Авторизация
Меню
Категории

Календарь
 Июль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Понедельник 9 февраля 2015
Lalinka | 2015-02-09 21:54:18 Найінтимніше
Сообщение прочтено 158 раз
Думки про Тебе, сповнені ніжністю, 
А не пристрастю. 
Голос Твій чути щодня стає необхідністю.
Особисто я
У своїх мріях до Тебе торкаюся -
Це найінтимніше...
Правду оголити: чи закохалась я...
Знаєш Ти лише
Хочу я. Хочеш Ти. В долю вірити
Невблаганну...
Знаєш Ти. Знаю я, що
Бажана...
Очі янгольські ваблять в полон...
Озираюся:
Вже метелики летять на вогонь, 
Я вагаюся.
Знов віддати усю себе? Злюся. 
Тобі мало.
Я живу. Я люблю. Я мовчу. Боюся...
Йти далі...

Категории: Мої вірші    
Настроение у меня: задумчивое   
Комментарии (2)  
Четверг 30 октября 2014
Lalinka | 2014-10-30 20:14:59 Вітальне слово
Сообщение прочтено 520 раз

Зовсім недавно пощастило побувати на прекрасному весіллі. Як і годиться чемній гості, напередодні мала підготувати вітальне слово для молодят. Звичайно, сіла погуглити...та, прочитавши кілька десятків банальних, неправильно перекладених з російської, жахливих за змістом, високопарних  привітань у прозі про "свічку подружнього вогнища" і "лебедину вірність", згадала оту шпильку від рідних: "Ну скажи що-небудь, ти ж філолог..." і ...

Дорогі наші Алла та Антон! Сьогодні той незабутній день, коли Ви обручилися. При цьому Ви одягли на палець одне одному не "кольцо", щоб бути тепер "окольцованими" (тобто втратити свободу), а "обручку", щоб усе спільне життя іти рука об руку. Я бажаю Вам, щоб Ви не стали "супругами" (тобто запряженими в спільну упряж), а стали подружжям, що означає - ще й друзями. Нехай Ваш шлюб не стане "браком". Як кажуть: "Добру справу браком не назвуть". Тепер ви не просто "семь Я", а ще й  сім'я (від слова "сі'м'я", тобто насіння, яке проросте і дасть щедрі плоди). Тож я бажаю Вам не тільки "прибавления", а ще й поповнення, щоб Ваша сім'я стала повною. Любіть одне одного, а ще кохайте. Не тільки "понимайте", а ще й розумійте, тобто підходьте з розумом. І будьте вірними - довіряйте. Збережіть назавжди у своїх серцях ті ніжні почуття, які переповнюють Вас сьогодні. А тепер, молоді, поцілуйтеся нарешті, щоб стати одним цілим! Гірко молодим! Гірко!

 

Р.S. Ділюся, бо раптом комусь скоро виступати на весіллі) І так хочеться сказати дотепно, щиро і по-новому)

Бажаю всім сімейного благополуччя))Very HappyVery HappyVery Happy


Комментарии (10)  
Среда 15 октября 2014
Lalinka | 2014-10-15 21:50:49 ***
Сообщение прочтено 172 раз



Ти з'явився зовсім непрохано.

Оселився в моїх думках.

Може, й бовся сполохати

Долю. Нести на хрестах.

 

Спокійно. Відверто. І ново.

Без претензій. Із болю. З надій.

Ти приходиш у сни мої знову,

Щоб кружляти у танці стихій.

 

Сам боїшся. Ревнуєш ночами.

Та я знаю без зайвих слів.

Не питав би: "Чи можна губами?.."

Цілував би. Якби зустрів.


Категории: Мої вірші    
Настроение у меня: задумчивое    Слушаю музыку: Бумбокс
Комментарии (3)  
Вторник 4 февраля 2014
Lalinka | 2014-02-04 23:06:37 Коли відходять...
Сообщение прочтено 494 раз

                                                                                                                                                                                     Та святиться ім’я Твоє…

Усе менше ветеранів залишається серед живих. Вони йдуть до тих, хто поліг у жорстоких боях за життя і свободу в далеких сорокових. Вони забирають із собою пам’ять про ті лихі дні, залишаючи нам лихоліття війни тільки у кадрах фільмів. З ними відходять у вічність образи друзів, що десятиліттями жили в їхній пам’яті, болі ранених в госпіталях, що, коли вже нещадна  смерть торкалась чола, благали передати звісточку рідним: «Живий. Здоровий…», - й очі змучених від горя матерів із похоронками в тремтячих худих руках, сльози радості коханих, що, притуляючи з усією ніжністю трикутничок  із фронту до грудей, шепотіли свято: «Живий! Спасибі Всевишньому! Живий!»…

Залишають все і гордо йдуть! Йдуть туди, де вічний спокій лікує болі зранених душ і тіл. Вони залишають нам добрий світ і мирне небо над головою, подарувавши ціною власного життя можливість жити, сміятися, любити.

А ми? Вдячні? Чи совісно поступаємося місцем у транспорті під проводом недоброго погляду бабусі навпроти? Продаємо душу, несучи медалі й ордена до «Антикваріату»?!Забуваємо пам’ятні дати?Кидаємо скептично: «І що дала перемога? Жили б Німеччині, як у Бога за пазухою…Робота. Прибуток. Престиж…Вболівали б за «Баварію»…» - Ні!!!! Були б рабами! Ні, мови, ні нації, ні себе! Загублені душі. Без роду.

Не смійте! Цілуйте руки! Скажіть ветерану: «Спасибі»,- він зрозуміє. Моліться! Дякуйте! І плачте, коли відходять…

 


Категории: Почуття на папері...    
Настроение у меня: задумчивое   
Это сообщение написано также в: Україна УНІКАЛЬНА (0 комментариев)
Воскресенье 12 января 2014
Lalinka | 2014-01-12 16:20:07 Присвята матері
Сообщение прочтено 545 раз

Як добре, коли є на світі мати!
Якщо на серці радість чи печаль,
Їй можна все до краплі розказати,
Розповісти про свій душевний жаль.

Вона тебе достоту зрозуміє,
Не зрадить і пригорне до грудей,
Порадить, словом теплим обігріє,
Навчить, як треба жить серед людей.

Але буває й так, що присоромить:
Як скаже слово - в серці біль тупий,
Ти пломенієш, душу крає сором,
За те, що йшов життям, немов сліпий.

Буває, що одним непевним словом
Ми ображаєм наших матерів,
Спинімося! І помолімось Богу,
Щоб він до правди й каяття нас вів.

Матусі рідні, зморені лебідки,
На радість нашу довго ще живіть,
Хай птиці щастя стукають у шибки
І ваша радість піснею дзвенить.


Категории: Мої вірші    
Комментарии (6)  
Четверг 28 ноября 2013
Сообщение прочтено 449 раз

   Для найрідніших людей завжди важко віднайти "ті" слова. Слова щирі і справжні. Ті, що несуть в собі душевне тепло.Не вдається віршувати. Губиться рима...
    Я люблю Тебе, мамо. Я вдячна Тобі за життя. За ту ніжність, добро і ласку, вкладені в моє серце. За недоспані ночі. За втрачені нерви.За натруджені руки, що невтомно день за днем ліпили з мене людину. За заплетені коси. За новорічні сукні. За вивчені напам"ять вірші. За інгаляції над картоплею. За смачні торти до Дня народження. За правильні слова. За шкільні грамоти. За молитви. За життєву стежку без бур"янів.
    Здоров"я Тобі, рідненька. Любові від людей і розуміння. Мрій. Реальності. Віри в серці. Блиску в очах.Посмішки на обличчі.
Кажуть, в лоб цілують тих, кого дуже люблять...В лоб мати цілує дитину...коли змірює температуру...коли благословляє. Сьогодні навпаки. Я цілую Тебе. З Днем народження, моя рідна, кохана, світла!


Категории: Вітаю!    
Настроение у меня: задумчивое   
Комментарии (1)  
Lalinka | 2013-11-28 10:55:22 ***
Сообщение прочтено 209 раз

Вона хвилювалась. Вечір.
Чекала тоді на Тебе.
Душа ожила, обізвалась,
А під ногами - небо.

А під ногами - небо,
А за спиною - крила,
Є у людини потреба
Любити. Чи стане сили?

Любити чи стане сили?
Вірити. Мріяти. Зможе?
Для людей серце відкрити
Світло Твоє допоможе.

Світло Твоє допоможе
Відповідати взаємністю.
Дівчинці чемній не гоже
Вірші вбивати буденністю.

Вірші вбивати буденністю...
Без почуттів не пишеться.
Вогником нескоренності
Творить. Так легше дишеться.


Категории: Мої вірші    
Настроение у меня: грустное   
Комментарии (2)  
Воскресенье 10 ноября 2013
Lalinka | 2013-11-10 15:45:52 ***
Сообщение прочтено 674 раз


Вона любила. Цвіла. Весна
Надворі. В грудях, там, де серце...
Вона чекала. Спала. Одна.
Тендітна. І така відверта.

Вона мріяла. Солодко. Сяйвом
Усміхались веснянки на білім лиці.
Тільки мрії її були марні,
Віддала їх безсонниці.

І, шукаючи зірку полярну,
Карі очі погасли. Бліді.
Вона вміла би бути гарною,
Та трапляються все не ті...


Категории: Мої вірші    
Комментарии (5)  
Четверг 7 июля 2011
Сообщение прочтено 2118 раз

                                                                                                                                              Світлій пам’яті…
    Рідний. Любий. Коханий. Добрий.Турботливий. Світлий. Найкращий. Думаєте, такими словами не можна описувати дідуся? Помиляєтесь. Можна. Бо таким Він був. І таким назавжди залишиться в моєму серці.
    Страшенно щемить душа. Пустує серце.Душить біль. Сльози з очей рікою. Ну не вірю я, що Він більше не прийде, не обійме, не пожартує. Відмовляюсь вірити!!!
    А пам’ятаєте,як Ви привозили з Бучі гранати? Я тоді ще зовсім маленькою була. Раділа по-дитячому щиро «гостинчику від зайчика, що Ви зустріли, коли їхали повз лісосмугу»…Гранат – смакота…Ну поки не заляпаєш його соком шпалери у вітальні і не отримаєш за це від мами…
...
Читать

Настроение у меня: одинокое   
Комментарии (16)  
Пятница 27 мая 2011
Сообщение прочтено 2479 раз

                                                                                                                                               Чомусь, коли дійсно маєш що сказати,

                                                                                                                                                   Не можеш знайти правильних слів...

Істинні думки приходять вночі,  коли після важкого дня лягаєш в ліжко і намагаєшся заснути...Мрієш...Пригадуєш...Думаєш про Тебе...Уявляєш, як злегка пальчиком блукаєш контурами Твого обличчя...Примружуєшся...Відчуваєш, як нестримно гарно пахне Твоє тіло, яке тепло Ти випромінюєш...Такий рідний, такий близький...

Виникає непереборне бажання сказати Тобі, що люблю. КОХАЮ. Відкриваю очі. Тебе немає. Зникає ілюзія...радість...а замість тепла шкірою пробігає холодок: Ти тут одна...Він в іншій країні, хіба забула? Далеко. Не з тобою. Морозно?

Накочуються сльози. Він не з тобою. Далеко...Вже, мабуть, давно солодко спить...

Тоді, переборюючи лінь, піднімаєшся з ліжка, вмикаєш світло, шукаєш папір, ручку і пишеш, пишеш...А сльози капають...капають, розмиваючи своєю сіллю слово за словом...

 

Я люблю Тебе. Як пояснити? Щоб Ти вірив! Вірив не словам, а почуттям, що переповнюють від коренів волосся до пальчиків на ногах...від яких тремтить душа і в шаленому ритмі б"ється серце. Щоб знав, що живу для Тебе...Що молюсь на ніч...Що борюсь щодня з гіркою розлукою...

Як чекаю...Твого голосу...Того шовкового тембру від якого побіжать мурашки і прийде слабкість в ноги...Як після Твого "добраніч" ще довго-довго сидітиму, пригорнувши ведмедика у вишиванці. Плакатиму...Як цілуватиму Твоє фото...Вимкну світло. Ляжу в холодне ліжко. Обійму Твою подушку. І ридатиму...Одна...У нічній тиші...Темно...

 

З Тобою треба бути сильною. Пробач за слабкість. Я люблю. Чекаю. Скучила. Навіки Твоя.


Категории: Про любоfff    
Настроение у меня: грустное   
Комментарии (18)  
1234Вперед | Указать страницу