008 році видавництво Berkley Books скасувало публікацію книги, також були відмінені зйомки фільму під назвою «Квіти біля паркану» з бюджетом $25 млн.

 

Див. також

«Щоденник Анни Франк» - відверту фальсифікацію зробили міжнародним культурним надбанням

Вы знаете что такое хуцпа?

http://literrev.blogspot.com/2008/05/blog-post.html

Почему я не верю в холокост?

юрген граф ревизионизм холокоста

холокоста не было

опровержение холокоста

был ли холокост

мифы о холокосте


Читать

Воскресенье 31 октября 2010
Сообщение прочтено 454 раз
Робер | 2010-10-31 15:44:28

У фільмі С.Спілберга "Список Шиндлера" розповідається як багатий єврей Оскар Шиндлер врятував життя більш ніж тисячі польських євреїв під час Голокосту наймаючи їх на роботу на власностворену фабрику. Для надання фільму більшої достовірності його знято на чорно-білу плівку.

Ревізіоністи Голокосту Ернст Цюндель та Фрідріх Берг оповідають іншу версію цієї історії: коли в листопаді 1944 року радянська армія перебувала на підступах до Пласова — табору в п'ятдесяти кілометрах на схід від Освенціму, Шиндлер і тисяча з гаком євреїв прийняли рішення йти на захід з відступаючими нацистами, замість того, щоб залишитися і бути визволеними радянськими військами. Деякі з них навіть провели наступні кілька тижнів в Освенцімі, але ніхто з них не загинув у «газових камерах» — навіть у фільмі. Навіть на внутрішній стороні обкладинки роману, за яким знімався фільм, написано: «Ця книга є художнім твором. Імена, персонажі, місця і події є продуктом уяви автора або використовуються фіктивно. Будь-яка подібність з реальними подіями або місцями або особами живими чи мертвими є цілком випадковою».

Ернст Цюндель також довів, що деякі події з фільму просто не могли відбуватися. В інтернеті можна найти безліч інформації, схем, які свідчать, що в коменданта табору Амона Гета навіть не було можливості стріляти з балкону свого будинку із гвери в ув 'язнених, адже його будинок розташовувався нижче бараків... Та й навіщо йому було знищувати робочу силу?

Інші критики також стверджують, що події фільму є перекрученими і зовсім не збігаються з реальністю. За словами Девіда Брукшмидта, вдова Оскара Шиндлера Емілі Шиндлер охарактеризувала фільм Спілберга як «брехню». Девід Кроу, професор історії з Північної Кароліні, пов'язаний з Американським меморіальним музеєм Голокосту у Вашингтоні, в інтерв'ю New York Times стверджував, що коли складалися списки, Шиндлер фізично не міг приймати у цьому участь, оскільки перебував в той час у в'язниці за підозрою у підкупі нацистського офіцера СС коменданта концентраційного табору Амона Гета, роль якого у фільмі виконав Ральф Файнс, також бухгалтер Шиндлера Іцхак Штерн (Бен Кінгслі) не працював на нього в цей період. Кроу виявив також, що ізраїльтяни зарахували Шиндлера до праведників світу не в 1958 році - за 16 років до його смерті - а тільки в 1993, коли на зйомки фільму Спілберга до Єрусалиму прибула дружина Оскара Емілія. Кроу також розповів, що після війни Шиндлер крав гроші в тих кого він рятував, а Емілія назвала його «аморальним розпусником».

В США жартівники замість "Schindler's List" (Шиндлерс лист - список Шиндлера") кажуть "Swindler's Mist" (Свіндлерс міст - містифікація шахрая).

http://literrev.blogspot.com/2013/03/blog-post_6899.html

Суббота 30 октября 2010
Сообщение прочтено 1470 раз
Робер | 2010-10-30 11:54:24

Дамо слово іудеям:

Відкритий лист Стівену Спілбергу

Дорогий пане Спілберг!

Як хотілось би, щоб Ви були так само чесні, як і талановиті!
Виступаючи по французькому телебаченню, Ви пообіцяли розгорнути пропаганду голокосту в німецьких школах. На Вашу думку, покази свідків здатні переконати будь-якого слухача, що в газових камерах дійсно загинуло шість мільйонів жидів. Як жид, який ось вже 20 років займається проблемами Холоскосту, я відчуваю себе зобов`язаним привернути Вашу увагу до ряду фактів.

Факти — річ вперта. І через те, що суперечити їм неможливо, наші співплемінники застосували огидний захід: вони змусили прийняти сталінсько-оруеллівські закони, які просто забороняють згадувати будь-які факти відносно "шестимільйонних жертв газових камер". Таким чином, Холокост перетворився в догму, яку всі зобов`язані сприймати як чистої води одкровення. Тих же, хто не хоче дотримувати мовчання й молитися на цей міф, чекає штраф, заточення у в`язницю, а часом — і те, і друге.

Професор Форіссон, що віддав вивченню цієї теми 20 років, зазнав переслідувань і втратив практично все.

Такі закони можуть здаватися безглуздими, але віддайте поліцію та правосуддя всіх країн до рук пана Леві — і Вам стане не до сміху. Ми живемо в XX столітті. Ці закони слугують немов би абсолютним підтвердженням фальшивки, вони перешкоджають математичному та технічному аналізу невідповідностей голокоста.

Але, сер, Ви не знайдете жодного очевидця знищення шести мільйонів жидів. Ви не знайдете жодного свідка того, що поруч з крематоріями стояли газові камери, які знищували тисячу, а то й дві тисячі чоловік одразу,  Зверніть увагу на додаток до мого листа під назвою "Голокост очима Шерлока Холмса", який  містить  квінтесенцію двадцятирічного дослідження цієї теми.
Я берусь обгрунтувати як математично, так і технічно, що знищення шести мільйонів жидів у газових камерах — цілковите безглуздя.
Що ж стосується лементування та слини, що видаються з приводу голокосту сьогодні, через півстоліття після війни — вони не можуть викликати нічого іншого, окрім відчуття гидоти. Це — ганьба і сором на наші голови. Жоден народ в історії людства не тужив так голосно про свої втрати, якими б дійсними вони не були, через п`ятдесят років. Навіть аби в газових камерах дійсно загинуло шість мільйонів жидів, підіймати неймовірний галас з цієї нагоди й продовжувати наживатися на подіях давно минулих днів було б щонайменше непристойно. Та й друге питання напрошується: а ким були лихварі Веймарської республіки? їхню національність Ви знаєте не гірше за мене.

Але нам всім добре відомо, що постійно згадуване число загиблих — це величезне перебільшення. Та і газові камери на основі "Циклона-Б" просто неможливо створити технічно (це видно хоч би з матеріалів суду над концерном Дегеш в 1949 році).

Дійсно, в німецьких концтаборах від тифу та голоду померло 150-200 тисяч жидів.  Багато загинуло у боротьбі проти Німеччини, якій ми, жиди, оголосили війну ще в 1933 році! (Гітлер мав алергію до гегемонії золота та долара, а розгортання військового виробництва дало роботу шести мільйонам безробітних).
Ви чули про одну з книг того періоду, яку написав наш співплемінник Кауфман? Вона називалась "Німеччина має зникнути".  Ми знаємо про 80 мільйонів гоїв, знищених в СССР, політичний режим якого створювався чи не виключно жидами, починаючи з Маркса та Варбургів і закінчуючи Кагановичем, Френкелем, Ягодою та виконавцями їхньої волі. Ми знаємо, що після 1945 року американці та москалі убивали та ґвалтували німців по всій Європі, від Литви до Албанії. Ми знаємо, що вже після війни півтора мільйона німецьких військовополонених померло
Читать

Назад123...91011Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены