Нерви вимотувати треба вміти – це ціла наука. Звідки люди цьому вчаться? Щось з телевізора, там зараз про все докладно розповідають. Щось по партійній лінії, бо усі вони намагаються мати прикриття від якоїсь партії. Зі стратегією в них проблеми, бо для цього потрібно мати голову на плечах, а розумна людина таким не буде займатися. Спробує створити свою справу, а не вдасться, то поїде на заробітки, щоб совість не мучила. Для цього набирають переважно різного роду пройдисвітів і тих, кому вже нема чого втрачати. А от тактика в них на рівні, муштрують їх добре…
Це інколи схоже на війну. В когось синок чи внучок військовий і вони переймають їх досвід. Попадеться хтось з їхніх і одразу ж “на лінії вогню зявляються танки, дає знати про себе важка артилерія ” – намагаються задіяти усі звязки. Починають відбивати, витягують “підбитий танк чи пораненого з поля бою”. Когось на чомусь впіймав, тебе починають атакувати з усіх сторін. Ти починаєш про це розповідати і всі забувають з чого усе почалося. Знову винуваті всі – тобто ніхто. Цю схему вони можуть й так просто застосовувати. Це як зі стадом, коли вони гуртом, то спробуй когось з них впіймай.
Як і на війні вони часто залишають когось прикривати відступ – фактично посилають на вірну загибель (в переносному чи навіть в прямому сенсі). Це робиться для того, щоб обмежити твої можливості - зв’язати за допомогою конфлікту з тими, хто прикриває цей відступ чи передислокацію. Хтось з них постійно сидить в засаді, щоб в потрібний момент нанести тобі неочікуваний удар. Роблять вони це разом чи по черзі, щоб відволікати і заважати. Це починається з самісінького ранку і може продовжуватися цілий день.
Практикують вони і штрафбат. Якщо потрапиш до них в полон – підставлять і вчеплять “жупель”, впіймають чи залякають, то ризикуєш туди потрапити. Таких людей, “як гарматне м'ясо можуть кинути під танки”, бо свої то шкода. Такі люди виконують важку і небезпечну роботу. В штрафбат відправляють і своїх – тих, хто проштрафився, або тих, кого не шкода. Як полюбляє казати моя знайома: на таких їздять чи далі ми без тебе…
Полюбляють вони гратися в доброго і поганого. Поганий координує тих, хто виконує брудну роботу. Попадуться і одразу ж зявляються хороші, починається імітація бурхливої діяльності. Замяли: забалакали, потягнули час, трохи почекали і все починається заново. Як і раніше партія в них одна, а це така собі примітивна імітація двопартійного політиканства. Кажеш їм: будьте мужиками, набийте один одному морди і не втягуйте у це людей. Ні, на цьому нічого не заробиш, їх цікавить сам процес, а не результат.
Головне, тут швидкість. Вчора вони були з одними сьогодні з другими, а завтра будуть з третіми. Ти роками борешся проти їх свавілля, впираєшся, намагаєшся збити темп і зменшити масштаби їх зловживань. Люди починають розуміти хто і як їх дурить і обкрадає. Ця схема все частіше починає давати збій - “ризики збільшуються а прибутки зменшуються”. Все більше людей недовіряють цим аферистам, вони починають об’єднуються проти цього свавілля, формується критична маса. І врешті решт ця схема ламається – маховик зупинився. Лунає: рятуйся хто як може!
І тоді прямо на очах в людей стається диво. Банда розбігається, перекрасяться, перетасуються і знову вони біля корита. Вони перехопили твою ж ініціативу – тепер вони борці за справедливість. Можуть навіть покарати когось зі своїх. Ти проти них боровся, а тобі тепер кажуть: нічого такого не було, ти наводиш наклеп на чесних людей. Минає деякий час, люди забувають про те все, притупляється їх пильність, бо вони після такого дезорієнтовані. І як в тій грі знову просинається мафія. Їх хиже єство дає про себе знати вони знову збираються до купи і все повторюється заново. Знову починаються нападки з різних сторін. Вони знову забувають про страх божий і починають діяти майже відкрито.