"Своей отставкой Михаил Цымбалюк выразил протест против действий правоохранительных органов, которые вопреки решению суда о запрете митингов фактически под конвоем завели в город провокаторов, которые реализовали сценарий, написанный за пределами Украины".

По его словам, ни губернатор, ни другие руководители города не знали, что правоохранительные органы "по прямому указанию министра впустили автобусы с провокаторами, которые были утром задержаны в окрестностях Львова".

По информации нардепа, в этих автобусах находилось "полторы сотни российских шовинистов, которым милиция позволила спокойно провести митинг на Холме Славы и развернуть красный флаг, чем прямо нарушила закон".

Кто бы сомневался, что эта провокация была спланирована властью, она же Партия регионов... а ими как всегда руководили  российские спецслужбы... исподволь готовили провокацию, подонки... да еще и на форумы и блоги запустили свою агентуру поднимать визг... наша власть работает на чужую державу...

 Почему 9 мая - не праздник

              Так вот она, ваша победа!
              А. Галич

И было так: четыре года
В грязи, в крови, в огне пальбы
Рабы сражались за свободу,
Не зная, что они - рабы.
А впрочем - зная. Вой снарядов
И взрывы бомб не так страшны,
Как меткий взгляд заградотрядов,
В тебя упертый со спины.
И было ведомо солдатам,
Из дома вырванным войной,
Что города берутся - к датам.
А потому - любой ценой.
Не пасовал пред вражьим станом,
Но опускал покорно взор
Пред особистом-капитаном
Отважный боевой майор.
И генералам, осужденным
В конце тридцатых без вины,
А после вдруг освобожденным
Хозяином для нужд войны,
Не знать, конечно, было б странно,
Имея даже штат и штаб,
Что раб, по прихоти тирана
Возвышенный - все тот же раб.
Так значит, ведали. И все же,
Себя и прочих не щадя,
Сражались, лезли вон из кожи,
Спасая задницу вождя.
Снося бездарность поражений,
Где миллионы гибли зря,
А вышедшим из окружений
Светил расстрел иль лагеря,
Безропотно терпя такое,
Чего б терпеть не стали псы,
Чтоб вождь рябой с сухой рукою
Лукаво щерился в усы.
Зачем, зачем, чего же ради -
Чтоб говорить бояться вслух?
Чтоб в полумертвом Ленинграде
От ожиренья Жданов пух?
Чтоб в нищих селах, все отдавших,
Впрягались женщины в ярмо?
Чтоб детям без вести пропавших
Носить предателей клеймо?
Ах, если б это было просто -
В той бойне выбрать верный флаг!
Но нет, идеи Холокоста
Ничуть не лучше, чем ГУЛАГ.
У тех - все то же было рабство,
А не пропагандистский рай.
Свобода, равенство и братство...
Свободный труд. Arbeit macht frei.
И неизменны возраженья,
Что, дескать, основная часть
Из воевавших шла в сраженья
Не за советскую-де власть,
Мол, защищали не колхозы
И кровопийцу-подлеца,
А дом, семью и три березы,
Посаженных рукой отца...
Но отчего же половодьем
Вослед победе в той войне
Война со сталинским отродьем
Не прокатилась по стране?
Садили в небеса патроны,
Бурлил ликующий поток,
Но вскоре - новые вагоны
Везли их дальше на восток.
И те, кого вела отвага,
Кто встал стеною у Москвы -
За проволоками ГУЛАГа
Поднять не смели головы.
Победа... Сделал дело - в стойло!
Свобода... Северная даль.
Сорокаградусное пойло,
Из меди крашеной медаль.
Когда б и впрямь они парадом
Освободителей прошли,
То в грязь со свастиками рядом
И звезды б красные легли.
Пусть обуха не сломишь плетью,
Однако армия - не плеть!
Тому назад уж полстолетья
Режим кровавый мог истлеть.
И все ж пришел конец запретам,
Но, те же лозунги крича,
Плетется дряхлый раб с портретом
Того же горца-усача.
Он страшно недоволен строем,
Трехцветным флагом и гербом...
Раб тоже может быть героем,
Но все ж останется рабом.
И что ж мы празднуем в угоду
Им всем девятого числа?
Тот выиграл, кто обрел свободу.
Ну что же, Дойчланд - обрела.
А нас свобода только дразнит,
А мы - столетьями в плену...
На нашей улице - не праздник.
Мы проиграли ту войну.

9 мая 2002

Нестеренко Юрий Леонидович

Власно, це декілька записів, зроблених великим українцем Олександром Довженком 26 червня 1946 року. Але вони сповнені надзвичайними почуттями і музикою, яка невластива жидівським поетам (як відомо, всі пісні про війну написані жидами - і всі як одна на мотив "Мурки").  Вони актуальні і сьогодні - рівно через 65 років... Ці записи я розташував у формі білого вірша, зберегши їх послідовність.

Огні горять.

Музика грає.

Майорять кров'ю стяги Перемоги.

Гримить майдан Червоний

під тягарем

іржавої надлюдської божественної слави.

Скрегочуть танки,

виють радіо-поети панегірики

маршалам,

коням,

залізу

і знакам нагрудним великих подій.

Салюти.

Горді плани.

Міжнародний вплив.

Свято Перемоги.

А на полі,

позапрягавшись у плуг,

напруживши м'язи

і голови зігнувши від потуги,

орали вдови й корови

і тихо плакали,

вмиваючи слізьми свої права і обов'язки неухильні

Читать

За повідомленнями українських ЗМІ,  польські фахівці знайшли 7 травня  в Биківні ідентифікаційний номер польського поліцейського, що є доказом розстрілів російськими чекістами польських офіцерів в лісі під Києвом у 1940 році під час російської окупації України.

Як передає Polskie radio, за різними даними в Біківні покояться близько 3,5 тис. поляків. За словами представника польської ради охорони пам'яті, боротьби і мучеництва Мацея Данцевича, дана знахідка надзвичайно важлива.

«За останні роки наших пошуків не було речей, які б однозначно вказували ім'я і прізвище з так званого «українського катинського списку», — підкреслив він.
...
Читать

 Сьогодні вранці у Львові було побито голову обласної організації Антифашистського комітету, члена КПУ Олександра КАЛИНЮКА.

Як передає кореспондент УНІАН, перед цим керівництво міста та області поклали до пагорба Слави, де горить Вічний вогонь, квіти та вінки з нагоди 66-ї річниці Перемоги.

З 9.30 до пагорба Слави почали сходитися представники ветеранських організацій та активісти ВО «Свобода». У цей час за кілька десятків метрів від пагорба було побито О.КАЛИНЮКА.

Як повідомив УНІАН сам О.КАЛИНЮК, коли він з квітами підходив до пагорба Слави, до нього підійшли троє молодиків з нарукавними жовто-синіми пов’язками, які представилися йому членами ВО «Свобода», і заявили, що не допустять, щоб він та представники ветеранських і лівих сил проводили сьогодні свої заходи у Львові.

«Вони почали мені викручувати руки, зірвали медаль з грудей і Георгіївську стрічку, після чого почали бити. Підоспіли працівники міліції, які доставили мене у травмпункт 8-ї лікарні Львова, де я зараз і перебуваю», - повідомив О.КАЛИНЮК.

За словами О.КАЛИНЮКА, після проведення необхідних медичних обстежень він їде у райвідділ міліції складати протокол про напад на нього.

Представники ВО «Свобода», партії «Родина», ветеранських організацій та «Русского единства» з 10.00 почали збиратися на Марсовому полі. Близько двох тисяч працівників міліції, а також бійців спецпідрозділу «Беркут» оточили щільним кільцем місце поховання воїнів, і лише окремі ветерани мали змогу пройти туди, щоб покласти квіти.

Без символіки і плакатів представники лівих і ветеранських організацій разом із членами «Родини» і «Русского единства», які приїхали з Одеси та Криму, просто стояли біля місць поховань, не проводячи ні мітингу, ні попередньо запланованих виступів і не маючи змоги покласти квіти.

Як зазначив у коментарі УНІАН депутат Одеської обласної ради, член партії «Родина» Костянтин ГРІНЧЕНКО, «ми сюди приїхали на День міста Львова, а також вклонитися могилам полеглих воїнів, серед яких можуть бути і наші земляки з Одещини». «Львів мені також рідне місто, у 1982 році я тут закінчив вище військово-політичне училище. Цього року вперше приїхали до Львова подивитися, як тут святкують 9 травня, оскільки це перша річниця влади, яка не боронила нам приїхати до Львова і не ущемлює права ветеранів», - додав К.ГРІНЧЕНКО.

За його словами, вони “наштовхнулися на те, що місцеві радикальні сили чинять спротив ветеранам, які хочуть покласти квіти до могил бойових побратимів, а молодики, які за зовнішністю виглядають на футбольних фанів, усіляко провокують їх на сутички та бійки, вириваючи з рук оберемки квітів”.

На даний час біля пагорба Слави, щільно оточеного кордонами міліції, зібралися декілька сотень представників ВО «Свободи» і молодих людей, деякі з яких одягнені у футболки з написами «Бандерівець», у багатьох - пов’язки з написами «Свобода» або із символікою футбольного клубу «Карпати».

Вони скандують: «Ганьба!» і не пропускають до пагорба Слави жителів Львова та області, які хочуть покласти квіти до могили Героя Радянського Союзу Миколи Кузнєцова та інших визволителів Львова.

Як повідомили УНІАН представники ветеранських організацій, під час протистояння між ветеранами та активістами ВО «Свобода» було піднято прапор Російської Федерації, який “молодики вирвали і спалили”.

=================

У Львові стріляли в «свободівця»

У Львові з пораненням у ногу госпіталізовано у 8-му лікарню члена ВО «Свобода», помічники депутата міської
Читать

Сатанист Кирилл не смог собрать аншлаг.

В Харькове, на крупнейшей в Европе площади Свободы, завершилось выступление патриарха неканонической церкви Московского патриархата Кирилла (Гундяева).

Как сообщает УНИАН, на площадь удалось согнать около 5 тысяч человек.

См. также

Московская “церковь” и ее “отец”. Неужели вы верите московским попам?

Патриархи четырех старейших Церквей мира указали РПЦ (КГБ), что Украина не является ее канонической территорией

Чому в УПЦ розчарувались у патріархові Кирилові?

РПЦ  втрачає вплив у православному світі 

Паломников к Патриарху Кириллу согнали фотошопом (фото). О том как врут попы из сатанистской секты МП (КГБ)

РПЦ (КДБ). Московські попи-бариги все тугіше набивають капшук

Московская “церковь” и ее “отец”. Неужели вы верите московским попам?

Добрая новость для гламурных истинных верующих: патриарх Кирилл Гундяев плавает на яхте за 4 млн долл (с фотографиями)

Для набожних лохів: народ злидарює, а житомирський піп УПЦ МП їздить на богослужіння на "Лексусі" за 1,5 млн ФОТО

Навіжений Агафангел лякає росіян страшною «українською» загрозою

Мордвин Гундяй кожним своїм візитом здобуває все більше ворогів в УПЦ МП

Шокирующее видео о бизнес-империи московских попов в Лавре - дорогие лимузины, телефоны "Верту", кабаки, ложь, безбожие, сатанизм, гомосексуализм

Патріарх Кирил – як уособлення духовної деградації Росії. Московська Патріархія – не церква, а потужна бізнес-імперія

РПЦ  втрачає вплив у православному світі

Московский патриархат пытается присвоить себе историю Киевской Церкви

Вопрос обязательного вывешивания копий Знамени Победы 9 мая вызвал бурную реакцию не только украинцев и общин западных областей Украины. Для крымских татар любое знамя красного цвета болезненно воспринимается даже если это Знамя Победы. Об этом накануне вечером, 6 мая, в эфире «Шустер Live» сообщил народный депутат Украины Олесь Доний. Так, по его словам, в Музее современного крымско-татарского искусства в Бахчисарае находится очень грязный красный флаг с советским гербом. «Я вначале не понял и спросил у работников музея, что это, собственно, означает. Мне ответили, следующее: «Это наше старшее поколение любит показывать пример молодому поколению, люди ходят по красному полотну». У нас нет презренного отношения к флагам, а там, в Крыму, где крымско-татарский народ пережил депортацию, который пережил физическое истребление, старики показывают пример отношения к этой символике. Символике, под которой убивали и истребляли нацию», - сказал Олесь Доний.

Напомню, дискуссия в обществе по поводу реанимирования фашистско-советских символов была спровоцирована внесением изменений в Закон «Об увековечивании Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов (относительно порядка официального использования копий Флага Победы)». Изменения обязывают органы местного самоуправления вместе с символами украинского государства вывесить еще и копии Знамени Победы. Правда, закон не указывает кто будет финансировать этот идиотизим.

Украинцы — это плохо,
Добкин, Кернес — хорошо,
Украинцы — это плохо,
Аделаджа — хорошо.

Украинцы — это плохо,
А вот Фельдман — хорошо,
Украинцы — это плохо,
А Табачник — хорошо.

Украинцы — это плохо,
Богословская — не плохо,
Украинцы — это плохо,
А Арфуш — совсем не плохо.

Украинцы — это плохо,
Черновецкий — хорошо,
Украинцы — это плохо,
Гурвиц — это хорошо.

Тина Кароль — как чудесно!
Украинцы — плохо.
Таня Либерман прекрасна!
Украинцы — плохо.

Вот Кауров Будулай — депутата выбирай!
Жвания, Григян, Васадзе — все славяне, все свои!
Украина — это плохо,
Вся фашистская она.

Украинцы все фашисты,
Нехорошие они.
Против них антифашисты,
Толерантные они.

Чтоб фашизм нам победить -
Украинцев всех убить!
Потому что если нет -
Будет новый Святослав,

Новый Гонта, Зализняк,
И Хмельницкий, и Богун,
Будет Довбуш, Кармалюк,
Скоропадский, Болбочан,

И Петлюра, и Махно,
Коновалец и Бандера,
И прийдет Роман Шухевич -
Он со шмайсером , в крестах, -

Нагонять тотальный страх.
Вот поэтому и надо
Украинцев всех убить,
А фашистскую их землю

АрфушАми заселить.
И наступит толерантность
Без фашистских украинцев:
Вместо свастики фашистской

Там где был Собор Софии
Будет центр жертв голокоста
И музей фашистских жертв,
Чтобы каялись фашисты,

И платили жертвам деньги,
Можно в долларах и евро,
И наличкой тоже можно,
Потому что виноваты,

Что такими родились,
На земле своей фашистской,
Где кровавые погромы
Сотворили гайдамаки.

В общем, стыдно и немодно
Быть фашистским украинцем,
Провокатором-злодеем,
маргиналом-экстремистом

В кожній розмові з жидами в українській мові мені приходилось вияснювати насамперед справу назви "жиди" і "євреї". Головно ж тоді, коли мав до діла з новим емігрантом з СССР. Справа в тому, що в російській мові прийнято назву "євреї", а назві "жид" надано значення національної образи й зневаги. Такий підхід накинули москалі в окупованій Україні українській мові.

Але, такий підхід неправильний. Назва "єврей" московська. В українській мові, як і в інших словянських мовах, від найдавніших часів вживається назву "жид", яку принесли в славянські краї з Франції й Німеччини самі жиди. Ні французи слово "жид", ні німці свого "юде" не вважають образливим, і ані їм, ані французьким, чи німецьки, як і польським, чеським жидам ніколи на думку не приходить міняти це на російську назву "єврей". То чому ж українську мову засмічувати москалізмом "єврей"? Тим більше, що українці під назвою "жидівська" мова мають завжди на увазі "їддіш", що постала з німецької, а під "єврейська" мова ту мову, якою говорили жиди в давнині й говорять сьогодні в Ізраїлю. Та й англійці вживають "Джу", а не "Гібрю".

Українські літописці й українські історики виразно подають, що в Києві за княжої Руси була "жидівська", а не "єврейська" дільниця і "жидівські", а не "євpейські" ворота.

Тільки в перекладі Святого Письма вжито назву "євреї". (Звідти взяли цю назву москалі і це й є однією з вказівок, що російська мова розвинулася з церковної мови Кирила-Методія, а не з якоїсь "пра-руської"). В українських перекладах Святого Письма вжито назву "євреї" для підкреслення, що йдеться про біблійні часи, а не про нову добу, в якій українці вже від княжих часів вживали тільки назву "жиди".

Тому в моїх писаннях я послідовно вживаю "споконвічну" українську назву - "жиди".

На світлині  автор - в'язень концтабору Авшвіц, липень 1942 р.   

Др. Петро Мірчук - почесний член Jewish Identity Center, Chapel of Four Chaplains  і член Єврейсько-Українського Товариства Співпраці в Ізраїлю.

В польсько-українському середовищі назва "жид" ніколи не мала суто
Читать