Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Август 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Суббота 27 июня 2020
Сообщение прочтено 249 раз

Вчора дививсь "відео-рекцію" російської ютюберки, півторарічної давнини, де вона переглядала кліп Чоткого Паци, в якому знявся Зеленський. Так от, російська двадцяти річна дівчина не знала хто такий Зеленський, і це вже під час передвиборної компанії в Україні.

А недавно розмовляв з механіком, який ще при Союзі переїхав з Луганщини в Калінінград. Мова йшла про "Вєчєрній Квартал", він розказав, що раніше дивився цю передачу, але після 2014 року, туди перестали запрошувати "відомих" артистів і передача стала не цікавою. Я спитав, яких це артистів? - Ну Баскова, Кіркорова, Мєладзе. Але ж почали запрошувати відомих українських співаків, та він їх не знає, крім тих що виступають в росії.

Я знаю, як виглядають і як звуть російських артистів, знаю якихось їхніх політиків, та публічних людей, а росіяни про нас нічого не знають, крім того, що розкаже і покаже їхній телевізор, а так як молодь телевізор не дивиться, то вони знають про Україну ще менше (хоч краще взагалі про нас нічого не знають, чим дивляться те гівно, що про нас показує рос.пропаганда). Виходить, що ми споживаємо їхню інформацію і культуру, а вони нашу - ні. І це розпочалось не в 2014, а так було завжди. Якщо якийсь український артист хотів заробляти гроші в росії, то мусив співати пісні російською (від європейських чи американських артистів таке не вимагалось, росіяни слухають пісні англійською чи німецькою, не заморачуючись розумінням змісту, або ж перекладають їх, але коли чують українську пісню, то зразу ж жаліються, що не розуміють мову і краще б співали російською). Так українські артисти перетворювались на артистів народжених в Україні, ці люди вже не несли українську культуру, а поповнювали російську. Таж Ані Лорак така ж російська артистка, як і Моргінштерн, тільки вона з України, а він з Татарстану.

Після нападу росії, багато артистів стали активніше користуватись українською, і тепер якщо їх слухають на Ютюбі, то вже не скажуть, що вони рускіє, зі свого боку, я перестав слідкувати за російським шоубізнесом і телебачення, тож майже не знаю їхніх нових артистів. Тож їхня культура стала менше на них впливати, а наша культура стала потрохи проникати в росію. 

 


Комментарии (10)  
Вторник 2 июня 2020
Сообщение прочтено 109 раз

Раніше, до війни, я був сторонником помірної демократичної анархії. Мені здавалось, що в України немає ворогів, зато є великий союзник - росія, який не допустить, щоб хтось нас окупував. Я помилявся.

Один з метовчан написав ряд постів з пропозиціями по покращенню України (і чомусь він вважає, що його ідеї підійдуть і росії), але я трохи покритикую його ідеї.

1. відсутність державної таємниці. Згоден, що не слід займатись засекречуванням всього, але якщо таємниці не буде і кожен українець зможе узнати всю інформацію про розміщення і комплектацію військ, про розробки оборонних підприємств і т.д. То достатньо буде одного зрадника, який передасть всю цю інформацію нашим ворогам, і ті зможуть ефективно напасти на нас, або шантажувати, проводити диверсії...

2. автономізація населенних пунктів і знищення уряду. Якщо не буде иіністерства енергетики, то хто буде підтримувати стабільний струм в енергосистемах, хто управлятиме АЕС, газопроводами, бо все це проходить через безліч автономних сел і міст, і якщо десь пошкодиться, а село не захоче його відновбювати, і це залишить без енергії сусіднє село, чи місто чи підприємство. Якщо не буде МОЗ, і населені пункти будуть будувати лікарні самостійно, то в селі не зможуть побудувати таку ж добру як в багатому місті, а якщо селян приїде до міста, то йому справедливо відмовлять, бо його громада не утримує цю лікарню, теж і з навчанням і з дорогами. Якщо не буде міністерства, яке відповідає за екологію, то допустимо в одному селищі знаходиться підприємство, на якому працюють жителі цієї автономії, але підприємство забруднює річку яка проходить через інші села, жителі яких не працють на тому підприємстві, тож вони почнуть вимагати закриття його, але працівники з автономії підприємства цього не допустять.

Якщо не буде МВС, то злочинець зможе уникати переслідування просто переїхавши в інше село, хто буде контролювати видачу паспортів і віз для іноземців? 

Якщо не буде центрального уряду, то хто буде друкувати гроші і наглядати за банками?

Уже з приведених прикладів стає ясно, що така автономізована країна, розвалиться, бо у сусідніх поселень завжди будуть притензії один до одного. І тут я не розумію навіщо такій державі армія? Бо було б логічним просто дати можливість всім озброєтись і все. І така система існувала 800 років тому, коли єдина централізована держава монголів, захоплювала всих на своєму шляху.

Можливо в Всесвітній єдиній державі, яка бкде єдиною на нашій планеті, можноб було замутити щось схоже, але не з єдиною армією, а з єдиною поліцією, але тоді і люди будуть іншими.


Комментарии (8)  
Четверг 30 апреля 2020
Kozak | 2020-04-30 06:52:51 Мова влади.
Сообщение прочтено 649 раз

Моя нинішня сім'я складається з 4 людей. Серед нас половина малагасі, а інша половина українці. Я з дружиною спілкуюсь на нами створеній мові, дружина зі старшою дочкою спілкується на малагасі, а з меншою - українською, я з старшою дитиною спілкуюсь - англійською і українською, а з меншою - українською. Я привіз свою дружину в Україну, коли молодшій донці було півтора роки, і вона лише почала намагатись розмовляти, і розмовляла вона на малагасі. В Україні, я зоставив свою дружину зі своєю родиною, та полетів на судно, а коли повернувся, то молоджа дитина вже непогано розмовляла українською, а малагасі взагалі забула. Вийшло так, що дружині довелось вивчати українську не лише, щоб розмовляти з моїми родичами, а і для спілкування з власною дитиною, яка ігнорувала мову матері. Спочатку мене це збентежило, але зараз я розумію причину.

Під час життя в домі моєї бабусі, моя дружина не була головною і дитина це відчувала, тож вона почала використовувати не мову своєї рідної матері, а мову бабусі і прабабусі, які були вище по ієрархії. Коли ж ми стали жити окремо, дитина розуміла мою мову, і відчувала що її мама теж користується тією ж мовою, тож українська остаточно закріпилась в її голові. Допоки дитина не пішла в дитячий садок в російськомовному місті, де діти розмовляли російською, і дочка теж почала використовувати багато російських слів, яких ні я ні дружина її не вчили.

Тобто без всякого примусу дочка стала носієм мови тих хто мав більше влади в родині. 

В Україні зараз намагаються провести "українізацію", і більшість вважає, що проводиться українізація народу, але це не так. Зараз проводиться лише українізація чиновників, проводиться ця українізація не тому, що чиновники цього хочуть, а тому що вони відчувають, що основою державної влади є україномовний народ, бо для російськомовного підійшла б і влада Москви, їм без разниці. 

Зараз люди, які формують державний апарат України, до сих пір переважно російськомовні. Крім того, частина політиків, які не бажають міняти мову, бо для них вищою за владу українців - є колишня влада Совка, і нинішня московська влада, ці чиновники і політики намагаються відколоти російськомовних українців від інших, формуючи негативне ставлення до української мови. Для маніпуляції, вони лякають російськомовних тим, що їх почнуть заставляти розмовляти українською, але насправді все робиться лише, щоб заставити держслужбовців розмовляти українською. (тут я не розглядаю закон про мову, бо вважаю, що він контролює більше ніж потрібно)

Також тепер мені зрозуміло, чому при Союзі пройшла, величезна русифікація всього населення СССР, яка відбулась відгосно мяко. Справа в тому, що робітниками часто керував російськомовний начальник, і навіть якщо він говорив українською, то підчинявся російськомовному, або той підчинявся російськомовному, і навіть грузин Сталін, чи українець Брєжнєв, підчинялись російськомовній Партії, штаб якої знаходився в російськомовній Москві, і виходить що населення Москви мало над ними більше влади ніж якісь далекі українці. Тож працівники, щоб бути ближче до верхів, переходили на російську, на мову влади і начальників.

Звісно були і ті хто не хотіли цього робити, при Союзі їх звинувачували в націоналізмі, а зараз - в русофобстві. Таких людей цькували, або виставляли селюками, які даже нє знают язик.

Тож я вважаю, що для ефективної, м'якої популяризації української мови, достаньо введення її під час навчання, а також жорсткий примус найвищих чиновників розмщвляти зі своїми підлеглими лише українською. Щож до примусу касирів чи офіціантів розмовляти українською, то це непотрібне правило, яке лише викликає негатив по відношенню до Закона і до мови.


Комментарии (63)  
Вторник 28 апреля 2020
Сообщение прочтено 550 раз

У мене є собака, яка живе при комунізмі: у неї є гарантована робота від народження, їй була надана безкоштовна будка для житла, а також достатня зарплата у формі їжі, також я гарантую моїй собаці безкоштовну медицину, а так як в СССР секса не було, то і в моєї собаки його не має. Я добрий хазяїн, і наказую собаку лише тоді, коли вона нападає на інших тварин, які мені належать, але вона законослухняна і живе з ними в мирі.

А от я живу при капіталізмі, як впринципі і держава СССР, яка змушена була торгувати з іншими капіталістичними державами по їхніх капіталістичних ринкових законах. Але все це не стосується моєї собаки, бо вона знає свою роботу і впевнена, що її щодня нагодують. Коли ж я звертаю на неї увагу, то пес виляє хвостом і виглядає щасливим.

Допоки моя собака живе в глибині двора, то вона гавкає лише на чужих людей і тварин, які пробрались до мене в двір. Коли ж пес отримав змогу бачити і вулицю, то почав гавкати і на бородячих собак, які вільно там бігали в пошуках їжі. Їм доводилось самостійно шукати житло, їжу, у них не було безкоштовної медицини, хоча і дув секс. Здавалося б у мого пса життя краще і стабільніше, але гавкав він на них не зі злоби, а від заздрості, а от вони на нього ніколи не гавкали.

Мені бісило це гавкання і бажання "свободи", я ругав пса, але без результата. Тож я зняв з нього нашийник і відпустив. А він вибіг на вулицю і пропав, його бачили серед бродячих собак, він обзавівся подругою. Не пройшло і пари днів як собака повернулась, але мені не хотілось годувати її якщо вона не приносить користь. Тож я взяв нашийник, підійшов, і пес підставив шию, а коли оказався на прив'язі, то став скавчати вимагаючи їжу.

Тож для моєї собаки повернення до життя при комунізмі виявилось бажанішим ніж воля. Я ж в свою чергу перемістив пса подалі від спокус вулиці, щоб поменше гавкав.

Багато людей зараз сумують по тому стабільному життю з гарантованим житлом, зарплатою і знову шукають "хазяїна" який би їм це забезпечив, хоча більшість цих же людей самі з радістю вибігли "на вулицю" до вільного життя, а зараз вони забули причини тієї тяги скинути нашийник. Звісно таким людям не звикати, до нашийника держави, але ж вони хочуть, щоб і їх діти, які виросли на волі, теж сиділи з ними поряд.


Комментарии (45)  
Воскресенье 19 апреля 2020
Сообщение прочтено 105 раз

"Ви отримуєте шалені гроші за роботу на свіжому повітрі" - так висловилась Юля, коли була прем'єром. Тоді вона хотіла викликати у українців заздрість до зарплат моряків, щоб якось виправдати намагання залізти в наш карман. Юля тоді промовчала, що моряки під українським прапором заробляли в 5-10 разів менші гроші, ніж українські моряки на іноземних судах, і причиною такої несправедливості було те, що податкова система України не дозволяла українським судновласникам устанавлювать світові зарплати. Тож український флот здох, не лише тому що хтось розворував суда, а тому що працювати за українські зарплати погоджувались, або пенсіонери і лінтяї, які не хотіли вчити англійську, або алкоголіки, яких не наймали в іноземні компанії, або студенти, які хотіли зробити перший контакт для старту в морі.

На початку незалежності України, коли міжнародні ринки праці відкрились для українців, то багато спеціалістів радянської закалки перейшли на іноземний флот, а часто вони навіть не міняли судна, бо в той час багато теплоходів були зворовані чи продані за борги. Тоді ще було багато українських матросів і мотористів, але час минав і поряд з "радянськими" професіоналами почали з'являтись моряки з купленими документами, які про море нічого не знали, та і їхали на судно, не працювати, а косити бабло, яке їм пообіцяли в крюїнгі і про яке вони наслухались від тьоток на базарі. В цей же час на моряцький ринок виходять філіпінці, у яких базова морська освіта була гірша, але їхній підход до виконання роботи був кращий. Філіпінець робив те що йому казали і не задавав питань (не вийобувався), в той же час пострадянські матроси прирікались, намагались виторгувати менше роботи і працювати з ними було складніше, хоч їх знання були кращі. Тож з часом навіть українські офіцери не хотіли працювати з українськими рядовими, і матроси втратили нішу  на ринку, яку зайняли філіпінці, які в свою чергу ввесь цей час покращували свої навики і стали не гіршими професіогалами за українців.  Тож тепер українські офіцери утримують майже 40% відсотків морських офіцерських посад на світовому флоті, а от рядових майже не має, хіба що кадети, які вчаться на офіцерів.

Весь це пост я написав під впливом того, що зараз почув стосовно будівельників, які теж хочуть більше грошей, але для цього не просять чесно кращу оплату, не підвищують ефективність труда і не шукають більше клієнтів, а намагаються зідрати зі свого клієнта побільше, при чому методом обману на будівельних матеріалах. Тому в Україні і працюють турецькі будівельні компанії, а не українські в Туреччині.


Комментарии (5)  
Суббота 18 апреля 2020
Сообщение прочтено 294 раз

Дивлячись на карту Турції, можно побачити нові мости через проливи, новий канал в обход Босфора, тунель під Босфором, і безліч причалів і терміналів вздовж берега, не кажучи вже про нові містечка (які часто розраховані на покупців з постсовка). Будівельна галузь тут дуже розвинена, і якщо в Україні з будівництва пішеходго моста в Луганській обл. роблять подію, то тут буденність.

Два роки тому, я купив будинок і вирішив змінити дах, я знайшов місцеву бригаду , у якої робота розписана на два місяці вперед. Ціна за роботу мене задовольняла, але коли вони порахували матеріали, то вийшла подвійна ціна , тобто я перерахував ціну матеріалів і у мене виходило вдвічі дешевше. Пізніше виявилось, що і роботу вони зависили. Тож я відмовився від ремонту "до кращих часів", і вирішив найняти архітектора, який зробить мені план, який я хочу і розрахує матеріали. Але як виявилось, архітектора знайти можно в Київі, у Львові, в Одесі, а поблизу мене - зась. В кожному обласному центрі, є якийсь будівельний ВУЗ, але його випускники не шукають роботу, не рекламують себе. Мені легше набрати екіпаж на судно, ніж знайти декілька будівельників і архітекторів (щоб було з кого вибирать)

Більшість будівельних робіт в селі проводять силами "умільців", де шахтар-зварник, шахтар-плотник, чи шахтар-кам'янщик. І от турки будують у нас дороги, а наші будівельники, або думають, як надурити і замість 2х цеглин використати 1,5, або хз де вони є коли вони необхідні.


Комментарии (22)  
Понедельник 13 апреля 2020
Сообщение прочтено 361 раз
Пару днів тому судно повернулось зі Сфаксу (Туніс). До захода в порт, на борт піднялись два врача, які перевірили температуру екіпажа, а перед цим заходом вони перевіряли ще й пульс. В порту прийшли дезинфектори, які обробили якимось аерозолем офіс, та обкурили палуби знаружі.
На відміну від європейських портів, Туніс не обмежив відвідування судна властями. Тож таможня, поліція і агент прицшли на судно за мздою. Корупційні апетити таможні виросли, та і стевідор, який приносив мені фініки, підняв ціну на 30%, тож замість 5дол./кг, він захотів 6,5.
Великих суден в порту Марсакслокк (Мальта) менше, це означає що океанські перевезення скоротились, але фідери працюють.
Час від часу отримую на емаіл розсилки з пропозиціями роботи, і там вказують дату посадки - 14.05.20. Не з наю чи крюїнги мають якусь свіжу інформацію про відкриття кордонів, а може пишуть навмання. Міжнародна профспілка транспортників (ITF), призиває уряди подумати, як провести заміни екіпажів.
Через два дні буду в Туреччині, подивлюсь що там за правила.

Комментарии (21)  
Вторник 7 апреля 2020
Сообщение прочтено 87 раз

Комментарии (2)  
Сообщение прочтено 39 раз
фільтр не пропускає
Вчора на 112 каналі розповіли, як в Першотравенську виявили хворих Ковід19, і отримали вони цю заразу на зборах церкви "Відродження". Прихожани даної церкви в місцевих групах Фб спростовують таку інформацію і кажуть, що збори не проводили, а навчались онлайн. Але місцеві православні вже завелись і почали звинувачувати інших християн у всіх бідах міста, в тому числі в захворюваннях корі, яке відбулось недавно.
Все це дивно, бо ті ж люди які призивали не робити зчеплень від корі, винуватять прихожан, які приїзжають в місто на навчання.
Ще одне цікаве "совпадєніє", це підтвержене захворювання на ковід, митрополита Лебедя УПЦ МП, який недавно призивав всих вірян нехтувати карантином і ходити до церкви.
Тобто, як тільки українська філія РПЦ, яка нехтувала карантином, стала розсадником ковід в Київі, медведчуковський канал знімає репортаж про те як в церкві іншої конфесії відбулось зараження, при тому що її прихожани пишуть, що церква притримувалась карантину.

Комментарии (1)  
Понедельник 6 апреля 2020
Kozak | 2020-04-06 15:37:23 Судові ізоляції
Сообщение прочтено 160 раз

Судно саме безпечне місце під час пандемії. Воно ізольоване від інших, коли в морі, а в порту - доволі легко контролювати відвідувачів, хоча легко, якщо є засоби захисту і з цим тут проблема. Два тижні тому на борт привезли 500 масок: 250 - пилозахисних і 250 - медичних (по 4.5 євро). Капітан відмовився від останніх, бо дорого, хоч судновласник і погодився заплатити. 

Як тільки розпочалась епідемія в Італії, Мальта заборонила вихід моряків на берег, можно було лише поїхати в аеропорт, але італійські порти продовжували видавати дозволи на вихід в місто. Також Мальта перша розпочала перевіряти температуру моряків і перша запровадила електронну подачу прихідних паперів. Але це були половинчаті засоби, бо в той час пасажинські лайнери заходили в Валету і сотні туристів шастали по острову, тож Ковід19 попав на Мальту.

Бачачи те, що коїться в Європі, я був радий введенню в Україні карантину, мій контракт закінчувався 3 квітня, тож я сподівався повернутись жодому після закінчення карантину - 5 квітня. Але я й досі тут. 

Половинчаті, неорганізовані засоби протидії, не завадили вірусу поширитись. Люди, які жили в регіонах вільних від вірусу, продовжували нехтувати пересторогами, а коли вірус приходив в їхнє місто, то вони забували про свої нерозумні дії, про свої призиви "єто всьо лож і заговор", та починались жалітись на владу.

Сьогодні ми отримали провізію з розрахунку на два місяці, бо ніхто не знає, коли скінчиться карантин і коли нас поміняють. Проблема і в тому, що частина моряків повинна приїхати на судно з Філіпін, а частина повернутись в Росію і Україну, тому від карантину в цих країнах залежить зміна екіпажу. Також не слід забувати, що між цими країнами, повинні працювати аеропорти в третіх країнах. 

Судно безпечне місце, хоча переміщення з нього до дому, через аеропорти, літаки і автобуси, може бути ризикованим в сенсі підчепити інфекцію. Радує, те що в нинішніх портах є доступ до інтернету за 1 евро в сутки, що є великим прогресом порівняно з 2008 роком.


Комментарии (8)  
123...313233Вперед | Указать страницу