Стільки людей, стільки й очей - дзеркал душ. І хай вони мають обмежену кольорову гаму - сірі, голубі, сині, чорні, карі, зелені, але в кожної людини свої. Особливі. Дзеркала душ. Радісні чи сумні, піднесені чи розбиті, закохані чи розчаровані, сповнені енергії чи апатичні, ніжні й сердиті, лагідні й злі, сповнені почуттів і байдужі. Різні. Вони можуть вбити. Можуть вилікувати. Окрилити. Подарувати надію. І сенс життя. Дзеркала душ. Жити варто, щоб прокидаючись вранці, бачити їх такими, що кажуть твоїм:"Кохаю!"
А я люблю твої. Особливі. Дзеркала душ. І навіть компас. Адже я шукала саме твої очі. Закохані. Ніжні. Сповнені любові. Турботливі. Трішки грайливі. Хитренькі. Зелені. Обожнюю.
Хочу завжди бути там, де мене зігріє тепло твоїх очей, де їх погляд даруватиме життя, підтримуючи і люблячи. Там, де побачення наших дзеркал душ мене окрилятиме і підноситиме. Там, де відчуватиму, як твої очі цілують мої губи...
Бачила їх багато разів. Ці очі. Хай не наяву. Але точно бачила. Бачила. І люблю.
