<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге nepolitika искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Сентябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Четверг 29 августа 2019

Не святі горшики ліплять. Ці слова я згадав, спостерігаючи за людьми, які недавно в політиці. Й інші кажуть, що не бачать очікуваного темпу, а це все тому, що ці політики постійно перестраховуються, бояться забруднитися, помилитися…

Політик має бути ефективним, а не святим, бо виборців не цікавить, як він цього досягає. Хоча б за рахунок інших, нехай недоотримає навіть сусідній округ, а нам вибий фінансування. Так нажаль тепер усі живуть, навіть прості люди навчилися цьому, вирвуть останє в ближнього, щоб забезпечити своїх. Такі стосунки між близькими людьми – це ненормально і ця проблема теж потребує уваги. Не всім це вдається, але краще звичайно навчити людей самим заробляти – залучати інвестиції і створювати робочі місця, проводити реформи і підвищувати ефективність системи управління. Бо існує й моральний аспект, адже депутат присягає дбати про благо Вітчизни і добробут усього Українського народу. Служити народу – це важкий тягар, який змушує жертвувати власними інтересами заради інших.

Згадав притчу зі святого письма, ту де чоловік обрав найважчу корзину - з хлібом і ніс її багато днів. Усі сміялися з нього і не розуміли навіщо він обрав такий тягар. Зрозуміли лише тоді, коли вони ж смі зїли цей хліб, несучи свою ношу, а цей чоловік ніс вже пусту корзину. Коли в тебе є сили і можливості треба поспішати і не боятися брати на себе тягар відповідальності. Не боятися помилятися, коли ти ще маєш великий кредит довіри. Щоб пізніше робити менше цих помилок, бо доведеться приймати непопулярні рішення і такої підтримки можливо вже не буде.

Присягаю на вірність Україні. Зобовязуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.

Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників.

Вторник 27 августа 2019
Сообщение прочтено 37 раз
nepolitika | 2019-08-27 18:36:37

Не так тії вороги,

Як добрії люди –

І окрадуть жалкуючи,

Плачучи осудять,

І попросять тебе в хату.

І будуть вітати,

І питать тебе про тебе,

Щоб потім сміятись,

Щоб тебе добити…

Без ворогів можна в світі

Як-небудь прожити.

 А ці добрі люде

 Найдуть тебе всюди,

І на тім світі, добряги,

Тебе не забудуть.

Суббота 24 августа 2019

Справжня любов — беззастережна і щира. Саме вона і є фундаментом взаємин бать­ків і дітей. Але як зробити, щоб вона була на благо, а не при­зводила до вседозволеності?

Насамперед, батьки повинні дитину поважати. По­важати її незнання. Її труд пізнання. Невдачі і сльози. Адже сльози впертості і примх — це сльози безсилля і бунту.

Не можна, щоб дитина боялась вашого погляду - це по­треба в спілкуванні очима. Інакше в критичній ситуації дитині ні до кого буде звернутися за допомогою. Не сприймате її як свою власність: «не зробиш цього — не буду тебе любити».

Дитина повинна відчувати, що вона для батьків — голов­на. Але для цього не треба за­валювати її подарунками. Не шкодуйте часу побути з нею наодинці, погуляти, почитати, сходити на екскурсію. Вмійте прийняти точку зору дитини. Лаяти і карати - це, як ка­жуть, удар нижче пояса.

Ще один приклад непра­вильної любові: коли бать­ки прагнуть через дитину ре­алізувати те, що не вдалося їм самим. Причому в цій ситуації дитині не прощають того, що собі прощається; приклад, тато повільний, а сина він за це лає.

Є в психології таке поняття, як «перестановка ролей» — коли не діти, а батьки вима­гають від дітей емоційної підтримки. Звідси холодна ввічливість батьків і вічна їх зайнятість. І пам'ятайте: уро­ки, одержані в дитинстві, відгукуються протягом всьо­го життя.

Любов Самошкіна

 

П.С. Сьогодні свято і краще зробити акцент на шляхах  вирішення проблем. Адже ці прості поради про любов і повагу будуть корисні усім нам, навіть в стосунках між дорослими людьми. 

Четверг 22 августа 2019
Сообщение прочтено 60 раз
nepolitika | 2019-08-22 19:01:14

Кажуть немає нічого гіршого ніж чекати й доганяти. Ще гірше коли це доводиться робити мовчки, коли немає можливості щось сказати. Я вже звик до цього, а от людям цікаво: де, чому? От і доводиться давати відповіді на ці питання, хоча б з поваги до них. Кожному окремо все не розкажеш, легше спробувати пояснити усім і зразу.
Майже місяць минув і нарешті таки зявилися така можливість. Написане минулого разу схоже, що не всім сподобалося, але інколи важко промовчати. Є проблема, обговорили, вирішили і пішли далі. Можна було б пізніше ще щось написати, але не хотілося цього робити, щоб цим вкотре хтось не скористався. Бо є люди, які постійно “заганяються” – свідомо чи ні створюють проблеми на рівному місці. І якщо немає можливості завершити розпочате, то краще мабуть й не починати, аби не нашкодити.
Довгий час не було такої можливості. І тепер ти як голодний, якому не можна багато і одразу. Тому й намагаюся поступово повертатися до нормального життя, згадуючи давно забуте і насолоджуючись простими речами. Нарешті зявилася можливість спокійно почитати книжку чи переглянути якийсь фільм... Стало трохи спокійніше і це як усьому вчитися заново. Добре там де нас немає. Дехто каже, що після такого треба доганяти, мабуть мають на увазі тікати від проблем, непорозумінь і страхів. Але від себе не втечеш і краще мабуть ось так поступово, вирішуючи усі ці проблеми.
В тій чи іншій мірі майже всі зараз переживають щось схоже, було багато такого про, що не хочеться згадувати. Й без особливої потреби намагаюся не ворушити цього, хоча не завжди це вдається. В людей є багато питань і навіть претензій, є вони й в мене. Вибачайте, але швидше в мене не виходить, бо не лише мені, багатьом потрібен час і спокій. Втрачений чи вкрадений час, який не повернути і час, який лікує.
Дехто постійно намагається давати прості відповіді на складні питання: посидимо, щось відсвяткуємо без зайвих питань і якось воно буде. Але так не буває, спочатку треба обговорити хоча б найважливіше, обговорити без поспіху. І тоді дасть Бог відсвяткуємо, так щоб з чистого листа. Як на мене, то навіть незалежність країни формують незалежні і щасливі люди.

Среда 24 июля 2019

Хотів про це написати ще перед виборами, але тоді це могли б розцінити, як втручання чи агітацію. Трохи шкодую, що не написав, бо декому це можливо б допомогло більш критично оцінити можливості і потенціал, свої і опонентів.
Ще перед виборами президента ніяк не міг зрозуміти того, що роблять окремі політики в тому числі й на місцевому рівні. Усі вони розповідали про дуже складні плани і стратегії, а люди хотіли хліба і видовищ. Й готові були заради цього навіть зраджувати, цього я теж не міг зрозуміти. Тоді я й не намагався щось перечити, не до того було, бо це сприймалося вороже. Після виборів президента вкотре переконався в помилковості цих планів. Усі ті складні теорії виявилися хибними, спрацювала проста арифметика.
Якщо на минулих виборах тебе підтримала половина виборців, але через деякий час половина з них розчарувалася в тобі, то в тебе залишилася лише чверть тієї підтримки. Простіше кажучи: два плюс один буде три (2+1=3), а два мінус один залишиться лише одиниця (2-1=1). Якщо ти нічого не втратив, то в тебе залишається стільки ж як було, а різниця між три і один велика - 50 %. Якщо грубо, то саме така проста арифметика спрацювала на виборах президента. Хтось загубив ту одиницю, а хтось її знайшов. Дехто на цих плюсах створив цілу філософію…
Окремі політики ніби забули про виборців. Вони сконцентрували свою увагу на вирішенні найважливіших, на їх думку, проблем і на людях, які допомагали їх вирішити. Інших виборців вони майже не чули, але були ті, хто їх почув і скористався цим. Інколи достатньо лише показати, що ти почув людину…Я нікого не збираюся критикувати, бо одні політики часто змушені були приймати непопулярні рішення, а інші – це нові обличчя, яким теж колись доведеться це робити. Тоді то вони й поспілкуюся на рівних.
Взагалі заборони нікому не додають популярності і впливу, бо ті хто тебе підтримував в кращому разі розчаровуються, в гіршому перетворюються на опонентів чи не дай бог ворогів. Якщо це простий виборець, то на наступних виборах ви втратите як мінімум один голос. Якщо це відомі і впливові люди, які через ці заборони щось втратили чи навіть змушені були залишити країну, то це протистояння буде зв’язувати і відбирати у вас сили і ресурси: людські, фінансові і просто час. Ці люди будуть працювати проти вас, інколи на користь вашого опонента, бо спільні проблеми об’єднують. Люди частіше і легше об’єднуються не за, а проти когось чи чогось. Проти заборон, а заборон, як на мене, було забагато. Розумію, ситуація в країні була непростою, але можливо треба було шукати золоту середину – поступатися меншим, щоб не втратити все.
На минулих виборах окремі політики, не зважаючи навіть на свою популярність об’єднувалися з ідейно близькими партіями. Вони акцентували свою увагу на тому, що їх об’єднує, а не на тому, що розділяє. Робили вони це забувши про минулі непорозуміння, образи і можливо навіть конфлікти, бо без цього не буває політики. Інші ж ніяк не могли чи не хотіли поступатися навіть в дрібницях. Серед них були й досвідченні політики, яких я поважаю і популярні колись партії, але цього виявилося недостатньо для перемоги. Бо їм протистояли команди до складу яких входили кілька таких партій з великою кількістю досвідчених політиків на всіх рівнях, починаючи з місцевого. Та й ці команди показали відносно скромні результати. На парламентських виборах усе було трішки складніше, бо люди хочуть бути при владі, а не в опозиції. Підтримка переможця минулих виборів зростала в прогресії, звідси й такі результати.
Хтось скаже: зараз легко про усе це розповідати, бо хто ж знав, що воно так буде. Ні, й сьогодні не легко було наважитися це написати. Минули одні й другі вибори, але вони не останні. Тому хотілося б, щоб хтось нарешті усе це зрозумів, а декого хочеться вберегти від помилок. Адже через помилкові рішення політики майже непомітно, але впевнено втрачають підтримку, без якої важко щось зробити.

Воскресенье 7 июля 2019
Сообщение прочтено 83 раз
nepolitika | 2019-07-07 12:29:05
Ой по горі роман цвіте,
Долиною козак іде
Та у журби питається:
“Де та доля пишається?

Чи то в шинках з багачами?
Чи то в степах з чумаками?
Чи то в полі на роздоллі
З вітром віється по волі?”

Не там, не там, друже-брате,
У дівчини в чужій хаті,
У рушничку та в хустині,
Захована в новій скрині.




 


Вторник 18 июня 2019
Сообщение прочтено 37 раз
nepolitika | 2019-06-18 11:16:19

Самодостатня особистість ніколи не буде займатися дешевими провокаціями, а тут хочуть робити велику політику, я б сказав міжнародну. Не знаю що це: невроз, манія величі чи щось інше. Політики роками розповідали про тести на стресостійкість різних структур, про навчання в складних умовах, на межі можливостей. Усе це добре, але зявилися люди, з не зовсім здоровою психікою, які цим прикривають свої ігри, агресію і банальне побутове рейдерство.Щоб взнати про справжні наміри людини достатньо сказати їй: що було те було, давай не будемо ворушити минуле, якщо в тебе немає до мене претензій, то я теж готовий забути минуле. Якщо людина щиро бажає примиренння - не носить камінь за пазухою, то вона погодиться забути про взаємні образи, конфлікти і втрати. Людина ж, яка заради грошей і влади готова на все почне співставляти ці втрати і навіть жульнічати - свої перебільшувати, а про твої не захоче й чути.
Такі дюди інколи потребують елементарної допомоги. “... бедне диаволом мучима, исцилити, отслав его ко пещере, идиже он исцелившеся...” Можливо їх треба навчити молитися. І не важливо якою мовою вони будуть читати цю молитву старославянською чи українською, головне щоб допомогло... Таких людей дуже легко розпізнати, вони ніколи не сидять на місці, їх ніби щось носить. Здавалося б помолися, заспокойся. Ні і самі спокою не мають й іншим не дають жити - коли бачать спокійну врівноважену людину, то просто скаженіють. Як так, й з нами не водиться й іншим дурний приклад дає. Здавалося б почитай євангеліє, це корисно і пізнавально, або просто якусь гарну книжку. Ні дай політику, інтриги, бо це простіше і цікавіше їм.
“Господи, помилуй их, не ведают бо, что творят.” Да, переважній більшісті цих людей треба вибачати. Бо хтось хворий, хтось дійсно не усвідомлює того, що творить. А хтось хоча й усвідомлює, але його примушують. І творять вони це все, на зло, граючись, інколи навіть чужим життям.

Четверг 13 июня 2019
Сообщение прочтено 40 раз
nepolitika | 2019-06-13 20:58:20

Інколи здається, що окремі люди тільки й живуть мріями про помсту навіть до затьмарення розуму. Якщо ж людина вміє поступатися і пробачати, то цим вона доводить, що поважає і цінує час, здоровя і життя ближнього.

Всяке в житті буває непорозуміння, суперечки і як наслідок гнів, образи, ворожнеча. Часто це все починається з якоїсь дрібнички, інколи через необережність чи навіть з вини інших, коли тебе штовхнули, а ти штовхнув ще когось. Саме тому так важливо навчитися поступатися і пробачати, щодня чи навіть щогодини. Повторюючи хоча б ось цю на переший погляд просту молитву. “Оскорбил Тебя, Спасителя моего, прости меня.” Не легко інколи промовити ці кілька слів, ще важче зробити це щиро, але дуже важливо…

”В ближнем наше спасенне или погибель.” Й тому усе це більше потрібно навіть нам самим ніж тому кого ти пробачив. Пробачив, відпустив - сам звільнився і йдеш далі. Якщо й тебе пробачили, то йдете разом, а ні то кожен своїм шляхом. Це краще ніж коли люди зціпилися і не дають один одному жити. Як ви судите, так і вас судити будуть. Усе це прості істини, перевірені часом, які допомогли людям вижити.

Среда 12 июня 2019
Сообщение прочтено 37 раз
nepolitika | 2019-06-12 19:11:14

Ставка тоталітарної влади завжди робиться на те, щоб розділяти людей. Щоб коли людина в чомусь завинила (с точки зрения власть имущих), навколо такої людини, його сімї і близьких створювався вакуум, межа з зоною недоторканості, переступити через яку ніхто б не наважувався. Щоб ці люди навіть не розраховували на допомогу і підтримку. Результатом такої політики були зламані долі через порушення прав людини.

Якщо хтось думає, що це все було дуже давно і його це не стосується, то він помилять. Я й сам так думав, коли вперше натрапив на цей текст в одному з газетних інтерв’ю. Але буквально через пару років я згадав про ці слова і вже довго не міг їх забути, бо й наша сімя пережила таке. Зовсім недавно щось схоже сталося й з близькими людьми. І не лише з ними, чимало моїх знайомих через це пройшли. Думав: чи варто згадувати і ворушити минуле? Варто, щоб люди знали і пам’ятали, щоб це більше ніколи не повторювалося
Назад12345678Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены