<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге Притчі искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Сентябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
3
6
9
10
11
12
13
14
15
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Нам не просто так п'ять років поспіль твердили про те, що «ворог не в Кремлі»!

kotati | 2019-05-15 11:05:43  
Сообщение прочтено 28 раз

   Коли ми говоримо про реванш, то, в першу чергу, думаємо про простір символічного.

Знесення волонтерського намету в Харкові.

Відкат декомунізації.

Руйнування нової символіки.

Назви вулиць, шкільні програми, пантеон героїв та антигероїв тощо.

    Ми виходимо з того, що реванш ‒ це тільки й лише руйнування символічного контуру. 

Того самого, що став з'являтися після російського вторгнення.

Того самого, яким країна оточувала себе в пошуках відповіді на запитання «де закінчуються вони й де починаємося ми».

Цього контуру не існувало десятиліттями. Україна залишалася в радянській орбіті навіть тоді, коли СРСР припинив своє існування.

Для когось питання ідентичності були важливими.

   Когось влаштовував статус-кво. Заіржавілі шестерінки стали провертатися лише після анексії та вторгнення. Війна стала ударом дефібрилятора, змусивши давати відповіді на запитання, які було заведено вважати «неактуальними».

   І тепер, коли ми розмірковуємо про «відкат», то зводимо його опис до розмивання символічного частоколу. Але в тому й річ, що «реванш» може мати куди більше проявів, аніж ми звикли думати. Тому що простір нової етики цілком може встояти.

   Символічне ‒ за всієї його невідчутності ‒ дає відповіді на запитання ідентичності.

«Хто ми?»

«Ким себе вважаємо?»

«Що вважаємо нормою, а що ‒ її порушенням».

   Вони можуть бути вторинними для більшості, але первинні для тих, хто звик виходити протестувати на вулиці. Пряма спроба реваншу в цій сфері може мати занадто вибухонебезпечний потенціал. А тому не виключено, що нового «колективного Табачника» в коридорах влади ми не побачимо.

   Натомість ми цілком можемо виявити реванш в тих сферах, «революційна ємність» яких на порядок нижча.

Наприклад, в економіці.

Нацбанк.

«Нафтогаз».

Децентралізація.

Монетарна політика.

   Всі ці сфери критично важливі для стійкості держави, але мають куди менше значення для обивателя. Просто тому, що складні й незрозумілі для більшості!

   Повернення радянської топоніміки зрозуміле без перекладу ‒ причому, як для прихильників, так і супротивників. А ось пояснити, чим важлива незалежність Нацбанку й чому не можна гратися з емісією ‒ на порядок складніше. Тому що вимагає від аудиторії хоча б мінімального розуміння процесів. Списати «ненастання епохи щастя» на нехороших «білих комірців» досить просто.

   Демонополізація, деолігархізація, роздержавлення, реформи ‒ всі ці кроки мають створити в країні простір чесної конкуренції. Вони скорочують вікно можливостей для клановості, корупції, кулуарних домовленостей. Створюють системи стримувань і противаг. Але у старих правил гри є впливові лобісти. Які готові інвестувати в збереження статус-кво.

   Символічний реванш зрозумілий усім ‒ тим, хто його чекає, і тим, хто його боїться. А економічний реванш ризикує викликати куди менший резонанс. З огляду на складність теми та куди меншу «очевидність» для обивателя (73 %). Зрештою, нам же не просто так п'ять років поспіль твердили про те, що «ворог не в Кремлі».

   Іронія в тому, що це твердження тепер може виявитися частково вірним.

Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены