Авторизация
Блог
Меню

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Четверг 1 сентября 2011
Сообщение прочтено 1474 раз

Хай наука дається тобі легко, синку.

Рости здоровим і розумним, вчись добре, щоб став справжнім УКРАЇНЦЕМ!

Пісня для всіх першачків - маленьких соколят.


Комментарии (19)  
Среда 31 августа 2011
Сообщение прочтено 872 раз

Розповідь про те, як вогнем і мечем рухалось християнство на нашій землі щоб принести нам християнське розуміння духовності та віри в Бога...

 

Новгород, 1071 рік. Вбивство князем Глібом беззбройного волхва.



Комментарии (4)  
Четверг 25 августа 2011
Сообщение прочтено 870 раз

 

(Смерека - могутнє і довговічне хвойне дерево (ялина), поширене у Карпатах. За сприятливих умов досягає висоти 40-50 м. Старі велетенські дерева можуть мати 1.5 м в діаметрі і вік 300 - 400 років. Для того, щоб виросло дерево висотою 35 м, потрібно 100 років.)

 


Комментарии (6)  
Среда 24 августа 2011
Сообщение прочтено 2745 раз

Дорогі українці!

Вітаю Вас усіх зі Святом Дня Незалежності України!

Щиросердечно бажаю усім здоров’я, щастя, добра, достатку, миру, щедрої долі, сили і наснаги в усіх ваших справах і нехай мрія про Вільну Україну окриляє вас на нові звершення, на нові добрі починання, в ім’я Української Самостійної Соборної Держави, надійної запоруки добробуту й щасливого життя її народу.

Зі святом Вас! Хай святиться ім’я твоє вічно, Україно!

Будьмо!!!

Слава Україні!


Комментарии (22)  
Суббота 20 августа 2011
Сообщение прочтено 409 раз

 

Равнєніє на трибуну

Ліна КОСТЕНКО, 17. 08. 2011

І все-таки парад потрібен. Державне свято, 20-ліття Незалежності, як же без параду? Це ж фактично перша така урочиста дата — повноліття молодої держави. Люди повинні побачити її честь і славу, її оборонну міць, її провідників і достойників, відчути ритм карбованих кроків у самому серці столиці. Досі ж так і було, а на ювілей не буде?!

Отже, треба споруджувати трибуну. Там, де й завжди, під величавим монументом Незалежності. На трибуні мають стояти всі чотири президенти нашої держави і приймати парад.

Не хочуть військовий, на військовий немає коштів, — то в нас же є ціла армія державотворців. 20 років працювали, здійснювали реформи, творили демократичну правову державу, яка посіла гідне місце у світі.

Стрункими рядами мають пройти депутати всіх скликань на чолі зі спікерами, помічниками й заступниками, зі всім штатом й апаратом Верховної Ради, фракціями й комітетами, тушками й перебіжчиками. Секретаріати й Адміністрації всіх президентів із відділами й колегіями, нацрадами й консультантами, речниками, радниками й референтами. Міністри всіх урядів на чолі з прем’єр-міністрами, судимими й несудимими, тут сущими й деінде. Усі розлогі гілки влади, на яких рясно повсідалися керівники й управлінці всіх рангів і спеціалізацій. Словом, усе те воїнство, завдяки якому Україна тріумфально здобулася на четверте місце серед найгірших економік світу й за різними показниками доганяє як не Гвінею, то Гондурас. Щоб народ міг побачити, кого він годував й утримував 20 років, чиї засідання, пільги й закордонні вояжі, державні дачі й курорти так щедро оплачував. І замислився, урешті, чи варто годувати таку армію ще й наступні 20 років.

Має продемонструвати свої досягнення судова гілка влади, генеральні прокурори й заступники, судді, слідчі, а також міліція, Служба безпеки, усі розділи й підрозділи державної охорони, — теж ціла армія, що стоїть на сторожі законів і покликана вбегти суспільство від внутрішніх і зовнішніх небезпек. Високо над собою вони мають пронести портрети Ґонґадзе й Александрова, Чорновола й Гетьмана, усіх убитих і закатованих у відділах міліції, померлих і зниклих за нез’ясованих обставин. Та й самовбитого двома пострілами в голову Кравченка, і Кирпу, і Кушнарьова, чиї загадкові загибелі багато чого б прояснили в чорних кросвордах нашого правосуддя.

Конституційний Суд у червоних мантіях мав би нести перекинуту догори дриґом Конституцію, інтерпретовану в різний спосіб залежно від поточних потреб влади.

Мають пройти судді-колядники з торбами грошей на плечах, спіймані й не спіймані на гарячому функціонери й корупціонери, кожен із тавром свого злочину, тримаючи рівняння на президентів своєї країни, які теж стоять на трибуні з вивісками на шиях, — хто що здав за ці 20 років. Хто флот і ядерну зброю, хто промисловість і стратегічні об’єкти, хто помаранчеву революцію, хто взагалі Україну.

Так що, мабуть, це було слушне рішення — скасувати військовий парад, бо то ж було хоч приїде президент якої із сусідніх держав, привітає султан Брунею. Все ж таки міжнародний рівень. А тепер навіть президент Росії навряд чи приїхав би. Бо ж як не здавай Україну, все одно братній державі хочеться, щоб її просто не було. І в Європі тепер ми — ізгої, пристойні політики із тутейшими на трибуну не стануть.

Та й народ у нас несвідомий. Ще прихопить із собою помідори чи яйця й закидає трибуну, незважаючи на зростаючу дорожнечу, або змиє кого потужним струменем із бранспойта. А так стоїть мовчки обабіч Хрещатика аж
Читать


Пятница 19 августа 2011
Сообщение прочтено 2585 раз

Мене в цих новинах, вразили не кадри з фільму, бо все це мені вже давно добре відомо, ще з розповідей моєї бабусі, вражає те, що фільм був зроблений НЕ українцем. І це типово для всього, що відноситься до Українства.

Невже Українці НЕ здатні себе захищати, про себе розповідати, вивчити свою історію, донести свій культурний капітал до світу, наполягати на використанні української мови в Україні. Невже вони  ЗДАТНІ лише розмовляти російською мовою, заперечувати все, що є українським, сперечатися в своєму ПРАВІ нічого про Україну не знати і нічого для Української культури НЕ робити! Звідкіля цей комплекс неповноцінності? Де поділась національна гідність і сила і слава?!

 


Комментарии (16)  
Сообщение прочтено 194 раз

 Звичайно НТН не стало наголошувати на тому, що поїхали до Сибіру українці з Криму зовсім не добровільно. Напевно, що були виселені примусово. Але ж зараз можна повернутись.

Ну і чому б тепер державі Україна не зробити гуманітарний обмін?! Повернути тих українців назад в Крим, можна навіть в обмін на "отставніков із Сєвастополя"?! Very Happy

 


Четверг 28 июля 2011
Явір | 2011-07-28 22:47:55 без темы
Сообщение прочтено 215 раз
 




 


 




 
 

Среда 27 июля 2011
Сообщение прочтено 241 раз

В переддень чергової річниці Хрищення Руси багато людей подумки звертаються до тих буремних днів 988-го, які мали значний вплив на подальшу історію нашого народу, щоб уже з відстані понад тисячолітнього часу по-новому осмислити наслідки цієї радикальної для всіх нас події.

Ось як виглядає хрищення Руси у відомих джерелах.

В літо 6496 (988) князь Володимир влаштував військовий похід на грецьке місто Корсунь (Херсонес), яке, обложивши, довго не міг взяти. Та допоміг парадоксальний випадок: несподівано якийсь грек Анастас, невідомо з якої причини зрадивши своїх земляків, прийшов на поміч князю-завойовнику. Він пустив стрілу з листом, що можна перейняти воду з колодязя і примусити греків до здачі міста. Літопис повідомляє: „Володимир же, це почувши і глянувши на небо, сказав: „Якщо збудеться се – охрещусь”. Мотивація цієї епохальної для всієї нації події, що змінила хід історії, прямо скажемо, досить примітивна.
Взявши місто Корсунь, князь русів забажав одружитися з грецькою царівною Анною. Треба згадати, що в уже немолодого женолюбця на той час було п'ять жінок і дванадцять синів, не рахуючи згаданих у літописі трьохсот наложниць. Щоб запобігти подальшим війнам з русами, грецькі цісарі Василь і Костянтин примусили царівну стати шостою жоною Володимира. Царівна в розпачі, ковтаючи гіркі сльози, вигукнула: „лучче б мені тут умерти”, та зрештою підкорилась за умови, що князь прийме хрищення. Напередодні першого побачення з молодою князь раптово осліп: „розболівся очима, і не бачив він нічого і тужив вельми”. Тут йому й порадили охриститися. „І коли возложив єпископ руку на нього – він зразу прозрів”. Отакої! – переможцю нав'язали віру переможених?! Цей анекдотичний опус, поданий літописцем як неспростовний факт християнської благодаті, має явно міфологічне забарвлення, типове для багатьох апологетичних творів про навернення до християнства інших європейських правителів. Далі йде задовгий, приправлений біблійними переказами символ віри, що його корсунські попи дали новонаверненому князю, перелік християнських соборів, що неодноразово „виправляли віру” та боролися з так званими „єресями”, які не мають ніякого відношення до Русі.

Український дослідник християнізації Русі Михайло Брайчевський писав, що теологічні міркування літописця та й саме охрищення Руси в „Повісті врем'яних літ” мають карикатурний характер. Іван Франко ще понад сотню літ тому засумнівався в поважності нашого найдавнішого історичного зводу і його авторства. Літописця Нестора він не вважав істориком, а лише християнським агіографом (церковним письменником). Наш найдавніший літопис десятки разів переписувався християнськими писарями, які так попсували його, що не тільки хід подій, а й їхню політичну мотивацію затуманено назавжди. До нас дійшла типова християнська апологія суцільного „тріумфу”, що й досі лишається ідеологічною надбудовою.


Охрищення киян описано лаконічно, зате переказ Біблії та цитування ізраїльських пророків у нашому літописі подані розлого – така була вимога часу. Те, що відбувалося на очах у сучасників, було ще свіже в пам`яті, а от нове віровчення потребувало роз'яснень. Так протягом тисячоліття офіційного панування церкви створилася стійка міфологема про велич і благодать „віри христової”.
Прибувши до Києва, вже охрищений князь, що зрадив віру Праотців, першим ділом наказав знищити святині старих Богів: „тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив'язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому узвозу на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити його палицями” (Літопис
Читать


Пятница 22 июля 2011
Сообщение прочтено 2165 раз

 Були.    Є.    І будемо!




Комментарии (29)  
Назад123...181920Вперед | Указать страницу