Відповіді, які даю можливо не всіх, але багатьох влаштовують. Думав, що не доведеться розвивати попередню тему, але тут є група людей, які граються в політику. Усім все зрозуміло, вони не задають лишніх питань, а окремі люди нічого й чути не хочуть і далі гнуть свою лінію. Після написаного ті, хто хитріший самі не висовуються. Не хочуть, щоб про них сказали: вони забули, що таке людяність і совість. А є ті кому однаково, що про них скажуть, саме з їх допомогою недавно намагалися опустити планку стандартів діалогу. То була груба психологічна атака – йшли напролом. Деякий час цих людей не було видно, а недавно вони знов взялися за старе, намагаються задіти.

Для чого це робиться? Так вони крадуть час і намагаються збити темп, вибити з ритму. Раніше було дуже важко, після виборів стало трохи легше, поволі почав відходити від того кошмару. Думав те все в минулому, але все змінила одна прогулянка. Не знаю що і як вони зробили, але відходив я після того більше місяця. Все міняється, а ці люди не хочуть відмовлятися від своїх звичок. Так чи інакше, але все має бути по-їхньому, після тої прогулянки була ось та груба психологічна атака. А зараз вони знову щось починають, сьогодні знову тут крутилися.

Ще зовсім недавно не можна було спокійно з хати вийти, щоб щось зробити. То була повна ізоляція, психологічний тиск і провокації майже не припинялися. Зараз майже не заважать коли щось роблю. Дрібничка, але почуваєшся трішки вільнішим і відчуваєш прилив сил, бо не ховаєшся, а щось робиш, рухаєшся. Не всім це подобається, є люди, які роками слідкували за кожним твоїм кроком і навіть намагалися зламати. Кожен крок вперед провокував їх агресію. Тільки щось зробив зявляюлися вони і починали вимотувати нерви - це вони називають присадити. Ці люди постійно чогось від тебе вимагають, часто вони й самі не знають чого хочуть, але ти мусиш їм це дати і при цьому вони не гарантують навіть елементарних умов життя.

До людини, яка побувала в ізоляції, застосовувалися не тільки дії що обмежують її свободу, а мало місце насильство, і інші дії, які принижують людську гідність. Тому потрібно пам’ятати про важливість поступової інтеграції в соціум. Людина ще перебуває під впливом пережитого стрессу і на даному етапі корисніше для її психіки і нервової системи буде можливість поступової, інтеграції в соціум.

Нічого нового не буду придумувати, недавно писав про складові активного довголіття. З хати, слава богу, вже можна вийти, а от на город не вийдеш. Навіть по свіжі овочі, я вже не кажу, щоб щось там зробити. Й далі намагаються ізолювати, щоб не був в курсі подій, так легше маніпулювати людиною. Навіть про короткі ранні прогулянки на свіжому повітрі й мови не може бути. Як тут можна не нервувати, не вступати в емоційні дискусії, уникати стресів і неприємних, пригнічених людей? Усе це елементарні речі, які потрібні, щоб просто підтримувати себе у формі, а для психологічного і фізичного відновлення потрібно на багато більше.

Працюючи зі звільненими з полону, усім важливо пам'ятати не тільки про оперативність та емоції, але і про людяність і делікатність. “Третя та четверта Женевські конвенції говорять, що військовополонені та цивільні особи з окупованих, конфліктних територій потребують захисту також і від цікавості натовпу. Це не просто документ, а напрацювання через досвід конфліктів та війн”, - нагадують автори рекомендацій.

Тому “важливо розуміти, що до людини, яка побувала в ізоляції, враховуючи специфіку місця перебування, швидше за все застосовувалися не тільки дії що обмежують його свободу, а, виходячи з попереднього досвіду звільнених з полону, можливо мало місце насильство, тортури, і інші дії, які принижують людську гідність”.

Рекомендують:

1. Формулювати свої питання максимально коректно, з огляду на ситуацію і можливі наслідки, такі як флешбеки, ретравматизації тощо.
2. Пам’ятати, що перед вами знаходиться сильна та мужня людина, яка впоралась із складною життєвою ситуацією, зберігши своє життя, і це гідне поваги. Ось з позиції поваги до людини і до його життєвого досвіду і варто вести розмову і ставити питання.
3. Пам’ятати про важливість поступової інтеграції в соціум. Людина ще перебуває під впливом пережитого стресу, хоч вона і потребує уваги, але на даному етапі корисніше для її психіки і нервової системи буде можливість поступової, при спеціальному супроводі фахівців, інтеграції в соціум.
4. Не ставити багато особистих питань. Говорити про себе - непросте випробування для людини. За той час, поки людина перебувала в ізоляції, багато могло статися і в її особистому житті, і сама людина отримала досвід, який впливає на її сприйняття навколишнього світу.
5. Не варто героїзувати людей. Те, що відбувалося з ними в ізоляції, можливо, не застосовується зараз людиною до визначення “герой” і може викликати негативні реакції, підкреслюють автори рекомендацій.
6. Не ставити питання про їхнє ставлення до політичних подій в країні. Звільнені з полону не мали можливості впливати на ці процеси, тож не треба покладати на них відповідальність, чи змушувати виправдовуватись.
7. Пам'ятати про право людини не відповідати на запитання з якоїсь причини, або просто через небажання.

П.С. Якось мені на очі потрапив текст з цими рекомендаціями. Хтось інший можливо й не звернув би на це уваги, але не я, бо це ніби про мене написано, так ніби я сам жив в зоні конфлікту. Усі конфлікти в тій чи іншій мірі обмежують свободу людини і за останні кілька років усі ми багато всього пережили.

Особисто мене постійно змушують давати відповіді на якісь питання, чомусь змушують виправдовуватися. Хоча й в мене назбиралося чимало питань до цих людей і ще невідомо кому потрібно виправдовуватися. Навіть вчора була чергова спроба залізти в душу, окремі люди постійно чогось хочуть чи навіть вимагають і то швиденько. Це та психологічна війна з її брудними методами, про яку я недавно згадував. Люди роблять політику і не розуміють, що ця політика інших не цікавить, їм зараз не до політики…

Хтось можливо скаже: навіщо ти про це згадуєш, це зараз недоречно, тут таке відбувається… Вибачте, але раніше взагалі не було можливості обговорювати такі проблеми, всі вдавали ніби їх не існує. З однієї сторони можливо й варто було б трішки зачекати, щоб тут все вляглося, а з іншої сторони окремих людей ніщо не зупиняє. Вони звикли залякувати, обмежувати свободу іншим. То вже не те, що було раніше, але психологічні атаки не припиняються. Раніше не було можливості, зараз недоречно, а там почнеться піст і свята (ось тоді це дійсно буде недоречним). Хтось ніби навмисно заганяє нас в якісь рамки і намагається встановити свої правила гри. В мене немає часу, щоб чекати, бо роками його просто крали. Ці люди й себе обкрадали, бо потратили на це багато свого
Читать

Люди, які з дитинства вільно володіють двома мовами, старіють повільніше, ніж ті, які знають тільки свою рідну мову. Такого висновку дійшли психологи після серії експериментів за участю людей середнього та похилого віку. Білінгви (ті, що знали дві мови) виконували тести на швидкість реакції і концентрації уваги значно краще, аніж моно-лінгви, незалежно від віку.
Учені припускають, що цей феномен пов'язаний з виробленням у «двомовників» звички постійно переключатися поміж мовами, фактично цілком перебудовуючи процес осмислення та передачі інформації і відсікаючи другорядні стимули, зосереджуючись на найбільш важливому. Через таке постійне тренування у цих людей інтелектуальні реакції залишаються активними і у старості.

Узагальнюючи дані наукових досліджень, проведених ученими різних країн, можна сформулювати основні принципи активного довголіття:
— харчуйтеся простою, натуральною їжею;
— виявляйте помірність у їжі;
— їжте повільно, ретельно пережовуючи їжу, це дуже важливий етап у процесі її травлення;
— включайте у свій раціон свіжі овочі, ягоди, фрукти, зелень (вони повинні складати 50% денного раціону або не менше 700 грамів);
— відмовтеся від смажених, солоних блюд і рафінованих продуктів;
— щодня з'їдайте не менше одного яблука;
— пийте якнайбільше рідини, особливо талу воду;
— чай і каву пийте не надто міцними;
— приймайте якнайменше ліків;
— будьте в курсі подій, що відбуваються навколо вас і у світі взагалі;
— не заощаджуйте на сні, але і не проводьте весь ранок у постелі;
— регулярно займайтеся фізичними вправами;
— навчіться розслаблюватися, тренувати свою пам'ять;
— робіть короткі ранні (добре до сніданку) прогулянки на свіжому повітрі;
— не ухиляйтеся від легкої праці;
— більше ходіть пішки, навіть у зовсім похилому віці;
— щодня приймайте душ;
— спіть у прохолодній кімнаті;
— не заощаджуйте на освітленні — у вашій квартирі завжди має бути яскраве світло;
— намагайтеся ні від кого не залежати;
— майте хороших друзів;
— у вас має бути цікаве захоплення;
— не нервуйте, не вступайте в емоційні дискусії;
— по можливості уникайте стресів;
— якомога рідше зустрічайтеся з неприємними для вас людьми;
— періодично очищайте організм від солей, шлаків, отрут і токсинів;
— практикуйте голодування;
— намагайтеся частіше сміятися;
— любіть життя;
— уникайте тих, хто пригнічений старінням;
— ніколи не кажіть, що старієте. Погодьтеся, що немає нічого складного в дотриманні цих принципів. Треба лише настроїтися на довголіття і неухильно дотримуватися обраної програми. І тоді ви самі здивуєтеся, як просто залишатися молодим.

Не надіявся, але сподівався, що цього разу не буде так, як минулі роки. Хтось докладає дуже багато зусиль для того, щоб зіпсувати настрій в цей день. Роблять вони це на протязі багатьох років, планомірно і з якоюсь маніакальною наполегливістю. Спочатку це вражало, а зараз навіть звик і вже чекаю цих сюрпризів.  

Окремих людей ніщо не зупиняє навіть чужа біда, вони ще остаточно не збожеволіли, але здається вже на грані. І я не хочу без нагальної потреби провокувати цих людей, бо вони не усвідомлюють, що роблять. Цього разу не лише мені, багатьом зіпсували святковий настрій. Можливо сподіваються на відповідну реакцію – на новий виток ескалації. Не знаю як інші на це будуть реагувати, а я не збираюся грати в ці ігри й іншим не раджу. Зараз продовжувати цю дискусію навіть без переходу на особистості – це значить нагнітати ситуацію, тобто підігравати цим провокаторам.

Вони нехай, що хочуть те й роблять, я їм не можу заборонити і не лише я, здається їм ніхто не указ. Нехай це буде на їх совісті, а я не хочу щоб вона мене мучила. Минулі рази це робилося, щоб задіти за живе і спровокувати, щоб відповів агресією на їх агресію. Інколи їм це вдавалося і я довго не міг заспокоїтися, змиритися з цією підступністю, підлістю і цинізмом. На таку ж реакцію вони розраховували й цього разу. І хотілося б відповісти цим людям, бо бачить Бог є що сказати у відповідь, але я не хочу цього робити. Не хочу остаточно псувати настрій собі й людям, його вже й так зіпсували.

“Є цілий ряд тактичних прийомів і хитрощів, за допомогою яких люди можуть одержати перевагу в переговорах. Деякі з цих прийомів відомі усім. Їхня шкала широка - від ошуканства і образ, які завдають психологічних збитків, до різних форм натиску. Вони можуть бути незаконними, неетичними чи просто неприємними. Їхнє застосування має на меті досягти якихось істотних перемог у непринциповому двобої волі. Така тактика може бути названа торгом вивертів.

Коли є підозра, що інша сторона, домовляючись про правила гри, використовує тактику вивертів, необхідно зробити ось що:

1) виявити сам факт використання цієї тактики;

2) прямо винести це питання на обговорення;

3) узяти під сумнів законність і бажаність її застосування, тобто вести переговори саме з цього приводу.

Навчіться пізнавати специфічні виверти, що означають обдурювання і спрямовані на те, щоб поставити вас у незручне становище, і ті, які закріплюють іншу сторону в її позиції. Дуже часто просте виявлення такої тактики може нейтралізувати її. Коли, наприклад, стане очевидним, що ваші опоненти нападають на вас персонально, з метою вплинути на ваше судження, це може відразу ж зірвати їхні плани.

Коли ви поставите питання про цю тактику, це служитиме ще одній, важливішій меті - дати вам можливість обговорити правила гри. Таке обговорення концентрується на процедурі, a не на суті справи, однак завдання полягає в тому, щоб досягти розумної угоди. Метод залишається тим же.

Відокремте людей від проблеми. Не нападайте на людей за те, що вони використовують тактику, яку ви вважаєте незаконною. Якщо вони стануть в оборонну позицію, їм буде сутужніше відмовитися від обраної тактики, з'явиться стан прикрості і роздратування, які будуть впливати на вирішення інших проблем. Поставте під сумнів тактику, a не особисту чесність. Переробити процес переговорів легше, ніж переробити тих, з ким ви маєте справу. Нехай бажання дати їм урок не відволікає вас від самих переговорів.

Зосередьтеся на інтересах, a не на позиціях. Винаходьте взаємовигідні варіанти. Наполягайте на використанні об'єктивних критеріїв.

Деякі поширені прийоми тактики вивертів

* Можливо, найпоширенішою формою брудних методів є перекручене подання фактів, повноважень чи намірів. Практика перевірки фактів зменшує стимул до обману й ризик того, що вас обдурять. Профілактика - вимагайте доказів.

*Інформацію можна убезпечити, запропонувавши її надійній третій стороні, для того щоб вона оцінила принципову можливість досягнення угоди.

* Тактика психологічної війни полягає в створенні стресових ситуацій, застосуванні особистісних нападів, погроз, вивертів типу "гарний хлопець - поганий хлопець".

* Корисно напочатку переговорів сказати: "Послухайте, може, це не прийнято, але я хочу знати правила гри, яку ми збираємося вести. Чи збираємося ми досягнути розумної угоди якнайшвидше й з мінімальними зусиллями чи займемося "твердим торгом", у якому переможе упертіший хлопець?”

“Що б ви не почали, будьте готові до боротьби з нечесною тактикою. Ви можете бути настільки ж тверді, як і вони, навіть твердіші. Легше захищати принципи, ніж незаконні прийоми. Не будьте жертвою"

Але зрозуміло, якщо чесно, то боротися з негідниками дуже важко. Насамперед тому, що вони до своєї підлості готувалися заздалегідь, a вас вона застає зненацька...

П.С. Щоб обговорити проблему чи конфліктну ситуацію часто доводиться переходити на особистості. Важко обговорювати проблему без прив’язки до людини чи групи людей. Розкажеш в чому їх проблема – поставиш діагноз, більшість з цим згодні. А вони відповідають: сам дурак. На щось більше в них не вистачає розуму. Правда останнім часом почали дослухатися чи їх хтось змушує це робити. Але відкрито вони не визнають наявності цих проблем, інколи навіть мстять – таке організовують, що й диву даєшся… Працює ось та вертикаль, від політиків
Читать

Де як не в Києві шукати київську хунту? Де завгодно! Всюди її вистачає і в Харкові, і в Одесі і тим більше у Львові. Усюди вистачає політиків з простою ідеологією – “до корита”, які роками прикриваючись патріотичними гаслами що хотіли те й робили.
Це почалося одразу після виборів, тоді й почали шукати крайніх. Помітив я ці тенденції і озвучив ось ці свої думки. Спочатку усі накинулися на мера столиці, в тому числі й свої, бо мер вже не мав політичної підтримки. В попередників і до того були непорозуміння між собою, а тут вони ще й розгубилися і почали діяти за принципом – рятуйтесь хто, як може. Накинулися, але прорахувалися, він вміє тримати удар, вміє й наносити удари у відповідь.
Нападники дуже швидко це зрозуміли і почали шукати іншу “жертву приношения”. І взялися за людей, які стояли на щабель вище. Спочатку все йшло ніби по плану. Але й там з часом оговталися і сказали: ми не крайні, й над нами були люди. Після того взялися й за тих людей. А вони взагалі відвикли бути крайніми, бо довгий час вони самі вирішували кого милувати, а кого карати. Наближаються нові вибори, які можуть змінити баланс сил. Переможців не судять і після цих виборів, як завжди знову почнуть зводити рахунки. Зараз все заново починається, на місцях баланс сил вже почав змінюватися. Як і з тим рейдерством, люди внизу роблять те ж саме що й політики вгорі, швидко вчаться чи їх хтось вчить. Тут теж почався такий самий пошук крайніх. Кожен хоче щоб його слово було останнім, хоче помститися за нанесені колись образи. Одне за іншим і маємо непримиренних ворогів.
Пани б’ються в мужиків чуби тріщать. Так завжди було, але усьому є межа і ось ці підленькі ігри пора припиняти. Політик змушений посміхатися навіть тим, кого ненавидить. Атмосфера страху і недовіри заважає спілкуватися без посередників, але пора починати вчитися зясовувати стосунки між собою, не втягуючи у це простих людей.

В Україні під час карантину рекордно збільшились спроби рейдерських захоплень. Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомив міністр юстиції України.
“Маємо перший сплеск корпоративного мародерства (воно ж рейдерство під час карантину). Окремі “таланти” чомусь вирішили, що на час карантину Офіс протидії рейдерству не зможе ефективно захищати власність. Розпочалися відверті й примітивні атаки, окремі зміни вносилися до реєстрів навіть без підтвердження будь-яких документів“ – написав міністр.
Він додав, що за тиждень такого нахабства сталося майже стільки ж, скільки за 4 місяці попереднього року.

Прочитав ось цю маленьку статтю в газеті і ще раз переконався, що це не моя суб’єктивна думка. Це ніби не про бізнес (великий чи середній) написано, а про те, що відбувається в нас тут. Я вже згадував, що раніше в мене не було можливості відповідати на різного роду примітивні, як тут пишуть, провокації. Тому й назбиралося чимало невирішених питань, які повільно переростають в затяжні конфлікти. От думав сьогодні за що братися, з чого знов починати. Відповідь підказали дві сусідки, які беруть активну участь в усьому цьому нахабстві. З одними трішки розібрався, вони притихли, а з цими потрібно ще дещо обговорити. Втомився, надоїло це все, бо є важливіші речі… Але нікуди не дінешся, й ці ”побутові проблеми” потрібно вирішувати. Їх багато, але одна з причин, які провокують конфлікти – це побутове рейдерство.
У нас в країні усе тісно пов’язане, бізнес з політикою, а в політику сьогодні граються усі кому не лінь. Навіть ось ці сусіди займаються примітивним політиканством. Їх дії координують, цих людей вчать, що і як робити – діляться досвідом. Вчать, щоб люди “без діла не сиділи” – самоокупність, їх якось потрібно утримувати. Така собі корпоративна вертикаль: бізнес, політика і їх прихильники на місцях. Там на горі сплеск рейдерства, а тут дійсно сплеск корпоративного мародерства. Там як не як бізнес, а тут в людей віджимають останнє. На місцях ось ці політикани об’єднуються в групи по інтересам (партійним, корпоративним…) і намагаються поцупити усе, що погано лежить. Безперервно атакують один одного, але в першу чергу тих, в кого можна безкарно щось відібрати. Таких людей просто виживають з дому, відбирають хати, паї...
Розумію, державі зараз і бізнес важко захистити від таких атак, а про десятки чи навіть сотні тисяч простих людей й мови не може бути. Тому люди мають самі навчитися, як з цим боротися. Держава може лише допомогти інформаційною підтримкою. На війні з мародерством боролися і зараз потрібно починати називати речі своїми іменами. Потрібно визнати наявність й такого ганебного явища, як побутове рейдерство, яке існує паралельно зі звичайним. На існуючі повсякденні проблеми накладаються й проблеми, які спровокував карантин. Це психологія, люди зараз поводяться, як перед кінцем світу - роби усе що хочеш. Але за все в житті доведеться відповідати і потім соромно буде дивитися людям в очі. Переживемо ми і вибори, і карантин, і взагалі життя в країні колись нормалізується. Потрібно пояснити людям, що після карантину усе стане на свої місця і ми знову заживемо нормальним життям.

Вкотре переконався, що свої проблеми потрібно вирішувати самому, бо ніхто за нас цього не зробить. На Бога надійся, а сам не зівай, свій розум май. Втомився від конфліктів, але якщо вони виникають, то комусь потрібно пояснювати хто і що за цим стоїть. Інакше це будуть робити інші. Робити вони будуть на свій лад і це ніколи не припиниться.
Люди різні і ситуації виникають різні. Для когось усе це просто гра, але як кажуть: грався кіт з мишкою… Така в них хижа вдача, люди граються чужим життям і при цьому кажуть: ми ж тобі добра бажаємо. Таких людей краще оминати і не провокувати. Раніше в мене не було можливості відповісти їм. Вони відчували цю слабкість і це провокувало їх агресію. Зараз в мене є можливість відповісти. Хочуть погратися? Пограємося...
В окремих людей зявилося багато вільного часу і їм немає чим зайнятися, а є і неприкаяні чи навіть хворі люди. Навести порядок в своєму житті чи сімї вони не можуть, а в когось сімї взагалі немає, як і сенсу життя. Вони не розуміються на таких простих речах, але вказують іншим й навіть знають, як потрібно керувати країною. Ось це їх політиканство - це невроз й розлади психіки, але то окрема тема.
Зараз наближаються чергові вибори і дехто намагаються хоча б якось нагадати про себе, але то одиниці. Ти постійно розповідаєш про ось ці їх вибрики, але це не допомагає. Складається враження що їм подобається така слава. Це як з політиками, поки про них згадують доти вони затребувані, навіть якщо їх критикують - погана реклама теж реклама.
Причина багатьох конфліктів - це різний світогляд. В одних кріпацтво в інших сучасний менеджмент. Бо дехто вважає, що наймити і кріпаки це нормально, більше того вони й інших цьому вчать – нав’язують цю філософію. Така в них натура, поцупити усе, що погано лежить - люди звикли жити за чужий рахунок. Але ось так відкрито цю філософію тут мало хто сповідує…
Злодій найголосніше кричить: тримай злодія. Ось така в цих людей зараз тактика, вони роками тут, що хотіли те й робили, а тепер щоб не відповідати за те все влаштовують конфлікти і запльовують очі. Провокують конфліктні ситуації, а потім зявляється в ролі арбітра і влаштовують “разборки по паняті ям”. Всі у них винуваті, а вони наводить порядок, без них ніяк. Це називається створити ворога чи проблему і заробляти на цьому.
Й раніше було нелегко, а зараз людям ще важче. Багато обмежень, усі на нервах, постійно чути про конфлікти, які цим спровоковані, але невдоволення цих людей часто використовують. За один раз, кількома словами усього не поясниш, бо непорозуміння між людьми завжди виникали і будуть виникати. Тому й потрібно усе це відкрито обговорювати, щоб розібратися і порозумітися.

Сподіваюся, що цей блог допоможе порозумітися з окремими людьми. Страшенно втомився від конфліктів і не лише мені вони надоїли, тому наперед вибачаюся, але "заділи за живе", так що терпіти вже не можна й іншого виходу не знаходжу. Думав усе це в минулому і дійсно на кілька місяців усе затихло, але тепер усе починається заново. Лише для цього й доводиться створювати цей блог. Раніше спірні питання намагався обговорювати в соцмережах, але то забирало багато часу, там багато обмежень і це вже не дозволяє давати відповіді на нові виклики. Ситуація в нас тут змінилася, планку стандартів діалогу опустили нище плінтуса, як і про що тепер розмовляти я не знаю, але й досі сподіваюся на порозуміння. Я й до цього вів блог, але там намагався не опускатися до рівня, який тепер нав’язують ці люди. Щоб не змішувати грішне з праведним. Сподіваюся, що цей блог допоможе зясувати спірні питання і надалі я рідко буду ним користуватися.