Зрозуміло / Понятно
Шановний користувач!
На жаль, ми вимушені закрити цей проект і з 30 листопада 2020 він перестане працювати. Просимо свої вибачення за можливі незручності.

Уважаемый пользователь!
К сожалению, мы вынуждены закрыть этот проект и с 30 ноября 2020 он перестанет работать. Приносим свои извинения за возможные неудобства.
<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге tuteshni искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Январь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
1
3
5
7
8
9
10
11
14
15
16
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Четверг 24 декабря 2020

Думав не писати тут про таке, щоб не змішувати грішне з праведним, але без цього важко усе пояснити. В метушні і гонитві за чимось примарним (грошима, владою…) ми забуваємо, що піст - це час, коли ми маємо почути Бога… От і я перечитуючи згадав, про це людям потрібно постійно нагадувати. Забуваємо ми й молитися, а окремі люди самі цього не роблять й іншим заважають помолитися, заспокоїтися.

Три тижні намагався постити і з горем попалам якось виходило, а от недавно так вивели, що мусив заїдати стрес. І заїдав тим, що під руки попадало, бо щоб постити потрібно щось купити, зварити. Після такого заїдання зявляється якийсь відчай – який сенс продовжувати постити? Доводять до гріха, але зараз ще пів біди, а раніше дійсно була якась безвихідь. Тут усе ніби то й тихо, мирно, а почуваєшся бійцем, бо постійно доводиться відбивати напади. Ніби то й нічого важкого не робиш, але щоб щось зробити потрібно потратити багато часу і докласти чимало зусиль. Та й все зоровя разом з нервами вже вимотали. Одні шукають можливості, а інші виправдання, але чесно кажучи важко в таких умовах дотримуватися посту.

Піст – це час,коли можна все переосмислити і про це теж потрібно нагадувати людям. Бо, грішним ділом, складається враження, що окремі люди взагалі ніколи цього не роблять. У кожного своє, хтось не відходить від телевізора, а хтось постійно сидить в інтернеті, а це теж не йде нам на користь. Можна було б і менше, але так вже склалося - доводиться ось так нагадувати людям (не всі ж це читали), та ще й пояснювати, чого не можна робити хоча б в піст. Злість і образи то взагалі окрема розмова, про це зараз навіть не варто згадувати. Бо через постійні закиди і звинувачення не про це хотів написати.

Втримався, бо сьогодні у християн західного обряду – Святвечір. В нас піст ще продовжується, а в них завершальний день Різдвяного посту. От і не хотілося говорити лихе і псувати людям свято. Давайте перечекаємо хоча б ці два дні, якщо не схаменемося - не почуємо і не пробачимо один одного, то продовжимо…

Сообщение прочтено 37 раз
lito2020 | 2020-12-24 14:28:39

28 листопада, за сорок днів до великого свята, розпочався Різдвяний піст у християн східного обряду. У народі його називають Пилипівкою. Священники кажуть, що цей піст не такий суворий, як Великий чи Успенський, втім дотримуватися його теж важливо.
Піст іменували на честь апостола Пилипа, який із ранніх років був вправним у Святому Писанні та знав усі пророцтва про прихід Месії, а згодом став проповідником. У Біблії про піст йдеться як у Старому, так і в Новому Заповіті. Він – важлива частина християнського життя.
Ще Ісус Христос перед початком своєї подорожі до Галілеї дотримувався посту і цим дав нам приклад для наслідування – говорить отець Феодосій, настоятель Городищенського монастиря. – Ісус постив 40 днів. Це ж практикували Марія Єгипетська і йорданські монахи. Вони йшли у пустелю теж на 40 днів для посту, як і Ісус Христос. І там споживали лише крихти хліба і коріння рослин.
Піст – це не дієта, а велика духовна підготовка до світлого народження Ісуса Христа. Це час, коли ми маємо почути Бога, який говорить з нами різними способами – через наші думки під час молитви у храмі чи вдома, через святе письмо, через отців чи людей, які нас оточують.
Різдвяний піст – це час, коли можна переосмислити свої цілі, прагнення і життєві цінності, запитати щось важливе у себе, це час для посиленої праці над своєю духовною досконалістю. Допомогою на цьому шляху є молитва як спосіб розмови з Богом.
...
Читать

Вторник 22 декабря 2020

Коли довго не виходиш з кімнати, спиш чи чимось зайнятий, то інколи починаєш відчувати брак свіжого повітря. Просто виходиш з хати і одразу ж відчуваєш різницю. Зима, кватирки закриті, от і згадав позавчора про свіже повітря.
Для забезпечення повноцінного дихання однієї людини потрібно щогодини подавати 20 кубічних метрів свіжого повітря. Це означає, що для двох людей, які знаходяться понад годину в невеликій кімнаті, вже через годину бракуватиме повноцінного дихання.
Може, тому так важко стає дихати холодної пори року. Особливо у приміщеннях, де надто низька вологість. Через брак повітря люди частіше хворіють і зле почуваються впродовж цілої доби.
Провітрювати, зволожувати і очищувати повітря в умовах великого міста надто важко. Сучасні прилади, здатні якісно контролювати і поліпшувати повітря в приміщеннях, надто дорогі, а відкриті кватирки впускають брудне повітря. Свіже повітря великий дефіцит.
Тож шукайте першої можливості подихати свіжим повітрям десь на природі або зважуйтесь на щось інше заради можливості дихати на повні груди.

Четверг 17 декабря 2020
Сообщение прочтено 41 раз
lito2020 | 2020-12-17 08:19:56


По улиці вітер віє

Та сніг замітає.

По улиці попідтинню

Вдова шкандибає

Під дзвіницю, сердешная,

Руки простягати

До тих самих, до багатих,

Що сина в солдати

Позаторік заголили.

А думала жити…

Хоч на старість у невістки

В добрі одпочити.

Не довелось. Виблагала

Тую копійчину…

Та пречистій поставила

Свічечку за сина.

Раніше могли на чверть віку заголити в солдати і зараз багаті шукають ось таких солдат. Які б їх захищали і робили б за них небезпечну і невдячну роботу: бізнес, політика... Звикли чужими руками все робити і заради цього вони на все готові. Чого вони тільки не видумують, роками відбиваюся від таких “добродіїв”. Вже кілька днів не дають спокою, сьогодні навіть думав розповісти про це детальніше, але саме цього вони добиваються – гризні, ворожнечі між людьми. Щоб ті не мали часу на щось інше, щоб люди не помічали, як їх обкрадають. Тому й не буду сьогодні вдаватися в подробиці, усьому свій час, на це є будні дні. А сьогодні свято - день пам’яті великомучениці Варвари. Однієї з самих улюблених святих, у якої люди просять захисту і здоровя. Нагадав про це свято, бо хотілося б щоб люди змінилися хоча б на деякий час. Щоб нарешті згадали про те, що наближаються зимові свята…

Воскресенье 29 ноября 2020

Цю тему можна було б дуже довго обговорювати. Кажуть: хочеш знайти винуватого, шукай кому це вигідно. Спробую пояснити чому, на мою думку, закривається МЕТА. Дуже часто ми чуємо: сам винуватий. То почну з того, що тут робилося, а відбувалося тут багато цікавого. Мету перетворили на смітник, дозволивши викладати нікому непотрібні інструкції і т.д. і т.п. І викладали їх десятками, по кілька штук за хвилину, просто щоб заховати чиюсь тему. Про гризню, різного роду западло і підстави з їх наслідками (часто плачевними) я не буду розповідати. Немає не часу не бажання це робити, нехай кожен з нас сам подумає і все згадає. Я інколи сам не можу навести лад з тим, що тут писав, а почистити мету від сміття нереально. Можна було б влаштувати експеримент і дати час, щоб люди самі повидаляли лишнє і навели порядок в своїх блогах. Для цього можна було б продовжити роботу сайту ще на місяць, до нового року, а там ресурс буде або оновленим, або закритим.

Тепер про комерцію. Тут кажуть, що добре було б зробити ще й мобільну версію. Для кого? Для десятка активних користувачів і армії неадекватних тролів, які все засмічують? Для початку тут потрібно навести порядок і спробувати заново розкрутити сайт, якщо це взагалі можливо з нинішньою популярністю соцмереж. "Не в деньгах щастье". Навіть телеканали не є прибутковими, не для того в нашій країні їх купують і утримують. Всі чудово знають для чого, переважно для інформаційних війн. Так саме люди намагаються використовувати цей і інші інтернетресурсами. Усі ми викладали тут те, що багатьом не подобалося, не витримала платформа цього навантаження і тиску. І в решті решт хтось вирішив прикрити це неподобство.

Тепер про політику. Ще не закінчилися місцеві вибори, а усі вже натякають про якісь дострокові вибори. І цим людям, схоже, не потрібні ось такі ресурси. Довгий час МЕТА була переважно платформою для дискусій, але її власники, здається, програли. Якщо не всю війну, то бій. Хочеться нагадати усім про деякі переміни, які сталися в країні, особливо в інформаційній сфері. Усі знають, що відбувся перерозподіл інформаційного простору, часина телеканалів змінила своїх власників. І одразу ж змінилися акценти і подача інформації, а от з інтернетом все набагато складніше. Зараз все частіше чую про шкідливість соцмереж і ось таких платформ, де люди мають можливість писати те, що хочуть. Особисто я все частіше чую: ти, що хочеш показати який ти начитаний? Ні, нікому, нічого я не хочу показувати. Надоїло, але ще більше надоїло хамство і безпрєдєл. От і мусиш нагадувати окремим людям, про загальноприйняті закони і норми. Розповідати, як прийнято робити, нагадувати як десь, колись люди вирішувати схожі проблеми. Розумію, багатьом це не подобається, бо вони звикли до “шо хочу, то ворочу…” Але закривати ось такі ресурси – це не вихід. Знову не втримався - це політика, а можна було б і про геополітику поговорити. Там теж цікаві процеси почалися, які вплинули на загальну ситуацію. Але не буду цього робити, бо й так забагато розповів.   

Четверг 26 ноября 2020

Не хотілося це ось так відкрито обговорювати, до останнього терпів і думав, що якось воно залагодиться. І деякий час дійсно все до цього йшло, але тільки я почав проявляти активність і інтерес ці люди знову про себе нагадали. Думав, що сьогодні усі все зрозуміють без додаткових роз’яснень, бо тут в нас більшість людей здогадуються про що йдеться. Інша справа, що людям зараз не до того. В кожного своїх проблем вистачає, карантин обмежує свободу усіх. Але є люди, які цим користуються, намагаючись підзаробити в цьому хаосі, от і зараз вони по своєму це все коментують. Багато про це розповідав і ці спроби контролювати, обмежувати і примушувати – це вже довершений факт. Було чимало цікавих історій, є багато доказів. Але такі вже часи настали, що нікому до цього немає діла, як хочеш так виживай.
Карантин, а ще я постійно розповідаю, що ці ”добродії” й кроку ступити не дають, а останнім часом не дають й слова сказати (знову починається). Згадувати при цьому про окремих людей, які ніяк не залишать в спокої – це ніби то й не логічно, але саме ці люди знову почали створювати чимало проблем. З однієї сторони сиди тихенько, а з іншої вони смикають і не дають спокою. Питають: що, як і чому? От і доводиться давати відповіді на ці питання. Люди дійсно думають лише про себе. От ти зробив крок чи навіть просто глянув, а вони одразу дивляться “в яку сторону”. Усе поділено і заполітизовано, усі слідкують один за одним. Щоб не дай бог хтось з кимось не заговорив, я вже не кажу про щось більше (обєднаються і обов’язково проти нас). От і інтерпретують кожне твоє слово, кожен твій крок через призму свого примітивного політиканства і своїх страхів. І це в кращому випадку, бо тут є не зовсім адекватні люди. Ніхто не може пояснити хто і що ними керує, що і навіщо вони роблять. Чого я тільки не наслухався свого часу. І заганяй до себе (будеш зятя мати), і за кого ти себе маєш (не звертаєш уваги на нашу дівку), і кому яке діло… Я тоді ледве ноги пересував і думав як би це живим залишитися. Зараз те саме починається - треба його знову присадити, притруїти, бо дуже шустрий став. От розумієте: чи є сенс на такому фоні обговорювати такі дрібниці? Не знаю, але почав, то треба завершити. Бо люди дійсно часто ненавмисно прикривають свою невпевненість “силь¬ною любов'ю”. Їм потрібо розібратися у собі і подумати, чого вони бояться, коли намагаються все контролювати.
Усе так далеко зайшло, що мусиш пояснювати хто, що і звідки це все. В кожного своє, хтось звик до колгоспних кріпаків і не проти повернути старі часи. Хтось за багато років на пів хаосу звик до революційної доцільності, якою ці люди на місцях прикривали свої дєлішки. Часто це щось середнє між ностальгією за минулим і новими політичними віяннями. Це відбувається не лише на психологічному рівні, а й межує з банальним криміналом. Усі розуміють, що відбувається, а дехто бере у цьому активну участь. Доходить до того, що людей змушують брехати і підігравати. І люди це роблять, бо бояться втратити підтримку, бояться помсти. Маніпуляції, шантаж і це навіть між близькими людьми. І багато хто дійсно все життя залишає себе у цих стосунках, вважаючи, що так і треба. Страждають, але терплять. Це ось ті несправедливість, нерозуміння, недовіра і як наслідок обмеження простору і свободи. Так людину ламають і примушують підкорятися. Почуття власності у кожної людини дійсно проявляється по-різному…

Среда 25 ноября 2020

Одним із пошире­них феноменів у психології є бажання однієї людини володіти іншою. Тут не мається на увазі букваль­на власність, рабство. Ми звертаємося до звичної повсякденності — відчут­тя власності щодо парт­нера. Як часто ви зустрі­чали людей, які вважають, що мають права на свою другу половинку? Більше того, вони хочуть контро­лювати не тільки її повед­інку, але і почуття, бажан­ня, мрії. Скільки дівчат ображається на хлопців через те, що вони пово­дять себе не так, як би їм хотілося і говорять не те, що вони прагнуть почути. Стільки ж хлопців вважа­ють себе „господарем" у стосунках і створюють правила для своєї дівчи­ни, в яких чітко обгово­рюється навіть її одяг.

Отже, що це — бажання контролювати іншу люди­ну? Чи, можливо, це по­чуття власності? Давайте розберемося, що ж це за ставлення один до одного, і як воно може вплинути на стосун­ки. Спочатку звернемося до тих, хто відчуває себе у подібних відносинах „жертвами". Партнери, які повністю підкоряються то­тальному контролю зі сто­рони іншого, як правило, почуваються скутими. Вони рідко можуть собі дозволити здійснити „вільний” вчинок без пе­рестороги про те, як це сприйме друга половина пари. Ми часто можемо спостерігати таку поведі­нку у наших знайомих, коли лунають висловлю­вання. „Ой, ні, я не можу піти туди з тобою — моїй дівчині це не сподобаєть­ся”. „Ти що, я вже ніколи не буду надягати цього, бо мій хлопець забороняє (розмовляти, гу­ляти і т.д.), бо мій партнер цього не схвалює". І нічого страшно­го б не було у цих фразах, якби вони вживались лише через бажання не засмучу­вати дорогу людину. Але зовсім інший зміст вони не­суть тоді, коли вимовляють­ся постійно і зі страхом (сварки, втрати партнера, по­мсти, зради ін.).

І багато хто все життя за­лишає себе у цих стосунках, вважаючи, що так і треба. Але є і такі, які страждають від несправедливості, нерозу­міння, недовіри, обмеження простору і свободи. Починаючи від того, що людину „ламають” і при­мушують підкорятися до роз­чарувань, незадоволеності партнером і розставання.
...
Читать

Пятница 20 ноября 2020
Сообщение прочтено 58 раз
lito2020 | 2020-11-20 16:42:07


Давно хотів про це розповісти, але пожалів людину, а дарма, вони нікого не жаліють… Не раз розповідав про конфлікти з групою людей, які тут дуже активно займаються політиканством. Розповім про один з епізодів конфлікту з цими людьми. Ці люди роками на город не давали вийти, бігали за мною. В подробиці вдаватися не буду, людина тоді кілька днів провокувала мене і таки довела. Як і вчора інші… Тоді, як і сьогодні я нічого такого не зробив, просто викинув те, що вони натикали за наш паркан. Не встиг я це зробити, як вискочила ця людина. Ото вже я тоді наслухався і мати, і прокльони… Чемна, можна сказати інтелігентна людина, по крайній мірі хоче, щоб усі так вважали.

На городі вона при свідках жалілася, ледве не плакала. А пізніше ця людина вийшлана вулицю і почала відкрито вихвалятися, як вона мене залякувала. І не просто розказувала, а сміючись кричала так, що я в себе в дворі все чув. Коли вони гуртом, то вони герої, вихваляються, розповідають про свої подвиги - підбадьорюють один одного. Ці спроби залякати не припиняються. А по одинці їм самим страшно, от і збираються вони ось так. Я здогадувався, що це підла, брехлива людина, але, почувши те все, був вражений цинізмом цієї людини. Як мінімум двоє людей усе це чули і бачили, можуть підтвердити. Вони то слухали, але й самі не раз жалілися на цю людину, недовіряють їй, періодично навіть конфліктують. Чули це й сусіди й інші люди, які тут проходили, бо це тривало довго. Усі все бачать, знають, постійно їх ось так ловлю, але ці пройдисвіти організовують чергову провокацію і їм знову все з рук сходить. Друзям все, а ворогам закон. Все частіше я згадую ці слова.

Але й це ще не все, ця людина тоді була одіта в червоне – це в них така гра. То давня історія, я про це розповідав. Одіваються то нехай одіваються, я ж не можу усім все пояснити. Тут чимало людей ось так одіваються в червоне, але то переважно романтики. А тут людина оділася в червоне і ось таке витворяла, я був вражений цинізмом цієї людини. Якби ж то тільки ця людина робила ось таке, то я можливо б про це не розповідав. Але ж і її друзі ось так одіваються в червоне, так ніби вони мені добра бажають. Хоча усе це лише для прикриття, так вони прикривають свої провокації. Вони тут постійно крутяться, людям це вже надоїло. То для страховки вони одівають червоне, мол ми з вами, ми бажаємо йому добра. А недавно одна з них прибігла навіть в золотій хустині і знову я обманувся, бо повірив у їх щирість…

Вторник 17 ноября 2020

Українське слово “ввічливість” походить від фразеологічного сполучення “у вічі” ( тобто “в очі”). Як відомо, очі – віддзеркалення душі людини, тож ввічливість – це вміння “зазирнути у вічі”, а значить – в душу, зрозуміти (бодай трішечки) думки і почуття того, з ким маєш справу. Отже, ввічливість – це, насамперед, розуміння іншої людини.
Російське “вежливость” – із коренем “веж” (пригадайте російські слова “невежа” – невихована людина, “неведение” – незнання) від “ведати”, тобто знати. Тож “вежливость” означає знання, розуміння. Бути ввічливим, “вежливым” – це знати, як принести людині радість і не зачепити болючої струни у її серці. Це не просто вживати усім відомі “етикетні формули”: “доброго дня”, “смачного”, “вибачте” і так далі. Це вміння почути, побачити іншу людину.
Скажімо, хтось штовхнув вас чи наступив вам на ногу. Та ще й кричить вам при цьому. Хтось кидається “захищати свою гідність” так само грубо, а хтось просто каже: “Вибачте, будь ласка” і відходить убік.
Так, винен той, хто штовхнув і нагрубив. Але розпалити сварку з ним – значить подвоїти той негатив, який було вилито на вас. Якщо ж ви самі вибачаєтеся, то повертаєте кривдникові позитив. Ви перепрошуєте за те, що викликали в людини спалах гніву, стали причиною її агресії. Чому ж це так важливо сказати: “Пробач мені, що ти на мене образився”?
Хтось обуриться: “Кривдника треба поставити на місце!”. Але ввічлива людина це та, яка розуміє. Розуміє, що цей гнів почався ще задовго до того. Що ця людина, можливо, страждає від сильного болю і в неї саме почався напад.
...
Читать

Суббота 14 ноября 2020

 

Усе в навколишньому світі має цінність. Все, предмети, ідеї, почуття можуть бути важливими і звичайно ж життя. Але цінність не є частиною самих предметів і ідей. Цінність, як суб'єктивне переживання, виникає лише в голові людини і залишається там. Та з моменту своєї появи починає керувати поведінкою, а часто й повністю контролювати.
Деякі цінності унікальні і характерні лише для однієї єдиної людини. Це може бути дерево, посаджене тридцять років тому. Можливо, це дерево, окрім цієї людини ні для кого не представляє особливої цінності.
Деякі цінності характерні для певної групи людей, національний прапор - цінність для патріотів країни. Наявність загальних цінностей дозволяє встановити ефективніші стандарти взаємодії між людьми, будь то сім'я, компанія, партія чи країна.
Деякі цінності являються загальнолюдськими. Таких цінностей не може бути багато, точний їх список до кінця невідомий, оскільки його отримання пов'язане з глибоким вивченням усіх народів і культур. Проте, хочеться сподіватися, що людське життя, збереження навколишнього середовища потраплять в число загальнолюдських цінностей.
Особисті цінності пронизують усе життя окремої людини, а разом з тим і усе суспільство. Знання законів, за якими виникають, існують особисті цінності, відкриває горизонти розуміння психології особистості і психології спільнот.
П.С. Фото вже сутки не можу завантажити.

Назад12345Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены