<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге nepolitika искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Сентябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
5
7
8
9
10
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Зраджені. Нізащо люди пропадали.

nepolitika | 2019-09-11 13:06:04  
Сообщение прочтено 16 раз

Хотілося про інше написати, але для цього потрібні спокій і більше часу, а їх немає. Бо дехто ніби навмисно постійно намагається з усіма посварити – підставити. Щоб створити ворога й далі заробляти на боротьбі з ним дивіденди - політичні і не лише. Так як вони це робили при попередниках й до них. Розділяй і володарюй, грабуй… Все життя вони на цьому заробляли. Є порядок і безпорядок, законність і вседозволеність. Є законослухняні люди, а є злодії і провокатори. Це я почав відчувати і зрозумів лише недавно.

Думав, як би це все їм простіше пояснити, так щоб дійшло. Не став воза поперед коня. В розумного господаря кінь тягне воза, а не пхне. При потребі він може здати й назад, але потрібні вагомі причини, щоб постійно ось так їздити. При бажанні можна й так їздити, це не зовсім зручно, на багато повільніше, але можливо коли хазяїн дуже хоче бути попереду коня. Таких господарів я не зустрічав, а от таких керівників бачив чимало, які постійно хочуть когось запрягти, щоб ось так покерувати.

Чого тільки в цьому житі не буває. В мирний час інколи можна дозволити собі й таку розкіш, втрачаючи час і темп... Я ніяк не можу зрозуміти тих командирів, які на війні намагаються ось так запрягати і нукати. Ну не можу я зрозуміти людину, яка, умовно кажучи, намагається ось так запрягати коня в бойову тачанку з кулеметом. Та ще й пробує ось так ходити в атаку. Це більше схоже на якесь слабоумство, “безсмысленно и безпощадно”... Але й таке я не раз бачив, нізащо люди пропадали, бо ось так ці ”командири” водили їх в атаки. Коні ставали на диби, перевертали ці тачанки з возами, рвали все і тікали в світ за очі.

Начальство заробляло, а ми вигрібали… Свідомо чи несвідомо, але по суті ці командири воювали зі своми ж людьми. Чому? Хто зна… Зверхність, жадібність, впертість і не бажання поступатися чи все разом. Час, боротьба і конкуренція ставить все і всіх на свої місця. Шкода втрачених можливостей, але маємо те, що маємо… Не хочеться, щоб люди повторювали одні й ті ж помилки, тому й намагаюся це все якось пояснити. Вкотре нагадую про цю проблему, бо ці командири нікуди не ділися.

 


Пользователь запретил оставлять комментарии в своем блоге
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены