Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Октябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Четверг 2 августа 2012
Сообщение прочтено 3083 раз

Для тих, хто любить казати, що незалежність українцям дісталася "на шару", скажу таке: Розвал Союзу ССР - справа розпочата ще Хрущовим(етнічним українцем - первісне прізвище ХРУЩ)!!!Cool Коли Крим передавали до складу України, Хрущов уже знавCool, що вона буде незалежною! Його справу успішно продовжив Брєжнєв(виходець з України) - розбазарював казенні гроші на БАМ, Авганістан і т.п. проекти з метою ослаблення СССРу.... І завершив справу остаточною перебудовоюRolling Eyes і повним розваломCool наш "засланий козачок" - кубанський козак Горбачов - нащадок славних запорожцівLaughing... Так що свою незалижність ми таки вибороли, хоч як це комусь недовподобиPodmigivanie!!! Слава УКРАЇНІ!!!


Комментарии (102)  
Суббота 21 июля 2012
Сообщение прочтено 2321 раз

Останнім часом, за моїми спостереженнями, найобразливішими словами серед блогерів Мети стали "комуняка" і "гомосяка"...  Щодо "комуняки" - заперечувати не буду - кращої образи годі й придумати, а от щодо осіб нетрадиційної орієнтації тут не все так однозначноCool... Якщо європейські цінності для нас не пустий звук, то ми мали б бути трохи терпимішими до людей з деякими відхиленнями від норми в стосунках жінка-чоловік-чоловік-жінка... Загальновідомо, що чловік і жінка дуже схожі між собою істоти, дехто навіть стверджує, що вони належать до одного видуRolling EyesLaughing??? Не дивно, що в процесі свого розвитку кожна особина особистість під впливом певних зовнішніх і внутрішніх факторів набувають деяких ознак протилежної статі, чи то фізичних, чи психологічних... Такі набуті, чи вроджені ознаки не обов"язково стають домінуючими і не обов"язково призводять до кардинальних змін у сексуальній орієнтації особистості, але буває, що й стають... і призводятьCool... Так чи інакше ніде в цивілізованому світі люди з нетрадиційною секс.  орієнтацією не вважаються ні психічнохворими, ні маньяками, ні збоченцями - так це відхилення від норми, як люди, що пишуть лівою рукою і не більшеRolling Eyes... Отож давайте не будемо жахатися нетрадиційних, наче вони прокажені, вони, як правило зовсім не буйніCool... Інша справа з комуністами - вони або з тяжким діагнозом, або відверті лицеміри і, що найгірше, всі буйні - в будь якому випадку заслуговують на повну ізоляцію від суспільства...  Ви запитаєте при чому тут зелені чоловічки - а ні при чому - просто повна протилежність комуністам - комуністів всі бачили, але більшість бачити не хоче, а марсіян навпаки - ніхто не бачив, але більшість хотіла б побачитиLaughingLaughingLaughing... 


Комментарии (48)  
Пятница 6 января 2012
klekit | 2012-01-06 10:19:38 Коляда іде...
Сообщение прочтено 8009 раз

Кажуть очікування свята буває кращим за саме свято... Різдво - це той випадок, коли і підготовка до свята і саме свято варті одне одного і заслуговують на чисельні розповіді про них... Моя розповідь-спогад буде стосуватися тільки традиції колядування в Святвечір та на Різдво... і тільки з власного досвіду, без претензій на якісь культурологічні викладки...

Не зважаючи на побудову розвинутого соціалізму і майже завершення процесу створення нової спільності, радянського народу,  в останню п"ятирічку правління Генсека Брежнєва, на Прикарпатті, в моєму рідному містечку ніяк не хотіли забувати традицію колядування... Що вже тільки не придумували на нас - і вчителі ходили вечірніми вулицями, і партійні активісти - щоб не дати дітям вберегти старої традиції, та все на марне... Вже від Миколая дозволялося(церквою) колядувати - тому підготовка до Свята, репетиції колядників розпочиналися ще перед Новим Роком... Батьки навчали дітей, старші діти молодших... З горища діставали "шопки" - невеличка хатка, зроблена з фанери, вкрита соломою, прикрашена зовні, а в середині зображалася сцена народження Ісуса... Шопку треба було відреставрувати - підклеїти, підфарбувати, закріпити міцніше фігурки задіяні в біблійних сценах... З шопками ходили колядувати молодші діти, а старші, підлітки гуртувалися в ватаги (у нас це називали вертеп) і готували цілу мінівиставу за біблійним сюжетом... 10-12 юнаків (дівчат не брали до вертепу), у кожного своя роль, костюм - починаючи від двох пастушків, Царів східних, що прийшли вітати новонароджене немовля, Царя Ірода зі своїми вояками і закінчуючи Чортом, Ангелом та Бідою з Жидом - як же без нього... Репетиції вистави проводили в сараї (у нас кажуть стодола) у одного з учасників - там завжди пахло сіном, під стінами зберігався різноманітний господарський реманент, в кутку стояла стара січкарня - словом декорації були зайві - за стіною, в стайні могла бекати коза - атмосфера те, що треба... А от колядувати гуртом нас навчав Сяньо Катюша - був у нас такий вуличний співак - інвалід з дитинства, але співав чудово і гучно... Йому важко було ходити(ДЦП), але ходив сам, хоча й повільно, але чи не що дня(коли дозволяла погода) виходив на прогулянку - те що звичайна людина проходила за двадцять хвилин він долав години зо три, при цьому співав, та так гучно, що було чути з одного кінця вулиці на інший... Прізвисько "Катюша" йому , мабуть, дали за назвою однієї з пісень з його "репертуару"... Отож репетиції проходили в нього...

Не буду Вас перевантажувати переказом всіх ролей і описом всіх костюмів, але про свою роль розкажу... Мені довелося зіграти одного з вояків Царя Ірода - за костюм слугувала стара солдатська шинель, на голові металевий шолом пожежника фарбований сріблянкою, з озброєння - тільки алебарда, вирізана з фанери і помальована тою ж сріблянкою... Слів у мене було не багато, тому добре їх пам"ятаю... Ірод наказує воякам шукати немовля - я, обійшовши все помешкання господаря, позаглядавши під столами та лавами, строгим поглядом оглянувши всіх присутніх гостей мав гучним голосом доповісти: "Ні, нема, ні тут, ні в селі!!!" Роль не складна, та я все ж примудрився в одній хаті вигукнути : "Ні - нема, ні тут, ні там..." - мабуть перехвилювався... , бо точно знаю, що пити(спиртне) під час колядування не дозволялося... Дійство розпочиналося, як правило, колядою "Добрий вечір тобі..." і закінчувалося (після вистави) колядою "Бог предвічний...", чи іншою (в репертуарі їх було з десяток), могла бути і ще одна, якщо газди привітні і вже повечеряли та мають настрій до колядування... І так від хати до хати через всю "пнівську" вулицю (це сама околиця - вчителі з активістами туди не доходили...) - не заходили
Читать


Комментарии (68)  
Понедельник 12 сентября 2011
Сообщение прочтено 927 раз

Розпочну з найдавнішої споруди - це Пнівський замок збудований в другій половині 16 сторіччя... Завдяки ньому і з"явилося пізніше місто, яке назвали Надвірною... Спитаєте, чому замок Пнівський - село на захід від замку - очевидно давніше за саму фортецю - називається Пнів... 






...
Читать


Комментарии (1)  
Пятница 5 августа 2011
Сообщение прочтено 1053 раз

Непроста штука - вибір аватари... Це як підібрати галстук - і щоб до сорочки пасував, і до штанів, і до взуття... і про колір очей не забудьте... Моя попередня аватара (хто пам"ятає) - фрагмент фрески Мікельанжело Буонаротті "Створення Адама" - квадратик, який вмістив в собі руку Адама і руку Творця в заключному акорді створення першого чоловіка... Цей фрагментик я випадково знайшов в метівському альбомі аватар в розділі мистецтво (правду кажучи, вибір там не великий...), коли вирішив примкнути до багатотисячної армії мета-блогерів. Дописувати якісь свої думки в свій блог, чи блок(нот) віртуальний), коментувати чужі записи... - мені видалося цікавою зАбавкою для людей різного віку, які мають надлишок вільного часу... Як тільки хтось з нас знаходить щось цікавіше для заповнення цього надлишку - ми "вилітаємо з гніздечка"...

...але повернемося до аватар... Мені видалася дуже символічною ЦЯ ава... Господь благословляє Адама на життя земне, а мене, я так сподівався, на життя віртуальне - серед МЕТА-жителів... Звичайно ж під такою авою творити щось недостойне я просто не мав і не маю права, бо вона завжди буде залишатися епіграфом до будь чого, що я тут ще напишу...

Але всі ми хочемо змін... Якщо не можемо змінити щось в собі, то змінюємо принаймні краватку, чи... аватаруRolling Eyes, або хочаб меблі в квартирі пересунемо з одного місця на інше... Отож - віддаю фрагмент "Створення адама" в загальне користування - можливо він благословить ще когось на добрі справи... Беру собі в якості аватари лелеку, що вилітає з гнізда... - що він має символізувати?... ще не знаю, життя покаже... Одне безсумнівно - Клекіт і лелека будуть нерозлучні... АміньPodmigivanie!


Комментарии (6)  
Четверг 21 июля 2011
Сообщение прочтено 5178 раз

Попереджаю: гроші за рекламу не надсилати, всеодно проп"ю...

То за що ж ми любимо отой бурштиновий напій??? Ну, по-перше за колір - все що нас оточує ми спочатку оцінюємо поглядом (окрім кирпича, що впав на голову) - колір пива від світло -жовтого, бурштинового(янтарного) до темно-вишневого - гама теплих кольорів, які викликають виключно позитивні емоції... Бульбашки і піна додають напиткові чогось магічного, надприродного - можливо саме воно, пиво, і є та жива вода про яку так багато розповідалося в казках... (От холєра, пиво закінчується, а магазин внизу вже закрився...) Запах (він завжди залишається в порожніх пляшках), запах пива - це щось надзвичайне і незрівнянне - суміш запахів браги, спирту, хмелю, солоду і ще не знаю чого(мого словникового запасу і знань з пивоваріння явно не вистачає)... Одне скажу напевно - запах пива в повному кухлі завжди кращий ніж в порожньому... Зато смак останнього ковтка завжди найсмачніший... Отож ми дійшли до смаку пива - повне розмаїття - від відверто гіркого, кислувато гіркого, солодкого з гірчинкою - до солодкувато-кислого з гіркотою, і до відверто кисло-солодкого(схожого на хлібний квас)... Я сьогодні темного не пив, прошу вибачення у любителів темного - про його смак можна було б написати цілу поему... Про форму пляшки і всі ці рекламні "прибамбаси"  писати не буду... І найбільше за що ми любимо пиво - його можна неквапливо попивати з друзями чи насамоті цілий вечір (ніч) і залишатися при здорову глузді і отримувати море задоволення від спілкування, смаку, запахів і хмільних поглядів... Любіть пиво... Любіть життя... Любіть одне одного... Амінь!Rolling Eyes Прости мене Боже грішного...


Комментарии (104)  
Воскресенье 17 апреля 2011
Сообщение прочтено 1869 раз

Ось нарешті справжня весна... Всіх, хто шанує релігійну традицію, вітаю з шутковою(вербною) неділею... Сподіваюсь гарного весняного настрою вам додасть подорож вуличками затишного і гостинного міста - Івано-Франківська.





Зйомки велися двома різними камерами( мені допомагала донечка), тому декотрі фото будуть дублюватися - різниця між ними помітна - але кожен варіант цікавий по-своєму...


...
Читать


Настроение у меня: творческое    Слушаю музыку: Вальс Шопена
Комментарии (24)  
Воскресенье 27 марта 2011
Сообщение прочтено 447 раз

Мої шкільні твори з літератури (української, російської) ніколи не були довшими за півсторінки, з оцінкою, підписом і зауваженнями вчителя - максимум дві третини. Не пам"ятаю вже, про що я там писав, але чому так мало - знаю точно. По-перше: що коротшим буде твір - тим менше в ньому буде помилок, по-друге: зразу було зрозуміло, що твір не списаний, ні в однокласників, ні з книжки,а це вчителям подобалося, і по-третє: в дворі вже чекали хлопці з м"ячем, тому писати багато будо ніколи... Словом тверда трійка мені була гарантована. 

  ...Отож, скористаюся своїм шкільним досвідом - поділюся своїми думками про дружбу... Побутують серед людей доволі розмиті поняття, які кожен розуміє по своєму - дружба одне з них. Коли я для себе став шукати відповідь на запитання "що таке дружба? яка то дружба справжня, яка не дуже???", я подумав, що зміст багатьох явищ прихований в їхній назві. Візьмемо слово "дружба" - крім того, що воно має спільний корінь зі словом "другий"(має бути хтось другий, крім тебе, інакше дружби не буде) ніякого прихованого змісту не видно. Потім мені спало на думку пошукати відповідники слову дружба в інших (відомих мені) мовах. Почав з польської - "пшжияжзьнь" - приблизно так звучить польська дружба в українській транскрипції - дуже схоже на наше "приязнь". Та це ж синонім до слова дружба - тепер все ясно і просто - дружба - це приязне ставлення до іншої (другої) людини. Тут важливо не плутати дружбу(приязнь) з симпатією. Симпатія - ємоції, що виникають при спогляданні іншої людини, приязнь виникає(або не виникає) коли інша людина починає говорити(озвучувати свої думки), або діяти(втілювати свої наміри).    Оцінюючи думки, чи поступки інших людей ми починаємо ставитись до них приязно, а відчувши до когось приязнь ми хочемо таких людей бачити, а ще важливіше чути ще і ще раз - ми "прив"язуємося" до них , тому й приязнь. Якщо у Вас не виникає бажання бачити (чути) людину, але є потреба -  це може бути щозавгодно, тільки не дружба. Дружба, на мою думку, штука абсолютно безкорисна- в матеріальному сенсі звичайно, бо отримати позитивну ємоцію - бальзам на душу - це теж користь...

   Оскільки ми( всі хто вліз в цю павутину, через яку ми маємо можливість висловлювати свої думки) маємо безпосереднє відношення до слова дружба, бажаю всім бути максимально відкритими , тобто не приховувати своїх думок (мудрих чи не дуже), інакше ми не зможемо бути оцінені іншими, не зможемо заприязнитися з іншими людьми - тоді для чого ми тут???... 


Настроение у меня: творческое    Слушаю музыку: Боккеріні - менует
Комментарии (10)  
Воскресенье 13 марта 2011
Сообщение прочтено 1421 раз

Мені п"ятдесят, незабаром... Саме час дозволити собі трохи більше ніж раніше... Звичайно, я не тішу себе ілюзіями написати щось видатне в літературному розумінні, ні, я не буду відбирати хліб у письменників, але думки, які рояться в моїй голові мусять мати якийсь вихід. Дуже вдячний кільком милим людям, які відкоментували мій перший рядок в моєму інтернет-записнику (блозі) і в такий спосіб заохотили мене до цієї, можливо не вельми вдячної, але на сто відсотків захоплюючої справи. Буду радий будьяким коментарям, особливо критичним, прошу не церемонитись і бути безпощадними навіть до граматичних помилок. Зі свого боку обітцяю "...ввязываться в драку..." , як порадив мені один наш колега, якщо піднята кимось тема буде чіпляти за живе... Мені подобається шукати відповіді на складні запитання. Доречі, кілька днів тому, спробував вступити в інтернет-дискусію з таким собі паном "Jofff" стурбованим чи то довколалітературними проблемами, чи то довколаполітичними. Чесно кажучи після недовгої "перестрілки" я втратив інтерес до теми: ну скажіть чому це я, чи ще хто небуть повинен доводити українофобство міністра Табачника!? Навпаки - всі міністри на чолі з головою уряду на кожному кроці мають доводити свою любов до неньки України і словом і ділом. Якщо вони цього не можуть робити чи не хочуть то мені сумно... А от про що я б хотів поговорити (тему підкинув зовсім несподівано той самий пан Jofff) - чи варто нам - українцям звертаючись один до одного вживати слово "ПАН" ??? Я думав дискусія давно закрити, а нні... Дехто і досі вважає, що називати своїх співвітчизників "господами", "містерами", "панами", "сеньйорами" це право будьякого народу, тільки не українців. На мою думку це коротеньке і просте для вимови слово є проявом поваги до людини, яку ви вперше бачите, чи знаєте з дитинства. Якщо Ви кажете сусідові, пане Василю, а він Вам - пене Михайле, Боже помагай, не дивлячись на те, що обоє ви взуті в старі гумові чоботи, а ваш капелюх пам"ятає ще часи розвинутого соціалізму - всеодно ви справжні ПАНИ, бо в ваших душах є любов і повага до ближнього. Може комусь вигідно, щоб ми не поважали одне одного, може саме від браку поваги між нами всі наші проблеми, може від браку поваги до самих себе...? 


Комментарии (11)  
Понедельник 7 марта 2011
klekit | 2011-03-07 11:17:05 без темы
Сообщение прочтено 826 раз

Хочеться писати..., та я не впевнений, що це буде цікаво ще комусь крім мене, і чи готовий я почути відверто брутальні, лайливі коментарі?



Комментарии (6)  
Назад12 | Указать страницу