<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге nepolitika искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Сентябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Четверг 3 октября 2019

Часто бувало так, що у відповідь на якісь закиди чи навіть агресію нічого не зробив, навіть нічого не сказав просто промовчав чи відвернувся і пішов своєю дорогою. І цього було достатньо, щоб люди зробили якісь висновки, переважно хибні, бо оголошували тебе ледве не ворогом. Навіть коли нічого поганого не подумав. Якщо й подумав, то нічого поганого не зробив, а дехто лише на цьому будував цілі теорії, які втілювалися в реальні покарання. І це продовжувалося роками, лише богу відомо стільки через це довелося натерпітися. Робили вигляд, що не чують тебе чи навіть і не бачать, ніби тебе з твоїми потребами і проблемами не існує.
Нічого нового вони не придумали, й досі вони намагаються просто підставити, посварити - відтерти, щоб самим всіх і все контролювати. Вже не так відкрито, не так зухвало, а майже непомітно, але продовжують. З ними важко без них ніяк, винуватий не той, хто вкрав, а той, хто попався. Ось цю свою філософію вони не припиняють вдосконалювати. За великим рахунком, при такому ставленні я нічого не зобовязаний навіть пояснювати людям, які тільки те й роблять, що погрожують, притримують… Бо мені ніхто нічого не пояснював, не вважав за потрібне. Щось їм не сподобалося – зробили пакость малу чи велику.
З чесними поводься чесно, а з лукавими лукаво. Є люди, які мені небайдужі, яким гріх не допомогти, коли є така можливість. Тільки заради них постійно намагаюся щось пояснити.

Понедельник 30 сентября 2019
Сообщение прочтено 40 раз
nepolitika | 2019-09-30 23:16:23

Якось раз одній людині приснився сон. Йому снилося, ніби він йде піщаним берегом, а поряд з ним - Господь. На небі мелькали картини з його життя, і після кожної з них він помічав на піску два ланцюжки слідів: один - від його ніг, інший- від ніг Господа.
Коли перед ним промайнула остання картина з його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто уздовж його життєвого шляху тягнувся лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі і найнещасливіші часи в його житті.
Він сильно засмутився і став запитувати Господа:
- Чи не Ти говорив мені: якщо послідую шляхом Твоїм, Ти не залишиш мене. Але я помітив, що в найскрутніші часи мого життя лише один ланцюжок слідів тягнувся по піску. Чому ж Ти покидав мене, коли я найбільше потребував Тебе?
- В ті часи Я ніс тебе на руках, - відповів Господь.

Пятница 27 сентября 2019
Сообщение прочтено 36 раз
nepolitika | 2019-09-27 00:01:06




Із своєї темряви людина яскравіше бачить відображення небесного світла у всьому живому. Не можна судити маловідому вам людину, щоб дати оцінку, потрібно знати значно більше ніж окремий період її життя - потрібно знати всю картину. Потрібно спитати: як би це оцінила спокійна, мудра людина? Як ви подивитеся на це через рік, через десять років?

Часто ми вважаємо “поганим” тих, хто лише “відрізняється” від нас, інших. Кожну людину потрібно вважати доброю і порядною, поки вона не довела протилежного. Добрим і порядним сьогодні непросто, бо часто перемагають ті, хто нічим себе не обмежує. Такі люди й інших спокушають: приєднуйся, і будеш мати все, що захочеш. Тобі ж хочеться жити, а не існувати? Якщо спокусився подумки, то кайся. Ворог буде навіювати: “Ти вже подумки згрішив, згріши й на ділі.” Відповідати ворогу потрібно: “Перед Богом згрішив, перед Ним і покаюсь. А ти хто такий?”

Суббота 21 сентября 2019

Непрості настали часи, боротьба за владу й на мить не припиняється. Нам часто доводиться спостерігати за цим перетягуванням повноважень. Багато людей вже й забули, що таке субординація, хтось колись сам був керівником й зараз не проти покерувати, в когось є ось такі впливові родичі чи друзі. Якщо до цього додати ще й армію політиків, які постійно міняються, то виходить куди не глянь усюди керівники й командири. Біда в тому, що на двох таких керівників інколи припадає один підлеглий, який не знає кого слухати. Часто усі ці люди демонструють в кращому випадку зверхність. Й тому нам інколи доводиться чути і бачити ось таких розгніваних керівників.

Нічого не поробиш, такий час настав і треба якось давати цьому раду, бо з усіма сперечатися не вистачить ні сил, ні часу. Є проста, але дуже змістовна молитва, яка вчить нас без докорів приймати зауваження. “Помяни, Господи, Царя Давида, и всю кроткость его.” В цій молитві згадується Цар Давид, про життя якого можна прочитати в святому письмі, кожному з нас це буде цікаво й корисно. Ця молитва нагадує нам те, що перед нами людина, яка дійсно наділена владою. Людина, яка не просто хоче покерувати, а відповідає за тих, хто їй довірив цю владу.

Ця молитва нагадує нам про смирення, терпіння і любов до ближнього, які допомагають боротися з ворогом нашого спасіння. З ним не варто вступати в суперечку, тому що ми не маємо можливості протистояти йому; зі своїм тисячолітнім досвідом він знає достатньо хитрощів, щоб обеззброїти нас. Себе теж потрібно ділити на себе й на ворога, і уникати того, що хоче твій внутрішній ворог. Це не завжди вдається, але усі образи треба сприймати спочатку мовчки, а потім молитвою за тих, хто ображає.

Четверг 19 сентября 2019
Сообщение прочтено 42 раз
nepolitika | 2019-09-19 07:06:58

 

 Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть

 

 Семя вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає,

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

 

 Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

Сообщение прочтено 30 раз
nepolitika | 2019-09-19 06:34:49

Минулого разу розповідав, що відносний спокій покращили ситуацію, але проблеми людей і їх страхи нікуди не ділися, а на вирішення цих проблем знадобиться чимало часу. Хочу продовжити цю тему, думаю, що багатьом це буде цікаво й корисно.

Під час виборів усі казали, що люди проголосували не так за, як проти. Хоча я вважаю, що це не зовсім так, бо люди таки проголосували за. Нехай за мрію про тихе спокійне життя, яке вони побачили на екранах телевізора, але за. Бо вони втомилися від тієї реальності в якій були змушені жити роками. Втомилися від проблем, боротьби і сліз, які вони бачили майже щодня. Втомилися від невизначеності, бо їм обіцяли, що вони забудуть сіре тоталітарне минуле. Обіцяли, що їх приведуть в яскраве багате майбутнє.

Людей не обманули, просто коли обіцяли, то ситуація в регіоні та й у світі в цілому була інша - прогнозована і відносно стабільна. Але з часом все почало стрімко і кардинально мінятися. Ця обіцяна мрія почала віддалятися від нас. Сьогодні мало що залишилося від тієї стабільності і достатку, усюди невизначеність, проблеми і невдоволення...

Саме тому перемогла не якась велика, але далека перспектива, а близька і скромніша – навести лад в себе, а не вести людей кудись. Люди втомилися від горя і хотіли радіти, сміятися, хотіли просто жити, а не постійно боротися. Інколи, щоб не плакати людина починає сміятися – це така собі захисна реакція людської психіки. Це незламні політики готові заради ідеї на все, а їх виборці – це прості люди зі своїми слабостями і проблемами. Вони хочуть жити зараз, а не потім. Їм запропонували те, що вони хотіли і вони за це проголосували. І про це не варто забувати, людям потрібна така собі реабілітація, після довготривалого стресу.

Люди втомилися від майстрів компромісів, які з різних причин не змогли привести їх в обіцяне майбутнє. Тому й не варто намагатися йти їх шляхом, перевершити їх буде важко. В зовнішній політиці сьогодні вже нема чого ловити, попередники все виловили. Стосунки треба підтримувати, але на значну допомогу чи підтримку розраховувати не варто, бо у всіх свої проблеми. Людям сьогодні не потрібен й жорсткий лідер, який буде всіх карати. Це вони вже бачили і не раз, й знають чим це може скінчитися. Їм не потрібен навіть той, хто підніме їм зарплати, бо люди самі навчилися заробляти, навчилися розраховувати лише на себе.

Їм потрібна ось та проста людина з екранів телевізора. Людина, яка їх розважала, заспокоювала і допомагала забути про нестерпну для багатьох реальність. Цю реальність можна міняти, але від неї нікуди не втечеш. В цьому й проблема, люди он чого хочуть, а доводиться займатися рутиною, яку треба намагатися делегувати підлеглим. Люди хочуть бачити посмішку, а доводиться звільняти й карати. Зможеш дати те чого хочуть люди, вони й далі будуть тебе підтримувати, тоді зможеш проводити реформи. Тому й не можна дозволяти втягувати себе в ігри з правилами і сценаріями, які пише хтось інший. Бо роблять вони це, щоб самим отримати головні ролі. Саме тому так важливо залишатися самим собою, це не просто, але варто спробувати.

Я вже казав, що новообраному президенту буде важко, але я помилявся. Йому буде дуже важко, бо йому доведеться балансувати - давати людям те, чого вони від нього чекають і при цьому забезпечити порядок, економічне зростання і успіхи в зовнішній політиці. Йому буде важко, як і усім його попередникам, бо в нас у всьому винуватий президент.  Про це потрібно завжди пам’ятати, бо коли ти при владі, то у тебе багато друзів, які не проти погрітися в променях твоєї слави…

Вторник 17 сентября 2019
Сообщение прочтено 47 раз
nepolitika | 2019-09-17 01:59:12

Проблеми почали вирішуватися, залишилася дрібничка - розпочати й закінчити. А цих проблем стільки назбиралося, що й розпочинати не хочеться, ще й нові постійно створюють. Думав, що це вже в минулому - перегорнута сторінка. Думав тепер то зможу “дихати на повні груди свіжим повітрям”. Помилявся, бо те, що творилося роками в мить не припиниться, буде довгий і непростий перехідний період.

Кажуть, що на лікування хвороби потрібно стільки ж часу, скільки тривала ця хвороба. Це в першу чергу стосується хвороб душі. А якщо вірити лікарям і статистиці, то людей в яких є проблеми, якщо не з психікою, то з нервами в нас абсолютна більшість. І я вірю, бо абсолютно здорових людей зустрічаю рідко. Якщо хвороба тривала роками, то лікувати її доведеться, як мінімум місяцями. І марно намагатися пришвидшити цей процес, бо можна ще й нашкодити. Можливо створити найкращі умови для найшвидшого одужання, але пришвидшити його важко. Як і неможливо пришвидшити й біологічні процеси росту чогось живого. Я про це завжди пам’ятав, але сподівався на диво, а дива не сталося.

Про посттравматичний синдром і неврози я не раз згадував. Ще тоді задавав питання: хто і як після цих конфліктів буде лікувати скалічених людей? Відсутність конфліктів і відносний спокій покращили ситуацію, але ці проблеми нікуди не ділися. Нам нав’язали правила, точніше ігри без правил, в яких перемагає той, хто ні в чому і нічим себе не обмежує. Перемагають люди, які не визнають жодних моральних інколи й юридичних норм і законів. Перемагають ось такі озвірілі і щоб їм протистояти потрібно грати за їх же правилами. Важко змиритися з тим, що колись нормальні люди сьогодні теж змушені грати за цими ж правилами, просто щоб вижити.

Зараз озвучуються всілякі плани про врегулювання конфліктів. Усі вони досить таки складні й затратні, але ніхто чомусь не згадує про прості й перевірені. Щоб не було конфліктів їх просто не треба провокувати і тоді з часом все владнається, головне не заважати.

Среда 11 сентября 2019
Сообщение прочтено 35 раз
nepolitika | 2019-09-11 13:06:04

Хотілося про інше написати, але для цього потрібні спокій і більше часу, а їх немає. Бо дехто ніби навмисно постійно намагається з усіма посварити – підставити. Щоб створити ворога й далі заробляти на боротьбі з ним дивіденди - політичні і не лише. Так як вони це робили при попередниках й до них. Розділяй і володарюй, грабуй… Все життя вони на цьому заробляли. Є порядок і безпорядок, законність і вседозволеність. Є законослухняні люди, а є злодії і провокатори. Це я почав відчувати і зрозумів лише недавно.

Думав, як би це все їм простіше пояснити, так щоб дійшло. Не став воза поперед коня. В розумного господаря кінь тягне воза, а не пхне. При потребі він може здати й назад, але потрібні вагомі причини, щоб постійно ось так їздити. При бажанні можна й так їздити, це не зовсім зручно, на багато повільніше, але можливо коли хазяїн дуже хоче бути попереду коня. Таких господарів я не зустрічав, а от таких керівників бачив чимало, які постійно хочуть когось запрягти, щоб ось так покерувати.

Чого тільки в цьому житі не буває. В мирний час інколи можна дозволити собі й таку розкіш, втрачаючи час і темп... Я ніяк не можу зрозуміти тих командирів, які на війні намагаються ось так запрягати і нукати. Ну не можу я зрозуміти людину, яка, умовно кажучи, намагається ось так запрягати коня в бойову тачанку з кулеметом. Та ще й пробує ось так ходити в атаку. Це більше схоже на якесь слабоумство, “безсмысленно и безпощадно”... Але й таке я не раз бачив, нізащо люди пропадали, бо ось так ці ”командири” водили їх в атаки. Коні ставали на диби, перевертали ці тачанки з возами, рвали все і тікали в світ за очі.

Начальство заробляло, а ми вигрібали… Свідомо чи несвідомо, але по суті ці командири воювали зі своми ж людьми. Чому? Хто зна… Зверхність, жадібність, впертість і не бажання поступатися чи все разом. Час, боротьба і конкуренція ставить все і всіх на свої місця. Шкода втрачених можливостей, але маємо те, що маємо… Не хочеться, щоб люди повторювали одні й ті ж помилки, тому й намагаюся це все якось пояснити. Вкотре нагадую про цю проблему, бо ці командири нікуди не ділися.

 

Пятница 6 сентября 2019

Проблем назбиралося багато, бо вони не лише не вирішувалися, а й постійно накопичувалися. Це робилося, як з бізнесом, який хотіли обанкротити, чіпляючи на нього всі борги. Ці проблеми можна було б вирішувати швидше, але дехто в цьому не зацікавлений.

Зараз дещо змінилося - зрушило з місця, проблем поменшало і вони почали вирішуватися. Хоча окремі люди й далі їх створюють. Це я б сказав переламний момент, або ця тенденція продовжиться, або ці люди плавно повернуть те, що тут було раніше. Вони хочуть на всьому заробляти - з ними важко без них ніяк. Ти будеш робити і говорити лише те, що нам вигідно і лише тоді, коли ми дозволимо, або взагалі не будеш. Ось що вони намагаються цим сказати.

Усі ми намагаємося уникати зайвих проблем. Політики теж хочуть уникати проблем і конфліктів, щоб сподобатися всім. Але це не завжди вдається, бо часто доводиться бути арбітром в протистоянні непримиренних опонентів чи навіть ворогів. Потрібно визнати, що сьогодні в країні таких конфліктів як ніколи багато. Боротьба за владу не загострюється до тих пір поки арбітр має авторитет і підтримку серед людей. Тому потрібно не лише обирати, а й підтримувати політиків, яких ми обирали, проявляти ініціативу, брати на себе відповідальність. Кожен з нас президент. Саме так я розумію ці слова.

Среда 4 сентября 2019
Сообщение прочтено 24 раз
nepolitika | 2019-09-04 16:02:28

Розділяй і володарюй. Окремі люди й далі цинічно продовжують свою темну справу, тому поділюся деякими здогадками, може це когось вбереже від помилок. Нагадаю, як починав попередній президент, а починав він з великим кредитом довіри, з грандіозними планами, з людьми, які допомогли йому перемогти. З самого початку між ними були нормальні стосунки. Саме тому плодами перемоги – владою президент поділився справедливо, свого партнера, який допоміг перемогти поставив губернатором. Деякий час все було добре, бо стосунки були партнерськими, об’єднувала ще й спільна небезпека.
Минав час, як і завжди між політиками виникали непорозуміння, які мені здається з обох боків хтось досить таки вміло підігрівав. В результаті партнер президента полишив крісло губернатора і це поступово почало переростати в протистояння. Ця людина була власником великого банку, усі банки в той час мали проблеми. А так, як цей власник і його бізнес був тісно пов'язаний з політикою, то проблем там було трохи більше ніж в інших банках. Не виключаю, що й в банку проблеми створювалися штучно. До певного часу уряд і президент закривали очі на ці проблеми в банку, поки протистояння не загострилося. В результаті банк був націоналізований, а його власник залишив країну. Дехто каже, що саме ця людина доклала чимало зусить, щоб повернути втрачене…
Я точно не знаю як там було, але переконаний, що на початку президентства стосунки між цим людьми були партнерськими, переконаний й в тому, що цих людей посварили. Кажуть, що на місці кількох великих олігархів зявилися десятки дрібних, які й кришують місцевих феодалів. А ті зі свитою розпоясались до неможливого, бо так вони розуміють демократію і децентралізацію. Важко сказати, що від цього виграли прості люди… Я не хочу давати оцінку бізнесовій і політичній діяльності цих двох людей, не мені їх судити. А згадав я про це, бо ця підлість і стравлювання стали нормою і поширюється вже в суспільстві, серед людей. Згадав, щоб вберегти від таких помилок, бо люди втомилися від конфліктів і ворожнечі.
Хочу нагадати про ще один конфлікт, колишнього президента з мером великого міста. Конфлікт, який не додав їм ні впливу, ні популярності, бо обоє програли. Сьогодні дехто провокує схожий конфлікт – нинішнього президента з іншим мером. І це дуже схоже на спробу помсти… В колишнього президента теж були непорозуміння з цим мером, але це був його політичний партнер, який взяв на себе відповідальність за велике місто. Я вірю, що ця людина переживає за долю міста, намагається вникнути у всі тонкощі управління містом і має вже великий досвід. Заради цього цей мер відмовився від своїх амбіцій в великій політиці. Комусь новому доведеться починати все з нуля, тому люди мають вибирати того, хто має керувати їх містом. Сьогодні не так вже й багато таких людей, які готові брати на себе такий важкий тягар відповідальності.
Ця людина, як і нинішній президент, теж колись була новим обличчям, вони обоє мені подобаються, як політики і люди. Мені хочеться, щоб все добре, що вони запланували здійснилося, бо люди втомилися від розчарувань. Є моменти коли ти маєш озвучити свою позицію і це саме такий момент. Цей мер давно бореться зі спробами забруднити його репутацію, виставити його вискочкою і зробити таким, як всі. А нинішній президент лише почав відбивати перші спроби зробити з ним теж саме. Свій капітал вони обоє заробили завдяки таланту і наполегливій праці. В них дуже багато спільного, співпраця, обмін досвідом і навіть партнерство були б корисні їм обом…


Назад12345678Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены