Зрозуміло / Понятно
Шановний користувач!
На жаль, ми вимушені закрити цей проект і з 30 листопада 2020 він перестане працювати. Просимо свої вибачення за можливі незручності.

Уважаемый пользователь!
К сожалению, мы вынуждены закрыть этот проект и с 30 ноября 2020 он перестанет работать. Приносим свои извинения за возможные неудобства.
<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге tuteshni искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Январь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
1
3
5
7
8
9
10
11
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Вторник 10 ноября 2020

В основі розвитку психічних розладів при цукровому діабеті лежить цілий ряд факторів соматогенного та психогенного характеру. До соматогенних факторів відносяться гіпоглікемічні реакції, ураження внутрішніх органів, численні метаболічні розлади, які знижують енергетичне забезпечення органів і тканин, розвиток діабетичної енцефалопатії, діабетичної церебральної ангіопатії та ураження серцево-судинної системи, пов’язане з раннім розвитком атеросклерозу. Серед психогенних факторів перш за все слід виділити необхідність постійного дотримання дієти і медикаментозного лікування, імовірність розвитку важких інвалідизуючих ускладнень, зниження рівня соціальної адаптації і якості життя, безпліддя, імпотенція у чоловіків та вторинна аноргазмія у жінок. Психічні розлади при цукровому діабеті в залежності від контингенту обстежених хворих зустрічаються в 1,3–100% випадків. Розповсюдженість даних розладів серед осіб похилого віку досягає практично 100%.
У обстежених хворих є ознаки астенічного синдрому, який проявлявся підвищеною фізичною та психічною втомлюваністю, виснажуваністю, зниженням працездатності, загальною слабістю, в’ялістю, розладами сну. Астенія супроводжувалася також вегетативними порушеннями: тахікардією, гіпергідрозом, коливаннями артеріального тиску, відчуттям спраги, голоду. При коливаннях рівня глюкози в крові та декомпенсації діабету у хворих зростали емоційна лабільність, плаксивість, дисфорії, підвищена подразливість і збудливість. При цьому відмічалися афективні розлади, що виникали пароксизмально, у вигляді відчуття страху, тривоги, побоювання за своє майбутнє, на фоні зниженого настрою, з явищами слабкодухості. Сполучення депресії і цукрового діабету часто призводило до зростання ступеню важкості обох захворювань: збільшенню частоти загострень депресії і кількості ускладнень цукрового діабету. При депресивних розладах у хворих на діабет похилого віку поглиблювалися інтелектуально-мнестичні порушення. Пацієнти страждали настирливими страхами гіпоглікемічних реакцій, страхом виникнення ускладнень діабету — ампутації ніг, сліпоти, кардіофобією.

П.С. Якось я вичитав, що в сектах схильність до роздумів не схвалюється і тому її називають причиною важких захворювань. Там кажуть: будеш багато думати, отримаєш хворобу печінки і діабет. Звернув на це увагу, бо часто стикався з цією проблемою. Загострення конфліктів з окремими людьми закінчувалося якимись болячками. Це відбувалося не один не два рази і навіть не десять. Не раз ловив цих людей, розповідав хто і що робить. Думаєте злякалися, покаялися? Де там, притихли, минув деякий час, я втратив пильність, а вони знову за своє - наносять черговий удар. Роблять вони це періодично, мабуть сподіваються, що черговий приступ таки вложить мене в лікарню. І тоді то вони по справжньому візьмуть в оборот, бо людина хвора діабетом втрачає фізичну і розумову активність – стає майже повністю залежною. Одні калічать інші лічать і усі про це знають, але то в них зараз такий бізнес, дешево і сердито… Діабет з його наслідками цікава хвороба, але мали б совість, придумали б щось нове. Але як кажуть: не ума не фантазії, лише амбіції і бажання, які не співпадають з можливостями. Ось так роками працюють по цим накатаним схемам. Більше того, останнім часом ці спроби стають все частішими і більш зухвалими. Тому й доводиться розповідати про це все, сподіваючись, що хоча б після цього залишать в спокої.

Среда 28 октября 2020
Сообщение прочтено 32 раз
lito2020 | 2020-10-28 00:52:32

Є в медиків такий афоризм: Найкращий лікар – власний організм. Дійсно, здатність протистояти хворобам залежить насамперед від витривалості, загартованості нашого організму, бойовитості його захисних сил.

На будь-яке вторгнення ворога (вірус, мікроб і т.п.) організм відповідає опором. Знищуючи мікроби, відстоюючи нормальну життєздатність організму, захисники – лейкоцити гинуть. Без них людина не змогла б вижити.

Підвищене виробництво” лейкоцитів починається не тільки на початку хвороби. Це відбувається і в здоровому організмі: м’язова сила підвищує наші шанси в боротьбі з інфекцією, оскільки вона заздалегідь підводить до бойової готовності речовини, збільшує кількість лейкоцитів у крові.

Витривалість – другий могутній захисний редут. Втома може виникати не тільки в самих мязах, а й у крові, внутрішніх органах, в нервовій системі, яка керує м’язовою діяльністю. Під час будь-якої роботи постійно накопичується речовина, що токсично діє на організм, якщо, звичайно, відповідні механізми не встигають вчасно знешкодити її. В першу чергу до неї відноситься молочна кислота. Вливаючись у кров, вона її окислює, від чого знижується дієздатність окремих органів і систем. Особливо чутливі до таких змін нервові клітини. А якщо немає ладу в штабі”, то відповідно знижується боєздатність в ”частинах“ – приходить втома. Добре відомо, що з двох людей, які виконують однакову роботу тренована втомлюється менше. Секрет у тому, що її кров навчиласянакопичувати більше частинок, які активно нейтралізують молочну кислоту, тобто повертають нервовим клітинам їх звичайну стійкість.

Дуже добре допомагає організмові систематичне загартування. Загартована людина краще терпить спеку і холод. Їй не страшні перепади температури, і тому вона рідко хворіє. Всім нашим органам необхідна постійна температура. Із загрозою її порушення організм бореться двома способами: зменшує або збільшує віддачу тепла. Помічено, що призвичаєність до низької температури навколишнього середовища ніби мимохіть привчає організм створювати для себе тепловий комфорт. Тому необхідно щоденну ранкову зарядку проводити на свіжому повітрі.  

П.С. Здорову людину це можливо й не зацікавить, а от я на собі відчув усі ці симптоми. І не раз, по чому тільки не били… Щоб бути здоровим потрібно як мінімум рухатися, потрібне свіже повітря. Інакше нерви починають здавати. А тут знову кроку ступити не дають. Чому це відбувається? Суспільство, громада – це теж своєрідний організм. В якому під час роботи виникають непорозуміння і конфлікти, теж виникає втома. Є різні люди, є ті, хто постійно створює проблеми і конфлікти. І є ті, хто бореться з цими явищами, здоровий організм – суспільство виховує достатню кількість таких людей. Якщо ж суспільство не справляється, то зявляються зловживання і знижується дієздатність окремих органів і систем. Пізнавальна і корисна стаття…

Среда 21 октября 2020

Про велику політику давно вже не згадую - невдячна то справа, а от про місцеві вибори дещо скажу. Це ближче і зрозуміліше людям. Та й не так про політику, як про пріоритети хочеться поговорити. Подивишся на окремих людей і складається враження, що це останні вибори, ніби на них вирішується їх доля. Людей знову накручують, щоб вони про все забули, в тому числі про свої інтереси й відстоювали чужі. А свої інтереси – це в першу чергу інтереси сімї і близьких тобі людей. Далі інтереси громади, бо політики прийшли і пішли, а після виборів усе стане на свої місця. Політика відійде в кращому випадку на другий план, займе своє місце в нашому повсякденному житті.
От хто пам’ятає людей, які на минулих виборах потрапили до вашої місцевої ради? Особисто я сьогодні вдруге переглянув список депутатів місцевої ради. За ці кілька років у нас тут багато всього сталося, але там було більше ось тої великої політики. Хоча й місцеві політики зіграли не останню роль, бо вони є представниками політичних сил. Думаю, що я не один такий, більшість людей проголосували і забули про тих, кого обирали. Бо велика політика вона ж цікавіша, але наш добробут в більшій мірі залежать від місцевої влади. Ми ось так забуваємо про існування місцевих рад, а про їх діяльність часто взагалі нічого не знаємо.
Здавалося б ну що тут такого? Просто чергові вибори. Ні, це унікальні місцеві вибори, таких ще не було. Пов’язано це з децентралізацією і ОТГ. Формально процес об’єднання територіальних громад майже завершено. Але це лише формально, бо інколи навіть людям, які десятки років живуть по сусідству важко порозумітися. А тут розпочався складний процес об’єднання сіл і містечок в одну громаду, який триває лише кілька років. Інколи сусіди не можуть порозумітися, а в місті є свої мікрорайони, в селі є кутки зі своєю історією... Є різні релігійні громади, які часто не можуть порозумітися. Якщо додати до цього політичну складову, яка теж частіше роз’єднує ніж об’єднує людей, то непростим буде цей процес обєднання, по переду ще довгий шлях. Багато людей й досі не зрозуміли що відбувається й намагаються чинити опір цим процесам. Вони поводяться, як раніше, не враховуючи цих змін і новий розклад сил, від чого часто потерпають…
Кожен населений пункт – це ось така окрема історія, а ОТГ – це кілька таких населених пунктів, інколи більше десятка. Голосуючи на цих виборах потрібно пам’ятати про це все. І про свої інтереси – про те, що для тебе зараз важливо. Про інтереси свого рідного міста чи села і звичайно ж про інтереси ОТГ. Потрібно постаратися правильно розставити пріоритети. Звісно ж потрібно пам’ятати й про інтереси країни, але про ці інтереси сьогодні почали забувати навіть політики, які ще зовсім недавно тільки й про них говорили. Сьогодні вони створюють свої політичні проекти – думають більше про себе. Це й не дивно, бо в наших сусідів на сході і на заході теж йдуть складні об’єднавчі процеси. Ці вибори цікаві ще й тим, що змінилася влада в країні, почали мінятися пріоритети. Акценти змістилися з оборони на місцеву самооборону. Активну участь у виборах беруть військові й силовики. А ще цей карантин, одне накладається на друге і маємо унікальні місцеві вибори. Й раніше люди намагалися потрапити до місцевих рад, але то можна було назвати аматорством в порівнянні з нинішньою боротьбою. Зараз це зовсім інший рівень конкуренції. Навіть колись відносно аполітичні бюджетники ринулись в політику. Раніше ці люди не вважали за потрібне займатися цим, вважали політику невдячною, брудною справою. Ситуація тоді була інша, можна було просто спокійно працювати і ні про що не думати. Зараз почалися процеси, на які ці люди хочуть впливати.
Хотілося б сказати більше, але зараз не буду вдаватися в деталі і переходити на особистості. Хоча деякі політики доклали чимало зусиль, щоб втягнути мене у цю виборчу компанію. Можливо пізніше більше розповім про це, якщо буде час і бажання…
Читать

Суббота 17 октября 2020
Сообщение прочтено 47 раз
lito2020 | 2020-10-17 02:30:16

За останні кілька років в нас сформувався великий прошарок людей, в яких бажання не співпадають з можливостями. Є бажання жити за стандартами розвинених країн, а можливостей поки, що немає. Люди хочуть жити так, як там, а важко працювати, як там вони не вміють чи не хочуть. От і намагаються вони за чужий рахунок компенсувати різницю між своїми бажаннями і можливостями. Шукають шляхи, придумують різні схеми, як казав один герой: відносно законного збагачення. Основна ідея - з нами важко, без нас ніяк, вони нас і рятують, і годують… Тому всі мають поблажливо ставитися до усього, що ці люди роблять. А якщо називати речі своїми іменами, то вони нас просто шантажують. Самі створюють проблеми, а тоді беруться за їх вирішення. Шукають і створюють ворогів, щоб боротися з ними, але звичайно ж не просто так, а за винагороду. Зараз почали розкривати ці схеми, ловити їх на брехні, але люди нізащо не хочуть відмовлятися від такого способу життя. Їх ловлять на одній брехні, вони створюють нові схеми, нові проблеми, нових ворогів.
Кажуть: якщо ти не контролюєш усе, то ти не контролюєш нічого. Це про бізнес, бо в нас інколи люди, які контролювали кілька відсотків акцій могли створювати великі проблеми для усього бізнесу. Часто їх діяльність фінансують конкуренти, які зацікавлені у стримуванні і блокуванні – це дешевше ніж конкурувати прозоро, за усіма правилами ведення бізнесу. Інколи це все закінчувалося навіть захопленням – рейдерством, про яке я вже згадував. Щось схоже відбувається з політиками і активістами, які комусь заважають. Тільки людина піднімається на певний щабель чи починає обговорювати болючі для когось теми одразу ж зявляються ті, хто починає створювати проблеми. Усе дуже просто, знаходять тих, кому нема чого втрачати і пропонують їм ось таку брудну роботу. Розумніші зважують усі за і проти – ризики і вигоди й теж інколи за це беруться, але обережно і при небезпеці припиняють свою діяльність – затихають. Найактивніше ці люди проявляють себе коли виникає хаос, який вони інколи самі ж провокують чи вакуум влади - у перехідні періоди, так як от зараз, перед виборами. Вони діють за принципом – переможців не судять. Переможуть вони чи ні, над цим вони рідко задумуються. Є можливість вірвати, вони намагаються нею скористатися.
Останнім часом ось такі бізнесово-політичні схеми почали приживатися на побутовому рівень. Якщо в бізнесі це все робиться арміями професіоналів - на межі дозволеного, то на побутовому рівні цієї межі майже не існує. Застосовують кнут і пряник - готові на все, за співпрацю обіцяють усе чого душа забажає. Вони не хочуть відмовлятися можливості залякувати і шантажувати. Вирішили, що за будь яку ціну потрібно усіх і все контролювати і нізащо не хочуть від цього відмовлятися.
Воскресенье 11 октября 2020
Сообщение прочтено 34 раз
lito2020 | 2020-10-11 01:52:50

Інколи ми просто переповнені ілюзорною відповідальністю. Деякі, особливо талановиті в цій області люди, примудряються відчувати відповідальність, навіть перед всесвітом... Насправді це невроз. Якщо повернутися в реальний світ, то яка відповідальність мурахи, припустимо, в масштабі сонячної системи? Тоді перед ким відповідальні ми? Існує лише одна реальна відповідальність - перед самим собою. Але саме цієї відповідальності ми зазвичай уникаємо, приносячи себе в жертву чужим інтересам.І зазвичай якраз тоді, коли про це нас не просять.

Коли ми визначимося з цілями, то ми побачимо, як ми піддаємося індукції оточення, що старанно програмує нас на ті або інші дії, думки і емоції. Причому корисні, у кращому разі, тільки цим особам, але не нам. А часто взагалі безглузді. В результаті ми добровільно відмовляємося від можливості розвиватися і діяти самостійно.

Простий аналіз, дозволяє виводити цю проблему на світ божий і визначатися з тим, що потрібно особисто вам, а що вам нав'язують. Необхідно увесь час відстежувати, як вам нав'язують непотрібні особисто вам справи. Необхідно відпрацювати техніку ввічливого відходу від нав'язаного вам. Усе це дозволить не піддаватися індукції. Постарайтеся не робити того, на що вас провокують.

Потрібно брати на себе повну відповідальність за власні дії і за власне життя. Потрібно пам'ятати, що не можна перекладати відповідальність з себе на оточення, опираючись на їх думки і рішення. Їх відповідальність ілюзорна, а втрати, які ви понесете, - реальні. Усвідомте це. Кожну хвилину, кожну мить нам доводиться робити свій вибір: піти - не піти, сказати - не сказати, погодитися - не погодитися... Варто нам хоча б на деякий час відмовитися від відповідальності за цей вибір, підсвідомо перекласти цю відповідальність на іншого, реального або уявного, як ми тут же починаємо відчувати тривогу, смуток... Усі ці емоції різко знижують мотиваційну енергетику нашої психіки і віднімають у нас життєву силу.

Так завжди було, але зараз це почало набирати вражаючих форм і масштабів. Нормою стали: брехня,  підлість, жорстокість… Й інколи думаєш, що нікому тут крім тебе нема до цього діла. Думаєш: а чи варто й далі з цим ось так боротися? І розумієш, що іншого вибору в тебе немає, бо в сімю, в душу лізуть. Одні ось так думають про всіх, другі ж думають лише про себе і використовують інших. Для цього вони намагаються нав’язати їм відповідальність буквально за все. І вкінці кінців ці люди дійсно за все відповідають – їх роблять крайніми. Окремі люди, заради чужих інтересів, часто забувають про відповідальність перед самим собою і близькими.

Четверг 8 октября 2020
Сообщение прочтено 35 раз
lito2020 | 2020-10-08 07:03:14

Потрібно з чогось починати і дві останні теми – це чергова спроба змусити людей зупинитися і призадуматися. Можна було б й далі розповідати хто, що і навіщо робить, але людям потрібна хоча б якась альтернатива. Потрібно нагадувати про те, що деякі речі потрібно робити самому, бо за нас цього ніхто не зробить. Починати потрібно з малого – з себе, зі свого здровя, а буде здоровя, зявиться впевненість, спокій. Тоді можна починати думати про щось більше – як разом вирішити нагальні проблеми і покращити життя усієї громади. Але починати потрібно з себе і робити це потрібно саме в такій послідовності.

Спочатку думав одразу ж прокоментувати дві останні теми, але не зробив цього, бо написане можливо було б сприйняте вороже – хтось подумав би це він на зло виклав. Не прокоментував тоді і правильно зробив, бо люди таки призадумалися, кілька днів було тихо. А два останні дні спасу немає, знову почалося, з новими претензіями: ти що нас хворими вважаєш? Це й не дивно, було б бажання, а виправдання своїм нападкам окремі люди завжди знайдуть. Але то кілька невиправних політиканів, а загалом я задоволений, написав, спробував, а через кілька тижнів, подивимося на зміни. Звичка формується протягом 21 дня і для її формування потрібна витримка. А коли в людини вже невроз, то про яку витримку може бути мова.

Здавалося б нічого складного, але й про це потрібно нагадувати людям. Бо з таким ритмом життя,  в гонитві за чимось примарним, забуваємо про елементарні речі. Молоді, здорові можуть знехтувати ось цими порадами, в них ще є запас міцності. А от старість не радість, таким людям потрібно дотримуватися режиму дня, більше думати про здоровя, а не про політику. Але про який режим може бути мова, коли з самого ранку потрібно спішити зробити якусь пакость. Коли потрібно весь день слідкувати, щоб на город чи на вулицю не вийшов. Стримувати - щоб не зробив лишнього кроку. Щоб не дай бог не втік, бо з кого ж вони будуть знущатися? Зникне весь сенс їх життя. Вони й так все частіше один на одного нападають, намагаючись спихнути вину за зроблене. Якщо й дружать, то лише проти когось. І добре що я є причиною хоча б ось такої дружби. Не буде її вони перегризуть один одного, цей процес вже почався.

Самі не живуть й іншим жити не дають. Стрес знижує здатність визначати пріоритети і приймати рішення. Усе що роблять ці люди – це спроби довести і підставити, щоб було у чому звинувачувати. Тривала дія стресу формує патологічні стани, такі, як депресія, неврози, загостюються хронічні хвороби... Вимотуючи нерви іншим люди не помічають, як втрачають своє здоровя. Так просто воно не минає, усе що робиш тобі ж повертається.

В одних все виходить, вони бережуть своє здоровя, час свій і інших. Їх майже не видно, вони постійно зайняті своїми справами, а інші завжди на очах. Коли вони все встигають? Хоча яке встигають, те заросло, інше занедбали... І не лише господарство, а й сімю, здоровя. А вийдуть, то такі хазяї, що не підходь – все перекладають з хворої голови на здорову. Вчора ці політикани вкотре зібралися тут і нерви вимотували. До них підскочив ще один і крикнув: “здрасвуйте”, добрий ранок. У відповідь усі загиготали – це вони так реагують на пораду говорити людям приємні слова. Нормальним людям про це можна було б й не нагадувати, а тут он яка реакція. Прості елементарні речі, але люди про них не знають й знати не хочуть. То що вже говорити про іншу пораду - робіть по одній маленькій добрій справі щодня. Добре було б якби ці люди нічого поганого не робили.

Пятница 2 октября 2020

Зі стресом, в тій чи іншій мірі, упродовж життя стикалася кожна людина. Є три стадії стрес реакції: стадія тривоги, в якій відбувається мобілізація сил організму, стадія опору і стадія виснаження, яка виникає при занадто сильній або тривалій дії стресу, а також у тому випадку, коли адаптаційні сили організму ослаблені. На цій стадії стрес реакція приймає хворобливий характер, формуються патологічні стани, такі, як депресія, неврози, загостюються хронічні хвороби... Важливо відмітити: проведені дослідження дозволяють зробити висновок про те, що характер реагування на стрес лише частково обумовлений спадковими чинниками і значною мірою залежить від самої людини - рівня її знань, способу життя і поведінки.
Сигнали про те, що ви знаходитеся під дією надмірного стресу, можуть бути самими різноманітними: від загального погіршення здоров'я до фізичного болю. Діапазон цих симптомів настільки широкий, що часто люди не сприймають їх як сигнали стресу. До них відносяться емоційні реакції, приміром, неадекватне, завищене реагування на дрібні проблеми, надмірна дратівливість, а також переїдання або відсутність апетиту, відчуття постійного занепокоєння, нездатність розслабитися.
Сильніший стрес може порушити сон і працездатність. У багатьох людей, які перебувають під впливом подразників знижується здатність визначати пріоритети і приймати рішення, вони підходять до вирішення проблем з меншою упевненістю і роблять більше помилок. Стресова ситуація може, проявитися у фізичних симптомах: головного болю, порушення травлення, болях в потилиці і спині, появі виразок, м'язових спазмах. Проте практика свідчить: яким би не був ваш стан (невроз, депресія, тривога), з цим станом можна і треба боротися.

Четверг 1 октября 2020

До речі, як відомо, звичка формується протягом 21 дня. Тому якщо ви зумієте хоча б один із перелічених нижче пунктів запровадити у своє життя протягом цього періоду, то він, найімовірніше стане постійним.

Кожного дня засинайте і прокидайтеся в один і той самий час.

Випивайте протягом дня не менш ніж півтора літра води.

Робіть ранкову зарядку.

Спіть не менше 8 годин.

Снідайте, обідайте і вечеряйте теж в один і той самий час – організм скаже вам за це спасибі.

Перед сном виходьте на прогулянку і дихайте свіжим повітрям.

Ополіскуйте ноги холодною водою – це теж свого роду загартування.

Просто розслабтеся, включіть приємну музику, не думайте ні про що.

Читайте хоча б по 10-15 сторінок щодня.

Говоріть людям приємні слова і компліменти.

Робіть по одній маленькій добрій справі щодня.

Думайте про хороше.

Понедельник 28 сентября 2020
Сообщение прочтено 42 раз
lito2020 | 2020-09-28 17:20:08

Якось провели експеримент зі щурами. Відібрали три групи, які відрізнялися за своєю поведінкою: “лідери” – з яскраво вираженими лідерськими якостями, “інтелектуали” – вони краще за інших справлялися з проблемами і поставленими задачами і “сіренькі” – особи, які нічим не виділялися. Усі щурі були поміщені в один вольєр, пристосований для їх життя. “Лідери” одразу розігнали “сіреньких” по кутках і захопили життєво необхідний простір. З ними майже мирно співіснували “інтелектуали”. Через деякий час “сіренькі” почали полювання на “інтелектуалів”, що призвело до майже повного їх винищення. Ось так “сіренькі” зайняли місце“інтелектуалів” біля “лідерів”.

 

П.С. До чого я це веду? А до того, що в нас тут дружать лише проти когось. Зараз рік щура, то може у цьому й вся проблема, повилазили вони і нав’язують усім свої правила гри. Добре коли все добре, разом гуляють, веселяться, а коли біда то не знайдеш цих друзів. Ніяк не можу зрозуміти таких людей, живуть як павуки в банці. Боротьба за лідерство й на мить не припиняється, наслідки жахаючі. Посміхаються, дружать ось так, але при першій же нагоді продають один одного, намагаючись спихнути всю провину на друга чи навіть підставлять. Після цього трохи посваряться і знову ось так дружать.
Среда 23 сентября 2020
Усе міняється, дещо до непізнаваності, але деякі речі залишаються незмінними. Вкотре переконався, що усе вже сказано, не раз і навіть не кимось, а тобою. Тому цього разу лише розставлю акценти – нагадаю про ще невирішені проблеми. Вкотре переконався, що свої проблеми потрібно вирішувати самому, бо ніхто за нас цього не зробить. На Бога надійся, а сам не зівай. Втомився від конфліктів, але якщо вони виникають, то комусь потрібно пояснювати хто і що за цим стоїть. Інакше це будуть робити інші. Робити вони будуть на свій лад і це ніколи не припиниться. І мені можна було б зосередитися лише на вирішені власних проблем, зараз багато людей так живуть. Спробував, непогано виходить, але ми живемо серед людей і окремо взята людина не може бути повністю щасливою.
Це ще не мир, до нього далеко, але в нас тут стало трохи спокійніше. Ці зміни відбуваються повільно, майже не помітно. Сьогодні часто чути про перемир’я, але не всі знають, якою ціною воно дається, а хотілося б, щоб знали і пам’ятали… Люди різні і ситуації виникають різні. Для когось усе це просто гра, а є люди, які сьогодні дійсно не розуміють що роблять. Щоб там не було, а з такими хотілося б налагодити діалог, але є інші люди, яким цей діалог не потрібен. Уперті хлопці - хочуть всіх і усе контролювати, для цього вони шукають ворогів навіть там де їх немає. Усе дуже просто, вони вже звикли бути в центрі уваги і відвикли від рутинної праці. Тому й не припиняють спроб повернути минуле – роби що хочеш, головне періодично повторювати патріотичні гасла. Вони навчилися створювати ворогів, щоб боротися з ними і отримувати за це усе, що їм заманеться. Усюди вороги влади і держави. Ти неодноразово повторював, що зараз набагато легше ніж раніше. До нинішньої влади є питання і вона ці питання вирішують, як вміє, а раніше навіть не визнавали наявності цих проблем. Я не намагаюся спихнути усе на попередників. Їх я теж розумію, бо й до них інші керували країною. То окрема історія і обговорювати її сьогодні - це невдячна справа. Час усіх розсудить. Колись непримиренні вороги стають опонентами чи навіть союзниками. Політики сваряться, миряться, а ти візьми влізь, то вже не вилізеш з тої політики. От і мені поки що не вдається цього зробити, знаходяться ті, хто постійно тягне назад. Дотягнутися до рівня інших вони не можуть чи не хочуть, от і намагаються опустити до свого рівня. Відповіді, які даю можливо не всіх, але багатьох влаштовують. Усім все зрозуміло, а от окремі люди й далі гнуть свою лінію. Самі вони не висовуються, а є ті кому однаково, саме з їх допомогою й намагаються “опустити цю планку”. Все міняється, а ці люди не хочуть відмовлятися від своїх звичок. Так чи інакше, але все має бути по-їхньому.
Маніпуляція успішна в умовах "демократії шуму", коли людину приголомшують потоком нікчемних повідомлень, і вона не може зосередитися на тій проблемі, з якої повинна виробити точку зору. Не може зосередитися - змушена хапатися за підсунуте їй трактування. Знову безбожно крадуть час, шум, нікчемний гам, не дають зосередитися. Намагаються заштопорити на чомусь, щоб не обговорити і вирішити проблему, а щоб з кимось посварити. Або навпаки підганяють, щоб не обговорювати болючу їм тему. Маніпуляція багато в чому зводиться до того, що людям пропонують таке трактування проблеми (протиріччя), яке віддаляє від суті. Підсовують свої варіанти вирішення проблем. Пройде - добре, вони молодці, а ні у всьому ти винуватий. Розкажеш в чому проблема – поставиш діагноз. Вони вчепляться за це, розвинуть тему, а з тебе знову дурня роблять. Згадають чи навіть вигадають щось і мусолять це безперервно. Намагаюся не нападати на людей за те, що вони використовують тактику, яку всі вважають незаконною - відокремлюю людей від проблеми. Намагаюся дослухатися до думки людей, але завжди зважаю на ризики і можливі наслідки.
Двобій волі - не припиняються спроби: вплинути на твоє судження, поставити у незручне становище. Є цілий ряд тактичних прийомів і хитрощів,
Читать
Назад12345Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены