Боротьба за владу, за посади - призначення, вибори… Чудово розумію хто і в що хоче мене зараз втягнути. Можна було б зробити вигляд, що нічого не помічаю, бо надоїли ці ігри. Але цю проблему раніше чи пізніше довелося б обговорювати, то чому б не зараз. Сьогодні під вечір нарешті стало спокійніше і вперше за весь тиждень зявилася можливість це зробити. Це теж проблема, але її ніхто не помічає, скільки б я про це не розповідав і не надавав доказів. А тут позичили тобі пару гривень і ти хабарник. Ви це серйозно, шановні?

Складається враження, що ми розучилися чути і розуміти один одного. В кожної людини є особисті потреби, але постійно чуєш: ти можеш, тому ти повинен... Кого не послухай усім ти щось винен, кожен тягне в свою сторону. Людина має рости і розвиватися, а тобі роками й кроку не дають ступити, не дають заробити і забезпечити себе найнеобхіднішим. Про щось більше, про повагу, якісь гарантії і плани на майбутнє й мова не йдеться. І при цьому від тебе постійно щось вимагають. Щоб заробити потрібно щось вкласти, щоб щось мати потрібно щось виростити. І перш ніж щось вимагати потрібно спитати себе: а що я дав цій людині?

Ні, пропозиції були, пропонували багато, але не те і не тоді. Не раз казали: розумієш, тобі потрібно політикою займатися, в тебе це добре виходить. А самі чомусь не хочуть і своїх близьким такого не радять. Знайдуть тепленьке місце і сидять там все життя. Це були навіть не пропозиції, а щось більш схоже на шантаж. Й досі натравлюють на мене різних людей – видавлюють в політику. Гроші звичайно потрібні, але зараз я можу обійтися мінімумом, а далі видно буде. Мені зараз потрібне найнеобхідніше, просив кредит, але вони про ці дрібниці й чути не хочуть. Або все, або нічого, тримай багато грошей і давай працюй на нас. Щоб не пропонували, усе так чи інакше зав’язане на політику.

На всіх і всьому вони хочуть заробити, та ще й по максимуму. От і починається: а на що ти живеш. Лізуть в сімю, й тут намагаються заробити на посередництві. Чого ти лізеш один з другим? Ми в своїй сімї вже якось самі розберемося. Дай мені відповідь на мої питання і тоді задавай свої. Ще раз повторюю: мені зараз не до політики!

Їм не цікаво що тобі потрібно і чого ти хочеш. Вони хочуть на тобі заробити, побільше і швидше, як ті недалекоглядні скоробагатьки. От вони обіцяли майже все, а навіщо зараз мені їх гроші? Вони повернуть мені втрачений час, який й досі крадуть? Чи повернуть втрачене здоровя? Поправити його можна, але якою ціною. Та й який сенс, коли знову доведеться сюди повертатися, а тут знову будуть вимотувати нерви. Це вони так виживають, хочуть з торбою по світу пустити. Зараз не можна втриматися, а підеш, то вже не вернешся, не пустять назад.

Коли є гроші, то ти маєш якийсь вибір, а ні мусиш мовчки терпіти. Кажуть: не судися з багатим. З таким, як сам можеш, а з багатшим краще не зв’язуватися. Позбавляючи грошей і заробітку людину ставлять в невигідне становище. Як не перемога, то зрада. В нас вже звикли перемагати беззахисних, а пару позичених гривень – це зрада. Я віддам ці пару гривень, дали мені на день народження.

Коли тобі не дають і кроку ступити, то єдина можливість поспілкуватися – це телефон. Гарантії безпеки можливо забезпечити лише гуртом і спілкування – це одна з основних потреб людини. А тут знову ж таки постійно стикаєшся з перепонами. Можна було б дуже багато розповісти про, те скільки зусиль роками докладалося, щоб усіх пересварити.

Недавно прочитав, що людина без грошей почувається пригніченою. Я це й раніше розумів, а тут підтвердження. Ну як може почуватися людина, яка не може дозволити собі найнеобхіднішого, яка у всьому і від усіх залежна? Навіть, щоб захиститися, потрібно мати можливість висловитися перед широким загалом. Потрібен доступ до інтернету. Тут тебе не будуть слухати, а коли їм згори скажуть, то вони можливо послухають. Не будеш захищатися крок за кроком все відберуть, а самого наймитом зроблять. Чому почався цей
Читать

Втомився по кілька разів починати одне й те ж саме, щоб можливо колись нарешті завершити розпочате. От починаєш зараз і не знаєш чи дадуть спокійно набрати ці кілька речень. Чи не зіпсують взагалі усе на що ти потратив стільки часу, намагаючись щось пояснити. Найбільше дивує те, що дехто може зробити це просто так, ради розваги.

Ще зовсім недавно не можна було й з хати спокійно вийти, щоб щось зробити. Пізніше перестали заважати, а тепер знову починається. Перед цим, була можливість дещо зробити і за цей час, як кажуть: трохи підтягнули все. Найнеобхідніше: запаслися, підготувалися, але й у цьому дехто помітив ”злий умисил”. Дивні люди, ти ж просто живеш і вирішуєш поточні проблеми… Дехто звик, що тут все стоїть на місті. Вони для цього доклали багато зусиль, щоб, як мінімум зберегти такий стан речей чи навіть створити тобі нові проблеми, а тут такі зрушення. Вони думали, що ще трішки і остаточно розорять - візьмуть ситуацію під свій контроль і будуть мати ще кількох наймитів.

Були важливі справи і не було ні часу, ні особливого бажання сюди заходити. От зробив щось і зразу ж видно результат, а тут потрібно потратити багато зусиль і часу, щоб щось, колись змінилося. Інколи доводиться роками боротися, щоб тобі хоча б чимось поступилися, щоб відкрито не лізли на голову. От ти ось так вмовляєш людей, а вони майже не реагують. Коли ж хтось, приводячи до тями, притисне їх, то вони одразу ж згадують про справедливість… От і думаєш, а можливо дійсно краще не втручатися, якщо тебе не просять. Десять днів не втручався і вже не просто просять, а вимагають.

Є люди, які сьогодні дійсно не розуміють що роблять. Вони почали прозрівати, але приходять, розмовляють з ними (втирають) і все вертається на круги своя. Щоб там не було, а з такими хотілося б налагодити діалог, але є інші люди, яким цей діалог не потрібен. Ці люди хочуть усіх контролювати і на відміну від перших вони завжди знали і розуміли що роблять. Більше того, нинішня ситуація – це результат їх “наполегливої праці”. Не помічати наявних проблем нерозумно, а їх навіть за минулий тиждень назбиралося чимало. Ой як не хотілося повертатися до цього всього, коли побачив, що можна зробити за кілька днів, якщо тобі взагалі не заважають. Мені постійно дорікають: чому ти нам вказуєш. Щоб там не казали, але не я встановлюю правила, ці ігри мені давно надоїли. Від проблем не втечеш, от і доводиться грати за їхніми правилами в їх ігри без правил.

Раніше не звертав на це уваги, бо звик і вважав це нормою, проблемою було просто кудись вийти. Про все інше навіть не думав, а тепер доводиться. Як кажуть: тому, хто не думає легше. Правда це лише спочатку, а коли хтось інший за тебе починає вирішує як тобі жити, то стає не лише важко, а й боляче. Важко дивитися на цих заляканих людей і на підлість й цинізм інших людей. Вже стало ніби трохи легше, але чомусь так “тошно”. Люди жили і живуть нормальним життям, а тобі потрібно починати все заново. Ти розумієш скільки втрачено, розумієш, що нічого не подарують і за все доведеться боротися. Тебе постійно підганяють і не хочуть навіть чути про якусь поступовість і пережиті тобою ізоляцію і стрес. Взагалі не хочуть цього враховувати, так ніби нічого такого й не було.

- Пам'ятайте, що немає ідеальних людей і не вважайте себе найрозумнішим.
- Не відповідайте агресивністю на агресивність (агресивність - свого роду кашель, сприяючий поширенню інфекції).
- Якщо співрозмовник поводиться неадекватно - спробуйте побачити не мету, а причину його поведінки.
- Якщо це не вдається - просто уникайте спілкування з неадекватними людьми. Відповідайте на їх репліки максимально коректно.
- Відчуття провини - корисне, за умови, що ви користуєтеся ним для розвитку сили своєї душі. Якщо ви носите його з собою постійно - надірвете психічний "хребет".
- Звинувачувати і мучити себе - так само безглуздо і аморально, як мучити і звинувачувати інших.
- Давайте поради тільки тоді, коли вас запитують, і тільки такі, за які вам будуть вдячні.
- Намагайтеся погодитися, а не заперечити.
- Вольова особистість гідна поваги, але іноді треба відпустити ситуацію і зайняти позицію спостерігача.
- Ви не можете вважати, що праві, поки не подивитеся на ситуацію з іншої сторони.
- Будь-який душевний біль - подібний до високої температури. Очищає організм від вірусів.
- По можливості зігрівайте інших своїм душевним теплом.
- Займайтеся періодично "психічним голодуванням" (корисно іноді подумати про вічне, побути в повній тиші і самотності).
- Любов до людей починається з любові до себе. Але дехто зупиняється на першому пункті.
- Доки людина не довела, що вона погана, вважайте, що вона хороша, добра і порядна.
- Поганих людей немає. Є слабкі, неадекватні, такі, що заблукали в житті і ті, на кого нам не вистачило душевного тепла і уваги.
- Будьте відповідальні за свої слова. Але намагайтеся не чекати того ж від інших.
- Самотність означає лише те, що ви залишилися наодинці з найближчою для вас людиною - з самим собою.
- Втручатися можна тільки тоді, коли бути осторонь вже дійсно не можна. Вас не просять - не лізьте, будь ласка.

П.С. Давати поради – справа невдячна, але часто нас, як от зараз мене, намагаються у щось втягнути. Вибачайте, але я й так на це все потратив дуже багато сил і часу. Висловив свою особисту думку і все, а виховувати і наводити порядок то вже справа інших. Втручатися дійсно варто лише тоді, коли не можеш промовчати.

Минулого разу писав, що “потрібно думати, як би не втратити те, що маєш. Багато розумних людей в такі часи позбавляються від того, що їх стримує.” Здається, що дехто неправильно це зрозумів, я ніколи не закликав розпродувати все. Щоб переконатися у цьому достатньо почитати те, що я писав. Мене навпаки постійно звинувачували в консерватизмі, націоналізмі... Часто це робили одні і ті ж люди, які звикли маніпулювати іншими, а тут текст про те як розпізнавати маніпуляції і боротися з ними. І взагалі я тоді писав про матеріальне а не духовне. Людей я ніколи не вважав баластом, за життя і душу кожної людини потрібно боротися до кінця, доки у вас залишаються сили і ресурси. Можливо це теж крайність, бо від цього потерпають люди, які тебе оточують.  

А ще минулого разу писав, що ”маніпуляція успішна, коли людину приголомшують потоком нікчемних повідомлень, і вона не може зосередитися на тій проблемі, з якої повинна виробити точку зору. Не може зосередитися - змушена хапатися за підсунуте їй трактування.” Сьогодні пів дня ось так не давали зосередитися. І то ж наловчилися, пів дня від цього відходиш. Один взагалі щодня з самого ранку починає нерви вимотувати. Всі ніби трохи заспокоїлися, стало тихіше. То цей намагається заповнити цю порожнечу своїм “шумом і гамом”. Цікаві люди його оточують, якщо дружать то лише проти когось - обєднуються то з одними, то з іншими. В результаті самі ж програють, але не каються. Люди й досі не зрозуміли, що виграє лише той, хто встановлює правила. А правила в цій грі постійно міняються і не всі за цим встигають. У цьому й весь сенс, цих людей роблять крайніми і відштовхують від себе, як щось непотрібне.

Тут вже майже всім надоїли ці інтриги, люди втомилися і хочуть спокою. А дехто й не помітив того, що ці “війни” вже закінчуються. В них немає переможців, хтось більше, хтось менше, але усі щось втратили. Ти можливо майже все втратив, але немає з кого спитати… Усе це розділило людей і того, що нас об’єднує стає все менше. Розійшлись шляхи, дороги. Хтось десь далеко, давно їх не бачив, а хтось поряд, виріс з ними, а живемо як чужі. Не розумію, чого люди не могли поділити. Схоже, що це питання сьогодні багатьом не дає спокою. Коли люди воюють, то про все інше забувають. А коли це все припиняється тоді вони ніби прозрівають і починають помічати, й розуміти “до чого дожилися”. Шкода, але нічого не поробиш, треба далі жити.

Головне - відчути й усвідомити, що ми живемо в іншому суспільстві, ніж раніше. Ми потрапили в джунглі, де за нами (нашою свідомістю) йде полювання... Про мораль і говорити нічого. Проблема тепер - тільки в балансі сил і доцільності тієї чи іншої лінії поведінки. Треба поменше бувати в зоні контакту маніпулятором чи з потенційним маніпулятором. Потрібна інформація так чи інакше до нас дійде.

У програмі маніпуляції дуже важливий темп. Маніпулятор досягає успіху, коли він випереджає процес мобілізації психологічних захистів аудиторії. Тому таке велике значення надаєтся сенсаційності й терміновості. Кавалерійська атака! Треба намагатися маніпулятора збити з цього темпу, не можна дозволити йому нав'язати його темп нашій свідомості - вони не повинні ввійти в резонанс. Цей прийом відображений в народній мудрості: "Ранок вечора мудріший!" Це означає, що корисно перервати контакт, дати сирим думкам, почуттям і враженням "відлежатися" - a потім розпочати на свіжу голову. Треба нав'язувати ходу маніпуляції уривчастий і грузлий ритм, одразу відкидати обстановку терміновості, яка нагнітається. Насправді терміновість ця завжди буває помилковою, штучно створеною. Не можна піддаватися цьому тиску, не можна з наскоку приймати оцінки, які нам нав'язують. Відоме "тугодумство" селян значною мірою пояснює їхню чудову стійкість проти маніпуляцій.

Маніпуляція успішна в умовах "демократії шуму", коли людину приголомшують потоком нікчемних повідомлень, і вона не може зосередитися на тій проблемі, з якої повинна виробити точку зору. Не може зосередитися - змушена хапатися за підсунуте їй трактування. Стійкість проти маніпуляції знижується, якщо одночасно з повідомленням, яке вселяє їй якусь ідею, на свідомість людини впливають "перешкодами". Звідси висновок: одержавши повідомлення, у якому може бути прихована "контрабанда", треба фільтрувати шуми, які служать перешкодами при обмірковуванні саме цього повідомлення. Краще тимчасово взагалі вирватися з потоку повідомлень, щоб обміркувати одне з них. Втрата невелика, цей потік не висохне, й нічого справді важливого ви не пропустите.

Більшість стереотипів, які використовують маніпулятори, дуже емоційно забарвлені. Розгойдати почуття - для маніпулятора означає половину успіху. Тому загальним правилом слід вважати: побачивши, що чомусь тиснуть на якесь твоє почуття, варто на якийсь час свідомо притлумити це почуття. Сприйняти повідомлення безсторонньо, як автомат, a потім на свіжу голову обміркувати їх насамоті, без підказки. Це може здатися цинізмом, але корисно названу проблему спочатку "програти" взагалі поза моральним контекстом. "Програти", a вже потім включати моральні обмеження і переваги. Дуже часто на почуттях грають для того, щоб переключити емоції, спрямувати їх на абстрактного або навмисно підсунутого цапа відбувайла, відвести розуміння від головної діючої особи. Дехто з таких цапів навіть радий своїй ролі.

Оскільки один з головних прийомів маніпуляції - поставити проблему в штучно створений контекст (часто це помилковий контекст), то й захисним засобом буде неприйняття запропонованої постановки питання, зміна контексту, який нав'язується, іншим, вибудованим незалежно від потенційного маніпулятора.

Маніпулятор, спиняючи діалог, видає вигідне йому рішення як позбавлене альтернативи - інакше починаються міркування, роздуми. Таку умову треба відразу відмітати. Як це іншого не існує? Бути такого не може! Варто тільки дозволити самому собі припустити в голові різні варіанти рішення, як уся будівля маніпуляції руйнується - й одразу стають помітними корисливі наміри. Просто назвати цілком реальні альтернативи — і можна припинити маніпуляцію. Якщо не можна назвати їх вголос, то треба просто уявити їх - тоді хоча б ти особисто захистиш себе від маніпуляції.

Маніпуляція багато в чому зводиться до того, що людям пропонують таке трактування проблеми (протиріччя), яке віддаляє від суті. Здіймається шум, люди хвилюються, може бути, навіть приб’ють якого-небудь стрілочника,
Читать

Народна медицина розгля­дає мед як найкраще снотвор­не. Якщо ви важко засинаєте вночі, і сон ваш неглибокий, обов'язково вживайте мед. Якщо ви щодня за вечерею з'їдатиме по столовій ложці меду, то скоро відчуєте, що сон налягає на вас. Мед заспокоює вашу нерво­ву систему. Мед — цукор, пе­рероблений бджолами, він не потребує травлення і готовий до засвоєння організмом. Че­рез 20 хвилин після вживання він одразу надходить у кров.

За станом нашого організ­му ми можемо помітити симп­томи хвороби, що наближаєть­ся. Сигнальна система органі­зму, як будильник, попереджає нас про те, що деякі ланки на­шого організму порушені, і не­обхідно ретельно перевірити умови їх роботи. Хронічна втома - один з таких сигналів тривоги. Рап­том ви починаєте відчувати, що легко втомлюєтеся. Відпо­чинок вночі не знімає відчуття втоми, і вранці ви почуваєтесь розбитими. Повсякденна робо­та більше не приносить вам задоволення та насолоди. Ви інстинктивно починаєте по­вільно позбавлятися будь-яко­го навантаження на свій організм. Втрачено ак­тивність, замість неї з'явилися періоди глибокої фізичної деп­ресії. Якщо ви страждаєте хроні­чною втомою, перш за все по­трібно перевірити скільки го­дин триває ваш сон, коли ви лягаєте спочивати і коли про­кидаєтесь вранці?

Сучасний режим дня після того, як людство вигадало елек­трику, не відповідає режиму дня, встановленому природою. Жит­тєва активність запроваджуєть­ся на зорі і припиняється із за­ходом сонця. Звичайно, ми ви­мушені жити в ногу з часом, але повинні, для свого здоров'я на­самперед зба­лансувати режим праці і відпо­чинку відповідно з мудрим роз­порядженням життя, встанов­леним природою. Народна мудрість наголошує: «Година до півночі дорівнює двом го­динам опісля півночі».

 

П.С. Останнім часом часто чую: давай швидше. Я вже розповідав скільки перепон доводиться долати, щоб просто зробити один лишній крок. Даси відповідь на якесь питання, а вона звісно ж не всім подобається, от і починають. Добре якщо за день всі і все вискажуть.… Щоб дати ґрунтовну відповідь потрібно потратити кілька годин. Весь день тобі вимотують нерви і замість того, щоб виспатися і відпочити ти мусиш давати відповіді на їх питання. А рано, як той наймит, мусиш проснутися поки хазяї ще сплять, щоб встигнути щось зробити. Бо коли проснуться, то вже нічого не зробиш. Сьогодні знову почали заважати – це вже на зло, мол вони нікого не бояться і ніхто їм не указ… Тому вибачайте, люди добрі, коли не кожного дня відповідаю на ваші питання. Питань і невирішених проблем безліч, але чомусь немає бажання сперечатися, чи навіть просто щось доводити. Сперечатися і боротися з цими людьми – це прийняти їх правила гри. Може й не програєш, але бажаного результату не досягнеш. Можливо настав якийсь переламний момент - на найважливіші питання вже дав відповіді, а можливо так на нас впливає піст, який розпочався з свят. 

Відповіді, які даю можливо не всіх, але багатьох влаштовують. Думав, що не доведеться розвивати попередню тему, але тут є група людей, які граються в політику. Усім все зрозуміло, вони не задають лишніх питань, а окремі люди нічого й чути не хочуть і далі гнуть свою лінію. Після написаного ті, хто хитріший самі не висовуються. Не хочуть, щоб про них сказали: вони забули, що таке людяність і совість. А є ті кому однаково, що про них скажуть, саме з їх допомогою недавно намагалися опустити планку стандартів діалогу. То була груба психологічна атака – йшли напролом. Деякий час цих людей не було видно, а недавно вони знов взялися за старе, намагаються задіти.

Для чого це робиться? Так вони крадуть час і намагаються збити темп, вибити з ритму. Раніше було дуже важко, після виборів стало трохи легше, поволі почав відходити від того кошмару. Думав те все в минулому, але все змінила одна прогулянка. Не знаю що і як вони зробили, але відходив я після того більше місяця. Все міняється, а ці люди не хочуть відмовлятися від своїх звичок. Так чи інакше, але все має бути по-їхньому, після тої прогулянки була ось та груба психологічна атака. А зараз вони знову щось починають, сьогодні знову тут крутилися.

Ще зовсім недавно не можна було спокійно з хати вийти, щоб щось зробити. То була повна ізоляція, психологічний тиск і провокації майже не припинялися. Зараз майже не заважать коли щось роблю. Дрібничка, але почуваєшся трішки вільнішим і відчуваєш прилив сил, бо не ховаєшся, а щось робиш, рухаєшся. Не всім це подобається, є люди, які роками слідкували за кожним твоїм кроком і навіть намагалися зламати. Кожен крок вперед провокував їх агресію. Тільки щось зробив зявляюлися вони і починали вимотувати нерви - це вони називають присадити. Ці люди постійно чогось від тебе вимагають, часто вони й самі не знають чого хочуть, але ти мусиш їм це дати і при цьому вони не гарантують навіть елементарних умов життя.

До людини, яка побувала в ізоляції, застосовувалися не тільки дії що обмежують її свободу, а мало місце насильство, і інші дії, які принижують людську гідність. Тому потрібно пам’ятати про важливість поступової інтеграції в соціум. Людина ще перебуває під впливом пережитого стрессу і на даному етапі корисніше для її психіки і нервової системи буде можливість поступової, інтеграції в соціум.

Нічого нового не буду придумувати, недавно писав про складові активного довголіття. З хати, слава богу, вже можна вийти, а от на город не вийдеш. Навіть по свіжі овочі, я вже не кажу, щоб щось там зробити. Й далі намагаються ізолювати, щоб не був в курсі подій, так легше маніпулювати людиною. Навіть про короткі ранні прогулянки на свіжому повітрі й мови не може бути. Як тут можна не нервувати, не вступати в емоційні дискусії, уникати стресів і неприємних, пригнічених людей? Усе це елементарні речі, які потрібні, щоб просто підтримувати себе у формі, а для психологічного і фізичного відновлення потрібно на багато більше.

Працюючи зі звільненими з полону, усім важливо пам'ятати не тільки про оперативність та емоції, але і про людяність і делікатність. “Третя та четверта Женевські конвенції говорять, що військовополонені та цивільні особи з окупованих, конфліктних територій потребують захисту також і від цікавості натовпу. Це не просто документ, а напрацювання через досвід конфліктів та війн”, - нагадують автори рекомендацій.

Тому “важливо розуміти, що до людини, яка побувала в ізоляції, враховуючи специфіку місця перебування, швидше за все застосовувалися не тільки дії що обмежують його свободу, а, виходячи з попереднього досвіду звільнених з полону, можливо мало місце насильство, тортури, і інші дії, які принижують людську гідність”.

Рекомендують:

1. Формулювати свої питання максимально коректно, з огляду на ситуацію і можливі наслідки, такі як флешбеки, ретравматизації тощо.
2. Пам’ятати, що перед вами знаходиться сильна та мужня людина, яка впоралась із складною життєвою ситуацією, зберігши своє життя, і це гідне поваги. Ось з позиції поваги до людини і до його життєвого досвіду і варто вести розмову і ставити питання.
3. Пам’ятати про важливість поступової інтеграції в соціум. Людина ще перебуває під впливом пережитого стресу, хоч вона і потребує уваги, але на даному етапі корисніше для її психіки і нервової системи буде можливість поступової, при спеціальному супроводі фахівців, інтеграції в соціум.
4. Не ставити багато особистих питань. Говорити про себе - непросте випробування для людини. За той час, поки людина перебувала в ізоляції, багато могло статися і в її особистому житті, і сама людина отримала досвід, який впливає на її сприйняття навколишнього світу.
5. Не варто героїзувати людей. Те, що відбувалося з ними в ізоляції, можливо, не застосовується зараз людиною до визначення “герой” і може викликати негативні реакції, підкреслюють автори рекомендацій.
6. Не ставити питання про їхнє ставлення до політичних подій в країні. Звільнені з полону не мали можливості впливати на ці процеси, тож не треба покладати на них відповідальність, чи змушувати виправдовуватись.
7. Пам'ятати про право людини не відповідати на запитання з якоїсь причини, або просто через небажання.

П.С. Якось мені на очі потрапив текст з цими рекомендаціями. Хтось інший можливо й не звернув би на це уваги, але не я, бо це ніби про мене написано, так ніби я сам жив в зоні конфлікту. Усі конфлікти в тій чи іншій мірі обмежують свободу людини і за останні кілька років усі ми багато всього пережили.

Особисто мене постійно змушують давати відповіді на якісь питання, чомусь змушують виправдовуватися. Хоча й в мене назбиралося чимало питань до цих людей і ще невідомо кому потрібно виправдовуватися. Навіть вчора була чергова спроба залізти в душу, окремі люди постійно чогось хочуть чи навіть вимагають і то швиденько. Це та психологічна війна з її брудними методами, про яку я недавно згадував. Люди роблять політику і не розуміють, що ця політика інших не цікавить, їм зараз не до політики…

Хтось можливо скаже: навіщо ти про це згадуєш, це зараз недоречно, тут таке відбувається… Вибачте, але раніше взагалі не було можливості обговорювати такі проблеми, всі вдавали ніби їх не існує. З однієї сторони можливо й варто було б трішки зачекати, щоб тут все вляглося, а з іншої сторони окремих людей ніщо не зупиняє. Вони звикли залякувати, обмежувати свободу іншим. То вже не те, що було раніше, але психологічні атаки не припиняються. Раніше не було можливості, зараз недоречно, а там почнеться піст і свята (ось тоді це дійсно буде недоречним). Хтось ніби навмисно заганяє нас в якісь рамки і намагається встановити свої правила гри. В мене немає часу, щоб чекати, бо роками його просто крали. Ці люди й себе обкрадали, бо потратили на це багато свого
Читать

Люди, які з дитинства вільно володіють двома мовами, старіють повільніше, ніж ті, які знають тільки свою рідну мову. Такого висновку дійшли психологи після серії експериментів за участю людей середнього та похилого віку. Білінгви (ті, що знали дві мови) виконували тести на швидкість реакції і концентрації уваги значно краще, аніж моно-лінгви, незалежно від віку.
Учені припускають, що цей феномен пов'язаний з виробленням у «двомовників» звички постійно переключатися поміж мовами, фактично цілком перебудовуючи процес осмислення та передачі інформації і відсікаючи другорядні стимули, зосереджуючись на найбільш важливому. Через таке постійне тренування у цих людей інтелектуальні реакції залишаються активними і у старості.

Узагальнюючи дані наукових досліджень, проведених ученими різних країн, можна сформулювати основні принципи активного довголіття:
— харчуйтеся простою, натуральною їжею;
— виявляйте помірність у їжі;
— їжте повільно, ретельно пережовуючи їжу, це дуже важливий етап у процесі її травлення;
— включайте у свій раціон свіжі овочі, ягоди, фрукти, зелень (вони повинні складати 50% денного раціону або не менше 700 грамів);
— відмовтеся від смажених, солоних блюд і рафінованих продуктів;
— щодня з'їдайте не менше одного яблука;
— пийте якнайбільше рідини, особливо талу воду;
— чай і каву пийте не надто міцними;
— приймайте якнайменше ліків;
— будьте в курсі подій, що відбуваються навколо вас і у світі взагалі;
— не заощаджуйте на сні, але і не проводьте весь ранок у постелі;
— регулярно займайтеся фізичними вправами;
— навчіться розслаблюватися, тренувати свою пам'ять;
— робіть короткі ранні (добре до сніданку) прогулянки на свіжому повітрі;
— не ухиляйтеся від легкої праці;
— більше ходіть пішки, навіть у зовсім похилому віці;
— щодня приймайте душ;
— спіть у прохолодній кімнаті;
— не заощаджуйте на освітленні — у вашій квартирі завжди має бути яскраве світло;
— намагайтеся ні від кого не залежати;
— майте хороших друзів;
— у вас має бути цікаве захоплення;
— не нервуйте, не вступайте в емоційні дискусії;
— по можливості уникайте стресів;
— якомога рідше зустрічайтеся з неприємними для вас людьми;
— періодично очищайте організм від солей, шлаків, отрут і токсинів;
— практикуйте голодування;
— намагайтеся частіше сміятися;
— любіть життя;
— уникайте тих, хто пригнічений старінням;
— ніколи не кажіть, що старієте. Погодьтеся, що немає нічого складного в дотриманні цих принципів. Треба лише настроїтися на довголіття і неухильно дотримуватися обраної програми. І тоді ви самі здивуєтеся, як просто залишатися молодим.

Не надіявся, але сподівався, що цього разу не буде так, як минулі роки. Хтось докладає дуже багато зусиль для того, щоб зіпсувати настрій в цей день. Роблять вони це на протязі багатьох років, планомірно і з якоюсь маніакальною наполегливістю. Спочатку це вражало, а зараз навіть звик і вже чекаю цих сюрпризів.  

Окремих людей ніщо не зупиняє навіть чужа біда, вони ще остаточно не збожеволіли, але здається вже на грані. І я не хочу без нагальної потреби провокувати цих людей, бо вони не усвідомлюють, що роблять. Цього разу не лише мені, багатьом зіпсували святковий настрій. Можливо сподіваються на відповідну реакцію – на новий виток ескалації. Не знаю як інші на це будуть реагувати, а я не збираюся грати в ці ігри й іншим не раджу. Зараз продовжувати цю дискусію навіть без переходу на особистості – це значить нагнітати ситуацію, тобто підігравати цим провокаторам.

Вони нехай, що хочуть те й роблять, я їм не можу заборонити і не лише я, здається їм ніхто не указ. Нехай це буде на їх совісті, а я не хочу щоб вона мене мучила. Минулі рази це робилося, щоб задіти за живе і спровокувати, щоб відповів агресією на їх агресію. Інколи їм це вдавалося і я довго не міг заспокоїтися, змиритися з цією підступністю, підлістю і цинізмом. На таку ж реакцію вони розраховували й цього разу. І хотілося б відповісти цим людям, бо бачить Бог є що сказати у відповідь, але я не хочу цього робити. Не хочу остаточно псувати настрій собі й людям, його вже й так зіпсували.