"коли він вже стане самостійним?"- подумалось і різко перехотілось, щоб він ставав таким. тому що... Тільки пристосуєшся і знаєш як себе вести з ним -як "оп" і знову новий період. У нас період не то щоб взросління, а якоїсь ліні. Та і не те щоб ліні, а нерозуміння для чого "те", а для чого "се".. А хочеться тільки те що хочеться. Тобто гратися, ліпити, ноутбук з іграми, ролики, велосипед... і ще карточки "Трансформерів" колекціонувати. І як йому розтлумачити щоб зрозумів, що для того щоб щось мати його потрібно заробити? і що життя це не тільки байдики і гульки? і що потрібно своєю голівкою думати, а не тільки "ма" та "па" , ба.. Ніби то і розуміє. Коли щось хоче, то як за свої ж заслуги одержує, але всерівно потрібно як би змушувати.. і знову і знову роз*ясняти, або набратись терпіння і чекати поки в нього терпіння чогось не робити лопне.. або вже так приспічить.. Вчора в мене не хватило терпіння. Лопнуло! І сварки повна квартира була. Вже англійську з папою довчав(жесть ). А я щоб не виходити з себе сюди залізла. Він якби і робить те що потрібно, але так неохоче . Все сидить і сидить.. пока не набридне. Потім "ой! а що я робив?" а "де" , а "куди", "я забув.. допоможи.. знову роз*ясни. Саме краще допомагає піджопник, або лисак... Але так цього не хочеться . І не будеш же кожен день.. або з періодичністю. От і набираешься терпіння роз*яснюєш ще і ще і.... а потім перероста в нотаціі..а через кілька днів, або тижнів в покарання.. а потім і в лисак. Вчора не дійшло. Ну не можу я так. Але й терпіння вже... вся аж кипіла. В нього є така хитрість, щоб згладити.. просити пробачення. І так жалібно. А потім різко з*їзжати на якусь іншу тему.. щоб зуби заговорити. Розумію. Потрібен час і наполеглива праця, яка потребує терпіння і любові. Але ось якраз в цьому випадку в мене його чомусь не вистачає. Терпіння. І не чомусь.. а тому що я не розумію ну як так не розуміти... або не розуміти , що краще швиденько... чи тільки одним ділом , щоб охайно і правильно.. і краще один раз але уважно і щоб один раз.... Минулої осені веду своє дитя в школу і радію, що він вже такий дорослий. Практично самостійни. Що я вже більш вільна. І тут до мене доходить  Що ні. Тільки він підріс , як знову сюрпрайз :). Ну не те щоб несподіванка. Самій захотілось. Але і знову і знову по кругу.. Але вже з досвідом і терпіння можливо натренерую можливо та і це вже дівчинка зи: потрібно нам одне від одного відпочить |
МетаКонтакт
Блог
Фото
Чат
Знакомства
Форум
Почта
ЛС
на якому він вимірює тиск, дивиться аналіз крові, цікавиться як його пацієнтка почувається і знову виписує ліки.
