Авторизация
Блог
Меню

Календарь
 Июль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Вторник 20 мая 2014
Сообщение прочтено 3242 раз

 

Більш як 80 років тому 23-річний львівський студент оголосив вирок смерти тим чиновникам (дипломатам) СРСР, які заперечували факт голоду в Україні. Виконання вироку він розпочав з рядянського консула у Львові. Ця страта і суд над виконавцем вироку (Миколою Лемиком) підняли таку антирадянську хвилю в світі, що совєтам довелося тимчасово послабити геноцид українців.

Так ви і вижили.

Якби не Бандера - ви би всі здохли. Всі ваші бабушкі і дедушкі, папи і мами, дяді і тьоті - всі, всі ви би тупо здохли. Ну ви би, звичайно, не тупо здохли, а тупо би не народилися, бо всі, хто був до вас, тупо би здохли.

Це той сакральний подвиг, яким Бандера став в проломі за Україну. За цей подвиг він заплатив життям своїх рідних і коханих, закатованих нквдистами. За цей подвиг єдности Західна Україна заплатила московському ідолові мільйонами життів.

Як відповіла на цей подвиг Велика Україна?

Вона зненавиділа своїх спасителів так, як ще не ненавиділа нікого. Бандера і бандерівці стали для українців Сходу об'єктом найстрашнішого прокляття.

Ну а шо, Бандера сподівався, що ми йому "спасіба" скажемо?

Ви спитаєте: як же так нєкрасіва получилося?

О, в Сталіна були свої генії чорного піару!

Для десакралізації Бандери (подвиг якого був Христовеликим) було обрано антижертву - 40 тисяч найгарніших незайманих дівчат із Центральної і Східної України. Ідея була така - дівчата (саме незаймані) мирних благородних професій (лікарі і вчителі) приїжджають на Західну Україну, щоб допомогти братам українцям, вчити і лікувати їхніх дітей, а Бандера їх хапає, ґвалтує, жорстоко катує, вбиває і (щоб ні у кого не виникало сумнівів, що це зробив саме Бандера, а не НКВД) вирізає на тілі кожної дівчинки п'ятикутну зірку. Це ж зрозуміло, що більшовики не будуть на тілах невинних україночок-комсомолочок вирізати зірку! Бандера тільки таке може...

Спотворені тіла наших жертв десакралізації в оцинкованих трунах йшли на рідні села. В кожне українське містечко, в кожне село... 40 тисяч бандеролей смерти.

І звідусіль по Україні лунало - будьте ви прокляті, бандери!

Ну і пам'ятники жертвам бандерівців зразу в центрі, щоб не забули, хто ж їхній ворог по жизні.

Геніально?

Історія, напевно, не знає воєн, чи бойових дій, в яких дівчат загинуло більше ніж чоловіків і військових. Їх посилали на смерть, як овець на заклання. А кілька тисяч катів нквдистів (яких Бандера теж у 33-му врятував від голоду) у формі бандерівців чекали на розвагу, щоб виконати сатанинську свою роботу.

Але смертний вирок Бандери, оголошений всім, хто заперечує голодомор ще ніхто не відмінив. Цей вирок оголошено всім вбивцям українців. Оголошено атентат і Путіну, нащадку нквдиських вбивць.

Бандера, його ім'я і прапор ("bandera" з латини означає "прапор") для Путіна і його жиріновських мєдвєдей є чорною міткою, знаком смерти.

Ну, тіпа, візитки Яроша.


Читать


Комментарии (119)  
Воскресенье 18 мая 2014
Сообщение прочтено 3465 раз
І все ж націоналісти - авангард українського суспільства, його дороговказ.
  
Згадайте лишень - "Слава Україні!", "Героям Слава". Раніше ці гасла були виявом крайнього ступеня радикального націоналізму, зараз вони лунають звідусіль.
  
Націоналісти завжди говорили, що Москва - споконвічний наш ворог, за що демократи звинувачували нас в розпалюванні ворожнечі. Зараз всі знають, що Москва - окупант.
  
Націоналісти давно називають так звані георгієвські стрічки колорадськими. Цього року всі визнали, що вони таки колорадські. І подібного безліч...
 
Тож настав час нарешті зрозуміти, що до влади в Україні мають прийти саме націоналісти. Бо саме вони є державниками, здатними побудувати сильну самостійну Українську державу з відповідальним урядом.
 
 

Комментарии (159)  
Воскресенье 11 мая 2014
Сообщение прочтено 661 раз

У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Буває, іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим…

   Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері. В Україні-Русі завжди з великою шаною ставились до жінки, яка виховує дітей. А цими поетичними рядками Тарас Шевченко дав нам взірець вшанування жінки Матері.

   Тож з нагоди свята, зичу всім Вам міцного здоров'я і успіхів у вихованні своїх діточок. Нехай надихає Вас у цьому приклад тих українських матерів, які в тяжких життєвих умовах зуміли виховати здорових, розумних, національно свідомих дітей і передати їм свою любов до всього рідного.

   Хай над Вами буде завжди чисте синє небо, а Сонечко зігріває Ваші душі, і теплом своїм зменшить болі Ваших сердець. Хай перед Вашим поглядом завжди квітнуть сади, колосяться ниви і в чистому мирному небі ллється пісня жайворонка. Хай наші друзі–лелеки дарують Вам правнучат, онучат і діточок – оцих домашніх соловейків, щоб своїм безгрішним і чистим щебетом звеселяли Ваші світлі душі. І хай Бог допоможе Вам поставити їх твердо на ноги і засіяти їхні душі зерном Добра і Правди. Щастя, здоров’я всім Вам дорогі Матері.



****

Продюсерське об'єднання "ДажБогФільм" запрошує всіх сьогодні на День Матері 11 травня 2014 року на "закритий показ" історичної драми "Мати. В ім'я мільйонів", знятої за мотивами відомого оповідання Олександра Довженка "Мати". Фільм знято режисером В'ячеславом Бігуном і спродюсовано Юрієм Івановичем Чижмарем ("ДажБогФільм"), ця епічна військово-історична драма оповідає про безмежну материнську любов і пожертву.

Цей бездіалоговий фільм, на основі образу матері формує образ долі України, яка пережила часи Голодомору та окупації під час Другої світової війни, втративши більше 10 000 000 мирних жителів, але попри все вижила та зберегла гідність.

Початок заходу об 16:00 у Кінотеатрі "Магнат" (Київ, вул. Ірпінська, 76: Білицький ТЦ, червона зала). Показ фільму розпочнеться о 16:20. Учасники поспілкуються з продюсером, акторами та членами змінальної групи фільму. 

Тізер фільму:

Сцена з фільму:

 


Комментарии (14)  
Пятница 9 мая 2014
Сообщение прочтено 185 раз

 Трагедія нашої нації була в тому, що українці воювали з усіх боків. Але з усіх боків на великих і малих фронтах вони були переконані, що воюють за щось краще. Немає сумнівів - з усіх боків нормальні українці любили ту землю на якій їм доводилось гинути...

 Сьогодні ветерани Червоної Армії і УПА вже не повинні чекати на взаємне прощення заради самих себе і пам’яти своїх полеглих побратимів. Настав час, коли вони це мають зробити заради України на могилах своїх синів та внуків, на могилах нових Героїв! Це буде ще один героїчний крок їхнього життя. І певен, що вони будуть раді можливості живими від живих почути слова вдячности і побачити наш доземний уклін їм! І хай ще довго б'ється у їхніх серцях почуття виконаного обов'язку, та гріє їхні душі надія на Божу милість!

Тож маємо молити їх про це! І дякувати кожному із них! Це потрібно нам і нашим дітям, це потрібно Україні!

Яка б це була радість! До сліз...


Комментарии (6)  
Четверг 8 мая 2014
Сообщение прочтено 1178 раз

Зразу зауважу, що варто розрізняти чеченців і кадировців, бо це - дві великі різниці. Для Кремля  справжні чеченці це "терористи", а всі решта - кадировці. Тож лякають нас саме кадировцями. І хоча Кадиров заявляє, що його людей в Україні нема, і він, наразі, лише чекає дозволу від Путіна на їх відправку на Донбас, ми всі добре знаємо, що бойовики з Чечні в Україні є, і підтверджень цьому  більш ніж достатньо.

Але чи мають українці їх боятися? Питання так ставлю з огляду на ту масовану кремлівську пропаганду про страшних бандерівців (а такими нині є практично всі українці), якою страхає свій люд Москва. Причому робиться це не лише останні півроку, а протягом усього післявоєнного періоду... Тож можемо не сумніватись, що свою роботу пропаганда зробила, і насправді тепер страх перед українцями мають якраз кавказці, власне як і решта московитів.

Десь на самому початку 90-х мені довелось мати справу з кавказцями. То були чисто бізнесові стосунки, вони поставляли до нас бітум для виготовлення асфальту. Тоді якраз був такий бум на асфальтові міні-заводи, і вони стояли мало не в кожному колгоспі. Так от, якось за спільною вечерею, зайшла мова про національно визвольну боротьбу народів СРСР (а він тоді ще не почив у Бозі), і як виявилось – кавказці були глибоко переконані, що в Україні мешкає три різні нації: хохли, українці та бандерівці. Причому вони знали напевно, що бандерівців краще не займати і обходити їх десятою дорогою. Всі мої намагання пояснити, що насправді це одна нація і різняться вони лише рівнем національної свідомости, та прагненням до побудови незалежної дежави - не сприймались. І, як мені видалось, страх перед українцями у них був на якомусь підсвідомому рівні.

Тепер знаю напевно, що на те у них були вагомі причини. Виявляється, що відчути на своїй шкірі силу українців-воїнів вони мали змогу ще у 1919 році. Наводжу матеріал про те як Махновці кавказців "Дикої Дивізії" різали.

А тут більш детально для тих кому важко читати титри на відео: http://ekishev-yuri.livejournal.com/245068.html

Отже, панове,  не будемо нервувати і тим паче істерити з приводу жахливих і мегакрутих кадировських і тим більше кубанських войовників.

Маємо розуміти, що репутацію страшних і безжальних, вони заробили як карателі при підтримці з повітря, артилерії та бронетехніки. Коли їх багато і вони блокували повстанців у своїх лісах і зі своїми провідниками та інформаторами. Пам’ятаймо, що кадировці воювали проти повстанців, а не на їх боці. Як партизани і диверсанти, вони не будуть ефективні. Крім того, всі хто сюди приїде (якщо приїде) мотивовані тільки грошима, а підтримки з боку місцевого населення, навіть вороже налаштованого щодо Києва, вони не матимуть. Менталітет і упередженість українців, щодо них, зроблять свою справу, а готових їм допомагати таких як Сєтєвік, Лєо-Бабай, Спайглас чи Колобок-Сармат знайдеться небагато. Навіть якщо хтось з цих найманців раніше і партизанив, то це було в їх горах, на їх землі. Але після цього, шлях воїна і свободу Ічкерії, вони продали за кадировську юшку і сите життя. А зрадивши заради ситого життя, вони зрадять ще не раз. І вже точно, що воювати за ідею не будуть.

Крім того, не потрібно
Читать


Комментарии (45)  
Вторник 6 мая 2014
Сообщение прочтено 1523 раз

 Панове, а ви звернули увагу, що державу, яка на північний схід він наших кордонів, я вже давно називаю не інакше як Московія? Насправді мені глибоко плювати, як саме її називати - хоч московія, хоч орда..., але те що не Росія, то це однозначно. Бо Русь - це ми. Тож повертаймо історичну справедливість.

Уявіть, що у вас з'явився сусід родом десь із Улан-тайги, оголосив вас своїм родичем, навіть братом, й на цій підставі привласнив ваше прізвище, ім'я та по-батькові. Ви, натурально, як людина трохи боязка й делікатна, кажете – тоді я перейду на прізвище матері, аби нас не сплутали. Це добре – каже сусід, і привласнює ваше свідоцтво про народження. Ви робите собі інше – з новим прізвищем і датою, аби вважатися молодшим. Користуючись вашим свідоцтвом сусід виробляє собі пашпорт на ваше колишнє ім'я, й забирає ваші юридичні права на власність. І навіть ваша дружина йде до нього, бо їй набридло, що ви занадто делікатні у сексі, окрім того, офіційно він є її чоловіком.

Це не марення, це історичний факт.

Так було не лише з нами та нашим сусідою – Москвою, подібне сталося у Габсбургів із Гогенцоллернами. Габсбурги кілька століть очолювали германську націю й завжди асоціювалися з германською нацією. Порівняно нещодавно з'являються прусські (тобто, мутного походження) вискочки Гогенцоллерни, й проголошують себе найголовнішими германцями. Раз так – кажуть наївні Габсбурги – ми будемо називатися австро-угорцями. Зрештою, в Габсбургів не стало ні провідництва в Германії, ні володіння Угорщиною, й навіть до Австрії їх нині не допускають, згідно спеціяльного австрійського закону.

На двадцять другому році Незалежности ми перелякано продовжуємо називати москалів росіянами, а Московію – Росією. Вони вкрали у нас цю назву нещодавно, десь тоді ж, як нечистокровні прусські німці почали заявляти свої перші претензії на провідництво германцями. З кінця п'ятнадцятого століття московські хани титулуються в т. ч. й великими князями, а згодом царями всія Русі. Й це багатьох вводить в оману. Неосвічені люди вважають, що Московський улус був Руссю.

Пояснюю. Титул означає часто не фактичне володіння, а лише претензії. Для прикладу, ті самі Габсбурги до 1918 року мали титул "апостольські королі Єрусалиму", хоча жодним Єрусалимом не володіли, й навіть не були євреями. Шведські монархи до останнього часу титулувалися "королями готів", хоча Остготія – це північна Італія, Візіготія – Іспанія, Причорноморська Готія – Україна. З кінця вісімнадцятого століття титул Романових майже відповідав їхнім фактичним володінням – вони загарбали більшу частину Русі, тобто України. Проте, москалі від цього не стали росіянами. Так Вікторія – королева англійців – взяла титул імператриці Індії, й справді володіла Індією, але ні вона сама, ні її англійці не стали індусами.

Якщо ми прагнемо повернути втрачені землі, зберегти своє майно, захистити наших жінок, ми не повинні називати москалів нашим справжнім іменем. Ми зобов'язані відібрати в них наше свідоцтво про народження. Русь (або грецькою – Росія) – це ми. А вони – Московія. Так і має бути в наших шкільних підручниках, на географічних картах, на шляхових покажчиках і прикордонних стовпах. Офіційні установи Московії в Україні не мають права використовувати назву "Росія". Це має бути заборонене українським судом. За це треба боротися.

Варто брати приклад з Греції, яка не визнає за Македонією права на цю назву. Бо лише Греція є спадкоємницею Македонії Олександра Великого."

Отже, бойкот назві Росія,
Читать


Комментарии (52)  
Среда 30 апреля 2014
Сообщение прочтено 2951 раз

Дайте відповідь на 20 простих запитань.

Без реєстрації та інших заморочок.

http://www.arealme.com/iq/ru/

 


Комментарии (135)  
Суббота 26 апреля 2014
Сообщение прочтено 2110 раз

Зовсім недавно, десь у січні, Міледі у своєму пості "История двух бюстов" сильно переймалась долею демонтованих пам'ятників Молотову та Лєніну, які почергово стояли на одному постаменті у Нікітському ботанічному саду. Більш того, у дискусії, пані взагалі засуджувала демонтаж будь-яких пам'ятників різним політичним та історичним особам. А такі дії називала мало не варварством.

І от сьогодні у Севастополі демонтовано пам'ятник українському полководцю, організатору успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, гетьману Війська Запорозького - Петру Сагайдачному. То ж дуже цікаво, що пані скаже з цього приводу?...

"У Севастополі пам'ятники Сагайдачному і ВМС України замінять російським адміралом" http://www.pravda.com.ua/news/2014/04/26/7023702/ 

Мене завжди дратували дурні, які розповідали байки на кшталт "не знищуйте пам'ятники, це історія". А чи задумувались вони над тим - Чия історія? Кому вона служить?

От московити мудріші, вони свідомо чи підсвідомо розуміють що несуть в собі пам'ятники, і яку ролю вони відіграють у творенні та насадженні їхньої московської духовности. Вони ні на кого, і ні на що не зважають ставлячи своїх ідолів, навязуючи свою культуру та історію. А ви лохи "не знищуйте пам'ятники, це історія".

Час нарешті зрозуміти, що ми є ми. А вони є вони. Їхні ідоли - не наші ідоли, бо ми не хочемо бути ордою - ми хочемо бути вільними людьми - українці до цього прагнуть вже тисячу років з пришестя орди.

Вони орда, ми - вільні люди. У нас інший світогляд, інші герої, інші потреби, інші предки і інше майбутнє.

Тому, я глибоко переконаний, що в Україні всі пам'ятники представникам імперського та тоталітарного режиму, або подіям, які пов'язані з торжеством таких режимів, мають бути знесені. Бо те, що вони досі стоять є нонсенс для будь-якої цивілізованої держави. Адже, пам'ятники Гітлеру в Німеччині давно зняті.

А нині вже ні для кого не секрет, що радянський комунізм, за своєю суттю, був одним із різновидів фашизму... Тому всі оті комуністичні пам'ятники сьогодні в нас існують як "межові знаки російського комунізму та імперіалізму". Ці пам'ятники засвідчують:  ми тут присутні; СРСР ще не вийшов; ми з СРСР вийшли - а Радянський Союз ще з України не пішов, ми його охороняємо; ви нас визнаєте - отже ви підсвідомо все-таки поділяєте комуністичні цінності і тому ми тут стоїмо. Ми живемо у час влади таких пам'ятників. Оті всі радянські, комуністичні пам'ятники - це записане у камені право чинити злочин над Україною, знак, символ насильства над українським народом.

 Доречі, чи зауважили ви, що саме там де в Україні досі стоять пам'ятники Лєніну та іншим комуністичним ідолам спостерігається найбільший розгул сепаратизму?

Отже, ось відповідь - поки стоїть Ленін та інші ідоли тоталітарних радянських режимів на площах і вулицях українських міст, до тих пір ми будемо погано жити. До тих пір ми будемо як манкурти, в безпам'ятстві блукати по пустелі. Саме  вони, ці боввани, нас не пускають у майбутнє.


Читать

Комментарии (85)  
Понедельник 21 апреля 2014
Сообщение прочтено 342 раз

Цитата: Автор: Гість

"Ти з одної сторони правий, але як мені наприклад жити в державі де рядом зі мною живеш ти, ненавидячий все руське, готовий кого завгодно поставити до влади яким завгодно шляхом головне щоб був ворог росії. Замість того щоб раз вже скинули корупціонера Януковича почати вичищати коррупціонерів і замінювати їх на нових людей не замазаних в тіньових схемах, розвели русофобство на грані безумства. Замість того щоб дати на сході та півдні можливість сформувати свої народні адміністрації, що до речі треба зробити на заході і в центрі, ви зі злоби на гівно сходите щоб уряд послав туди армію. Вам так не иметься повоювати?"

Я ніде не написав, що треба посилати на схід України армію, щоб в такий спосіб переконати тих мешканців у правильності моїх поглядів і переконань, а тим паче вбивати громадян. Це якраз любий тобі Путін закликав "мочіть" не згодних. Сподіваюсь, ти пам'ятаєш той його вислів про точку зору і несогласних.

У хваленому СССР взагалі була одна (і завжди помилкова) точка зору. У Донбасі завжди була своя точка зору і решта України завжди її бачила, знала і жила з нею 22 роки.

Україна жила совковим, непрогресивним способом 10 років при владі з Донбасу (Звягільський, Янукович двічі премєр-міністр, Янукович + ПР + сімя - 4 роки). Ще 10 років Україна жила при Дніпропетровській владі - Кучма і чисельні міністри.

Донбас 12 років давав у ВР комуністів і ще 10 років Партію регіонів і разом з південним сходом формував більшість у ВР. 23 роки Україна жила за моделлю, яку формував південний схід і його ядро - Донбас. Чи слухав Донбас захід України, чи хотів розуміти центр України?

Режими, у яких ми жили 22 роки були і не українськими за культурним наповненням, нецивілізованими, а корумпованими, мафійними, кримінальними з тіньовою економікою. Все це з совєтськими цінностями і проросійською орієнтацією. Совєтські цінності - то мертвячина без перспективи, Росія - цивілізаційний глухий кут (тупик).

Більшість у Донбасі і сьогодні має таку точку "зрєнія" - але вона вже не домінує в більшості України. Коли при владі був Донбас - то були і равниє права, і Донбас чули, і Донбас говорив скільки хотів, і мали можливість зробити російську мову державною - чому не робили? 

Коли до влади прийшли "помаранчеві" - скільки було крику і деструкції-саботажу! Прийшов Янукович, більшість у ВР, свій уряд, повернув повноваження, диктатор, сімя, побори, 70 млрд доларів в офшорах... 4 роки народ чекав на покращення і не витерпів далі.

Ніяка Америка не профінансує того, що не визріло, що має свою природу. Не Америка розвалила СССР, не Америка створила Майдан-2004, не Америка зробила Майдан 2013-14.

Чому Росія за 22 роки не поглинула (приєднала) Україну, не організувала своїх масових народних Майданів за 22 роки? Адже було все - 11 мільйонів руских у 1991 році, більше 50% проросійського і російськомовного населення, більшість у ВР - голосуй як хочеш. Донбас говорив, говорив 22 роки - а тепер Донбасу не чують.

Ніхто не заважає Донбасу говорити на мітингах, голосувати, насильно не українізує. Янукович поставив у найвіддаленіший райвідділ міліції людину з Донбасу, ще сімя мала у кожній РДА і ОДА смотрящєго, найчастіше з Донбасу, який контролював збір грошей з області, з міністерств, відомств. Донецькі "щемили" бізнес (як тепер у Криму московські і чеченці).


Читать


Комментарии (9)  
Сообщение прочтено 281 раз

Ось як треба було провести десовєтизацію в Україні. Напевно, що тоді кількість ностальгуючих за СРСР та її правонаступницею Росією, було б на порядки меншим. 

1945рік. Американці примушують простих німців відкопувати тіла із братських могил, збирати мерців по навколишніх лісах і дорогах - і ховати по-людськи.

Голими руками. Бо нефіг... Треба щоб не лише самі запам'ятали, а й дітям та внукам розказали. Щоб імунітет до зараження нацизмом у наступних поколінь виробився...


німкені з Нойнбург-форм-Вальда виносять з лісу тіла загиблих євреїв для поховання на міському кладовищі.



...
Читать


Комментарии (10)  
Назад1234...181920Вперед | Указать страницу