Авторизация
Блог
Меню

Календарь
 Август 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Пятница 9 декабря 2011
Сообщение прочтено 553 раз

"Зимно так"

 


Комментарии (4)  
Суббота 3 декабря 2011
Сообщение прочтено 1923 раз

Чи думали наші, не такі вже й далекі, пращури, та й ми всього якихось 20 літ тому, що Ось Так розмовлятимуть 85% молоді України?!! Вони Ось Так розмовляють Спокійно, між іншим, між собою, хлопці з дівчатами, у присутності старших,
надворі, у транспорті, в стінах шкіл та університетів, за столом у кафе, на своїх святкуваннях у присутності своєї малечі, яка встигла вже в них вирости. Матюкають подружки/сестри одна одну, штовхаючи поперед себе коляску, матюкаються жінка з чоловіком, ведучи за руку трирічне дитинча. 


 


Комментарии (28)  
Пятница 11 ноября 2011
Сообщение прочтено 448 раз

 



сон пізньої ночи...

Темно. У камері вогко. По стінах тече вода, деколи яка крапля капає зі стелі. Сиджу на нарах, склав заковані у кайдани руки в замок, спер на них голову. Задумав ся...

 У часі перестрілки дістав им поранення. Таки не зміг втікти — їх було надто багато. Собаки режиму довго били навіть непритомного й обіцяли вибити із мене всьо вільнодумство...

На допиті нічого не казав им, лиш ся сміяв і дав слово, що грім піб'є ворогів моїх. Вони тикали мені в лице розп'яття і били в ім'я їхнього вмерлого бога. Глитав им свою кірву і казав, що на все свій час під вічними зірками...

 Сиджу і очікую їхнього приходу. Мені вчора сказали, що вирок винесено. Без мене, без адвоката. Був суд. Засудили. До смерті. Сказав вартовий пес, що вмру як їхній бог — мене розіпнуть...

 Прийшли. Взяли попід руки, повели до машини. Пропонували циґарку — закурити в остатний раз. Сухо відповів, що не курю...

Дивив ся через вікно на вечірній Львів. Красивий. Не вперше його бачу таким... І не в останнє... Але вони того ще не знають...

На площі перед оперним мало відбути ся то всьо дійство. Машина їхала бруківков, нев трясло, боліли рани. Терпів им, бо знав, що час вже близько...

 На площу зігнали багато люду. Моїх однодумців — аби ся подивили, чого і їм буде вартувати вільнодумство. Моїх противників — аби пораділи за всесильну систему. І тих, які завжди “ніпричім” - аби також науку мали.

Прихильники мертвого бога закидували машину всяким сміттям. Поліцаї відганяли людей від коридору, яким везли мене. Було багато крику, галасу...

Привезли...

Прибивали...

Мовчав им... Вони хотіли почути крик, стогін, чи каяття. Казали, тоді смерть зроблять легшов. Але я мовчав...

А посіпаки у мікрофони все повторяли, що така доля кожного чекає, хто повстане проти їхньої системи...

Скрутили для певності ще ланцюгами...

А коли підняли, то старший з тих, хто були в рясі, мовив:

- І де ж твої боги, язичнику?

- Вони ближче, ніж ви думаєте... - посміхнув ся крізь закривавлені губи.


Читать

Комментарии (2)  
Четверг 10 ноября 2011
Сообщение прочтено 1589 раз

 Саме такою повинна бути реакція на сарказм, зневагу чи глумління над пам'яттю жертв. Причому не залежно лунатиме то з вуст президента чи пересічного таксиста-українофоба.

26 листопада День пам'яті жертв голодоморів. 

 

"... На цій хвилі ми вийшли в нічну осінню мряку і вхопили перше ж таксі.

Тема голодомору не хотіла нас відпускати, ми почали планувати наступну поїздку до бабусі спеціально з метою запису на диктофон її розповідей про ті часи. Я знову і знову подумки просив у бабусі пробачення за свою байдужість та невіру до її бувалиць, сказав про це Ірці і раптом почув: «Слишь, маладьожь, а каком галадоморє ви гаварітє? Напіхалі вам в голову всякой хєрні еті націоналісти, а ви і уші развєсілі. Нє било нікакого галадамора, всьо ето прапаганда!»

Тирада могла належати лише одній людині – таксисту, який нас віз, але мені в ту хвилину не хотілося навіть вірити, що я таке чую. «Що ви сказали?» – я нахилився трохи вперед. «А єслі что і било, – мужик явно не був налаштований на мовчання, – так Сталін всьо правільно дєлал. Нєльзя тогда било по друґому, много враґов у Расії аставалось…»

Я більше нічого не чув, лише вийняв із внутрішньої кишені гаманець, в якому тепер носив наші обидві половини срібного рубля. Склавши їх до купи, раптом відчув у собі якусь неймовірну силу – світлу, чисту і справедливу. «Зупиніться! – твердим голосом наказав я. – Негайно!»

Я дуже давно ні з ким не бився, але в ту мить моя рука розрівнялась правильно і чітко, я навіть почув як під нею щось хруснуло. Таксистова голова вдарилася в бічне скло і відкинулася назад, вочевидь, він втратив на якийсь час свідомість. «Ходімо, Ірцю!», – я кинув на сидіння гроші за проїзд, ми вибігли на дорогу, впіймали інше авто і без пригод дісталися додому.

Тієї ночі мені вперше приснився мій прадід Мартин, він стояв біля бабусиної хати і привітно усміхався…"

Сергій Пантюк "Пів рубля сріблом" новела http://ualit.org/?p=5406 


Комментарии (18)  
Пятница 7 октября 2011
Сообщение прочтено 1215 раз

Тому що вона створена для того, щоб її слухали. Порівняйте кількість голосних і приголосних в будь-якому реченні цього тексту. Відношення буде 1:1. Це — ознака мови, яку хочеться слухати. Вона тисячі років вчилась переконувати різноманітністю.

Мало-які народи можуть розплющити очі. Відчинити свої вікна. Чи розгорнути книжки. Більшість це все "відкриває".

Різноманітність дозволяє швидше знайти ключ до слухача. Він швидше повірить, бо зрозуміє, що ви з ним однакові. Ви - люди, які їздять на горішніх, а не на верніх поличках у потягах. Вам подобаються жінки на високих підборах і ви глузуєте з юних дівчат на високих обцасах. Ви любите пити чай з горняток, але куштуєте каву лише з філіжанок. Вимовляючи про себе унікальне слово-пейзаж "вдосвіта".

А якщо хтось вам заважає насолоджуватись моментом, то ви його можете обізвати нездарою, телепнем чи навіть покидьком. Але ви ніколи не опуститесь до "пошёл ты нахуй". Елегантне "шуруй звідси" промовисто показує, на скільки ви вищі від того, кому це адресовано.

І згодом ви звикнете до того, що в кінці кожної розповіді нижня щелепа ваших слухачів вільно хитається у повітрі.

Так працює мова.

Ви можете белькотіти щось собі під ніс, теревенити з друзями, балакати з сусідами чи вести переговори з партнерами. І всі вони вас будуть слухати. Але є вийняток. Лише в одному випадку вони до вас прислухаються. Якщо ви будете розмовляти українською.


Комментарии (16)  
Вторник 4 октября 2011
Сообщение прочтено 5464 раз

 

Злоначинающих спини,
У пута кутії не куй,
В склепи глибокі не муруй.

А доброзиждущим рукам
І покажи, і поможи,
Святую силу ниспошли.

А чистих серцем? Коло їх
Постави ангели свої
І чистоту їх соблюди.

А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.


Комментарии (40)  
Сообщение прочтено 1467 раз

 Згадаймо і пом'янімо...

 

Як добре, що смерті не боюсь я
... і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.


Комментарии (8)  
Явір | 2011-09-04 20:03:03 Дідух.
Сообщение прочтено 1730 раз

Сьогодні відсвяткували обжинки. Нарешті в господарстві завершили жнива. Все збіжжя в коморі. Будемо цього року з хлібом.

Дівчата зробили ДІДУХА в подарунок.

Тепер маю дома солом'яний оберіг.

Ось який він - символ доброго врожаю, достатку в домі, миру й злагоди в родині.

І настрій у мене врожайний Very Happy.




 

 


Комментарии (8)  
Суббота 3 сентября 2011
Сообщение прочтено 1223 раз

Та все ж зверніть увагу на символ на лезі ритуальної шаблі Морської Піхоти США, біля руків'я.



Комментарии (14)  
Пятница 2 сентября 2011
Явір | 2011-09-02 16:47:52 Чари.
Сообщение прочтено 293 раз

І це дійсно так. Повірте. Я напевно то знаю...

Після цього вже ніхто і ніщо не зможе розлучити закоханих.

Бо ж то ВЕЛИКІ ЧАРИ...

 

Василь Шкляр "Ключ"


Комментарии (2)  
Назад123...17181920Вперед | Указать страницу