<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге nepolitika искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Воскресенье 13 октября 2019
Сообщение прочтено 26 раз
nepolitika | 2019-10-13 20:30:13

Вкотре згадав як жили раніше: без ворожнечі, допомагали один одному. Все робили гуртом - толокою, на свята сиділи за одним столом - зв'язок поколінь. А зараз усі зв’язки ніби кимось навмисно розірвані. Вже й не памятаю коли в останній раз ось так сиділи за одним столом і щиро раділи один одному. Ніби щось обірвалося, й ми віддаляємося один від одного. Ми не цінуємо того, що маємо: мир, спокій, родинний затишок… І починаємо розуміти це лише тоді, коли це втрачаємо.

“Люди, обладающие мудростью, живут в мире и счастье. Мудрость, как дерево жизни для тех, кто принимает её.” (Пр. 3:17-18)

Там, тоді давно щось сталося, а тепер тут ще щось зробили. Щось не дає спокою, але загалом майже нічого підозрілого. Якщо ж показати усю картину, то місця для маніпуляцій не буде, а висновки самі будуть напрошуватися. Коли не миряться двоє, то часто виграє хтось третій, який інколи і є причиною цього конфлікту. Політика, проблеми, але зараз не хочеться про це, про інше хочеться сказати чи просто помовчати. Хочеться нагадати людям про важливі речі – хто і звідки вони…

Понедельник 7 октября 2019

Молоді українці використовують інтернет майже виключно для розваг. Як показує дослідження, українські користувачі мережі віком до 30 років в інтернеті насамперед спілкуються, ведуть акаунти і блоги, діляться з друзями фотографіями. Також немало уваги приділяють медіа-розвагам. Кожен третій молодий користувач фактично щодня качає музику і фільми. 65% молодих веб-користувачів грають в онлайн-ігри, причому кожен п’ятий робить це щодня. Менше часу приділяється пошуку освітньої інформації, ще менше – читанню ЗМІ. Інформацію респонденти черпають скоріше з соціальних мереж, ніж із медіа. Блогами та соціальними мережами користується 77% юзерів, тоді як інтернет-ЗМІ – 56%, а онлайн-телебаченням – 63%.

Кожен другий молодий користувач купує речі за допомогою інтернету. Найчастіше через інтернет молодь купує одяг, побутові прилади, телефони. Дещо рідше – комп’ютери, фотоапарати, квитки та книги. Молодь – домінуюча сила в інтернеті. Українець віком до 30 років в середньому проводить в інтернеті 99 хв. на день, після 30 років – 62 хв. на день. Лише 16% молоді зовсім не користується інтернетом, а серед людей старшого покоління ця цифра становить 38%. Переважна більшість молодих українців користуються інтернетом вдома.

Ці цифри постійно міняться, але загалом тенденції думаю незмінні. По собі знаю, бо в інтернеті черпаю і обмінююся інформацією. І соцмережами користуюся, і тут пишу, інколи й в чаті спілкуюся. А були часи, коли люди й не знали інтернету, хоча дехто мабуть такого й уявити собі не може. Тоді інформацію люди черпали переважно з телевізора, радіо і газет. Більше спілкувалися між собою, більше довіряли один одному і менше боялися… Шкода того, що втрачено через недомовки, непорозуміння і безглузді конфлікти. Через це інтернет сьогодні інколи єдина можливість щось пояснити. Так і в мене варто було б дещо обговорити з окремими людьми, і це не стільки мені потрібно, як їм. Бо назбиралося чимало питань, можна було б уникнути багатьох проблем. Минулого вже не вернеш, але є можливість не допустити цих помилок в майбутньому. Проблеми людей, які поряд з тобою обовязково скажуться і на тобі. Й інколи легше їх попередити ніж усувати їх наслідки, але не завжди це вдається, через небажання спілкуватися. Важко уникнути помилок і досягнути ефективності без надійного зворотнього зв’язку.

Суббота 5 октября 2019
Сообщение прочтено 28 раз
nepolitika | 2019-10-05 11:43:12

Не завидуй багатому:

Багатий не знає

Ні приязні, ні любові -

Він все те наймає.

Не завидуй могучому,

Бо той заставляє.

Не завидуй і славному:

Славний добре знає,

Що не його люди люблять,

А ту тяжку славу,

Що він тяжкими сльозами

Вилив на забаву.

А молоді як зійдуться,

Та любо, та тихо,

Як у раї, - а дивишся:

Ворушиться лихо.

Не завидуй же нікому,

Дивись кругом себе:

Нема раю на всій землі,

Та нема й на небі.

Четверг 3 октября 2019

Часто бувало так, що у відповідь на якісь закиди чи навіть агресію нічого не зробив, навіть нічого не сказав просто промовчав чи відвернувся і пішов своєю дорогою. І цього було достатньо, щоб люди зробили якісь висновки, переважно хибні, бо оголошували тебе ледве не ворогом. Навіть коли нічого поганого не подумав. Якщо й подумав, то нічого поганого не зробив, а дехто лише на цьому будував цілі теорії, які втілювалися в реальні покарання. І це продовжувалося роками, лише богу відомо стільки через це довелося натерпітися. Робили вигляд, що не чують тебе чи навіть і не бачать, ніби тебе з твоїми потребами і проблемами не існує.
Нічого нового вони не придумали, й досі вони намагаються просто підставити, посварити - відтерти, щоб самим всіх і все контролювати. Вже не так відкрито, не так зухвало, а майже непомітно, але продовжують. З ними важко без них ніяк, винуватий не той, хто вкрав, а той, хто попався. Ось цю свою філософію вони не припиняють вдосконалювати. За великим рахунком, при такому ставленні я нічого не зобовязаний навіть пояснювати людям, які тільки те й роблять, що погрожують, притримують… Бо мені ніхто нічого не пояснював, не вважав за потрібне. Щось їм не сподобалося – зробили пакость малу чи велику.
З чесними поводься чесно, а з лукавими лукаво. Є люди, які мені небайдужі, яким гріх не допомогти, коли є така можливість. Тільки заради них постійно намагаюся щось пояснити.

Понедельник 30 сентября 2019
Сообщение прочтено 36 раз
nepolitika | 2019-09-30 23:16:23

Якось раз одній людині приснився сон. Йому снилося, ніби він йде піщаним берегом, а поряд з ним - Господь. На небі мелькали картини з його життя, і після кожної з них він помічав на піску два ланцюжки слідів: один - від його ніг, інший- від ніг Господа.
Коли перед ним промайнула остання картина з його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто уздовж його життєвого шляху тягнувся лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі і найнещасливіші часи в його житті.
Він сильно засмутився і став запитувати Господа:
- Чи не Ти говорив мені: якщо послідую шляхом Твоїм, Ти не залишиш мене. Але я помітив, що в найскрутніші часи мого життя лише один ланцюжок слідів тягнувся по піску. Чому ж Ти покидав мене, коли я найбільше потребував Тебе?
- В ті часи Я ніс тебе на руках, - відповів Господь.

Пятница 27 сентября 2019
Сообщение прочтено 32 раз
nepolitika | 2019-09-27 00:01:06




Із своєї темряви людина яскравіше бачить відображення небесного світла у всьому живому. Не можна судити маловідому вам людину, щоб дати оцінку, потрібно знати значно більше ніж окремий період її життя - потрібно знати всю картину. Потрібно спитати: як би це оцінила спокійна, мудра людина? Як ви подивитеся на це через рік, через десять років?

Часто ми вважаємо “поганим” тих, хто лише “відрізняється” від нас, інших. Кожну людину потрібно вважати доброю і порядною, поки вона не довела протилежного. Добрим і порядним сьогодні непросто, бо часто перемагають ті, хто нічим себе не обмежує. Такі люди й інших спокушають: приєднуйся, і будеш мати все, що захочеш. Тобі ж хочеться жити, а не існувати? Якщо спокусився подумки, то кайся. Ворог буде навіювати: “Ти вже подумки згрішив, згріши й на ділі.” Відповідати ворогу потрібно: “Перед Богом згрішив, перед Ним і покаюсь. А ти хто такий?”

Суббота 21 сентября 2019

Непрості настали часи, боротьба за владу й на мить не припиняється. Нам часто доводиться спостерігати за цим перетягуванням повноважень. Багато людей вже й забули, що таке субординація, хтось колись сам був керівником й зараз не проти покерувати, в когось є ось такі впливові родичі чи друзі. Якщо до цього додати ще й армію політиків, які постійно міняються, то виходить куди не глянь усюди керівники й командири. Біда в тому, що на двох таких керівників інколи припадає один підлеглий, який не знає кого слухати. Часто усі ці люди демонструють в кращому випадку зверхність. Й тому нам інколи доводиться чути і бачити ось таких розгніваних керівників.

Нічого не поробиш, такий час настав і треба якось давати цьому раду, бо з усіма сперечатися не вистачить ні сил, ні часу. Є проста, але дуже змістовна молитва, яка вчить нас без докорів приймати зауваження. “Помяни, Господи, Царя Давида, и всю кроткость его.” В цій молитві згадується Цар Давид, про життя якого можна прочитати в святому письмі, кожному з нас це буде цікаво й корисно. Ця молитва нагадує нам те, що перед нами людина, яка дійсно наділена владою. Людина, яка не просто хоче покерувати, а відповідає за тих, хто їй довірив цю владу.

Ця молитва нагадує нам про смирення, терпіння і любов до ближнього, які допомагають боротися з ворогом нашого спасіння. З ним не варто вступати в суперечку, тому що ми не маємо можливості протистояти йому; зі своїм тисячолітнім досвідом він знає достатньо хитрощів, щоб обеззброїти нас. Себе теж потрібно ділити на себе й на ворога, і уникати того, що хоче твій внутрішній ворог. Це не завжди вдається, але усі образи треба сприймати спочатку мовчки, а потім молитвою за тих, хто ображає.

Четверг 19 сентября 2019
Сообщение прочтено 42 раз
nepolitika | 2019-09-19 07:06:58

 

 Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть

 

 Семя вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає,

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

 

 Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

Сообщение прочтено 30 раз
nepolitika | 2019-09-19 06:34:49

Минулого разу розповідав, що відносний спокій покращили ситуацію, але проблеми людей і їх страхи нікуди не ділися, а на вирішення цих проблем знадобиться чимало часу. Хочу продовжити цю тему, думаю, що багатьом це буде цікаво й корисно.

Під час виборів усі казали, що люди проголосували не так за, як проти. Хоча я вважаю, що це не зовсім так, бо люди таки проголосували за. Нехай за мрію про тихе спокійне життя, яке вони побачили на екранах телевізора, але за. Бо вони втомилися від тієї реальності в якій були змушені жити роками. Втомилися від проблем, боротьби і сліз, які вони бачили майже щодня. Втомилися від невизначеності, бо їм обіцяли, що вони забудуть сіре тоталітарне минуле. Обіцяли, що їх приведуть в яскраве багате майбутнє.

Людей не обманули, просто коли обіцяли, то ситуація в регіоні та й у світі в цілому була інша - прогнозована і відносно стабільна. Але з часом все почало стрімко і кардинально мінятися. Ця обіцяна мрія почала віддалятися від нас. Сьогодні мало що залишилося від тієї стабільності і достатку, усюди невизначеність, проблеми і невдоволення...

Саме тому перемогла не якась велика, але далека перспектива, а близька і скромніша – навести лад в себе, а не вести людей кудись. Люди втомилися від горя і хотіли радіти, сміятися, хотіли просто жити, а не постійно боротися. Інколи, щоб не плакати людина починає сміятися – це така собі захисна реакція людської психіки. Це незламні політики готові заради ідеї на все, а їх виборці – це прості люди зі своїми слабостями і проблемами. Вони хочуть жити зараз, а не потім. Їм запропонували те, що вони хотіли і вони за це проголосували. І про це не варто забувати, людям потрібна така собі реабілітація, після довготривалого стресу.

Люди втомилися від майстрів компромісів, які з різних причин не змогли привести їх в обіцяне майбутнє. Тому й не варто намагатися йти їх шляхом, перевершити їх буде важко. В зовнішній політиці сьогодні вже нема чого ловити, попередники все виловили. Стосунки треба підтримувати, але на значну допомогу чи підтримку розраховувати не варто, бо у всіх свої проблеми. Людям сьогодні не потрібен й жорсткий лідер, який буде всіх карати. Це вони вже бачили і не раз, й знають чим це може скінчитися. Їм не потрібен навіть той, хто підніме їм зарплати, бо люди самі навчилися заробляти, навчилися розраховувати лише на себе.

Їм потрібна ось та проста людина з екранів телевізора. Людина, яка їх розважала, заспокоювала і допомагала забути про нестерпну для багатьох реальність. Цю реальність можна міняти, але від неї нікуди не втечеш. В цьому й проблема, люди он чого хочуть, а доводиться займатися рутиною, яку треба намагатися делегувати підлеглим. Люди хочуть бачити посмішку, а доводиться звільняти й карати. Зможеш дати те чого хочуть люди, вони й далі будуть тебе підтримувати, тоді зможеш проводити реформи. Тому й не можна дозволяти втягувати себе в ігри з правилами і сценаріями, які пише хтось інший. Бо роблять вони це, щоб самим отримати головні ролі. Саме тому так важливо залишатися самим собою, це не просто, але варто спробувати.

Я вже казав, що новообраному президенту буде важко, але я помилявся. Йому буде дуже важко, бо йому доведеться балансувати - давати людям те, чого вони від нього чекають і при цьому забезпечити порядок, економічне зростання і успіхи в зовнішній політиці. Йому буде важко, як і усім його попередникам, бо в нас у всьому винуватий президент.  Про це потрібно завжди пам’ятати, бо коли ти при владі, то у тебе багато друзів, які не проти погрітися в променях твоєї слави…

Вторник 17 сентября 2019
Сообщение прочтено 43 раз
nepolitika | 2019-09-17 01:59:12

Проблеми почали вирішуватися, залишилася дрібничка - розпочати й закінчити. А цих проблем стільки назбиралося, що й розпочинати не хочеться, ще й нові постійно створюють. Думав, що це вже в минулому - перегорнута сторінка. Думав тепер то зможу “дихати на повні груди свіжим повітрям”. Помилявся, бо те, що творилося роками в мить не припиниться, буде довгий і непростий перехідний період.

Кажуть, що на лікування хвороби потрібно стільки ж часу, скільки тривала ця хвороба. Це в першу чергу стосується хвороб душі. А якщо вірити лікарям і статистиці, то людей в яких є проблеми, якщо не з психікою, то з нервами в нас абсолютна більшість. І я вірю, бо абсолютно здорових людей зустрічаю рідко. Якщо хвороба тривала роками, то лікувати її доведеться, як мінімум місяцями. І марно намагатися пришвидшити цей процес, бо можна ще й нашкодити. Можливо створити найкращі умови для найшвидшого одужання, але пришвидшити його важко. Як і неможливо пришвидшити й біологічні процеси росту чогось живого. Я про це завжди пам’ятав, але сподівався на диво, а дива не сталося.

Про посттравматичний синдром і неврози я не раз згадував. Ще тоді задавав питання: хто і як після цих конфліктів буде лікувати скалічених людей? Відсутність конфліктів і відносний спокій покращили ситуацію, але ці проблеми нікуди не ділися. Нам нав’язали правила, точніше ігри без правил, в яких перемагає той, хто ні в чому і нічим себе не обмежує. Перемагають люди, які не визнають жодних моральних інколи й юридичних норм і законів. Перемагають ось такі озвірілі і щоб їм протистояти потрібно грати за їх же правилами. Важко змиритися з тим, що колись нормальні люди сьогодні теж змушені грати за цими ж правилами, просто щоб вижити.

Зараз озвучуються всілякі плани про врегулювання конфліктів. Усі вони досить таки складні й затратні, але ніхто чомусь не згадує про прості й перевірені. Щоб не було конфліктів їх просто не треба провокувати і тоді з часом все владнається, головне не заважати.

Назад1234567Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены