Буду жити далі. Як? Писати музику, виховувати доньку, віднаходити радість і любов у всьому. Знаходити розуміння і душевну гармонію. Для таких як я , це непросто. Не буду надіятись на чудо , але житиму вже з розумінням, що життя саме по собі--це штука особлива. Я буду просто жити і любити життя.

 Напевно всі читали лист-послання Габріеля Гарсіа Маркеса. Але ось оце..теж відоме, але якось так воно саме зараз попадає в резонанс...

13 фраз о жизни - Габриэль Гарсиа Маркес

1. Я люблю тебя не за то, кто ты, а за то, кто я, когда я с тобой.
2. Ни один человек не заслуживает твоих слез, а те, кто заслуживают, не заставят тебя плакать.
3. Только потому что кто-то не любит тебя так, как тебе хочется, не значит, что он не любит тебя всей душой.
4. Настоящий друг - это тот, кто будет держать тебя за руку и чувствовать твое сердце.
5. Худший способ скучать по человеку - это быть с ним и понимать, что он никогда не будет твоим.
6. Никогда не переставай улыбаться, даже когда тебе грустно, кто-то может влюбиться в твою улыбку.
7. Возможно, в этом мире ты всего лишь человек, но для кого-то ты - весь мир.
8. Не трать время на человека, который не стремится провести его с тобой.
9. Бог хочет, чтобы мы встречали не тех людей для того, чтобы быть благодарными, когда встретим свою судьбу.
10. Не плачь, потому что это закончилось. Улыбнись, потому что это было.
11. Всегда найдутся люди, которые причинят тебе боль. Нужно продолжать верить людям, просто быть чуть осторожнее.
12. Стань лучше и сам пойми, кто ты, прежде чем встретишь нового человека и будешь надеяться, что он тебя поймет.
13. Не прилагай столько усилий, все самое лучшее случается неожиданно.

p.s. Почала записувати музику. Сьогдні на студіі звели нову пісню. Я вслухаю це разів 100. І викладу сюди. Хочу знати вашу думку.

  12 червня померла моя мама, Бурмака Людмила Григорівна. Півтора року йшла наша боротьба. Діагноз був страшний –злоякісна пухлина головного мозку. В грудні 2008 року зробили операцію. Гістологічний аналіз показав, що це – Гліобластома,  це відразу  4 ступінь раку,"чорна сторінка в онкологіі" і немає людей, які вилікувались від цього, середня  медіана виживання–близько року. Хіміотерапія, опромінення.. Ми дуже вірили у чудо. Але в кінці  вересня минулого року пухлина дала рецидив, зробили 2-гу операцію, знову проходили хіміотерапію, опромінення... Все, що можна було, все, що відомо про це захворювання. Всі способи нетрадиційної медицини і експериментального лікування. Може це все і трохи продовжило життя. Якщо когось цікавить якась інформація—я багато знаю тепер про це. 

      Хочу сказати, спасибі Богу за все. За те, що були ці півтора року і я  встигла дати мамі тепла і любові, скільки могла. Що були моменти справжнього чуда, коли допомога приходила просто ніби нізвідки. Буду завжди бажати добра і щастя тим людям, які стали мені підтримкою. Коли були моменти покращення, я  відчувала себе неймовірно щасливою. Дякую, що такі прекрасні люди—лікарі, медсестри, науковці-онкологи  зустрічались на моєму шляху. Я думаю, що вони теж пам “ятатимуть мою маму, вона до останнього всім посміхалась назустріч, казала, що в неї нічого не болить, виконувала всі рекомендаціі, як би їй важко не було. А може вони  згадуватимуть мамині теплі слова і мудрі фрази.

       Я дякую,  що до останньої хвилини, коли вже свідомість уходила і функціі організму відмовляли, всі намагались
Читать

  Куди ви найчастіше заходите в неті? За новинами, за гарним настроєм, за закачками?  Тільки не "по роботі", а так , з цікавості? Поділіться лінками.

  Я читаю і дивлюсь --pravda.com.ua  telekritika.ua  glavred.info  maidan.org.ua (і форуми на цих сайтах)  bash.org.ru demotivators.ru ragu.li (так уже, відволіктись)

  ex.ua  (можна дивитись і слухати онлайн, скачую звідти аудіокниги--це моє захоплення останнього часу)

youtube і lastfm (звісно),  fdr.com.ua  nashe.com.ua

 "Once"-так називається кіно, що його щойно подивилась. Ірландський музикант, емігрантка з Чехіі, гарна музика, нестатична камера і щось таке невловиме, що залишає такий приємний настрій у душі... От подивіться, заворожує:-) Є життя там, подих життя відчувається..

  А життя є доти, доки залишається надія. Бо що таке ми без надіі?  Без планів на літо, на осінь...Без думок, що...все-таки все буде добре...

  Моїй бабушці, Антоніні Прокофіївні Бурмаці, 86 років, я вітала її сьогодні, як і  завжди 9 травня з Днем Перемоги.  Це її свято. Вона пройшла всю війну.. І що я найголовніше хотіла б у неї навчитись--це любити життя і цінувати кожен прожитий день. Мій дедушка, Павло Юхимович Бурмака, пішов від нас, коли мені було 2 роки. Я  трохи пам"ятаю його, але в основному - по фото, у військовій формі. У нього була дуже відкрита і гарна посмішка. А ще мені в дитинстві давали роздивлятись його ордени та медалі ..

 Легендарну пісню "Темная Ночь" я записала для них. Ми не пережили, нам не зрозуміти як це-так любити свою батьківщину, щоб віддавати життя, захищаючи її.

Щось робиться в цьому світі, несправделиве. Дуже болюча трагедія, навіть не уявити собі. Слів замало просто.  Співчуття полякам. Тим, кого не знаю і тим, кого знаю. Нехай ваші рідні почивають з миром. Ми будемо жити з молитвою.

 Христос Воскрес!

http://www.youtube.com/watch?v=gdqjcW8u7Lw&feature=related

 Сьодні,тобто 26 березня, точно відчула, що весна наступила. Ну....оцей свіжий запах весни який раптом відчуваєш ввечері.. Це вікно машини, яке хочеш відкривати і відчувати вітер...Ну і птахів якихось чула сьогодні вранці..Тобто цю зиму ми пережили. Життя прекрасне:-)

19 березня--День народження Ліни Костенко

....Любити, як жити. По-справжньому і без напівтонів. Жити як писати. Чесно і без компромісів. Не пригинатись і не прогинатись. Совість, вогонь і сила справжніх почуттів. І ще. Жінка має бути сильна.

Дякую, Вам, Ліно Василівно! З Днем Народження!

......Очима  ти  сказав  мені:  люблю.  
Душа  складала  свій  тяжкий  екзамен.  
Мов  тихий  дзвін  гірського  кришталю,  
несказане  лишилось  несказанним.  

Життя  ішло,  минуло  той  перон.  
гукала  тиша  рупором  вокзальним.  
Багато  слів  написано  пером.  
Несказане  лишилось  несказанним.  

Світали  ночі,  вечоріли  дні.  
Не  раз  хитнула  доля  терезами.  
Слова  як  сонце  сходили  в  мені.  
Несказане  лишилось  несказанним.....