Надоїло вдавати з себе блаженного, як дехто каже. Надоїло бути й блазнем – не помічати того, що кажуть, поступатися всім. Але подивишся на смиренність дійсно блаженних і думаєш: бог терпів і нам велів. Ти по крайній мірі намагався розібратися у всьому, дечому в них навчився. Про щось з інтернету чи з допомогою телебачення взнаєш. По крайній мірі цікавишся думкою цих поважних людей. Взнаєш позицію церкви по відношенню до того чи іншого питання і намагаєшся не перечити. А ці самовпевнені люди нічим не цікавлюся. В них свій розум, вони не звикли коритися соборному розуму, я вже не кажу про те у що вони вірять. Більше того вони й тебе хочуть втягнути у свої інтриги, для цього й намагаються з усіма пересварити. Але на все воля божа, помилився, свідомо чи ні, не бійся у цьому зізнатися і спробуй виправити помилку.
Не хотів тут мішати грішне з праведним - обговорювати велику політику і тим більше релігію. Але одне за іншим, відволікли, і забув про це. Хоча нічого страшного в цьому не бачу, бо є речі які важко без усього цього пояснити. Якимось однобоким, сухим і навіть неживим буде це пояснення та й увесь блог. Важко пояснити усе своїми словами, от і доводиться використовувати святи письмо і написане святими отцями. Головне результат, а він є - люди призадумалися.