<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге nepolitika искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Сентябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
5
7
8
9
10
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Среда 11 сентября 2019
Сообщение прочтено 17 раз
nepolitika | 2019-09-11 13:06:04

Хотілося про інше написати, але для цього потрібні спокій і більше часу, а їх немає. Бо дехто ніби навмисно постійно намагається з усіма посварити – підставити. Щоб створити ворога й далі заробляти на боротьбі з ним дивіденди - політичні і не лише. Так як вони це робили при попередниках й до них. Розділяй і володарюй, грабуй… Все життя вони на цьому заробляли. Є порядок і безпорядок, законність і вседозволеність. Є законослухняні люди, а є злодії і провокатори. Це я почав відчувати і зрозумів лише недавно.

Думав, як би це все їм простіше пояснити, так щоб дійшло. Не став воза поперед коня. В розумного господаря кінь тягне воза, а не пхне. При потребі він може здати й назад, але потрібні вагомі причини, щоб постійно ось так їздити. При бажанні можна й так їздити, це не зовсім зручно, на багато повільніше, але можливо коли хазяїн дуже хоче бути попереду коня. Таких господарів я не зустрічав, а от таких керівників бачив чимало, які постійно хочуть когось запрягти, щоб ось так покерувати.

Чого тільки в цьому житі не буває. В мирний час інколи можна дозволити собі й таку розкіш, втрачаючи час і темп... Я ніяк не можу зрозуміти тих командирів, які на війні намагаються ось так запрягати і нукати. Ну не можу я зрозуміти людину, яка, умовно кажучи, намагається ось так запрягати коня в бойову тачанку з кулеметом. Та ще й пробує ось так ходити в атаку. Це більше схоже на якесь слабоумство, “безсмысленно и безпощадно”... Але й таке я не раз бачив, нізащо люди пропадали, бо ось так ці ”командири” водили їх в атаки. Коні ставали на диби, перевертали ці тачанки з возами, рвали все і тікали в світ за очі.

Начальство заробляло, а ми вигрібали… Свідомо чи несвідомо, але по суті ці командири воювали зі своми ж людьми. Чому? Хто зна… Зверхність, жадібність, впертість і не бажання поступатися чи все разом. Час, боротьба і конкуренція ставить все і всіх на свої місця. Шкода втрачених можливостей, але маємо те, що маємо… Не хочеться, щоб люди повторювали одні й ті ж помилки, тому й намагаюся це все якось пояснити. Вкотре нагадую про цю проблему, бо ці командири нікуди не ділися.

 

Пятница 6 сентября 2019

Проблем назбиралося багато, бо вони не лише не вирішувалися, а й постійно накопичувалися. Це робилося, як з бізнесом, який хотіли обанкротити, чіпляючи на нього всі борги. Ці проблеми можна було б вирішувати швидше, але дехто в цьому не зацікавлений.

Зараз дещо змінилося - зрушило з місця, проблем поменшало і вони почали вирішуватися. Хоча окремі люди й далі їх створюють. Це я б сказав переламний момент, або ця тенденція продовжиться, або ці люди плавно повернуть те, що тут було раніше. Вони хочуть на всьому заробляти - з ними важко без них ніяк. Ти будеш робити і говорити лише те, що нам вигідно і лише тоді, коли ми дозволимо, або взагалі не будеш. Ось що вони намагаються цим сказати.

Усі ми намагаємося уникати зайвих проблем. Політики теж хочуть уникати проблем і конфліктів, щоб сподобатися всім. Але це не завжди вдається, бо часто доводиться бути арбітром в протистоянні непримиренних опонентів чи навіть ворогів. Потрібно визнати, що сьогодні в країні таких конфліктів як ніколи багато. Боротьба за владу не загострюється до тих пір поки арбітр має авторитет і підтримку серед людей. Тому потрібно не лише обирати, а й підтримувати політиків, яких ми обирали, проявляти ініціативу, брати на себе відповідальність. Кожен з нас президент. Саме так я розумію ці слова.

Среда 4 сентября 2019
Сообщение прочтено 15 раз
nepolitika | 2019-09-04 16:02:28

Розділяй і володарюй. Окремі люди й далі цинічно продовжують свою темну справу, тому поділюся деякими здогадками, може це когось вбереже від помилок. Нагадаю, як починав попередній президент, а починав він з великим кредитом довіри, з грандіозними планами, з людьми, які допомогли йому перемогти. З самого початку між ними були нормальні стосунки. Саме тому плодами перемоги – владою президент поділився справедливо, свого партнера, який допоміг перемогти поставив губернатором. Деякий час все було добре, бо стосунки були партнерськими, об’єднувала ще й спільна небезпека.
Минав час, як і завжди між політиками виникали непорозуміння, які мені здається з обох боків хтось досить таки вміло підігрівав. В результаті партнер президента полишив крісло губернатора і це поступово почало переростати в протистояння. Ця людина була власником великого банку, усі банки в той час мали проблеми. А так, як цей власник і його бізнес був тісно пов'язаний з політикою, то проблем там було трохи більше ніж в інших банках. Не виключаю, що й в банку проблеми створювалися штучно. До певного часу уряд і президент закривали очі на ці проблеми в банку, поки протистояння не загострилося. В результаті банк був націоналізований, а його власник залишив країну. Дехто каже, що саме ця людина доклала чимало зусить, щоб повернути втрачене…
Я точно не знаю як там було, але переконаний, що на початку президентства стосунки між цим людьми були партнерськими, переконаний й в тому, що цих людей посварили. Кажуть, що на місці кількох великих олігархів зявилися десятки дрібних, які й кришують місцевих феодалів. А ті зі свитою розпоясались до неможливого, бо так вони розуміють демократію і децентралізацію. Важко сказати, що від цього виграли прості люди… Я не хочу давати оцінку бізнесовій і політичній діяльності цих двох людей, не мені їх судити. А згадав я про це, бо ця підлість і стравлювання стали нормою і поширюється вже в суспільстві, серед людей. Згадав, щоб вберегти від таких помилок, бо люди втомилися від конфліктів і ворожнечі.
Хочу нагадати про ще один конфлікт, колишнього президента з мером великого міста. Конфлікт, який не додав їм ні впливу, ні популярності, бо обоє програли. Сьогодні дехто провокує схожий конфлікт – нинішнього президента з іншим мером. І це дуже схоже на спробу помсти… В колишнього президента теж були непорозуміння з цим мером, але це був його політичний партнер, який взяв на себе відповідальність за велике місто. Я вірю, що ця людина переживає за долю міста, намагається вникнути у всі тонкощі управління містом і має вже великий досвід. Заради цього цей мер відмовився від своїх амбіцій в великій політиці. Комусь новому доведеться починати все з нуля, тому люди мають вибирати того, хто має керувати їх містом. Сьогодні не так вже й багато таких людей, які готові брати на себе такий важкий тягар відповідальності.
Ця людина, як і нинішній президент, теж колись була новим обличчям, вони обоє мені подобаються, як політики і люди. Мені хочеться, щоб все добре, що вони запланували здійснилося, бо люди втомилися від розчарувань. Є моменти коли ти маєш озвучити свою позицію і це саме такий момент. Цей мер давно бореться зі спробами забруднити його репутацію, виставити його вискочкою і зробити таким, як всі. А нинішній президент лише почав відбивати перші спроби зробити з ним теж саме. Свій капітал вони обоє заробили завдяки таланту і наполегливій праці. В них дуже багато спільного, співпраця, обмін досвідом і навіть партнерство були б корисні їм обом…


Четверг 29 августа 2019

Не святі горшики ліплять. Ці слова я згадав, спостерігаючи за людьми, які недавно в політиці. Й інші кажуть, що не бачать очікуваного темпу, а це все тому, що ці політики постійно перестраховуються, бояться забруднитися, помилитися…

Політик має бути ефективним, а не святим, бо виборців не цікавить, як він цього досягає. Хоча б за рахунок інших, нехай недоотримає навіть сусідній округ, а нам вибий фінансування. Так нажаль тепер усі живуть, навіть прості люди навчилися цьому, вирвуть останє в ближнього, щоб забезпечити своїх. Такі стосунки між близькими людьми – це ненормально і ця проблема теж потребує уваги. Не всім це вдається, але краще звичайно навчити людей самим заробляти – залучати інвестиції і створювати робочі місця, проводити реформи і підвищувати ефективність системи управління. Бо існує й моральний аспект, адже депутат присягає дбати про благо Вітчизни і добробут усього Українського народу. Служити народу – це важкий тягар, який змушує жертвувати власними інтересами заради інших.

Згадав притчу зі святого письма, ту де чоловік обрав найважчу корзину - з хлібом і ніс її багато днів. Усі сміялися з нього і не розуміли навіщо він обрав такий тягар. Зрозуміли лише тоді, коли вони ж смі зїли цей хліб, несучи свою ношу, а цей чоловік ніс вже пусту корзину. Коли в тебе є сили і можливості треба поспішати і не боятися брати на себе тягар відповідальності. Не боятися помилятися, коли ти ще маєш великий кредит довіри. Щоб пізніше робити менше цих помилок, бо доведеться приймати непопулярні рішення і такої підтримки можливо вже не буде.

Присягаю на вірність Україні. Зобовязуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.

Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників.

Вторник 27 августа 2019
Сообщение прочтено 27 раз
nepolitika | 2019-08-27 18:36:37

Не так тії вороги,

Як добрії люди –

І окрадуть жалкуючи,

Плачучи осудять,

І попросять тебе в хату.

І будуть вітати,

І питать тебе про тебе,

Щоб потім сміятись,

Щоб тебе добити…

Без ворогів можна в світі

Як-небудь прожити.

 А ці добрі люде

 Найдуть тебе всюди,

І на тім світі, добряги,

Тебе не забудуть.

Суббота 24 августа 2019

Справжня любов — беззастережна і щира. Саме вона і є фундаментом взаємин бать­ків і дітей. Але як зробити, щоб вона була на благо, а не при­зводила до вседозволеності?

Насамперед, батьки повинні дитину поважати. По­важати її незнання. Її труд пізнання. Невдачі і сльози. Адже сльози впертості і примх — це сльози безсилля і бунту.

Не можна, щоб дитина боялась вашого погляду - це по­треба в спілкуванні очима. Інакше в критичній ситуації дитині ні до кого буде звернутися за допомогою. Не сприймате її як свою власність: «не зробиш цього — не буду тебе любити».

Дитина повинна відчувати, що вона для батьків — голов­на. Але для цього не треба за­валювати її подарунками. Не шкодуйте часу побути з нею наодинці, погуляти, почитати, сходити на екскурсію. Вмійте прийняти точку зору дитини. Лаяти і карати - це, як ка­жуть, удар нижче пояса.

Ще один приклад непра­вильної любові: коли бать­ки прагнуть через дитину ре­алізувати те, що не вдалося їм самим. Причому в цій ситуації дитині не прощають того, що собі прощається; приклад, тато повільний, а сина він за це лає.

Є в психології таке поняття, як «перестановка ролей» — коли не діти, а батьки вима­гають від дітей емоційної підтримки. Звідси холодна ввічливість батьків і вічна їх зайнятість. І пам'ятайте: уро­ки, одержані в дитинстві, відгукуються протягом всьо­го життя.

Любов Самошкіна

 

П.С. Сьогодні свято і краще зробити акцент на шляхах  вирішення проблем. Адже ці прості поради про любов і повагу будуть корисні усім нам, навіть в стосунках між дорослими людьми. 

Четверг 22 августа 2019
Сообщение прочтено 35 раз
nepolitika | 2019-08-22 19:01:14

Кажуть немає нічого гіршого ніж чекати й доганяти. Ще гірше коли це доводиться робити мовчки, коли немає можливості щось сказати. Я вже звик до цього, а от людям цікаво: де, чому? От і доводиться давати відповіді на ці питання, хоча б з поваги до них. Кожному окремо все не розкажеш, легше спробувати пояснити усім і зразу.
Майже місяць минув і нарешті таки зявилися така можливість. Написане минулого разу схоже, що не всім сподобалося, але інколи важко промовчати. Є проблема, обговорили, вирішили і пішли далі. Можна було б пізніше ще щось написати, але не хотілося цього робити, щоб цим вкотре хтось не скористався. Бо є люди, які постійно “заганяються” – свідомо чи ні створюють проблеми на рівному місці. І якщо немає можливості завершити розпочате, то краще мабуть й не починати, аби не нашкодити.
Довгий час не було такої можливості. І тепер ти як голодний, якому не можна багато і одразу. Тому й намагаюся поступово повертатися до нормального життя, згадуючи давно забуте і насолоджуючись простими речами. Нарешті зявилася можливість спокійно почитати книжку чи переглянути якийсь фільм... Стало трохи спокійніше і це як усьому вчитися заново. Добре там де нас немає. Дехто каже, що після такого треба доганяти, мабуть мають на увазі тікати від проблем, непорозумінь і страхів. Але від себе не втечеш і краще мабуть ось так поступово, вирішуючи усі ці проблеми.
В тій чи іншій мірі майже всі зараз переживають щось схоже, було багато такого про, що не хочеться згадувати. Й без особливої потреби намагаюся не ворушити цього, хоча не завжди це вдається. В людей є багато питань і навіть претензій, є вони й в мене. Вибачайте, але швидше в мене не виходить, бо не лише мені, багатьом потрібен час і спокій. Втрачений чи вкрадений час, який не повернути і час, який лікує.
Дехто постійно намагається давати прості відповіді на складні питання: посидимо, щось відсвяткуємо без зайвих питань і якось воно буде. Але так не буває, спочатку треба обговорити хоча б найважливіше, обговорити без поспіху. І тоді дасть Бог відсвяткуємо, так щоб з чистого листа. Як на мене, то навіть незалежність країни формують незалежні і щасливі люди.

Среда 24 июля 2019

Хотів про це написати ще перед виборами, але тоді це могли б розцінити, як втручання чи агітацію. Трохи шкодую, що не написав, бо декому це можливо б допомогло більш критично оцінити можливості і потенціал, свої і опонентів.
Ще перед виборами президента ніяк не міг зрозуміти того, що роблять окремі політики в тому числі й на місцевому рівні. Усі вони розповідали про дуже складні плани і стратегії, а люди хотіли хліба і видовищ. Й готові були заради цього навіть зраджувати, цього я теж не міг зрозуміти. Тоді я й не намагався щось перечити, не до того було, бо це сприймалося вороже. Після виборів президента вкотре переконався в помилковості цих планів. Усі ті складні теорії виявилися хибними, спрацювала проста арифметика.
Якщо на минулих виборах тебе підтримала половина виборців, але через деякий час половина з них розчарувалася в тобі, то в тебе залишилася лише чверть тієї підтримки. Простіше кажучи: два плюс один буде три (2+1=3), а два мінус один залишиться лише одиниця (2-1=1). Якщо ти нічого не втратив, то в тебе залишається стільки ж як було, а різниця між три і один велика - 50 %. Якщо грубо, то саме така проста арифметика спрацювала на виборах президента. Хтось загубив ту одиницю, а хтось її знайшов. Дехто на цих плюсах створив цілу філософію…
Окремі політики ніби забули про виборців. Вони сконцентрували свою увагу на вирішенні найважливіших, на їх думку, проблем і на людях, які допомагали їх вирішити. Інших виборців вони майже не чули, але були ті, хто їх почув і скористався цим. Інколи достатньо лише показати, що ти почув людину…Я нікого не збираюся критикувати, бо одні політики часто змушені були приймати непопулярні рішення, а інші – це нові обличчя, яким теж колись доведеться це робити. Тоді то вони й поспілкуюся на рівних.
Взагалі заборони нікому не додають популярності і впливу, бо ті хто тебе підтримував в кращому разі розчаровуються, в гіршому перетворюються на опонентів чи не дай бог ворогів. Якщо це простий виборець, то на наступних виборах ви втратите як мінімум один голос. Якщо це відомі і впливові люди, які через ці заборони щось втратили чи навіть змушені були залишити країну, то це протистояння буде зв’язувати і відбирати у вас сили і ресурси: людські, фінансові і просто час. Ці люди будуть працювати проти вас, інколи на користь вашого опонента, бо спільні проблеми об’єднують. Люди частіше і легше об’єднуються не за, а проти когось чи чогось. Проти заборон, а заборон, як на мене, було забагато. Розумію, ситуація в країні була непростою, але можливо треба було шукати золоту середину – поступатися меншим, щоб не втратити все.
На минулих виборах окремі політики, не зважаючи навіть на свою популярність об’єднувалися з ідейно близькими партіями. Вони акцентували свою увагу на тому, що їх об’єднує, а не на тому, що розділяє. Робили вони це забувши про минулі непорозуміння, образи і можливо навіть конфлікти, бо без цього не буває політики. Інші ж ніяк не могли чи не хотіли поступатися навіть в дрібницях. Серед них були й досвідченні політики, яких я поважаю і популярні колись партії, але цього виявилося недостатньо для перемоги. Бо їм протистояли команди до складу яких входили кілька таких партій з великою кількістю досвідчених політиків на всіх рівнях, починаючи з місцевого. Та й ці команди показали відносно скромні результати. На парламентських виборах усе було трішки складніше, бо люди хочуть бути при владі, а не в опозиції. Підтримка переможця минулих виборів зростала в прогресії, звідси й такі результати.
Хтось скаже: зараз легко про усе це розповідати, бо хто ж знав, що воно так буде. Ні, й сьогодні не легко було наважитися це написати. Минули одні й другі вибори, але вони не останні. Тому хотілося б, щоб хтось нарешті усе це зрозумів, а декого хочеться вберегти від помилок. Адже через помилкові рішення політики майже непомітно, але впевнено втрачають підтримку, без якої важко щось зробити.

Воскресенье 7 июля 2019
Сообщение прочтено 16 раз
nepolitika | 2019-07-07 12:29:05

Ой по горі роман цвіте,
Долиною козак іде
Та у журби питається:
“Де та доля пишається?

Чи то в шинках з багачами?
Чи то в степах з чумаками?
Чи то в полі на роздоллі
З вітром віється по волі?”

Не там, не там, друже-брате,
У дівчини в чужій хаті,
У рушничку та в хустині,
Захована в новій скрині.

12Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены